Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №191/1761/26 — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/1761/26

Провадження № 2-а/191/14/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді: Форощук С.А.,

за участю секретаря судового засідання: Вехник С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Чичикало Оксана Олександрівна до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

представниця позивача ОСОБА_1 , адвокат Чичикало О.О. звернулась до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - також ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову зазначила, що 26.03.2025 року начальником (керівником) ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 складено постанову № ПК45 за справою про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн. В постанові зазначено, що ОСОБА_1 , якого доставлено 17.03.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 , як особу, яка перебуває у розшуку, з 27.11.2024 року у зв`язку із порушенням законодавства про військовий обов`язок, під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, будучі оповіщеним згідно абз.3 п.п. 2 п. 41 Постанови КМУ від 16.05.2024 року 50 «Про порядок проведення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період», а саме викликався повісткою засобами поштового зв`язку (вкладення до рекомендованого повідомлення АТ «Укрпошта» № 991037 від 05.11.2024 року) а 14.11.2024 року до третього ІНФОРМАЦІЯ_3 , для уточнення даних не прибув в порушення абз.7 ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Позивач вважає, що постанову №ПК 45 за справою про адміністративне правопорушення від 26.03.2025 року винесено з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень, вона ґрунтується на неповному та необ`єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій позивача. Просить суд визнати протиправною та скасувати постанову №ПК 45 за справою про адміністративне правопорушення від 26.03.2025 року якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн. Також, враховуючи, що про наявність оскаржуваної постанови ОСОБА_1 дізнався 19.02.2026 року коли отримав копії вказаної постанови у виконавчій служби, просить поновити йому строк звернення до суду.

Ухвалою суду від 13.03.2026 року вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, роз`яснено сторонам їх право, порядок та строки на подачу заяв по суті справи.

Відповідач 13 липня 2026 року на адресу суду скерував копію справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за постановою № ПК 190 про закриття справи про адміністративне правопорушення від 02.07.2025 року за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

14 вересня 2026 року на адресу суду надійшло повідомлення відповідача, в якому зазначено, що 16.04.2025 року ОСОБА_1 був поданий у розшук до Національної поліції України з причин не прибуття вчасно за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Строк розшуку збіг 15.04.2026 року. 15.05.2025 року до Синельниківського ВДВС була направлена заява про відкриття виконавчого провадження на виконання постанови про адміністративне правопорушення від 26.03.2025 року серії ПК № 45 стосовно ОСОБА_1 про стягнення штрафу на підставі ст.ст. 307, 308 КУпАП у подвійному розмірі в сумі 34 000грн. 21.05.2025 року була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження відносно громадянина ОСОБА_1 , строк здійснення виконавчого провадження є безстроковим. Отже, відповідач наголошує на відмову у задоволенні позову. Також відповідача вказав на неможливість надання копії відповідної адміністративної справи у зв`язку із витраченням документів в наслідок безпекової ситуації.

Згідно вимог ч. 2 ст. 12 КАС України спрощене позовне провадження призначено для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких приоритетним є швидке вирішення справи.

За змістом ст. 262 КАС України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Вирішуючи питання щодо поновлення пропущеного позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом про скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 № ПК 45 від 26.03.2025 року, суд вважає поважними причини пропуску строку звернення позивачем, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, участь при розгляді ІНФОРМАЦІЯ_2 справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП ОСОБА_1 не приймав, відомості про отримання ОСОБА_1 копії вказаної постанови в матеріалах адміністративної справи за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч.2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 7 КУпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.

Відповідно до статті 235 КУпАП військові комісаріати розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про неявку на виклик у військовий комісаріат (статті 210, 210-1, 211 - 211-6).

Від імені військових комісаріатів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право районні (міські) військові комісари.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-XII встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 1 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17 березня 2014 року, коли оприлюднено Указ Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію».

24 лютого 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено Указ Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє станом на сьогодні.

Встановлено, що постановою №ПК 45 від 26.03.2025 року за справою про адміністративне правопорушення, уповноваженою особою, начальником (керівником) ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесена постанова про накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17000грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 201-1 КУпАП. Згідно з постановою 17.03.2025 року об 11-30 год. до ІНФОРМАЦІЯ_4 , працівниками національної поліції був доставлений ОСОБА_1 , у зв`язку із розшуком. З наявних в ТЦК документів було встановлено перебування останнього в розшуку з 27.11.2024 року у зв`язку із порушенням законодавства про військовий обов`язок під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64.2022, у подальшому неодноразово продовженого, будучі оповіщеним згідно абз. 3 п.п. 2 п. 41 Постанови КМУ від 16.05.2024 року № 560 «Про Порядок проведення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період», а саме викликався повісткою засобами поштового зв`язку (вкладення до рекомендованого повідомлення АТ «Укрпошта» № 9937 від 05.11.2024 року) на 14.11.2024 року до третього ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних, не прибув в порушення абз. 7ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період воєнного стану»

Відомості про участь ОСОБА_1 при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно нього в постанові № 45 від 26.03.2025 року відсутні.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У розумінні ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Так, частина 3 ст. 201-1 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період.

Процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів урегульовано Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (надалі - Порядок №560).

Відповідно до підпункту 1 пункту 27 Порядку №560 під час мобілізації громадяни викликаються з метою: до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

За змістом пункту 34 Порядку №560 повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.

У силу підпункту 2 пункту 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд враховує, що з моменту затвердження Верховною Радою України Указу Президента України від 24.02.2022 №65/2022 "Про загальну мобілізацію" у громадян України виникла підстава для реалізації конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, передбаченого статтями 17, 65 Конституції України.

Конституційний Суд України у Рішенні від 25.04.2019 №1-р(II)/2019 зазначив, що зі змісту статей 17, 65 Конституції України вбачається, що захист держави, забезпечення її безпеки є найважливішими функціями всього Українського народу. Військова служба - це конституційний обов`язок громадян України, який полягає у забезпеченні оборони України, захисті її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. До військовослужбовців належать особи, які проходять таку службу, зокрема у Збройних Силах України. Військовій службі передує необхідність виконання конституційного військового обов`язку, що передбачає проходження громадянами України військової служби (добровільно чи за призовом).

У силу вимог частини десятої статті 1 Закону №2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

До обов`язків громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, визначених у статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", належить обов`язок з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Отже, виконання громадянами України, придатними до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, військового обов`язку під час мобілізації, складові якого визначені законами України "Про військовий обов`язок і військову службу" та "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", безумовно вимагає від них готовності в будь-який час з`явитися за викликом до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з метою підготовки до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Також суд зауважує, що відповідачем не надано будь-яких доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Поряд з цим, перелік випадків, коли військовозобов`язаний вважається належним чином оповіщеним про виклик до ТЦК та СП у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку визначено у пункті 41 Порядку №560.

Так, належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до ТЦК та СП у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є:

- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Однак, у матеріалах справи такі докази відсутні.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 хворіє розумовою відсталістю, перебуває на диспансерному обліку у лікаря психіатра під постійним наглядом, про що має ступінь непридатності згідно розкладу хвороба – F70, а саме діагноз «олігофренія» - легка розумова відсталість, що виключає у особи здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.

Відповідно до ст. 20 КУпАП, не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану. Суд зауважує, що саме з цією підстави, відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП було закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 постановою № ПК 190 начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 02.07.2025 року за протоколом про адміністративне правопорушення № ПК 190 від 17.06.2025 року за ч.3 ст. 201-1 КУпАп.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 5, 9, 72, 74, 77, 139, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення № ПК 45 від 26.03.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. визнати протиправною та скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення – закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ЄДРПОУ НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 витрати по сплаті судового збору у сумі 665 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана у десятиденний строк з дня його проголошення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. А. Форощук