Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №341/672/26 — Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/672/26

Номер провадження 2/341/682/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Аннишина С.І.,

за участю секретаря судового засідання: Рарик В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Галицького районного суду Івано-Франківської області надійшла позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором 95 633 гривень 20 копійок.

В обґрунтування поданого позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» зазначено про те, що 10.05.2024 ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір №8262084.

Відповідно до умов указаного договору ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 15000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.

ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредит на суму 15 000,00 грн. Відповідачка зі свого боку не виконала умов кредитного договору, та не повернула позичальнику кредитні кошти, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість за кредитним договором.

24.09.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги №110-МЛ, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором 8262084 від 10.05.2024, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 .

У зв`язку із неналежним виконанням умов кредитного Договору, у відповідачки утворилась заборгованість, на загальну суму 95 633,20 грн, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить – 15 000,00 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить – 74 008,20 грн, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить – 1725,00 грн, заборгованість по сумі за порушення грошового зобов`язання - 4900,00 грн, яку ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в порядку переуступки просить стягнути на свою користь із ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 01 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит -Капітал» у судове засідання не з`явився. У позовній заяві розгляд справи просив проводити за відсутності представника позивача.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився. 11 вересня 2026 року від її представника - адвоката Головатюка І.М. надійшли пояснення на позовну заяву. Визнає факт отримання кредиту у розмірі 15 000,00 грн. Щодо вимоги про стягнення відсотків з відповідачки у сумі 74 008,20 грн. зазначає, що на відповідачку поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо ненарахування процентів за користування кредитом як дружині військовослужбовця. Відповідачка з 18 березня 2025 року є дружиною військовослужбовця ОСОБА_3 , після укладення шлюбу вона змінила прізвище ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ». Незважаючи на те, що вона зареєструвала шлюб у березні 2025 року, фактично з чоловіком вона проживала однією сім`єю тривалий час. У 2019 році у них народився спільний син, що підтверджує фактичне існування сім`ї до реєстрації шлюбу. Посилається на те, що, пільги, передбачені п.15 ст.14 закону Украйни «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в тому числі щодо звільнення від сплати відсотків за користування кредитом, розповсюджуються на війсьвовослужбовців, їх дружин (чоловіків) з 18.03.2014.

Звертає увагу на несправедливо високий розмір відсотків по відношенню до тіла кредиту. Процентна ставка відповідно до умов договору нарахована за ставкою 1,16%. Такий розмір процентної ставки суперечить статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої розмір процентної ставки становить 1%.

Позивачем до позовної заяви додано додаток Анкету-заяву про кредиту 38262084, де вказано, що строк кредиту 30 днів, датою повернення кредиту є 06.09.2024. Відтак кредит був виданий відповідачці строком на 30 днів. А тому, нарахування процентів має бути здійснене тільки в межах 30 днів у сумі 4500,00 грн.

Щодо простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту посилається на те, що вимога позивача про стягнення комісії у сумі 1725,00 грн є нікчемною, оскільки Товариством не було зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які була встановлена комісія за видачу кредиту. Відповідно, умова кредиту є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо заборгованості за порушення по сумі грошового зобов`язання, то така не підлягає нарахуванню з огляду на приписи пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України.

Разом з позовною заявою представник позивача ОСОБА_6 подав клопотання про витребування доказів, за змістом якого просив суд витребувати у y AT КБ «Притвабанк» інформацію про надходження на рахунок банківської карти НОМЕР_1 коштів в розмірі 15 000,00 грн.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання, оскільки всупереч вимогам пункту 4 частини 2 статті 84 ЦПК України, позивачем не надано суду доказів вжиття заходів для отримання доказу самостійно та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Інших заяв, клопотань від сторін не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні фактичні обставини.

Судом встановлено, що 10 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 8262084 (індивідуальна частина) (далі – Договір) на підставі заяви про отримання кредиту № 8262084 від 10.05.2024.

Згідно з пунктом 1.1. Договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений пунктом 1.3. Договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у пункті 1.2. Договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно пункту 1.4. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до пункту 1.2 Договору загальна сума кредиту - 15000,00 грн.

Кредит надається строком на 360 днів з 10.05.2024, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 05.05.2025 (пункт 1.3,1.4. Договору).

Відповідно до пункту 1.5 Договору загальні витрати позичальника за кредитом складають 62 772,00 грн. Денна процентна ставка складає - 1,16%, орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 9772,81 відсотків річних.

За пунктом, 1.5.1 Договору комісія за надання кредиту: 1725,00 грн, яка нараховується за ставкою 11,50 відсотків від суми кредиту одноразово.

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів нараховуються за ставкою 511,00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 511,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового період, визначеного графіком. Проценти за користування всього строку кредитом складатимуть 61047,00 грн (пункти 1.5.2, 1.5.3 Договору).

За пунктом 2.1 Договору. кошти надаються позичальнику на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 .

Відповідно до пункту 5.1 Договору Позичальник підтверджує, що до моменту підписання договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав паспорт споживчого кредиту; отримав проект Договору з додатками; ознайомився з Правилами, що розміщені на веб-сайті тощо.

Згідно з пунктом 6 Договору такий укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема, через сайт Товариства та /або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Після укладення цей кредитний договір надається позичальникові шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника (пункт 6.2 договору).

Укладення товариством кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (пункт 6.4 Договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (пункт 6.5 Договору).

Сторонами також погоджено графік платежів, що є Додатком №1 до Договору про споживчий кредит № 8262084 проценти за користування кредитом – 61 047,00 грн, комісія за надання кредиту – 1 725,00 грн, загальна вартість кредиту – 77 772,00 грн.

Згідно з довідкою про ідентифікацію Договір підписано відповідачкою із застосуванням одноразового ідентифікатора F225499, який відправлено їй 10.05.2024 на номер мобільного телефону.

У анкеті - заяві на кредит № 826204 відображений процес оформлення та розгляду заяви, відображені анкетні відомості щодо кредиту: сума кредит 15 000,00 грн, строк кредиту 30 днів з 10.05.2024, дата повернення кредиту 06.09.2024. сума до повернення: 77 772,00 грн. Комісія за надання кредиту - 1725,00 грн, проценти за користування кредитом:61 047,00 грн. та анкетні відомості позичальниці.

Відповідно до копії платіжного доручення №130674652 від 05.10.2024 ТОВ «Мілоан» перераховано на рахунок отримувача опецька О.М. 15 000,00 грн, на картку маска якої: НОМЕР_2 , призначення платежу: кошти згідно договору № 826204 .

Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення, наданої ТОВ «Мілоан» відсотки за користування кредитом нараховано за період з дати укладення договору 10.05.2024 до 24.09. 2024.

Підписуючи Договір №826204 від 10.05.2024 року сторони погодили (пункт 3.2.6. Договору), що позикодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди позичальника.

24.09.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги №110-МЛ, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги і за Договором №826204 від 10.05.2024, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 .

Отже, позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набув права вимоги до відповідачки за кредитним договором №826204 від 10.05.2024.

Згідно з Витягом з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №№110-МЛ від м, ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №826204 від 10.05.2024, на загальну суму заборгованості 49 013,20 грн, яка складається з 12 900,00 грн - залишок заборгованості за тілом кредиту, 2 100 грн - залишок простроченої заборгованості за тілом кредиту, 361,20 грн - залишок за нарахованими процентами за користування кредитом, 27 027,00 грн – залишок за простроченими нарахованими процентами, 1125,00 грн - залишок за комісією, 600,00 грн - залишок простроченої комісії за надання кредиту, 4 900,00 грн – залишок по неустойці та процентам за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №826204 від 10.05.2024, наданим позивачем ТОВ «Кредит Капітал», за період з 25.09.2024 до 04.05.2025 позивачем здійснено нарахування відсотків. Загальна сума заборгованості становить 95633,20 грн: 15 000,00 грн – тіло кредиту, 74 008,20 грн - відсотки за користування кредитом, 1725,00 грн - комісія за надання кредиту, 4 900,00 грн – неустойка.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №№826204 від 10.05.2024, яка надана позивачем ТОВ «ФК Кредит-Капітал», загальна сума заборгованості до погашення становить 95 633,20 грн, яка складається 15 000,00 грн - залишок заборгованості за тілом кредиту, 74 008,20 грн - залишок за відсотками, 1725,00 грн - залишок за комісією, 4900,00 грн – заборгованість за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 18.03.2025, ОСОБА_2 18 березня 2025 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 . Після реєстрації шлюбу прізвище « ОСОБА_4 » змінено на « ОСОБА_5 ».

Відповідно до виписки з Реєстру населення, виданою Державним Податковим Управлінням Швеції ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідачки народився син - ОСОБА_7 . Відповідно до цього документа - мати дитини - ОСОБА_8 . Батько дитини - не вказаний ( дані про батька дитини заповнюються тільки в тому разі, коли мати перебуває у шлюбі).

ОСОБА_3 з 18.03.2022 перебуває на військовій службі по сьогодні, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_4 від 15.03.2022 року, а також факт перебування на військовій службі підтверджується довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 2025 року, довідкою форми 5 від 07 червня 2026 року №1643/2/6/1/3/2678

Отже, судом встановлено, що спірні правовідносини, які виникли на даний час між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ОСОБА_1 є відносини, які пов`язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у пін мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень частина 1 статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини 2 статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що 10.05.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8262084.

Відповідачкою вказаний договір погоджено із позичальником та підписано одноразовим ідентифікатором «225499». у визначеному Законом України «Про електронну комерцію» порядку

Сторонами визначено та погоджено розмір кредиту, строк кредитування, розмір відсоткової ставки, періоди здійснення обов`язкових платежів, а також суми платежів у них.

За вказаним договором позичальниця отримала доступ до кредитних коштів в сумі 15000,00 грн, які були перераховані на їй картковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням. Факт отримання коштів та наявності заборгованості за тілом кредиту у розмірі 15 000,00 грн не заперечується представником відповідачки у письмових поясненнях у справі.

В подальшому право вимоги за вказаними кредитним договором передано позивачу ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на підставі договору відступлення прав вимоги №110-МЛ від 24.09.2024.

Однак, після закінчення строку кредитування відповідачка кредитні зобов`язання не виконала та не повернула грошові кошти у повному обсязі, внаслідок чого суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 15 000,00 грн.

Щодо процентів за користування кредитом

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з частиною першою та другою статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Законом України від 11.04.2024 №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено такого змісту «Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля». Ця норма закону набула чинності з 18.05.2024.

Представник відповідачки посилалася на те, що її чоловік є військовослужбовцем, у зв`язку з чим вона, як дружина військовослужбовця, має право на передбачене законом звільнення від нарахування процентів за користування кредитом.

Судом встановлено, що відповідачка та військовослужбовець ОСОБА_3 зареєстрували шлюб лише 18 березня 2025 року.

Відповідно до частини першої статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. При цьому частиною другою статті 21 СК України прямо визначено, що проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України саме шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Таким чином, до моменту державної реєстрації шлюбу відповідачка не мала статусу дружини військовослужбовця, а саме лише її спільне проживання з військовослужбовцем не є достатньою правовою підставою для застосування до неї положень пункту 15 частини п`ятнадцятої статті 14 зазначеного Закону.

Відтак, пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» може бути застосований до кредитних правовідносин що склалися сторонами, лише починаючи з 18 березня 2025 року - дати державної реєстрації шлюбу, і саме з цієї дати проценти за спірним договором не підлягають нарахуванню.

Також в додаткових поясненнях, представник відповідачки представник відповідачки звертає увагу на те, що позивачем до позовної заяви додано анкету-заяву про отримання кредиту, з якої вбачається, що строк кредитування становить 30 днів. У зв`язку з цим представник відповідача вважає, проценти за користування кредитом слід нараховувати в межах цього строку.

Суд не погоджується з такими твердженнями

Як встановлено судом, між сторонами укладено договір про споживний кредит №8262084 в електронній формі, який підписано відповідачкою із використанням одноразового ідентифікатора.

Пунктом 1.3 Договору, визначено строк кредитування 360 днів. Аналогічні відомості щодо строку кредитування містяться і в графіку погашення заборгованості та заявці на отримання кредиту.

Суд враховує, що в анкеті-заяві на кредит, на яку посилається представник відповідача, дійсно зазначено строк кредитування 30 днів. Водночас зазначена анкета-заява не є кредитним договором.

При цьому, суд звертає увагу, що сама по собі вказівка в анкеті-заяві на строк кредитування 30 днів не узгоджується з іншими умовами кредитних правовідносин. Ця заява не містить істотних умов, а тому не може розцінюватися як договір у розумінні статті 1054 ЦК України.

Зміст же спірних правовідносин, які склалися між сторонами, становлять кредитні правовідносини, що виникли на підставі кредитного договору, а саме договору про споживчий кредит №8262084 від 10.05.2024, відповідно до якого строк кредитування 360 днів.

Щодо розміру нарахованих процентів.

Дослідивши надані позивачем розрахунки заборгованості за договором від 10.05.2024 № 8262084, суд установив, що проценти нараховувались за період з 10.05.2024 до 04.05.2025 за ставкою 511,00 річних за фактичну заборгованості за кредитом, що становить 1,4% на день, тобто по 210,00 грн за день (пункти 1.5.2, 1.5.3 договору).

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Вищезазначену статтю було доповнено частиною п`ятою згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ від 22.11.2023. При цьому вищезазначеним Законом прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» також було доповнено пунктом 17, відповідно до якого тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

- протягом перших 120 днів - 2,5 %; (з 24.12.2023 до 21.04.2024 включно);

- протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 22.04.2024 включно до 19.08.2024 включно);

- з 20.08.2024 включно та надалі - 1%.

Кредитний договір укладено 10.05.2024.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У частині 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що положення Договору в частині встановлення процентів за користування кредитними коштами у розмірі понад 1,0 % на день у період з 20.08.2024 до 04.05.2025 є нікчемними. Тому нарахування процентів за Договором у цій справі з розрахунку 1,4 % на день є необґрунтованим.

Оскільки судом встановлено, що проценти за договором підлягають нарахуванню до 17.03.2025 (включно), за період з 20.08.2024 до 17.03.2025 (210 днів) проценти підлягають нарахуванню за ставкою 1,0 % на день та їх розмір становить 31 500,00 грн (15 000 х 1,0 % х 210).

Таким чином, загальна заборгованість за процентами, з врахуванням нарахованих та несплачених за період з 10.05.2024 до 19.08.2024 у сумі 20 647,20 грн, яку має право нараховувати позивач відповідачці, становить 52 147,20 грн (20 647,20 + 31 500,00), і саме такі вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

При цьому, суд враховує, що відповідачкою суду не надано будь-яких доказів на спростування достовірності наданого позивачем розрахунку або помилковості обрахованої заборгованості за тілом кредиту та простроченими процентами, яка підтверджується наданими позивачем доказами.

Щодо нарахованого позивачем неустойки у сумі 4 900,00 грн суд враховує наступне.

Пунктом 18 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто, в даному випадку законодавством звільнено позичальника від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення своїх кредитних (боргових) зобов`язань, оскільки такі нараховані після укладення кредитного договору з 10.05.2024.

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення неустойки за договором в сумі 4900,00 грн задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачки на його користь комісії у розмірі 1725,00 суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Суд не погоджується з доводами представниці відповідачки в частині заперечення розміру заборгованості за комісією, оскільки у пункті 1.5.1. Договору сторони погодили сплату позичальником комісії у розмірі 11,50 % від суми виданого кредиту і це не суперечить положенням Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, позивач за Договором має право на отримання комісії в розмірі 1725,00 грн (15000,00 грн * 11,50%).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості зі сплати комісії за видачу кредиту у розмірі 1725,00 грн.

Отже, суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позивачем належними та допустимими доказами доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки заборгованості за договором про споживчий кредит № 8262084 від 10.05.2024 у сумі 68 872,20 грн: 15 000,00 грн – тіло кредиту, 52 147,20 грн – проценти за користування кредитом. 1 725,00 грн – комісія за надання кредиту,

Щодо судових витрат

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; на професійну правничу допомогу.

Позивач просить стягнути судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу, у розмірі 8000,00 гривень

В обґрунтування розміру понесених витрат позивач надав копії таких документів: Договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025, Акт №Д/20201 від 09.03.2026 про надання послуг, детальний опис наданих послуг до акту №Д/20201 від 09.03.2026

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до вимог чинного законодавства, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

Відтак, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, пропорційності задоволених судом позовних вимог, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 2000,00 гривень.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 917 гривень 38 копійок із розрахунку: 68 872 *2622,4/95633,20

Керуючись статтями 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до Товариства з обмеженою відповідальністю Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 8262084 від 10.05.2024 в розмірі 68 872 (шістдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят дві) гривні 20 копійок, з яких 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок – тіло кредиту, 52 147 (п`ятдесят дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок – проценти за користування кредитом. 1725 (одна тисяча сімсот двадцять п`ять) гривень 00 копійок – комісія за надання кредиту

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1917 (одна тисяча дев`ятсот сімнадцять) гривень 38 копійок та 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок витрат на правову допомогу

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал», місцезнаходження юридичної особи: 79000, вул. Смаль-Стоцького 1, кор. 28, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

СуддяСвятослав АННИШИН