Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №346/3845/26 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/3845/26

Провадження № 2-а/346/96/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 р.м. Коломия

Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Сольський В.В., за участю секретаря судового засідання Пігуляк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

22 липня 2026 року позивач ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Атаманюка В.М., звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову №R612000 від 15.07.2026, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , про накладення на нього адміністративного стягнення за порушення ч.3 ст.210-1 КУпАП, закрити провадження у справі закрити та вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 03.07.2026 року, відповідальним виконавцем групи розгляду та супроводження адміністративних правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_2 , старшим солдатом ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 було складено протокол №468/26 про адміністративне правопорушення. Так, у даному протоколі зазначається, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУПАП, оскільки не з?явився за повісткою до ТЦК та СП. У цьому ж протоколі позивач зазначив, що він - дійсно отримав повістку і не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 19.05.2026 року, у зв?язку із тим, що знаходився на стаціонарному лікуванні в обласній лікарні м. Івано-Франківську. Медичну виписку на підтвердження ОСОБА_1 додав до протоколу.

15.07.2025 року, ТВО начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 було винесено постанову №R612000, якою останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності у зв?язку з нібито вчиненим ОСОБА_1 адміністративним правопорушенням за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

У даній постанові вказується, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Цією ж постановою від 15.07.2026 року на ОСОБА_1 було накладено штраф у розмірі 17 000 грн.

Вважає, що постанова №R612000 від 15 липня 2026 року відносно ОСОБА_1 була складена незаконно з тих підстав, що у вищезгаданому протоколі останній зазначив, що перебував на стаціонарному лікуванні у медичному закладі з 15.05.2026 року по 25.05.2026 року, а тому не міг з?явитися за повісткою до ТЦК та СП. Тобто, через поважну причину позивач до ТЦК та СП не з`явився, на підтвердження чого надав відповідний документ.

Отож, із винесенням вказано постанови позивач жодним чином не погоджується, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою від 23 липня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін.

Позивач та його представник в судове засідання не з?явився, в прохальній частині позовної заяви просив розглядати справу без його та позивача участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

У відзиві від 14 серпня 2026 року представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що як на підставу для скасування постанови позивач посилається на те, що він не з?явився за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 19.05.2026 року у зв`язку із перебуванням на стаціонарному лікуванні, а відповідну медичну виписку надав до матеріалів адміністративної справи.

Однак наведені обставини самі по собі не свідчать про незаконність оскаржуваної постанови та не спростовують встановленого відповідачем факту порушення позивачем законодавства у сфері військового обліку та мобілізаційної підготовки.

Основним аргументом позивача є те, що 19.05.2026 року, тобто у визначений повісткою день, він перебував на стаціонарному лікуванні. Відповідач не заперечує, що хвороба громадянина за певних умов може визнаватися поважною причиною неприбуття.

Однак позивач помилково вважає, що сам факт перебування на лікуванні автоматично припиняє його обов`язок виконати вимоги повістки та автоматично виключає склад адміністративного правопорушення.

Так, відповідно до пункту 24 Порядку №560 у разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов?язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття, повідомити про причини неявки до відповідного ТЦК та СП або в інший спосіб, з подальшим прибуттям у строк, що не перевищує семи календарних днів.

Натомість із позовної заяви не вбачається належного підтвердження того, що ОСОБА_1 у встановлений пунктом 24 Порядку №560 строк повідомив ІНФОРМАЦІЯ_3 про причини своєї неявки 19.05.2026 року та виконав подальший обов`язок щодо прибуття до ТЦК у визначений строк. Навпаки, як вбачається зі змісту самого позову, медичний документ був наданий позивачем вже під час оформлення протоколу про адміністративні правопорушення.

Тобто позивач фактично намагається ототожнити наявність медичного документа із належним виконанням усіх передбачених законом обов`язків щодо повідомлення ТЦК про причину неприбуття.

Наявність документа про лікування підтверджує певну медичну обставину, однак не звільняє особу від обов`язку дотримуватися встановленого законодавством порядку повідомлення про неявку.

Позивач був належним чином повідомленим про виклик до ТЦК, а тому постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП є законною і підстав для її скасування немає.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України (ст.65 Конституції України).

Військова служба це конституційний обов`язок громадян України, який полягає у забезпеченні оборони України, захисті її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.

У цій справі встановлено, що відповідно до відомостей повістки №7031105 ОСОБА_1 зобов`язано з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_1 19.05.2026 о 09:00 годині для уточнення даних.

Факт отримання повістки позивачем не заперечується.

03 липня 2026 року відповідальним виконавцем групи розгляду та супроводження адміністративних правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_2 , старшим солдатом ОСОБА_3 складено протокол №468/26 стосовно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. В графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначено: Я, ОСОБА_1 не прибув по повістці 19.05.2026 року у зв`язку з тим, що знаходився на лікуванні в обласній лікарні м. Івано-Франківськ. Виписку додав до протоколу.

Протокол складався в присутності позивача, що підтверджується його підписами та власноручним поясненням, примірник протоколу отримав.

Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №7345/26 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 15.05.2026 року по 25.05.2026 року. Діагноз: симптоматична артеріальна гіпертензія. Гіпертрофія лівого шлуночка ст..3, риз. IV (дуже високий). Гіпертрофія лівого шлуночка. Неускладнений гіпертензивний криз.

Постановою ТВО начальника ТЦК ОСОБА_2 15.07.2026 року позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно ч.3 ст.210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених ч.1 цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від 1 000 до 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відтак, диспозиція ч.3 ст.210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У відповідності до ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05:30 год 24.02.2022, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.

Отже, на дату винесення відповідачем спірної постанови в Україні діяв особливий період, що є підставою для застосування ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Втім, вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024, у новій редакції викладено ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме встановлено, що громадяни зобов`язані, зокрема, інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Тобто, зазначені дані необхідно було оновити до 16.07.2024. 60-денний строк для вчинення певних дій є присічним. Невчинення визначених законодавством дій, починаючи з 17.07.2024 утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та є триваючим правопорушенням.

Тобто, чинне законодавство передбачає три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України, та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані до 16.07.2024 (включно), а саме:

шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання;

шляхом прибуття самостійно до центру надання адміністративних послуг;

або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Відповідно до копії роздруківки електронного військово-облікового документу Резерв+, наданої позивачем, ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, згідно ВЛК від 19.03.2026 визнаний тимчасово непридатний, дата уточнення даних 14.07.2024.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.ст.210, 210-1, 211).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ст.235 КУпАП).

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Уточнення військових облікових даних є не правом, а обов`язком військовозобов`язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.

Зважаючи на те, що позивач уточнив свої персональні дані поза межами, визначеного законом 60-денного терміну у відповідача були усі наявні підстави для його виклику до ТЦК для їх уточнення та, в подальшому, для притягнення до адміністративної відповідальності за неявку за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

При цьому, суд відхиляє доводи скаржника про те, що відповідач мав і має можливості отримати персональні дані позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, оскільки положення Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлюють обов`язок саме військовозобов`язаних вчинити дії по оновленню (уточненню) своїх персональних даних до 16.07.2024, в тому числі і громадяни, які підлягають взяттю на військовий облік.

Процедура оповіщення військовозобов`язаних і їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 (надалі Порядок №560).

Відповідно до п.28 Порядку №560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.

В силу вимог п.41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про такий виклик є, у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку, день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Згідно Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Отже, з аналізу наведених вище норм вбачається, що оповіщення військовозобов`язаного про виклик до ТЦК може здійснюватися шляхом особистого вручення військовозобов`язаному повістки або шляхом її направлення засобами поштового зв`язку. У випадку направлення повістки засобами поштового зв`язку належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до ТЦК та СП є документами від поштового оператора про особисте отримання поштового відправлення, відмітка у поштовому повідомленні про відмову від його отримання або відмітка у поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою.

Нормами Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, прийнятого на виконання ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», закладено презумпцію обізнаності військовозобов`язаного у разі надіслання повісток підрозділами ТЦК та СП за зареєстрованим (зазначеним військовозобов`язаним) місцем проживання.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.

Аналогічні обов`язки встановлені Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487.

Чинний Порядок №1487 покладає на районні та міські територіальні центри комплектування та соціальної підтримки обов`язок організовувати військовий облік, здійснювати заходи щодо контролю за дотримання правил військового обліку, організовувати оповіщення громадян про їх виклик до ТЦК та СП та забезпечувати здійснення контролю за їх прибуттям.

Пунктом 23 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, передбачено, що поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, визнаються, зокрема, хвороба громадянина, яка підтверджена документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій.

Відповідно до пункту 24 Порядку №560 у разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов?язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття, повідомити про причини неявки до відповідного ТЦК та СП або в інший спосіб, з подальшим прибуттям у строк, що не перевищує семи календарних днів.

Відтак, пункт 24 Порядку №560 сформульований імперативно: громадянин зобов`язаний повідомити про причини неявки не пізніше трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття.

Позивач не може посилатися виключно на факт перебування на лікуванні та при цьому не доводити належного виконання ним обов`язку щодо своєчасного повідомлення ТЦК.

Більше того, навіть якщо особа з об`єктивних причин не могла особисто прибути до ТЦК, пункт 24 Порядку №560 прямо передбачає можливість повідомлення в інший спосіб із подальшим прибуттям у встановлений строк.

Таким чином, законодавець передбачив механізм, який дозволяє особі, навіть за наявності поважної причини, належним чином повідомити ТЦК про неможливість явки.

Зокрема, позивач перебував на лікуванні з 15.05.2026 року по 25.05.2026 року, однак сама постанова про притягнення ОСОБА_1 винесена 15.07.2026 року.

Таким чином, за встановлених обставин, з урахуванням наявності належного оповіщення позивача, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем поставленого йому у вину адміністративного правопорушення, а тому постанова №R612000 від 15.07.2026 року по справі про адміністративне правопорушення, винесена ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у розмірі 17 000 грн, є правомірною та підстави для її скасування відсутні.

Відтак, позовна заява не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 77, 241-246, 2832 КАС України,

У Х В А Л И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП №612000 від 15.07.2026 року, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження; у випадку оскарження, рішення набирає законної сили з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та/або обов`язки, якій рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення їй рішення суду.

Суддя: Сольський В. В.