Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №354/901/26 — Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 354/901/26

Провадження по справі № 2/354/650/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Ваврійчук Т.Л.

за участю секретаря судового засідання Старунчак Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Яремче в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» (надалі - ТОВ «ІННОВА-НОВА») 25.06.2026 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором надання грошових коштів у позику №5758451024 від 19.10.2024 в розмірі 43430,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 19.10.2024 між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС», яке змінило найменування на ТОВ «ІННОВА-НОВА», та ОСОБА_1 був укладений договір про надання грошових коштів у позику №5758451024. Вказаний договір укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст.3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором 6427. За умовами вказаного договору позивач надав відповідачці кредит у сумі 10100,00 грн на строк 360 днів у безготівковій формі шляхом перерахунку коштів на поточний банківський рахунок (банківську картку) позичальника, уключаючи реквізити платіжної картки НОМЕР_1 на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язалася повернути кредит у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування ним та комісію. Позивач у повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання, факт отримання відповідачкою грошових коштів у кредит підтверджується довідкою про перерахування коштів. Натомість відповідачка свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, суму кредиту не повернула, проценти за користування грошовими коштами не сплатила, внаслідок чого станом на день подання позовної заяви у неї утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 43430,00 грн, з яких: 10100,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 33330,00 грн-заборгованість за процентами. Із урахуванням викладеного позивач просив позов задовольнити у повному обсязі, стягнути з відповідачки вказаний розмір заборгованості за договором кредиту та 2662,40 грн сплаченого судового збору.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 29.06.2026 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням(викликом) сторін. За клопотанням позивача витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» докази у справі.

17.07.2026 відповідачка через підсистему «Електронний суд» подала відзив на позов, у якому вказала, що не погоджується з викладеними у позові обставинами, вважає його безпідставним та необґрунтованим. Вказала, що доданий представником позивача адвокатом Андрущенко М.В. ордер на надання правничої (правової) допомоги не містить підпису адвоката, а відтак ордер не відповідає вимогам установленим Положенням про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 №41 зі змінами, внесеними рішенням Ради адвокатів України № 36 від 08 червня 2024 року, та ст.26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Оскільки представником позивача підписано позовну заяву, однак до матеріалів позову не додано належним чином оформленого ордера, дана позовна заява підлягає поверненню на підставі п.1 ч.4 ст.185 ЦПК України. Зазначила, що на підтвердження укладення кредитного договору позивачем надано його паперову копію. При цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявна в матеріалах справи паперова роздруківка договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що саме такий правочин підписувався електронним підписом уповноважених на те осіб (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Наголошує на тому, що вона не укладала кредитний договір, роздруківку якого долучено до позову, відповідно не погоджувала дану редакцію договору з несправедливою процентною ставкою та інші вочевидь кабальні умови кредитування. Жоден поданий позивачем доказ не підтверджує, що саме цю редакцію договору вона розуміла та узгодила із позивачем. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення, підтвердження відповідачкою пропозиції щодо укладення договору, зокрема, довідка про ідентифікацію клієнта, хронологія вчинення дій щодо укладення договору у формі електронного правочину тощо. Позивачем також не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору. Вказала, що оскільки позивачем не надано оригінал кредитного договору 19.10.2024 №5758451024, а відповідачем ставиться під сумнів його укладення, просить суд на підставі ч.5 ст.100 ЦПК України витребувати у позивача оригінал електронного доказу, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами), а в разі ненадання оригіналів витребуваних документів - визнати недопустимими надані позивачем паперові копії електронних документів на підтвердження факту надання кредиту відповідачу. Із урахуванням позиції, викладеної в постанові Касаційного цивільного суду від 04.02.2026 по справі №758/14925/23, посилається на те, що передчасний висновок про укладення договору на тих кабальних умовах, про які повідомив у позовній заяві позивач (кредитор), призведе до порушення її прав та безпідставного стягнення нарахованих процентів, оскільки на даний час матеріали справи не містять жодних переконливих доказів укладення договору саме на цих умовах, які вільно редагуються позивачем в односторонньому, найбільш вигідному позивачу порядку. Також посилається на те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 33330,00 грн не є співрозмірною сумі кредиту у сумі 10100,00 грн, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості) за користування коштами. Тому при ухваленні рішення просила зменшити розмір відсотків, щонайменше до розміру заборгованості за кредитом - 10100,00 грн, оскільки стягнення з неї непогоджених процентів у сумі, що істотно перевищує тіла кредиту, призведе до надмірного збагачення кредитора та надмірних збитків для неї. Також звертає увагу на те, що позивачем не надано до суду первинних бухгалтерських документів, які підтверджували б факт видачі кредитних коштів, а також доказів, що підтверджують належність електронного платіжного засобу, вказаного у договорі, саме відповідачу. Із урахуванням викладеного просила у задоволенні позовних вимог відмовити. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу заперечує, посилаючись на відсутність доказів, які підтверджують понесені позивачем витрати, а також вважає, що вказана вартість послуг адвоката - 5000,00 грн не співмірна з необхідним часом, який міг би витратити адвокат на виконання відповідних робіт (надання послуг) у спірних правовідносинах, та є явно завищеною, оскільки відсутні докази безпосередньої участі адвоката у підготовці шаблонних документів у цій справі.

Ухвалою суду від 20.07.2026 за клопотанням відповідачки витребувано у позивача оригінал Договору про надання грошових коштів у позику №5758451024 від 19.10.2024, з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання вказаного договору обома сторонами.

Представник позивача 24.07.2026 направив до суду додаткові пояснення у справі, в яких вказав, що п.п.1 та 2 ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» чітко регулюють та визначають відповідь на дане питання, оскільки відповідно до них електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, а кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на презумпцію цілісності (достовірності) електронних доказів, що означає, що доказ вважається цілісним (достовірним), поки інша сторона цього не спростує. Відповідність цієї презумпції знаходить своє підтвердження також у статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», згідно якої юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. При винесенні рішення просить врахувати той факт, що без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, переданням ним для отримання Товариством персональних даних з метою укладення договору про надання грошових коштів у позику, таке укладення договору - є неможливим. А в матеріалах справи, безпосередньо у письмових поясненнях сторони відповідача на позовну заяву, відсутні будь-які докази протиправності дій третіх осіб стосовно відповідача, які стосуються підписання договору про надання грошових коштів у позику. Процес укладення договору між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 детально описаний, докази на підтвердження такого укладення та оригінал зазначеного електронного договору подані разом із позовною заявою через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», а отже станом на 24.07.2026 є такими, що вже наявні в матеріалах справи і є такими, що взаємоузгоджуються між собою і відповідають принципу достатності доказів, передбаченому ч.1 ст.80 ЦПК України.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, проте у позовній заяві та додаткових поясненнях міститься клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час судового розгляду повідомлялася належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа до її зареєстрованого кабінету у підсистемі «Електронний суд».

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України суд розглянув справу у відсутності сторін без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 19.10.2024 між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір надання грошових коштів у позику №5758451024, який підписаний позичальником електронним підписом із використанням одноразового ідентифікатора 6427.

Пунктом 2.1 договору визначено, що укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Позичальнику через веб-сайт. Ідентифікація Позичальника здійснюється при вході Позичальника в Особистий кабінет, в порядку, передбаченому Договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Позичальника, вказаний при вході та/або протягом періоду обслуговування в Товаристві.

Відповідно до п.п.2.2-2.5 вказаного договору, на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Позичальнику кредит у гривні, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту складає 10100,00 грн; тип кредиту-кредит; строк кредиту (строк дії Договору)-360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів-кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для Позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі-Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору.

Відповідно до п.2.6-2.6.2 договору тип процентної ставки-фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: п.2.6.1 Стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного у п.2.5 цього Договору; п.2.6.2 Знижена процентна ставка 0,9% в день та застосовується відповідно до наступних умов: якщо Позичальник 18.11.2024 сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Позичальник, як учасник Програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, у зв`язку із чим розмір процентів, що повинен сплатити Позичальник за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Згідно п.п.2.8-2.10.3.2 договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення оговору складає: п.2.8.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом-2333,95% річних; п.2.8.2 за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 2176,57% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: п.2.9.1 за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 46460,00 грн; п.2.9.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 46157,00 грн. Загальні витрати за кредитом (споживчим кредитом) на дату укладення Договору складають: п.2.10.2.1 за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 36360,00 грн; п.2.10.2.2 за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 36057,00 грн. Денна процентна ставка на дату укладення Договору складає: п.2.10.3.1 за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1,00%; п.2.10.3.2 за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 0,99%.

Відповідно до п.3.1 кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_1 .

Дата надання кредиту-19.10.2024 або наступний за ним календарний день (п.3.2 договору).

Згідно з пунктом 3.4. Договору кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за реквізитами, згідно з п.3.1 Договору.

Кредит вважається погашеним в день отримання Товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом, згідно п.3.5 Договору.

Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватиметься згідно Графіка платежів, крім випадку передбаченого п.6.3 Договору (п.6.1 Договору).

Згідно п.6.4 договору у разі затримання Позичальником сплати частини кредиту та/або процентів за користування кредитом, щонайменше на один календарний місяць, Товариство має право вимагати повернення кредиту, відповідно до п.6.4 Договору.

Підписанням цього договору ОСОБА_1 підтвердила, що перед укладенням договору їй була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування»; б) вказана в ст.7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та розміщена на веб-сайті. Інформація, надана Товариством з дотриманням вимог законодавства України та забезпечує правильне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Товариством в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (п.п.10.9, 10.17 договору).

Також, під час укладення вищевказаного договору кредиту відповідачкою 19.10.2024 підписано електронним підписом Паспорт споживчого кредиту, в якому викладені умови надання позивачем ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» кредитних коштів, а також підписано одноразовим ідентифікатором 6427 Графік платежів, що є Додатком №1 до договору про надання споживчого кредиту №5758451024 від 19.10.2024, в якому відображені: дата видачі позики-19.10.2024; дата платежу-14.10.2025; кількість днів у розрахунковому періоді-360; чиста сума позики-10100,00 грн; сума платежу за розрахунковий період-46157,00 грн; проценти за користування позикою-36057,00 грн; реальна річна процентна ставка-2176,57%; загальна вартість позики-46157,00 грн. Якщо позичальником не будуть виконані умови договору для отримання зниженої процентної ставки, розмір процентів за період користування позикою буде перераховано за стандартною процентною ставкою, у зв`язку із чим перший платіж зі сплати процентів збільшиться та складе 3030,00 грн, а загальна сума та розміри платежів, вказані у Графіку будуть мати наступні значення: сума платежів-46460,00 грн; сума процентів за користування кредитом-36360,00 грн; реальна річна процентна ставка-2333,95% річних; загальна вартість кредиту-46460,00 грн.

У долученій позивачем Анкеті клієнта зазначені анкетні дані відповідачки, дата її народження, адреса реєстрації та проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків, сума бажаного кредиту-10100,00 грн та дата отримання кредиту-19.10.2024, електронна адреса позичальника-ІНФОРМАЦІЯ_2, фінансовий номер позичальника- НОМЕР_2 .

Факт перерахування ОСОБА_1 наданих у кредит грошових коштів в сумі 10100,00 грн підтверджується квитанцією ТОВ «ФК «Контрактовий дім» до платіжної інструкції №20015-1354-154045675 від 19.10.2024, призначення платежу-кредитні кошти від ТОВ "Іннова Фінанс" поповнення картки Visa / MasterCard / НПС Простір НОМЕР_1 та копією договору №160523/1 від 16.05.2023 про надання послуг з приймання та переказу платежів, укладеного між ТОВ «ФК «Контрактовий дім» та ТОВ «ІННОВА ФІНАНС».

Відповідно до Рішення №05-09/2025 від 05.09.2025 року ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА».

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 за договором надання грошових коштів у позику №5758451024 від 19.10.2024 станом на 14.10.2025 становить 43430,00 грн, з яких: 10100,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 33330,00 грн-заборгованість за процентами, нарахованими у межах строку кредитування за період з 19.10.2024 по 13.10.2025 із урахуванням розміру Стандартної процентної ставки-1% в день згідно п.2.6.1 договору. Вказаним розрахунком також підтверджеується, що відповідачка користувалася наданими у кредит коштами та здійснювала погашення заборгованості, зокрема 20.11.2024 сплатила кошти у сумі 3030,00 грн, які були зараховані у рахунок сплати процентів за користування кредитом.

АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів листом №20.1.0.0.0/7-260702/116658-БТ від 03.07.2026 повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ).

Наданою випискою по банківському рахунку ОСОБА_1 за період 19.10.2024-22.10.2024, яка має статус первинного бухгалтерського документа, підтверджується, що 19.10.2024 на рахунок відповідачки були зараховані грошові кошти у сумі 101 00,00 грн.

До правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує такі норми права.

Частинами 1, 2 ст.509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно вимог ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною другою ст.1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1,2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.ст.1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною другою ст.639 ЦК України передбачено, що у разі якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.02.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

У силу ч.1 ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Згідно п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Окрім того, відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.2 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст.526, 629 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено і підтверджується дослідженими доказами, що 19.10.2024 між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС», яке у подальшому змінило найменування на ТОВ «ІННОВА-НОВА» та ОСОБА_1 із дотриманням вимог діючого законодавства укладено електронний договір надання грошових коштів у позику №5758451024, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала у кредит грошові кошти у сумі 10100,00 грн у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на вказану нею банківську картку НОМЕР_1 на строк 360 днів-до 14.10.2025.

Вказаний договір підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який містить набір цифрових та буквенних символів, отриманого від позивача на укладення договору, вказано номер телефону та електронну пошту ОСОБА_1 , яка також зазначена відповідачкою у поданому до суду відзиві.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договір позики між кредитором та відповідачем не було б укладено.

Доказів того, що персональні дані ОСОБА_1 (дані паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку кредитором здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариством для укладення кредитного договору від її імені, відповідачкою не надано.

Суд звертає увагу на те, що договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.

Відтак, підписання відповідачкою договору про надання грошових коштів у позику №5758451024 від 19.10.2024 підтверджено належними та допустимими доказами, тобто договір вважається укладеним відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Суд також враховує те, що вказаний кредитний договір подано до суду у електронному вигляді через підсистему «Електронний суд».

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Договір №5758451024 від 19.10.2024 недійсним в судовому порядку не визнавався, а відтак є чинним і підлягає до виконання його сторонами. Відповідачка під час укладення кредитного договору, ознайомилася з його текстом та істотними умовами кредитування а саме: сумою кредиту, процентною ставкою, строком кредитування, графіком платежів та порядком погашення заборгованості, що підтверджується підписом позичальника. Оскільки, вказаний договір був підписаний відповідачкою без будь-яких застережень, суд приходить до висновку, що сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору з якими ОСОБА_1 погодилася та зобов`язалася їх виконувати.

Як встановлено судом, ТОВ «ІННОВА-НОВА» свої зобов`язання за вказаним договором виконало в повному обсязі та надало відповідачці у кредит грошові кошти у розмірі, встановленому договором.

Факт видачі кредитних коштів позичальнику підтверджується квитанцією до платіжної інструкції ТОВ «ФК «Контрактовий Дім», від імені платника ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» за умовами договору про надання платіжних послуг, а також листом АТ «КБ «ПриватБанк», відповідно до якого вбачається що на ім`я відповідачки у банку емітовано картку № НОМЕР_3 , номер якої зазначено у Анкеті клієнта та кредитному договорі, зарахування на яку 19.10.2024 грошових коштів у сумі 10100,00 грн підтверджується наданою банківською випискою про рух коштів по рахунку відповідачки.

Крім того, пунктом 3.1 договору позики визначено, що кошти надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на платіжну карту споживача № НОМЕР_1 . Таким чином відповідачка сама вказала такий платіжний засіб під час укладення договору.

Відповідно до всиновку, який викладено у постанові Верховного Суду від 25.01.2023 у справі №209/3103/21 належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постанова Правління Національного банку України від 04.07.2018 року №75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнті є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські випискиз рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Отже, наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості за кредитним договором та виписка з банківського рахунку ОСОБА_1 є належними доказами наявності заборгованості позичальника. Зазначеною випискою підтверджується, що відповідачка отримала кредитні кошти, у визначеному у договорі розмірі, які були зараховані на її рахунок, а з розрахунку заборгованості також вбачається, що позичальник користувалася наданими у кредит коштами та здійснила один платіж в рахунок погашення боргу за кредитом та нарахованих відсотків за користування ним.

У постанові від 12.02.2025 по справі №679/1103/23 Верховний Суд також вказав, що довідка про перерахування за допомогою платіжної системи кредиту на вказану позичальником картку є належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів.

Таким чином, суд відхиляє доводи відповідачки про недоведеність належними та допустимими доказами факту отримання нею кредитних коштів та відсутність у матеріалах справи первинних бухгалтерських документів, оскільки зазначене суперечить наявним в матеріалах справи доказам.

Як встановлено судом, відповідачка взяті на себе зобов`язання не виконала, платежів в рахунок погашення заборгованості за кредитом та нарахованими процентами не вносила, внаслідок чого станом на 14.10.2025 виникла заборгованість за договором позики, яка згідно наданого позивачем розрахунку становить 43430,00 грн, з яких: 10100,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 33330,00 грн-заборгованість за процентами.

Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Окрім того, в п.54 постанови Верховний Суд вказав, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України.

Тобто, згідно з позицією Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Вказаний висновок підтримано у постановах Верховного Суду у справах №296/10217/15-ц від 07.07.2020, №912/1120/16 від 04.02.2020, №910/18943/20 від 27.07.2021.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 у справі №910/17048/17, щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Умовами договору №5758451024 від 19.10.2024 визначено, що строк кредитування складає 360 днів, стандартна денна процентна ставка складає 1,00%, сума кредиту - 10100,00 грн, дата надання кредиту 19.10.2024.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається що ТОВ «ІННОВА-НОВА» здійснювало нарахування процентів за вказаним договором у період з 17.10.2024 по 14.10.2025, тобто у межах визначеного строку кредитування, за процентною ставкою 1,00%, що повністю узгоджується із умовами договору та Графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього договору.

Отже, розмір нарахованих процентів за кредитним договором №5758451024 від 19.10.2024 у сумі 33330,00 грн (10100/100х360-3030=33330) повністю узгоджується із розрахунком заборгованості, долученим позивачем до матеріалів справи, та умовами кредитного договору із урахуванням розміру платежу у сумі 3030,00 грн, внесеного відповідачкою на погашення боргу.

Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачкою не надано.

Доводи відповідачки що встановлені договором відсотки є несправедливими, а їх розмір надмірним та непропорційним є безпідставними, оскільки проценти за користування кредитом визначено відповідно до статтей 1048, 1054, 1056-1 ЦК України та умовами кредитного договору.

Суд звертає увагу на те, що 22.11.2023 був прийнятий Закон України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023.

Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення, зокрема, до Закону України №1734-VIII від 15.11.2016 «Про споживче кредитування».

Так, ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Як вбачається з матеріалів справи умовами п.п.2.6-2.6.2 укладеного між сторонами 19.10.2024 електронного договору надання грошових коштів у позику №5758451024 визначено тип процентної ставки фіксована, стандартна процентна ставка становить 1,0 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного у п.2.5 договору тобто протягом 360 днів, знижена процента ставка становить 0,9% в день, яка застосовується за умови дотримання позичальником графіку платежів.

Таким чином зміст договору не суперечить закону. Отже підстав для зменшення відсотків за даним кредитним договором не вбачається.

Слід також зазначити, що статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, зроблено висновок, що недійсність договору, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

ОСОБА_1 не заявляла зустрічних вимог щодо визнання договору позики недійсним у частині визначення розміру процентів за користування кредитними коштами, а відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з вимогами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачка до поданого відзиву будь-яких доказів, які б спростовували факт отримання нею кредиту чи підтверджували, що на платіжні картки, які є у її розпорядженні, грошові кошти у сумі 10100,00 грн на виконання умов договору надання грошових коштів у позику №5758451024 від 19.10.2024 не надходили, як і доказів вчинення відносно неї шахрайських дій та власного контррозрахунку боргу не надала.

За таких обставин, суд на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ІННОВА-НОВА» підлягають до задоволення шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за договором надання грошових коштів у позику №5758451024 від 19.10.2024 у розмірі 43430,00 грн, з яких: 10100,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 33330,00 грн-заборгованість за процентами.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідачки слід стягнути на користь позивача 2662,40 грн сплаченого судового збору.

Згідно ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором-задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» заборгованість за договором надання грошових коштів у позику №№5758451024 від 19 жовтня 2024 року у сумі 43430 (сорок три тисячі чотириста тридцять) гривень 00 коп.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» сплачений судовий збір у сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА», місцезнаходження: 04071, вул.Верхній Вал, буд.10, поверх 2, офіс 5, м. Київ, код ЄДРПОУ 4412724, реквізити IBAN: НОМЕР_5 в АТ «ПУМБ», МФО334851.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 .

Повне судове рішення складено 14 вересня 2026 року.

Головуючий суддя: Тетяна ВАВРІЙЧУК