Вирок від 07 вересня 2026 р. у справі №195/1343/26 — Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа №195/1343/26

1-кп/195/118/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.09.2026 року смт.Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі: судді – ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Томаківка кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 24.06.2026 року за № 12026041590000113 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с-ще Томаківка Томаківського району Дніпропетровська область, громадянка України, із середньою освітою, має на утриманні 3 дітей, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудима,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_3 , представника потерпілого — ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ

24.06.2026, приблизно о 20 годині 40 хвилин водій, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи технічно справним легковим автомобілем марки ВАЗ моделі 2106 з реєстраційним номером « НОМЕР_1 » в якому перебував малолітній пасажир ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рухався із швидкістю до 80 км/год., в світлий час доби по сухому асфальтованому покриттю по автодорозі Т-04-20 вул. Шоссейна в с-щі Томаківка Томаківської територіальної громади Нікопольського району Дніпропетровської області в напрямку с. Кисличувата.

Під час руху, перебуваючи на ділянці автодороги Т-04-20 72 км + 950 м поблизу с. Кисличувата Томаківської територіальної громади Нікопольського району Дніпропетровської області, водій ОСОБА_3 , діючи з необережності, порушуючи Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (надалі – Правила дорожнього руху), де під час руху по прямій ділянці дороги не діяла таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, і, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не обрала безпечну швидкість руху, внаслідок чого втратила контроль над керуванням та допустила виїзд на узбіччя праворуч, де відбулося зіткнення керованого нею транспортного засобу з відбійником.

Таким чином, своїми діями водій ОСОБА_3 порушила вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху, якими передбачено:

12.1. «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозить, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».

Порушення п. 12.1 Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_3 , з технічної точки зору знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої малолітньому пасажиру ОСОБА_6 спричинено тілесні ушкодження у вигляді – відкритої черепно-мозкової травми – забійної рани лобно-тім`яно-скроневої ділянки ліворуч, уламчато-вдавлений перелом лівої лобово-скроневої кістки, перелом пірамідки, вогнищевий забій головного мозку, забій головного мозку в лівій скронево-тім`яній ділянці.

Завдані потерпілому ОСОБА_6 вищевказані тілесні ушкодження у вигляді сумісної травми голови і за ознакою небезпеки для життя відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, на підставі п.2.1.3. (а) «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. За №6.

Дії ОСОБА_3 судом кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачена погоджуючись з вищенаведеними обставинами, вину визнала, пояснює свою протиправну поведінку своєю необачністю. Вказала, що дитина вже виписана з лікарні, вже вдома та почувається добре, йде на поправку. Крім того пояснила, що вона звільнилася з роботи , щоб бути постійно поруч з дитиною. Щиро розкаюється в скоєному, просить суворо її не карати, не позбавляти її волі.

Законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив що претензій до дружини не має. Вказав, що вона добросовісно виконує свої батьківські обов`язки, піклується за сином. Та вказав, що після дорожньо-транспортної пригоди їх сімейні стосунки стали кращими. Оскільки дружина постійно перебуває з дітьми, а він піклується про її психологічний стан, так як вона дуже тяжко пережила дану подію. Просить суд суворо не карати дружину, не позбавляти її волі, оскільки в них на вихованні троє дітей.

Заслухавши думку учасників судового провадження, які визнали фактичні обставини злочину і не оспорюють, пересвідчившись в правильності розуміння учасниками судового провадження змісту фактичних обставин злочину, в добровільності їх позиції, роз`яснивши обмеження, щодо оскарження таких обставин, суд визнав у відповідності до ч. 3 ст.349 КПК України, недоцільним дослідження доказів на підтвердження фактичних обставин справи та обмежитись лише допитом обвинуваченої, представника потерпілого, дослідженням відомостей, що характеризують особу обвинуваченої. Окрім того це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 К. (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Відповідно до характерезуючих матеріалів обвинувачена позитивно характеризується по місцю проживання, скарг відносно нього не надходило, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Суд, оцінивши показання обвинуваченої ОСОБА_3 та законного представника малолітнього потерпілого, в сукупності з відомостями про предмет злочину, прийшов до переконання в істинності встановлених вище обставин, визнаних обвинуваченою добровільно, значення змісту якого вона правильно розуміє, що згідно зі ст. 18, ч. 2 ст. 95 КПК України виключає будь-які сумніви у свободі її самовикриття.

Відповідно до вимог ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку і прийшов до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_3 у пред`явленому обвинуваченні.

До обставин, пом`якшуючих покарання ОСОБА_3 суд відносить її щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд враховує ступінь тяжкості вчинення кримінального правопорушення, який згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченої ОСОБА_3 яка на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Вчинила злочин через необережність, у формі злочинної недбалості. Позитивно характеризується за місцем проживання. Обвинувачена є суб`єктом інкримінованому її злочину, оскільки є осудною та повнолітньою особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.

Суд, вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_3 реалізуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи також, що обвинувачена вину визнала розкаялася,враховуючи також, що вона має на вихованні 3 дітей, позицію представника потерпілого, який просить суд суворо не карати, не позбавляти її волі, тому з метою її перевиховання та упередження скоєння кримінальних правопорушень в подальшому, суд вважає, призначити їй покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України без її ізоляції від суспільства із застосуванням ст.75 КК України з призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами .

Арешт майна, застосований відповідно до ухвали слідчого судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 29.06.2026 року, згідно якої накладений арешт на автомобіль ВАЗ 21063 номерний знак НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_7 та який перебував у користуванні — ОСОБА_3 — скасувати.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України, а саме:

автомобіль ВАЗ 21063 номерний знак НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_7 та який перебував у користуванні — ОСОБА_3 та зберігається на території ВП №3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, що розташований за адресою Дніпропетровська область, смт.Томаківка,вул. Казкова,буд.3-а - повернути ОСОБА_3 ; диск з відеозаписом до протоколу допиту підозрюваної ОСОБА_3 від 11.08.2026 року та диск з відеозаписом до протоколу слідчого експерименту за участі підозрюваної ОСОБА_3 від 14.08.2026 року - залишити в матеріалах справи.

Питання щодо процесуальних витрат, понесених при залученні експертів для проведення судової експертизи технічного стану ТЗ та для проведення судової автотехнічної експертизи в розмірі 8664 (вісім тисяч шістсот шістдесят чотири) гривні 48 (сорок вісім ) копійок - відповідно до вимог ст.124 КПК України необхідно стягнути з обвинуваченої на користь держави.

Запобіжний захід щодо обвинуваченої не обирався.

Цивільний позов не заявлено.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винною у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити їй покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 /один/ рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік, поклавши на неї обов`язки відповідно до п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України, та зобов`язати засуджену ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, а також не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати понесених при залученні експертів для проведення судової експертизи технічного стану ТЗ та для проведення судової автотехнічної експертизи в розмірі 8664 (вісім тисяч шістсот шістдесят чотири) гривні 48 (сорок вісім ) копійок .

Зняти арешт з майна, який був накладений відповідно до ухвали слідчого судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 29.06.2026 року, згідно якої накладений арешт на автомобіль ВАЗ 21063 номерний знак НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_7 та який перебував у користуванні — ОСОБА_3 .

Речові докази по справі, а саме: автомобіль ВАЗ 21063 номерний знак НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_7 та який перебував у користуванні — ОСОБА_3 та зберігається на території ВП №3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, що розташований за адресою Дніпропетровська область, смт.Томаківка,вул. Казкова,буд.3-а - повернути ОСОБА_3 ; диск з відеозаписом до протоколу допиту підозрюваної ОСОБА_3 від 11.08.2026 року та диск з відеозаписом до протоколу слідчого експерименту за участі підозрюваної ОСОБА_3 від 14.08.2026 року - залишити в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченій.

Суддя: ОСОБА_1