Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №369/9809/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року м. Київ

Справа №369/9809/25

Провадження: № 22-ц/824/6105/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,

секретар Лаврук Ю. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича

на ухвалу Києво-Святошинського районного суду м. Києва від 06 листопада 2025 року, постановлену під головуванням судді Фінагеєвої І. О.,

у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, стягувачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Теремки», заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Центробуд»,

в с т а н о в и в:

У травні 2025 року приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул І. І. звернувся до суду із зазначеним поданням, мотивуючи його тим, що на його виконанні перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення з ТОВ «ЖК «Нові Теремки» заборгованості за кількома виконавчими документами, загальний розмір якої становить 1 075 257,84 грн. У ході здійснення виконавчих дій приватним виконавцем не було виявлено у боржника достатніх грошових коштів, рухомого чи нерухомого майна, за рахунок яких можливо забезпечити виконання судових рішень.

Водночас, йому, приватному виконавцю, стало відомо про те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 серпня 2020 року у справі № 910/10337/20 затверджено мирову угоду між ТОВ «ЖК «Нові Теремки» та ТОВ «ІБК «Центробуд», відповідно до якої останнє взяло на себе зобов`язання погасити заборгованість перед ТОВ «ЖК «Нові Теремки» у розмірі 5 877 278,72 грн у строки та порядку, визначених мировою угодою.

На вимогу приватного виконавця ТОВ «ІБК «Центробуд» листом від 24 червня 2024 року № 24/06-24 повідомило про повне виконання мирової угоди та надало на підтвердження цього платіжні інструкції. Проаналізувавши надані документи, приватний виконавець дійшов висновку, що ТОВ «ІБК «Центробуд» порушило встановлені мировою угодою строки здійснення окремих платежів.

Посилаючись на пункт 1.4 мирової угоди, яким передбачено наслідки її невиконання, часткового невиконання або порушення строків виконання зобов`язань, приватний виконавець вважав, що у зв`язку з допущеним простроченням у ТОВ «ІБК «Центробуд» існує непогашена заборгованість перед ТОВ «ЖК «Нові Теремки», на кошти якого відповідно до статті 440 ЦПК України може бути звернено стягнення.

З огляду на відсутність у ТОВ «ЖК «Нові Теремки» достатнього майна для виконання судових рішень приватний виконавець просив суд звернути стягнення на грошові кошти, що належать ТОВ «ІБК «Центробуд», як особі, яка, за твердженням виконавця, має заборгованість перед боржником ТОВ «ЖК «Нові Теремки», у межах 1075 257,84 грн, а також заборонити ТОВ «ІБК «Центробуд» вчиняти дії щодо погашення такої заборгованості та/або зупинення виконання відповідного судового рішення до закінчення розгляду питання про звернення стягнення на ці кошти.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду м. Києва від 06 листопада 2025 року, у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула І. І. про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул І. І. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати ухвалу та постановити нову про задоволення його подання.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив про те, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність належних і допустимих доказів існування заборгованості ТОВ «ІБК «Центробуд» перед ТОВ «ЖК «Нові Теремки» та не надав належної оцінки умовам мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 серпня 2020 року у справі № 910/10337/20, а також доказам її фактичного виконання.

Вказував, що пунктом 1.2.3 мирової угоди ТОВ «ІБК «Центробуд» визнало заборгованість перед ТОВ «ЖК «Нові Теремки» у розмірі 5 877 278,72 грн та зобов`язалося погасити її відповідно до встановленого пунктом 1.2.2 графіка платежів. Водночас пунктом 1.4 мирової угоди передбачено наслідки невиконання її умов, у тому числі часткового невиконання та порушення строків виконання зобов`язань.

За твердженням приватного виконавця, надані самим ТОВ «ІБК «Центробуд» платіжні інструкції та виписки з банківського рахунку підтверджують, що окремі платежі здійснювалися з порушенням установлених мировою угодою граничних строків, а передбачені пунктом 11 мирової угоди судові витрати у розмірі 112 687,53 грн у визначений строк до 30 вересня 2020 року не були сплачені. У зв`язку із цим вважав, що настали передбачені пунктом 1.4 мирової угоди правові наслідки її неналежного виконання, а непогашена заборгованість ТОВ «ІБК «Центробуд» перед ТОВ «ЖК «Нові Теремки», за його розрахунком, становить не менше 4 326 412,12 грн.

Приватний виконавець також не погоджувався з тим, що суд першої інстанції фактично поклав в основу відмови у задоволенні подання лист ТОВ «ЖК «Нові Теремки» № 15/01 від 15 листопада 2024 року про відсутність претензій щодо виконання мирової угоди. На думку апелянта, цей лист сам по собі не підтверджує припинення встановленого мировою угодою зобов`язання, не є доказом належного виконання ТОВ «ІБК «Центробуд» умов мирової угоди та не може змінювати її положень. Наголошував, що мирова угода затверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, а внесення змін до її умов у спосіб, не передбачений законом, є неможливим.

Крім того, приватний виконавець ставив під сумнів належність зазначеного листа, посилаючись на те, що його підписано директором ТОВ «ЖК «Нові Теремки» Д. Молодченко, тоді як, за його твердженням, матеріали справи не містять рішення загальних зборів товариства щодо припинення чи зміни зобов`язань за мировою угодою, а відомості ЄДР свідчили про встановлені щодо директора обмеження на укладення правочинів на суму понад 100 000 грн.

Наголошував також, що суд першої інстанції неправильно розподілив тягар доказування, оскільки, на його думку, за наявності затвердженої судом мирової угоди, якою встановлено відповідне грошове зобов`язання, та доказів порушення строків його виконання саме особа, яка стверджує про припинення такого зобов`язання належним виконанням, повинна довести відповідні обставини.

Окремо приватний виконавець посилався на те, що суд першої інстанції не врахував установлені ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 липня 2024 року у справі № 369/5615/24 обставини щодо порушення ТОВ «ІБК «Центробуд» умов мирової угоди, наявності його заборгованості перед ТОВ «ЖК «Нові Теремки» та можливості звернення стягнення на відповідні грошові кошти, які, на переконання апелянта, мають преюдиційне значення.

Також приватний виконавець зазначав, що відсутність відомостей про конкретні грошові кошти ТОВ «ІБК «Центробуд», на які має бути звернено стягнення, сама по собі не є підставою для відмови у задоволенні подання, оскільки встановлення фактичної наявності таких коштів та безпосереднє звернення на них стягнення здійснюються на стадії виконання ухвали суду.

Крім того, не погоджувався з висновком суду першої інстанції щодо пропуску строку звернення з відповідним поданням, зазначаючи, що мирова угода відповідно до її умов діє до повного виконання, а ухвала Господарського суду міста Києва від 11 серпня 2020 року є виконавчим документом, у якому передбачено можливість його пред`явлення до примусового виконання протягом трьох років з наступного дня після настання строку сплати кожного окремого платежу. На переконання приватного виконавця, суд першої інстанції не встановив, який саме строк було пропущено, момент його початку та закінчення, і не врахував законодавчі положення щодо переривання строків пред`явлення виконавчих документів до виконання.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Литвинчук А. Л. в інтересах ТОВ «ІБК «Центробуд» заперечував проти доводів апеляційної скарги та зазначив про те, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, а приватним виконавцем не доведено наявності передбачених статтею 440 ЦПК України підстав для звернення стягнення на грошові кошти ТОВ «ІБК «Центробуд».

Представник товариства наголошував, що передбачені мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 серпня 2020 року у справі № 910/10337/20, зобов`язання ТОВ «ІБК «Центробуд» перед ТОВ «ЖК «Нові Теремки» фактично виконані, що підтверджується платіжними документами, банківськими виписками, а також листом ТОВ «ЖК «Нові Теремки» № 15/01 від 15 листопада 2024 року, яким кредитор повідомив про відсутність претензій щодо виконання мирової угоди.

Зазначав, що саме по собі допущення окремих відхилень від передбаченого мировою угодою графіка платежів не свідчить про існування на момент звернення приватного виконавця до суду непогашеної заборгованості. Для застосування статті 440 ЦПК України має бути встановлена дійсна та існуюча на момент розгляду подання заборгованість особи, якій належать кошти, перед боржником у виконавчому провадженні. Натомість приватний виконавець, на думку представника товариства, фактично ототожнює порушення строків виконання мирової угоди з існуванням непогашеного грошового боргу.

Заперечував представник ТОВ «ІБК «Центробуд» і проти здійсненого приватним виконавцем розрахунку заборгованості в розмірі 4 326 412,12 грн, указуючи, що такий розрахунок ґрунтується на власному тлумаченні приватним виконавцем пункту 1.4 мирової угоди та фактично передбачає повторне виникнення вже погашеної заборгованості внаслідок порушення окремих строків платежів. На його переконання, у порядку розгляду подання за статтею 440 ЦПК України суд не вправі вирішувати спір між ТОВ «ІБК «Центробуд» та ТОВ «ЖК «Нові Теремки» щодо змісту мирової угоди, наслідків порушення строків її виконання та розміру можливого боргу.

Щодо листа ТОВ «ЖК «Нові Теремки» № 15/01 від 15 листопада 2024 року представник товариства зазначав, що цей документ виходить безпосередньо від кредитора за мировою угодою та підтверджує його позицію щодо відсутності невиконаних грошових зобов`язань ТОВ «ІБК «Центробуд». Доводи апелянта щодо відсутності у директора ТОВ «ЖК «Нові Теремки» повноважень на підписання такого листа вважав припущеннями, які самі по собі не спростовують змісту документа та не свідчать про його недійсність.

Крім того, представник ТОВ «ІБК «Центробуд» заперечував проти посилання виконавця на преюдиційність обставин, установлених ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 липня 2024 року у справі № 369/5615/24, зазначаючи, що наявність заборгованості повинна встановлюватися станом на момент розгляду конкретного подання, з урахуванням усіх наявних у цій справі доказів. Сам факт задоволення іншого подання приватного виконавця не звільняє його від обов`язку довести передбачені статтею 440 ЦПК України підстави для звернення стягнення в цій справі.

Також зазначав, що посилання приватного виконавця на відсутність у боржника іншого майна не може замінити доказування основної передумови застосування статті 440 ЦПК України, наявності у ТОВ «ІБК «Центробуд» безспірної або підтвердженої судовим рішенням заборгованості перед ТОВ «ЖК «Нові Теремки» на момент звернення з поданням.

В судовому засіданні адвокат Литвинчук А. Л. в інтересах ТОВ «ІБК «Центробуд» заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити судове рішення без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Вислухавши пояснення представника заінтересованої особи, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 серпня 2020 року у справі № 910/10337/20 затверджено мирову угоду, укладену 07 серпня 2020 року між ТОВ «Житловий комплекс «Нові Теремки» та ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Центробуд», а провадження у справі закрито.

За умовами мирової угоди ТОВ «ІБК «Центробуд» визнало наявність заборгованості перед ТОВ «ЖК «Нові Теремки» та зобов`язалося погасити її у порядку та строки, визначені цією угодою.

Зокрема, відповідно до пункту 1.2.3 мирової угоди ТОВ «ІБК «Центробуд» погодилося з умовами мирової угоди та взяло на себе зобов`язання погасити заборгованість за договором перед ТОВ «ЖК «Нові Теремки» у розмірі 5 877 278,72 грн не пізніше строків, установлених пунктом 1.2.2 мирової угоди.

Пунктом 1.2.2 мирової угоди сторони погодили графік погашення вказаної заборгованості окремими платежами протягом серпня - грудня 2020 року.

Крім того, пунктом 11 мирової угоди на ТОВ «ІБК «Центробуд» покладено обов`язок компенсувати ТОВ «ЖК «Нові Теремки» понесені останнім судові витрати за позовною заявою в розмірі 112 687,53 грн шляхом перерахування відповідних коштів у строк до 30 вересня 2020 року.

Пунктом 1.4 мирової угоди сторони визначили наслідки невиконання ТОВ «ІБК «Центробуд» умов цієї угоди, у тому числі часткового невиконання та порушення строків виконання зобов`язань, передбачених пунктами 1.2.2 та 1.2.3 мирової угоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 серпня 2020 року також передбачено, що така ухвала є виконавчим документом та може бути пред`явлена до примусового виконання в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

З наданих приватному виконавцю ТОВ «ІБК «Центробуд» платіжних документів та виписки з банківського рахунку вбачається здійснення товариством протягом серпня грудня 2020 року платежів на користь ТОВ «ЖК «Нові Теремки» на виконання умов мирової угоди. При цьому частина платежів була здійснена у строки, визначені мировою угодою, а окремі платежі після визначених нею дат.

Зокрема, із наданого приватним виконавцем розрахунку виконання мирової угоди вбачається, що платежі за окремими періодами здійснювалися із відхиленням від передбаченого сторонами графіка. Водночас ТОВ «ІБК «Центробуд» посилалося на те, що передбачена мировою угодою сума 5 877 278,72 грн була перерахована ТОВ «ЖК «Нові Теремки» у повному обсязі, на підтвердження чого приватному виконавцю були надані відповідні платіжні документи.

27 лютого 2024 року приватним виконавцем на адресу ТОВ «ІБК «Центробуд» було направлено вимогу № 1786 про надання інформації щодо виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 серпня 2020 року, та відповідних підтверджуючих документів.

У відповідь ТОВ «ІБК «Центробуд» листом № 24/06-24 від 24 червня 2024 року повідомило приватного виконавця про повне виконання вимог мирової угоди шляхом перерахування ТОВ «ЖК «Нові Теремки» грошових коштів у розмірі 5 877 278,72 грн та надало на підтвердження зазначених обставин платіжні документи.

Крім того, в матеріалах справи міститься лист ТОВ «ЖК «Нові Теремки» № 15/01 від 15 листопада 2024 року, відповідно до якого товариство повідомило про відсутність претензій до ТОВ «ІБК «Центробуд» щодо виконання мирової угоди від 07 серпня 2020 року.

Разом з тим приватний виконавець, проаналізувавши строки здійснення платежів та умови мирової угоди, дійшов висновку про її неналежне виконання ТОВ «ІБК «Центробуд», посилаючись, зокрема, на порушення передбачених пунктом 1.2.2 строків здійснення окремих платежів та несплату у визначений пунктом 11 мирової угоди строк судових витрат у розмірі 112 687,53 грн.

За розрахунком приватного виконавця, з урахуванням передбачених пунктом 1.4 мирової угоди наслідків її неналежного виконання, розмір непогашеної заборгованості ТОВ «ІБК «Центробуд» перед ТОВ «ЖК «Нові Теремки» становить 4 326 412,12 грн.

Водночас у провадженні приватного виконавця перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_1, боржником у якому є ТОВ «ЖК «Нові Теремки».

До складу зведеного виконавчого провадження входять, зокрема, виконавчі провадження № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5, відкриті на виконання виконавчих документів про стягнення грошових коштів із ТОВ «ЖК «Нові Теремки» на користь його кредиторів.

Загальна сума заборгованості за виконавчими провадженнями, об`єднаними у зведене виконавче провадження № НОМЕР_1, зазначена приватним виконавцем у розмірі 1075 257,84 грн.

Під час здійснення виконавчих дій приватним виконавцем вживалися заходи, спрямовані на встановлення майнового стану ТОВ «ЖК «Нові Теремки», зокрема направлялися запити щодо наявності зареєстрованих за боржником транспортних засобів, банківських рахунків та іншого майна.

За результатами отриманих відповідей приватним виконавцем установлено відсутність відомостей про зареєстровані за боржником транспортні засоби; водночас установлено наявність відкритого банківського рахунку. Також здійснювалися інші виконавчі дії з метою виявлення майна та коштів боржника.

Вважаючи, що ТОВ «ІБК «Центробуд» має непогашену заборгованість перед боржником у зведеному виконавчому провадженні - ТОВ «ЖК «Нові Теремки», а виявленого у останнього майна та грошових коштів недостатньо для виконання судових рішень, приватний виконавець у травні 2025 року звернувся до суду в порядку статті 440 ЦПК України із поданням про звернення стягнення на грошові кошти, що належать ТОВ «ІБК «Центробуд», у межах суми 1 075 257,84 грн.

При цьому приватний виконавець просив також заборонити ТОВ «ІБК «Центробуд» вчиняти дії щодо погашення заборгованості перед ТОВ «ЖК «Нові Теремки» та/або зупинити виконання відповідного зобов`язання у межах загальної суми стягнення до закінчення розгляду питання про звернення стягнення на такі грошові кошти.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області, яка є предметом цього апеляційного перегляду, у задоволенні подання приватного виконавця відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні подання, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що приватним виконавцем не доведено належними та допустимими доказами існування на момент звернення до суду безспірної заборгованості ТОВ «ІБК «Центробуд» перед ТОВ «ЖК «Нові Теремки», на яку відповідно до частини першої статті 440 ЦПК України може бути звернено стягнення.

Перевіряючи висновки суду першої інстанції з урахуванням висновків Верховного Суду, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Зокрема, статтею 53 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Згідно з частиною четвертою 53 Закону України «Про виконавче провадження» на належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 440 ЦПК України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили.

Отже, з метою сприяння і полегшення примусового виконання рішення суду стаття 440 ЦПК України допускає особливий спрощений порядок звернення стягнення на грошові кошти осіб, що не є сторонами виконавчого провадження, за наявності особливих обставин. Так, згідно з цією статтею на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, стягнення допускається за наявності однієї з двох умов: 1) неоспорюваності зі сторони третьої особи боргу у встановленому розмірі перед боржником; або ж 2) наявності судового рішення про стягнення коштів з третьої особи на користь боржника, що набрало законної сили.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язок із доказування потрібно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18, провадження № 14-26цс21).

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 30 квітня 2024 року у справі № 916/2579/21).

Застосовуючи наведені норми права та правові висновки Верховного Суду до спірних правовідносин, колегія суддів виходить із такого.

За змістом частини першої статті 440 ЦПК України предметом доказування під час вирішення питання про звернення стягнення на грошові кошти особи, яка не є боржником у виконавчому провадженні, є не лише наявність певних правовідносин між такою особою та боржником, а насамперед існування на момент вирішення відповідного подання конкретної грошової заборгованості такої особи перед боржником, яка не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили.

Отже, сам по собі факт існування між ТОВ «ІБК «Центробуд» та ТОВ «ЖК «Нові Теремки» договірних відносин, наявність ухвали суду про затвердження мирової угоди, а так само встановлення передбачених нею строків виконання грошових зобов`язань не є безумовною та достатньою підставою для застосування спеціального порядку, передбаченого статтею 440 ЦПК України. Особа, яка ініціює таке провадження, повинна довести, що відповідна заборгованість реально існує на час звернення до суду, визначити її розмір та підтвердити наявність однієї з двох передбачених законом умов - неоспорюваність такої заборгованості третьою особою або її підтвердження судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 серпня 2020 року у справі № 910/10337/20 затверджено мирову угоду від 07 серпня 2020 року між ТОВ «ЖК «Нові Теремки» та ТОВ «ІБК «Центробуд», відповідно до умов якої останнє зобов`язалося сплатити на користь ТОВ «ЖК «Нові Теремки» грошові кошти в розмірі 5 877 278,72 грн згідно з погодженим сторонами графіком.

Матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується, що зазначена сума 5 877 278,72 грн фактично перерахована ТОВ «ІБК «Центробуд» на користь ТОВ «ЖК «Нові Теремки» у повному обсязі.

Більше того, у відповідь на вимогу приватного виконавця ТОВ «ІБК «Центробуд» листом від 24 червня 2024 року № 24/06-24 повідомило про повне виконання грошових зобов`язань за мировою угодою та надало відповідні платіжні документи.

Безпосередній кредитор за мировою угодою, ТОВ «ЖК «Нові Теремки», листом від 15 листопада 2024 року № 15/01 також повідомив про відсутність будь-яких претензій до ТОВ «ІБК «Центробуд» щодо виконання мирової угоди.

Матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ «ЖК «Нові Теремки» після здійснення зазначених платежів пред`являло до ТОВ «ІБК «Центробуд» вимогу про сплату додаткової суми заборгованості чи штрафу внаслідок порушення строків виконання мирової угоди, зверталося до суду з відповідним позовом або ініціювало примусове виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 11 серпня 2020 року в частині стягнення сум, які приватний виконавець вважає несплаченими.

Не надано також судового рішення, яким після виконання ТОВ «ІБК «Центробуд» погодженої сторонами суми було б установлено факт настання передбачених пунктом 1.4 мирової угоди наслідків, визначено актуальний розмір заборгованості ТОВ «ІБК «Центробуд» перед ТОВ «ЖК «Нові Теремки» та присуджено відповідну суму до стягнення.

За таких обставин перша з передбачених частиною першою статті 440 ЦПК України альтернативних умов відсутня, оскільки ТОВ «ІБК «Центробуд» прямо заперечує існування будь-якої непогашеної заборгованості перед ТОВ «ЖК «Нові Теремки».

Не встановлена у цій справі й друга передбачена наведеною нормою умова, оскільки ухвала Господарського суду міста Києва від 11 серпня 2020 року, на яку посилається приватний виконавець, підтверджує зміст укладеної сторонами мирової угоди та встановлені нею зобов`язання, однак сама по собі не встановлює факту допущення ТОВ «ІБК «Центробуд» у подальшому порушення цієї мирової угоди та не визначає існування станом на час звернення приватного виконавця до суду у травні 2025 року непогашеної заборгованості саме в тому розмірі, про який стверджує апелянт.

Ухвалюючи рішення про затвердження мирової угоди 11 серпня 2020 року, господарський суд об`єктивно не встановлював і не міг установити обставин її подальшого виконання сторонами, зокрема факту порушення у листопаді чи грудні 2020 року конкретних строків здійснення платежів, настання внаслідок цього передбачених пунктом 1.4 мирової угоди наслідків та розміру зобов`язання, яке залишилося невиконаним після фактичного перерахування ТОВ «ІБК «Центробуд» суми 5 877 278,72 грн.

Тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що сам факт набрання законної сили ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 серпня 2020 року є достатнім підтвердженням у розумінні частини першої статті 440 ЦПК України існування на час розгляду справи заявленої приватним виконавцем заборгованості.

Інше тлумачення фактично призвело б до встановлення судом у межах спеціального провадження, передбаченого статтею 440 ЦПК України, нового спірного грошового зобов`язання між ТОВ «ІБК «Центробуд» та ТОВ «ЖК «Нові Теремки», його підстав та розміру, тоді як наведена норма передбачає спрощений механізм звернення стягнення на вже існуючу та неоспорювану або підтверджену судовим рішенням заборгованість, а не порядок вирішення спору про саме право на таку заборгованість.

Щодо посилань апелянта на порушення строків платежів

Колегія суддів також не може погодитися з доводами приватного виконавця про те, що наведений ним аналіз дат здійснення окремих платежів сам по собі є достатнім доказом виникнення у ТОВ «ІБК «Центробуд» додаткової заборгованості.

Пунктом 1.4.1 мирової угоди сторони спеціально погодили, що прострочення виконання платежів до п`яти банківських днів не вважається порушенням її умов. Крім того, оцінка належності виконання мирової угоди має здійснюватися з урахуванням усіх її положень у взаємному зв`язку, а не шляхом механічного зіставлення календарної дати, зазначеної у графіку, з датою окремої платіжної інструкції.

Саме по собі встановлення приватним виконавцем того, що певний платіж проведено в іншу дату, ніж зазначено у пункті 1.2.2 мирової угоди, ще не встановлює автоматично ані факту порушення мирової угоди в юридичному розумінні, ані факту виникнення внаслідок цього конкретної грошової заборгованості.

При цьому обставина фактичної сплати ТОВ «ІБК «Центробуд» усієї погодженої сторонами суми 5 877 278,72 грн не заперечується самим приватним виконавцем.

Отже, виконавець фактично пропонує суду на підставі власного тлумачення умов мирової угоди встановити, що окремі порушення строків виконання автоматично породили новий обов`язок ТОВ «ІБК «Центробуд» сплатити значно більшу суму, а потім визначити залишок такого зобов`язання після врахування вже здійснених платежів.

Проте таке тлумаченнящодо правових наслідків виконання мирової угоди не відповідає ознакам безспірної заборгованості, про яку йдеться у частині першій статті 440 ЦПК України.

Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, який при розгляді спору за участю тих самих осіб та щодо тієї самої мирової угоди зазначив, що сам по собі аналіз приватним виконавцем відповіді ТОВ «ІБК «Центробуд» та платіжних інструкцій без урахування пунктів 1.4.1, 1.4.2 мирової угоди не дає достатніх підстав для висновку про порушення її умов, а приватним виконавцем не доведено наявності у ТОВ «ІБК «Центробуд» боргу перед ТОВ «ЖК «Нові Теремки» у більшому розмірі, ніж визначено умовами мирової угоди та сплачено на її виконання.

Щодо заявленого в апеляційній скарзі розміру боргу 4 326 412,12 грн

Колегія суддів критично оцінює і наведений в апеляційній скарзі розрахунок заборгованості у розмірі 4 326 412,12 грн.

Такий розмір не встановлений ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 серпня 2020 року та не підтверджений іншим судовим рішенням, що набрало законної сили.

Більше того, із самого подання приватного виконавця вбачається, що, обґрунтовуючи необхідність звернення стягнення, останній посилався на існування у ТОВ «ІБК «Центробуд» непогашеної заборгованості в іншому розмірі, тоді як в апеляційній скарзі відповідний розрахунок був конкретизований шляхом віднімання фактично здійснених платежів та додавання 112 687,53 грн судових витрат.

Така зміна та додаткове обґрунтування розміру й структури стверджуваної заборгованості додатково свідчать про те, що її розмір не є безспірним та безпосередньо не випливає із судового рішення, а потребує здійснення окремого розрахунку, встановлення юридичних фактів і тлумачення умов мирової угоди.

Посилання апелянта на несплату передбачених пунктом 11 мирової угоди судових витрат у розмірі 112 687,53 грн також не спростовує правильності висновків суду першої інстанції.

Сам факт закріплення такого обов`язку в мировій угоді не звільняв приватного виконавця від необхідності довести, що станом на час звернення з поданням зазначена сума залишалася непогашеною, а відповідне зобов`язання існувало в заявленому розмірі та відповідало критеріям частини першої статті 440 ЦПК України.

Натомість матеріали справи містять позицію безпосереднього кредитора за мировою угодою про відсутність претензій до ТОВ «ІБК «Центробуд», а належних доказів існування окремого спору щодо стягнення 112 687,53 грн або судового рішення про їх стягнення станом на час вирішення подання приватним виконавцем не надано.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправомірно врахував лист ТОВ «ЖК «Нові Теремки» від 15 листопада 2024 року № 15/01.

Колегія суддів зауважує, що зазначений лист не був покладений судом в основу висновку як правочин про зміну мирової угоди, прощення боргу чи відмову від права вимоги.

Напроти, даний доказвідображає позицію самого кредитора за мировою угодою щодо стану її виконання та наявності претензій до контрагента на відповідний момент.

Тому доводи щодо необхідності наявності ухваленого рішення загальних зборів товариства або існування корпоративних обмежень повноважень директора не спростовують того факту, що матеріали справи містять доказ, наданий ТОВ «ЖК «Нові Теремки» , який повідомляє про відсутність претензій щодо виконання мирової угоди.

При цьому, в будь якому випадку,приватний виконавець не звільняється від покладеного на нього процесуального обов`язку довести факт, на якому ґрунтується його подання, щодо існування у ТОВ «ІБК «Центробуд» перед ТОВ «ЖК «Нові Теремки» конкретної заборгованості, яка відповідає критеріям частини першої статті 440 ЦПК України.

Отже, доводи про те, що саме ТОВ «ІБК «Центробуд» повинно доводити припинення зобов`язання, не змінює предмета доказування у цій справі. З поданням про застосування спеціального механізму звернення стягнення звернувся приватний виконавець, а тому саме він повинен довести сукупність юридичних фактів, з якими закон пов`язує можливість втручання у майнову сферу особи, яка не є боржником у відповідному виконавчому провадженні.

Посилання в апеляційній скарзіна ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 липня 2024 року у справі № 369/5615/24 також не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Застосування статті 440 ЦПК України вимагає встановлення наявності відповідної заборгованості саме на час вирішення конкретного подання, а тому задоволення іншого подання приватного виконавця в іншій справі саме по собі не доводить існування такої заборгованості на момент звернення з поданням у цій справі.

Крім того, при вирішенні цього питання колегія суддів враховує подальший розвиток судової практики у спорах щодо цієї ж мирової угоди та правовідносин між ТОВ «ІБК «Центробуд» і ТОВ «ЖК «Нові Теремки», зокрема сформульований Верховним Судом підхід щодо необхідності встановлення актуального, визначеного та належним чином підтвердженого боргу для застосування статті 440 ЦПК України.

Відтак посилання на раніше постановлену ухвалу в іншій справі не створює для суду обов`язку автоматично задовольнити наступне подання приватного виконавця та не підміняє необхідності перевірки передбачених законом умов у кожному конкретному провадженні.

Доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновків суду першої інстанції стосовно строку, передбаченого частиною другою статті 440 ЦПК України, також є необґрунтованими, оскільки дотримання процесуального строку звернення з поданням саме по собі не створює матеріально-правової підстави для звернення стягнення на кошти третьої особи, якщо існування відповідного боргу не доведено.

Оцінивши наявні у справі докази як кожний окремо, так і в їх сукупності та взаємному зв`язку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що приватним виконавцем не доведено існування станом на час звернення до суду у ТОВ «ІБК «Центробуд» перед ТОВ «ЖК «Нові Теремки» заборгованості у визначеному розмірі, яка не оспорюється цією особою або підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили, а відтак не доведено сукупності передбачених частиною першою статті 440 ЦПК України умов для звернення стягнення на грошові кошти особи, яка не є боржником у зведеному виконавчому провадженні.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на власному тлумаченні приватним виконавцем умов мирової угоди та правових наслідків її виконання і спрямовані на встановлення в межах провадження, передбаченого статтею 440 ЦПК України, самого факту виникнення спірного грошового зобов`язання та визначення його розміру. Однак такий спір виходить за межі спеціального спрощеного механізму, встановленого наведеною нормою, який не призначений для вирішення спору про право між боржником та третьою особою.

Наявність у виконавцяіншої оцінки доказів та іншого тлумачення умов мирової угоди не свідчить про неправильність висновків суду першої інстанції та не є достатньою підставою для скасування законного судового рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду м. Києва від 06 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає,крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України..

Повне судове рішення складено 14 вересня 2026 року.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді С. М. Верланов

В. А. Нежура