Вирок від 14 вересня 2026 р. у справі №197/1176/26 — Широківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 197/1176/26

Провадження № 1-кп/197/50/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року с-ще Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисниці - адвокатки ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду с-ща Широке кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , яка народилась у м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, громадянки України, не одруженої, на утриманні дітей не має, не працюючої, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, інвалідності не має, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

– у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

встановив:

відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 (зі змінами) в Україні введено воєнний стан.

Так, 16.06.2026, приблизно о 18:00, ОСОБА_4 , перебуваючи в гостях у свого дядька ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 , де вони спільно розпивали спиртні напої, помітила на столі в кухні будинку мобільний телефон марки "Motorola", моделі "G05", кольору "Forest Green", об`ємом внутрішньої пам`яті 4+256 Gb, який належав ОСОБА_6 та у неї виник кримінально протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів з метою особистого збагачення.

Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 , вночі, 17.06.2026, близько 01:00, скориставшись тим, що ОСОБА_6 заснув та за її діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення, таємно, шляхом вільного доступу, зі столу кухні вищевказаного житла, взявши руками та утримуючи при собі, викрала мобільний телефон марки "Motorola", моделі "G05", кольору "Forest green", 4+256 Gb", вартістю 3475 гривень, разом із картою пам`яті "Micro SDXC TG 128 gbn UHS-3 Class 10", яка була в середині мобільного телефону, вартістю 375,50 грн, що належав ОСОБА_6 .

Після чого, ОСОБА_4 , утримуючи викрадене майно при собі, з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, обернувши викрадене на свою користь та розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 3850,50 грн.

Таким чином, дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

У підготовчому судовому засіданні ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнала повністю, щиро розкаялася у скоєному та наполягала на затвердженні укладеної нею із прокурором угоди про визнання винуватості.

Прокурор та захисник, у підготовчому судовому засіданні також просили затвердити угоду про визнання винуватості, не вбачаючи підстав для відмови у її затвердженні.

Потерпілий в підготовче судове засідання не з`явився, 03.09.2026 подав заяву від про розгляд справи у його відсутність.

Судом встановлено, що 03.09.2026 між начальником Широківського відділу Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_7 , якому на підставі ст.ст. 36, 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12026041610000248 від 01.08.2026, за наявності письмової згоди потерпілого на укладення угоди, з одного боку та обвинуваченою ОСОБА_4 , за участю захисника – адвокатки ОСОБА_5 , на підставі ст.ст. 468, 469, 470, 472, 473 КПК України, за письмової згоди потерпілого ОСОБА_6 , була укладена угода про визнання винуватості, що скріплена підписами сторін, відповідно до якої ОСОБА_4 беззаперечно визнала свою винуватість у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, сторони погодилися на призначення ОСОБА_4 покарання за ч. 4 ст. 185КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі та на звільнення від відбування покарання з випробуванням, відповідно до ст. 75 КК України.

Згідно заяви від 03.09.2026 потерпілий ОСОБА_6 надав згоду на укладення угоди про визнання винуватості обвинуваченою ОСОБА_4 .

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, а також наслідки її невиконання.

Враховуючи ту обставину, що під час досудового слідства між обвинуваченим та прокурором за участю захисника, за письмової згоди потерпілої, була укладена угода про визнання винуватості, яка надійшла до суду разом з обвинувальним актом, кримінальне провадження розглядалося судом відповідно до положень ч. 2 ст. 473 та ч. 4 ст. 474 КПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 314 КПК України в підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду про визнання винуватості.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Розглядаючи зазначену угоду про визнання винуватості судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином. Потерпілий у цьому кримінальному провадженні надав письмову згоду на укладення прокурором угоди про визнання винуватості з ОСОБА_4 .

Під час підготовчого судового засідання судом з`ясовано в обвинуваченої ОСОБА_4 , що вона повністю розуміє: права, передбачені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України; наслідки затвердження та невиконання угоди; характер обвинувачення, щодо якого вона беззастережно визнає себе винуватою; вид та міру покарання, яке буде призначене їй у разі затвердження угоди судом, і на яке вона погодилася.

Суд переконався у підготовчому судовому засіданні, що укладення сторонами цієї угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що угода про визнання винуватості може бути затверджена судом, оскільки: її умови не суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, відповідають інтересам суспільства і не порушують права, свободи та інтереси сторін чи інших осіб; правова кваліфікація кримінального правопорушення правильна; відсутні обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним; узгоджені сторонами вид та міра покарання відповідають ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення; обвинувачена у підготовчому судовому засіданні підтвердила можливість виконання нею взятих на себе за угодою зобов`язань.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. Запобіжний захід не обирався. Витрати на залучення експерта стягнути з обвинуваченої. Доля речових доказів підлягає вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 174, 314, 368, 370, 373, 374, 468, 469, 475 КПК України, суд

ухвалив:

затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 03 вересня 2026 року між начальником Широківського відділу Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_7 та обвинуваченою ОСОБА_4 , за участю захисниці – адвокатки ОСОБА_5 .

Визнати ОСОБА_4 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй узгоджене сторонами покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк 1 (один) рік та зобов`язати її періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, а також повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , на користь держави витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз у розмірі 2888 (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) гривень 16 копійок.

Речові докази: чек від купівлі мобільного телефону "Motorola", моделі "G05", кольору "Forest Green" та картонну коробку від мобільного телефону "Motorola", моделі "G05", кольору "Forest Green" вважати повернутими власнику ОСОБА_6 згідно збережної розписки від 12 серпня 2026 року.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Широківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів із моменту його проголошення в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1