Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №341/464/26 — Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/464/26

Номер провадження 2/341/549/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Островської Н. І.,

за участю секретаря Патрун М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Галич Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів на утримання трьох дітей,-

в с т а н о в и в :

18.03.2026 представник позивача-адвокат Свирида Г.С. звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання трьох малолітніх дітей: сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі по 5 000,00 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи стягувати з дня подання позову і до досягнення дітьми повноліття. Крім того, просить стягувати з ОСОБА_2 аліменти в користь позивачки на її утримання в розмірі 5 000,00 грн. з дня подання позову до суду і до досягнення сином – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трьох років та витрати на правничу допомогу.

Як підставу позову зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилося троє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .. Спільне життя з відповідачем не склалося, у зв`язку з чим позивачка звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу. Відповідач не надає добровільної матеріальної допомоги на утримання дружини та спільних дітей. Наразі позивач не працює, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною — сином ОСОБА_6 до досягнення ним трьохрічного віку.

Ухвалою суду від 19.03.2026 позовну заяву залишено без руху, надано строк десять днів для усунення недоліків.

Судом направлявся запит з метою встановлення зареєстрованого місця проживання відповідача, проте відповіді з Петропавлівської громади отримано не було.

12.06.2026 ухвалою суду провадження у справі відкрито і справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання позивач не з`явилась, надавши заяву про розгляд справи у відсутність, позов підтримує.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце розгляду справи він був повідомлений належним чином відповідно до статті 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України від 03.08.2026. Крім того, на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача направлялася позовна заява з додатками, проте поштове відправлення повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній». Про причини своєї неявки відповідач суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за його відсутності від нього не надходило.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка сторони. Сторони самостійно повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. ст. 280-282 ЦПК України.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, з`ясувавши всі обставини справи, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що з 26.06.2025 сторони перебувають у шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а. с . 6).

08.12.2023 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , після державної реєстрації змінила прізвище на ОСОБА_8 , відповідно до копії свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 (а. с. 7).

Від шлюбу сторони мають трьох синів: ОСОБА_3 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво серії НОМЕР_3 від 09.11.2021;) та ОСОБА_4 (народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво серії НОМЕР_4 від 18.11.2022), зареєстрованих Галицьким відділом ДРАЦС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Третій син, ОСОБА_5 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_5 від 17.07.2024, виданим цим же відділом ДРАЦС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 8,9,10).

Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов від 27.03.2026 № 36, матеріально-побутове забезпечення за місцем проживання особи (родини) в квартирі АДРЕСА_3 оцінено як добре (а. с. 21).

На підтвердження понесених витрат позивач надав квитанції про оплату товарів в аптеці та магазинах одягу, а також документи, що засвідчують перерахування коштів за оренду квартири.

Положеннями статті 51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У відповідності до ч. 1 ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з вимогами ч. 1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч. 1 ст. 184 СК України).

При цьому, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 191 Сімейного кодексу України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Виплачуються аліменти до повноліття дитини.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Отже, при визначенні розміру аліментів, що підлягають стягненню на утримання дитини, суд враховує обов`язок обох батьків утримувати дитину, відсутність у відповідача сталого доходу, та отримавши позов з додатками, не подав до суду будь - яких заперечень, а також неподання позивачем інших доказів на підтвердження заявлених вимог, суд вважає, що позов підлягає задоволенню та вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти у розмірі 5 000,0 гривень на кожну дитину, для дитини відповідного віку щомісячно.

Що стосується вимог позивача про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Отже, за змістом вказаної норми права, можливість отримання аліментів на утримання дружини, виникає за умови, що чоловік має можливість надавати таку матеріальну допомогу.

Згідно з ч. 2 статті 84 СК України - дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Стаття 85 СК України регулює правовідносини з припинення права дружини на утримання.

Частина 4 статті 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу. Не перешкоджатиме виникненню цього права і застування інституту недійсності шлюбу у випадках, коли дружина не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Подавши докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. ст. 43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, суд виходить саме з принципу справедливості та розумності, враховуючи потреби дружини та фінансові можливості відповідача.

Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану (ст. 80 Сімейного кодексу України).

При вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд виходить з положень ст. 84 Сімейного Кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу, а також поганого стану здоров`я.

Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище сторін.

Аналізуючи встановлені у справі обставини в їх сукупності, виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб позивачки, на утриманні та вихованні якої знаходиться дитина, яка не досягла трирічного віку та потребує постійного материнського догляду, а також з можливостей відповідача, зокрема, його працездатності, суд вважає можливим задовольнити вимоги в цій частині у розмірі 5 000.00 грн. щомісячно, з дня подання позовної заяви до суду до досягнення дитиною трьох років, що ґрунтується на наявних у матеріалах доказах. Оцінивши вищевказані докази у їх сукупності, суд вважає такий розмір аліментів достатнім та таким, що не поставить мати з дитиною, а також відповідача, у скрутне матеріальне становище.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити рішення суду до негайного виконання у межах сплати платежу аліментів за один місяць.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з частинами 1-4 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Витрати на правничу допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Так, на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено ордер про надання правничої допомоги від 10.03.2026 року (а. с. 11), розрахункову квитанцію № 581097 від 09.03.2026 року, договір про надання правничої допомоги від 09.03.2026 року (а. с. 12) ,копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 791 (а. с. 13) та попередній розрахунок судових витрат позивачки.

Згідно з розрахунковою квитанцією № 581097 від 09.03.2026 року витрати на правничу допомогу становлять 2 000,00 грн.

Крім того, суд зауважує, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи, на що вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22.

Таким чином, слід задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу в розмірі документально підтвердженої суми 2 000,00 грн.

Крім того, підлягають стягненню з відповідача на користь держави судові витрати по справі в розмірі 2 662,40 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 88, 181-183 Сімейного кодексу України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263 - 265, 274 - 279 Цивільного процесуального кодексу України,

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та дружини до досягнення дитиною трирічного віку - задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_6 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 гривень щомісяця на кожну дитину, починаючи з 18.03.2026 року і до досягнення дітьми повноліття.

Стягувати з ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_6 , аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000,00 гривень щомісяця.

Стягнути з ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_6 , витрати, пов`язані з отримання професійної правничої допомоги в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 , на користь держави судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок ) копійок.

Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст. 358 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СуддяНаталя ОСТРОВСЬКА