Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №338/1000/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1000/26

Провадження №2/338/994/26

14 вересня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Куценка О. О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

22 червня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 010/0601/82/0152749 від 15 вересня 2016 року в загальному розмірі 15 413,89 грн.

Заявлена заборгованість складається із: 8 539,98 грн заборгованості за основною сумою кредиту; 5 011,68 грн заборгованості за процентами за користування кредитом; 1 492,33 грн інфляційних втрат; 369,90 грн трьох процентів річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15 вересня 2016 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 010/0601/82/0152749, відповідно до якого банком відповідачу надано можливість користування кредитними коштами в межах установленого кредитного ліміту зі сплатою процентів.

Позивач зазначає, що відповідач користувалася кредитними коштами, однак належним чином свої зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів не виконала.

26 червня 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-9, відповідно до якого останнє набуло право вимоги до відповідача за спірним договором.

У подальшому, 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за яким право вимоги до ОСОБА_1 перейшло до позивача.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач ОСОБА_1 подала відзив, у якому позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні. Зокрема, відповідач посилалася на те, що на користь ТОВ «Вердикт Капітал» із неї вже здійснювалося примусове стягнення заборгованості на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса № 53979 від 24 травня 2021 року у виконавчому провадженні № 65838443, яке 19 лютого 2024 року закінчено у зв`язку з повним виконанням виконавчого документа. Також відповідач ставила під сумнів належність та безперервність переходу права вимоги до позивача, правильність розрахунку заборгованості та врахування здійснених нею платежів.

Позивач подав письмові пояснення на відзив, у яких зазначив, що виконавчий напис № 53979 стосувався іншого кредитного зобов`язання відповідача, а надані до позову документи підтверджують як існування заборгованості за спірним договором, так і перехід права вимоги до ТОВ «Коллект Центр».

Ухвалою суду від 22 липня 2026 року у зв`язку з наявністю істотних розбіжностей між доводами сторін та наданими доказами сторонам надано додатковий строк для подання доказів на підтвердження своїх вимог і заперечень, а розгляд справи відкладено на 14 вересня 2026 року. Зокрема, позивачу запропоновано надати копію виконавчого напису № 53979, документи щодо сум, стягнутих у виконавчому провадженні № 65838443, належним чином засвідчений витяг із первісного Реєстру боржників та акта його приймання-передачі до договору № 10-01/2023 у частині права вимоги до ОСОБА_1 , а також деталізований розрахунок заборгованості. Відповідачу запропоновано подати наявні в неї докази щодо підстави стягнення та фактичного виконання виконавчого напису № 53979 у виконавчому провадженні № 65838443.

21 серпня 2026 року відповідач подала заяву про долучення додаткових доказів, до якої додала, зокрема, довідку АТ «Райффайзен Банк» від 05 серпня 2026 року та постанову про закінчення виконавчого провадження № 65838443. Того ж дня відповідач подала заяву про застосування позовної давності та просила відмовити в позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності. Позивач подав заперечення на вказані заяви та зазначив, що пунктом 9.10 кредитного договору сторонами в письмовій формі погоджено збільшений строк позовної давності тривалістю сімдесят років.

26 серпня 2026 року відповідач подала додаткові пояснення, в яких підтримала заперечення проти позову, однак зазначила, що в разі встановлення судом тієї обставини, що виконавче провадження № 65838443 стосувалося іншого кредитного договору, вона не наполягає на тому, що закінчення цього виконавчого провадження підтверджує погашення заборгованості за договором № 010/0601/82/0152749.

04 вересня 2026 року позивач на виконання ухвали суду від 22 липня 2026 року подав додаткові документи, зокрема деталізований розрахунок заборгованості, засвідчений витяг із первісного Реєстру боржників до договору № 10-01/2023, акти приймання-передачі Реєстру боржників, документи щодо внесення змін до відповідного запису та копію виконавчого напису № 53979.

Представник позивача просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Відповідач 21 серпня 2026 року подала заяву про розгляд справи за її відсутності, у якій зазначила, що позовні вимоги не визнає, підтримує поданий відзив, заяву про застосування позовної давності та інші письмові заперечення.

За таких обставин суд вважає можливим вирішити справу за відсутності учасників на підставі наявних у справі матеріалів.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, надані сторонами, та оцінивши їх у сукупності, суд встановив такі обставини.

15 вересня 2016 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 010/0601/82/0152749.

Відповідно до пункту 1.1 договору з дати початку кредитування клієнт має право отримати, а банк зобов`язаний за умови відсутності або недостатності грошових коштів на картковому рахунку надати клієнту в межах поточного ліміту кредитні кошти.

Максимальний розмір кредиту за договором визначено у сумі 200 000 грн. Поточний ліміт кредиту на дату укладення договору становив 6 600 грн із можливістю його подальшої зміни відповідно до умов договору.

Матеріалами справи підтверджено, що у подальшому поточний кредитний ліміт було збільшено до 7 100 грн.

Пунктами 1.5 та 1.6 договору встановлено фіксовану процентну ставку за користування кредитом та недозволеним овердрафтом у розмірі 45 % річних.

Строк користування кредитом визначено тривалістю 48 місяців, із 15 вересня 2016 року до 15 вересня 2020 року.

Умовами договору передбачено порядок погашення заборгованості, нарахування процентів за користування кредитом та недозволеним овердрафтом, а також порядок зміни поточного кредитного ліміту.

Із банківської виписки та наданого позивачем деталізованого розрахунку вбачається, що відповідач активно користувалася кредитними коштами, здійснювала готівкові та безготівкові операції, а також платежі в рахунок погашення заборгованості.

Станом на 26 червня 2019 року, тобто на дату відступлення права вимоги від банку до ТОВ «Вердикт Капітал», залишок основної заборгованості відповідача становив 8 539,98 грн, а нараховані банком проценти - 305,34 грн.

26 червня 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-9.

Факт передачі саме права вимоги за договором № 010/0601/82/0152749 від 15 вересня 2016 року підтверджується відповідним Реєстром боржників, а також довідкою АТ «Райффайзен Банк» від 05 серпня 2026 року, згідно з якою 26 червня 2019 року заборгованість за вказаним кредитним договором була відступлена ТОВ «Вердикт Капітал».

ТОВ «Вердикт Капітал» після набуття права вимоги здійснювало нарахування договірних процентів виключно в межах установленого договором строку кредитування, а саме з 26 червня 2019 року до 14 вересня 2020 року.

За цей період на залишок основної заборгованості нараховано 4 706,34 грн процентів.

Таким чином, загальна сума заявлених до стягнення договірних процентів складає 5 011,68 грн, із яких 305,34 грн нараховано первісним кредитором до відступлення права вимоги, а 4 706,34 грн - ТОВ «Вердикт Капітал» у межах погодженого сторонами строку кредитування.

За прострочення виконання грошового зобов`язання ТОВ «Вердикт Капітал» здійснено нарахування передбачених частиною другою статті 625 ЦК України платежів, а саме 369,90 грн трьох процентів річних та 1 492,33 грн інфляційних втрат.

З деталізованого розрахунку вбачається, що станом на 23 лютого 2022 року загальна заявлена заборгованість сформована в розмірі 15 413,89 грн, з яких 8 539,98 грн - основна заборгованість, 5 011,68 грн - договірні проценти, 369,90 грн - три проценти річних, 1 492,33 грн - інфляційні втрати.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких установлюються договором.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо вимог про стягнення основної суми кредиту суд виходить із такого.

Надана банківська виписка містить відомості про фактичне використання відповідачем кредитних коштів та здійснені нею платежі.

Деталізований розрахунок заборгованості відображає рух заборгованості за договором № 010/0601/82/0152749 із моменту його укладення, проведені відповідачем операції та платежі, їх зарахування, а також залишок заборгованості.

Зі змісту вказаного розрахунку вбачається, що станом на дату відступлення права вимоги 26 червня 2019 року залишок основної суми заборгованості становив 8 539,98 грн.

Суд ураховує, що спірний договір передбачав не одноразову видачу відповідачу фіксованої суми 6 600 грн, а кредитування карткового рахунку в межах поточного кредитного ліміту, який міг змінюватися в порядку, передбаченому договором, а також передбачав правовий режим недозволеного овердрафту. Тому сама по собі та обставина, що залишок основної заборгованості перевищує розмір поточного ліміту, встановленого на дату укладення договору, не спростовує правильності розрахунку, оскільки розмір ліміту в подальшому змінювався, а договором врегульовано виникнення та погашення недозволеного овердрафту.

Відповідач власного розрахунку, який би спростовував сформований на підставі руху коштів за рахунком залишок основної заборгованості, не надала.

Отже, вимога позивача про стягнення основної суми кредиту в розмірі 8 539,98 грн є доведеною та підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення процентів суд зазначає таке.

Договором установлено фіксовану процентну ставку в розмірі 45 % річних та визначено строк користування кредитом до 15 вересня 2020 року.

На дату відступлення права вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором, становила 305,34 грн. Після набуття права вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» продовжило нарахування процентів за погодженою сторонами ставкою в межах строку кредитування, а саме до 14 вересня 2020 року включно, у загальному розмірі 4 706,34 грн.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором відступлення права вимоги № 114/2-9 передбачено перехід до нового кредитора прав первісного кредитора за кредитними договорами.

Таким чином, нарахування ТОВ «Вердикт Капітал» договірних процентів у межах погодженого сторонами строку кредитування ґрунтується на умовах кредитного договору та обсязі переданого йому права вимоги.

Матеріали справи не містять доказів здійснення договірних процентних нарахувань після спливу строку кредитування 15 вересня 2020 року.

Отже, заявлені до стягнення 5 011,68 грн процентів є обґрунтованими та підлягають стягненню.

Щодо заперечень відповідача про повторне стягнення заборгованості суд зазначає таке.

Відповідач у відзиві посилалася на те, що виконавчим написом приватного нотаріуса № 53979 від 24 травня 2021 року з неї на користь ТОВ «Вердикт Капітал» уже було стягнуто заборгованість, а виконавче провадження № 65838443 закінчено у зв`язку з повним виконанням виконавчого документа.

Разом із тим на виконання ухвали суду позивачем надано безпосередньо копію виконавчого напису № 53979. Із його змісту встановлено, що виконавчий напис вчинено щодо заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 490953072 від 15 квітня 2016 року, первісним кредитором за яким було АТ «Альфа-Банк». Натомість предметом цієї справи є заборгованість за договором № 010/0601/82/0152749 від 15 вересня 2016 року, укладеним між відповідачем та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Отже, йдеться про різні кредитні договори, укладені з різними первісними кредиторами. Сам факт того, що право вимоги за обома зобов`язаннями в подальшому належало ТОВ «Вердикт Капітал», не свідчить про тотожність цих зобов`язань. Тому кошти, стягнуті в межах виконавчого провадження № 65838443 на виконання виконавчого напису № 53979, не є платежами за договором № 010/0601/82/0152749 та не підлягають зарахуванню в погашення заборгованості, яка є предметом цього спору.

У додаткових поясненнях відповідач також зазначила, що в разі встановлення судом належності виконавчого провадження іншому кредитному договору вона не наполягає на тому, що його закінчення підтверджує погашення саме спірної заборгованості.

За таких обставин доводи відповідача про повторне стягнення одного й того самого боргу суд відхиляє.

Надані відповідачем договір дарування нерухомого майна від 23 січня 2025 року та витяг із Державного реєстру речових прав також не спростовують наявність спірного грошового зобов`язання. Відсутність на момент посвідчення договору дарування арешту, заборони відчуження, іпотеки чи інших обтяжень нерухомого майна свідчить лише про відсутність відповідних речових обтяжень майна на момент вчинення нотаріальної дії і сама по собі не підтверджує відсутність незабезпеченого грошового зобов`язання відповідача перед кредитором.

Щодо переходу права вимоги до позивача суд виходить із такого.

26 червня 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-9.

Факт переходу права вимоги саме за кредитним договором № 010/0601/82/0152749 підтверджується Реєстром боржників та довідкою АТ «Райффайзен Банк» від 05 серпня 2026 року.

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги.

Пунктом 5.2 цього договору визначено, що права вимоги вважаються відступленими з моменту належного підписання сторонами акта приймання-передачі Реєстру боржників у друкованому вигляді.

10 січня 2023 року сторонами договору підписано відповідні акти приймання-передачі Реєстру боржників.

Із наданого на виконання ухвали суду засвідченого витягу з первісного Реєстру боржників убачається, що ОСОБА_1 була включена до цього Реєстру під № 59058 із зазначенням кредитного договору № 010/0601/82/0152749.

Таким чином, право вимоги до відповідача було передано ТОВ «Коллект Центр» саме 10 січня 2023 року.

Додаткова угода № 10/6 від 04 лютого 2025 року та відповідні зміни до Реєстру боржників стосувалися виправлення технічної помилки у вже переданому записі та не є первісною підставою набуття позивачем права вимоги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Отже, матеріалами справи підтверджено безперервний перехід права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Вердикт Капітал», а надалі до ТОВ «Коллект Центр», у зв`язку із чим позивач є належним кредитором у спірному зобов`язанні.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності суд зазначає таке.

Відповідач просить застосувати наслідки спливу позовної давності, посилаючись на те, що строк кредитування закінчився 15 вересня 2020 року, тоді як із позовом позивач звернувся у червні 2026 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність відповідно до статті 257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.

Разом із тим частиною першою статті 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 9.10 договору № 010/0601/82/0152749, який підписаний сторонами, прямо визначено, що до всіх правовідносин, пов`язаних з укладенням та виконанням договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у сімдесят років.

Зазначена умова міститься безпосередньо у письмовому договорі, підписаному відповідачем.

Таким чином, сторони скористалися передбаченим статтею 259 ЦК України правом збільшити встановлену законом позовну давність.

Доказів визнання відповідної умови договору недійсною або існування інших передбачених законом підстав для її незастосування матеріали справи не містять.

Навіть виходячи з того, що право вимоги щодо повернення всієї заборгованості виникло не пізніше закінчення погодженого строку кредитування, а саме 15 вересня 2020 року, звернення позивача до суду 22 червня 2026 року відбулося в межах погодженої сторонами позовної давності.

За таких обставин підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, передбачених частиною четвертою статті 267 ЦК України, суд не встановив, а заява відповідача про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення 1 492,33 грн інфляційних втрат та 369,90 грн трьох процентів річних, нарахованих після закінчення погодженого сторонами строку кредитування та до 23 лютого 2022 року.

Разом із тим пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» передбачено спеціальне звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у визначений законом період.

Зазначене звільнення поширюється не лише на неустойку, а й на інші платежі, які є наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання.

У цій справі заявлені до стягнення 3 % річних та інфляційні втрати нараховані саме за прострочення виконання зобов`язань за договором споживчого кредиту у період, на який поширювалося встановлене законом звільнення споживача від відповідальності.

Тому вимоги про стягнення з відповідача 1 492,33 грн інфляційних втрат та 369,90 грн трьох процентів річних задоволенню не підлягають.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню, а саме: з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» слід стягнути заборгованість у загальному розмірі 13 551,66 грн, з яких 8 539,98 грн становить заборгованість за основною сумою кредиту та 5 011,68 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено майнові вимоги на загальну суму 15 413,89 грн, із яких суд дійшов висновку про задоволення вимог у розмірі 13 551,66 грн, що становить 87,9185 % від ціни позову.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Отже, пропорційно розміру задоволених позовних вимог із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 340,74 грн судового збору.

Позивач також просить стягнути з відповідача 9 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження зазначених витрат позивачем надано договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 01 липня 2024 року, прайс-лист Адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги № 742 від 01 травня 2026 року та акт № 22 про надання юридичної допомоги від 29 травня 2026 року.

Відповідно до наданої заявки до заявленої суми включено 3 000 грн за дві години усної консультації з вивченням документів та 6 000 грн за дві години складання позовної заяви.

Відповідач заявила клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи та ціною позову.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Згідно із частинами п`ятою та шостою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог щодо співмірності суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат, які підлягають розподілу, при цьому обов`язок доведення їх неспівмірності покладається на сторону, яка заявляє таке клопотання.

Суд ураховує, що справа стосується кредитних правовідносин, позовна заява має значною мірою типовий характер, ціна позову становить 15 413,89 грн, а заявлений розмір витрат на правничу допомогу 9 000 грн складає значну частину ціни позову.

Заявлені до відшкодування 9 000 грн стосуються саме консультації та підготовки позовної заяви. Документи про надання цих послуг підтверджують їх фактичне надання, однак погоджена між адвокатом і клієнтом ціна послуг не є безумовно обов`язковою для іншої сторони при вирішенні питання про їх розподіл.

З огляду на характер та предмет спору, обсяг позовної заяви, складність виконаної роботи, ціну позову, значення справи для сторін, а також критерії реальності, необхідності, розумності та співмірності суд вважає обґрунтованим розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає розподілу між сторонами, у сумі 3 000 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково у розмірі 13 551,66 грн із заявлених 15 413,89 грн, витрати на професійну правничу допомогу відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 637,55 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 010/0601/82/0152749 від 15 вересня 2016 року у загальному розмірі 13 551 грн 66 коп. (тринадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят одна гривня 66 копійок), яка складається із: 8 539 грн 98 коп. - заборгованості за основною сумою кредиту; 5 011 грн 68 коп. - заборгованості за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 2 340 грн 74 коп. судового збору та 2 637 грн 55 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи без повідомлення чи виклику учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 14 вересня 2026 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», юридична адреса: 01133, місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: