Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №350/1191/26 — Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1191/26

Номер провадження 2/350/967/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

15 вересня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

у складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Видойник І.П.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

установив:

Стислий виклад позицій сторін:

ОСОБА_1 звернулася до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , у якій просила розірвати шлюб, зареєстрований між нею та відповідачем 29 вересня 2006 року Креховицькою сільською радою Рожнятівського району Івано-Франківської області, за актовим записом №15. Також просила неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити проживати разом із матір`ю, після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_4 » та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на даний час є повнолітньою, та дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спільне проживання сторін у перші роки подружнього життя складалося нормально, однак згодом їхні відносини погіршилися. Позивачка зазначила, що відповідач зловживає спиртними напоями, вчиняє сварки та конфлікти, у зв`язку з чим між подружжям виникли різні погляди на сімейне життя та втрачено взаєморозуміння. Близько десяти років сторони спільно не проживають, спільного господарства не ведуть, подружніх відносин не підтримують, а їхній шлюб фактично існує лише формально.

Позивачка вважає, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу є неможливими і суперечать її інтересам, примирення між сторонами неможливе, у зв`язку з чим просила шлюб розірвати.

Ухвалою судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 27.07.2026 відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

14.09.2026 до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від представника позивачки - адвоката Родікова І.С. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, у якій він позовні вимоги про розірвання шлюбу підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, відзиву на позовну заяву не подав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про розгляд справи, неподання ним відзиву та відсутність заперечень позивачки щодо заочного вирішення справи, суд відповідно до статті 280 ЦПК України вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , сторони зареєстрували шлюб 29 вересня 2006 року Креховицькою сільською радою Рожнятівського району Івано-Франківської області, за актовим записом №15 (а.с.4).

Копіями свідоцтв про народження підтверджено, що сторони мають двох дітей: дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на час розгляду справи досягла повноліття, та дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5, 6).

Між сторонами виник спір з приводу розірвання шлюбу, який вони, враховуючи наявність у них неповнолітньої дитини, не можуть розірвати в позасудовому порядку.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:

проаналізувавши матеріали цивільної справи, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задоволити з таких підстав.

Відповідно до ст.ст.1-4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою ст.15, частиною 1 ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Статтею 5 Протоколу №7 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.

Частиною 3 статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Згідно з ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 110 СК України встановлено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Стаття 112 СК України передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як визначено ч.2 ст.114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

З матеріалів справи встановлено, що між сторонами по справі склалися такі стосунки, які призвели до припинення між ними сімейних відносин, розпаду їх сім`ї. Позивачка не бажає зберегти сім`ю, оскільки вона та відповідач не підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільного побуту, їх сім`я розпалася, шлюб існує формально. Збереження шлюбу суперечило б її інтересам, у зв`язку з чим вона просить розірвати шлюб із відповідачем.

Суд вважає, що оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в задоволенні такої вимоги буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Небажання відповідача зберегти шлюб на думку суду підтверджується його заявою про не запереченням щодо позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання, що збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін у цій справі, а тому шлюб між ними необхідно розірвати.

Відповідно до ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Оскільки позивачка просила не змінювати її прізвище на дошлюбне, враховуючи вищезазначене положення ст.113 СК України, суд вважає її вимогу підставною.

Вирішуючи вимогу позивачки про залишення після розірвання шлюбу малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживати разом із нею, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин здійснюється з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, а також на засадах справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідно до частини першої статті 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою та чи проживають спільно. Розірвання шлюбу між батьками або проживання їх окремо не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від виконання обов`язків щодо дитини.

Згідно з частиною другою статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до частини першої статті 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення такого спору беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною третьою статті 29 Цивільного кодексу України передбачено, що місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається за спільною згодою батьків та самої дитини, а у разі спору - органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 12 Конвенції про права дитини передбачено право дитини, здатної сформулювати власні погляди, вільно висловлювати їх з усіх питань, що її стосуються, причому таким поглядам має приділятися належна увага відповідно до віку та зрілості дитини.

ОСОБА_3 на час розгляду справи досягла тринадцятирічного віку та є малолітньою дитиною. Із матеріалів справи вбачається, що після фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами вона проживає разом із матір`ю. Позивачка просить після розірвання шлюбу залишити малолітню дочку проживати разом із нею. Матеріали справи не містять відомостей про наявність між батьками спору щодо того, з ким після розірвання шлюбу має проживати їхня малолітня дочка.

У постанові від 18 липня 2022 року у справі №405/4659/21 (провадження №61-5775св22) Верховний Суд зазначив, що за відсутності між батьками спору щодо місця проживання дитини суд під час розгляду справи про розірвання шлюбу може залишити дитину проживати разом з одним із батьків. При цьому зазначення у рішенні суду про те, з ким після розірвання шлюбу залишається проживати дитина, не є вирішенням спору про визначення місця її проживання, оскільки суд лише констатує, з ким фактично залишається проживати дитина після припинення сімейних відносин між батьками, не визначаючи та не змінюючи її місця проживання.

Отже, враховуючи фактичне проживання малолітньої ОСОБА_3 разом із матір`ю, відсутність між батьками спору з цього питання, а також необхідність забезпечення стабільності умов проживання дитини та її найкращих інтересів, суд доходить висновку про наявність підстав залишити після розірвання шлюбу малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживати разом із матір`ю.

При цьому суд звертає увагу, що зазначення у резолютивній частині рішення про залишення малолітньої дитини проживати разом із матір`ю не є вирішенням спору про визначення місця проживання дитини, оскільки за встановлених обставин такого спору між батьками немає. Суд лише констатує, з ким дитина залишається проживати після розірвання шлюбу, не змінюючи при цьому її місця проживання.

Залишення дитини проживати разом із матір`ю не позбавляє батька права та обов`язку брати участь у вихованні дитини, спілкуванні з нею та її матеріальному утриманні.

Розподіл судових витрат.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до ст.141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 110, 112 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 273, 280, 284 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 29 вересня 2006 року Креховицькою сільською радою Рожнятівського району Івано-Франківської області, за актовим записом №15.

Малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити проживати разом із матір`ю.

Після розірвання шлюбу прізвище позивачки - ОСОБА_4 - залишити без змін.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: