Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №367/5922/26 — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року місто Київ

справа № 367/5922/26

апеляційне провадження № 22-ц/824/12637/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Саліхова В.В.,

суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б.,

за участю секретаря судового засідання: Зеленчука М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Обслуговуюча компанія «Синергія-2 Сервіс» - адвоката Погорілець Романа Васильовича на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 08 травня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Обслуговуюча компанія «Синергія-2 Сервіс», ОСОБА_3 про захист прав споживачів, визнання незаконним відключення від мережі електропостачання та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

У травні 2026 року ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до ТОВ «Обслуговуюча компанія «Синергія-2 Сервіс», ОСОБА_3 про захист прав споживачів, визнання незаконним відключення від мережі електропостачання та відшкодування моральної шкоди.

Одночасно з поданням позовної заяви позивачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій вони просили суд забезпечити позов шляхом зобов`язання ТОВ «Обслуговуюча компанія «Синергія-2 Сервіс» та її директора (управителя) ОСОБА_3 за їх рахунок негайно відновити електропостачання до квартири АДРЕСА_1 , шляхом підключення до електричних мереж.

В обґрунтування заяви позивачі вказували, що звернулися до суду з позовом про захист прав споживачів, визнання незаконним відключення від мережі електропостачання і відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з чим виникла необхідність в обранні судом заходів, які можуть забезпечити їх позов.

Зазначали, що 26 березня 2026 року ТОВ «Обслуговуюча компанія «Синергія-2 Сервіс», в особі директора (управителя) ОСОБА_3 , було припинено електропостачання до квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_5 .

Стверджували, що відсутність електроенергії унеможливлює нормальне проживання, функціонування побутової техніки, засобів зв`язку, що завдає значної шкоди їх сім`ї, одному із членів якої вже 80 років.

Вказують, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно погіршити стан їхнього здоров`я та життя.

Зазначали, що згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у справі № 344/13201/23 про незаконне відключення електропостачання споживачеві, саме забезпечення позову є ефективним механізмом захисту права споживача на електропостачання під час судового спору.

Враховуючи вищевикладене, вказували, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення, а тому просили заяву задовольнити.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 08 травня 2026 року заяву про забезпечення позову - задоволено частково.

Зобов`язано ТОВ «ОК «Синергія -2 Сервіс» негайно відновити електропостачання до квартири АДРЕСА_1 , шляхом підключення до електричних мереж.

У задоволенні заяви в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ТОВ «Обслуговуюча компанія «Синергія-2 Сервіс» - адвокат Погорілець Р.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 08 травня 2026 року скасувати, постановити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви позивачів про забезпечення позову відмовити.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 . Обслуговування будинку компанією здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 04 вересня 2024 року №118А/2024.

Станом як на дату спірних відносин так і на сьогодні, відповідно до Реєстру суб`єктів господарювання, що провадять свою господарську діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, ТОВ «ОК «Синергія -2 Сервіс» не є ліцензіатом у сфері електричної енергії та у них відсутні договірні відносини з позивачем щодо постачання електроенергії, а тому і відсутні будь-які права та обов`язки по відношенню один до одного. Жодних нарахувань плати за постачання електричної енергії власникам квартир багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 в тому числі і позивачам вони не проводять.

Відповідно до умов договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 04 вересня 2024 року №118А/2024 відповідач здійснює виключно технічне обслуговування та повний ремонт загальнобудинкових мереж електропостачання та електрообладнання.

Зазначає, що 26 травня 2026 року були складені заявки на виконання робіт: огляд обладнання для контролю технічного стану та працездатності відповідно до правил експлуатації та умов договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком. Заявка була виконана 26 травня 2026 року. Виявлена причина відсутності електроенергії: післяобліковий автомат захисту знаходиться в неробочому стані, а саме: не проходить через одну з двох контактних груп напруги (електроенергія). Проведено заміну автомату захисту післяоблікового, електропостачання квартири відновлено.

При цьому, ТОВ «Обслуговуюча компанія «Синергія-2 Сервіс» не вживала жодних заходів щодо припинення електропостачання квартири позивачів.

Позивачі подали відзив на апеляційну скаргу, в якому вказують на безпідставність доводів апеляційної скарги та на законності оскаржуваної ухвали, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу залишити без змін.

В обґрунтування відзиву вказують, що в своїй апеляційній скарзі відповідач фактично визнає, що як обслуговуюча компанія не має права відключати споживачів від електропостачання і зобов`язана забезпечувати належний технічний стан мереж для подачі електроенергії до квартир.

Факт відключення від електромережі підтверджується листом за №04/440/4496 від 08 травня 2026 року від ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» щодо припинення балансоутримувачем ТОВ «ОК «Синергія-2 Сервіс» електрозабезпечення квартири позивачів, в якому оператор системи розподілу наголошує, що не має жодного відношення до цього, а всю відповідальність за стан внутрішньобудинкових електричних мереж і поверхові електрощитові несе балансоутримувач ТОВ «ОК «Синергія-2 Сервіс» і рекомендував звернутись до суду за захистом порушеного права. З огляду на викладене твердження відповідача, що вони не вживали жодних заходів щодо припинення електропостачання квартири є неправдивими.

Вказують, що за результатами оскаржуваної ухвали державним виконавцем Ірпінського ВДВС у Бучанському районі було відкрито виконавче провадження, а 28 травня 2026 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, де зафіксовано про виконання ухвали та негайне відновлення елекотопостачання. Таким чином, з вини відповідача їх сім`я жила без світла з 26 березня 2026 року по 26 травня 2026 року.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «ОК «Синергія-2 Сервіс» - адвокат Погорілець Р.В. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належно, у відзиві на апеляційну скаргу просили провести розгляд справи за їх відсутності.

ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, про причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції, врахувавши правову позицію, викладену у постанові Великої палати Верховного Суду у справі №344/13201/23 від 11 лютого 2026 року, дійшов висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Частиною 1 статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом забороною вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Так, заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (постанова Верховного Суду від 23.12.2020 у справі №911/949/20).

Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Колегія суддів звертає увагу, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачі обгрунтовують позов порушенням відповідачами Закону України «Про Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та п.п. 7.5, 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії.

В заяві про забезпечення позову позивачі просили забезпечити позов шляхом зобов`язання ТОВ «Обслуговуюча компанія «Синергія-2 Сервіс» та її директора (управителя) ОСОБА_3 за їх рахунок негайно відновити електропостачання до квартири АДРЕСА_4 , шляхом підключення до електричних мереж.

Згідно із листом ТОВ «ОК «Синергія -2 Сервіс», ОСОБА_5 повідомлено, що борг по її квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , за послуги з утримання будинку та прибудинкових територій складає 2 050, 69 грн, який необхідно сплатити в термін до 26.03.2026 року, у разі несплати заборгованості до зазначеного терміну компанія буде змушена призупинити надання послуг обслуговування інженерних мереж, а саме: користування електромережею будинку від ТП до вводу лічильника в квартиру.

Відповідно до листа ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» №1004 від 31.03.2026, адресованого ОСОБА_5 , станом на момент надання відповіді заборгованість за квартирою відсутня, ТОВ «Київська обласна ЕК» не ініціювало відключення електропостання об`єкту за адресою: АДРЕСА_2 .

За змістом пункту 1.1.1 ПРРЕЕ ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.

Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби.

Ці Правила є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 7.11 ПРРЕЕ на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов`язане з оскарженим фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.

У постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 344/13201/23 Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок про те, що реалізація передбаченого пунктом 7.11 ПРРЕЕ права споживача на електропостачання на час вирішення судового спору з електропостачальником здійснюється шляхом забезпечення позову у вигляді заборони відключення електропостачання споживачеві на час розгляду цієї судової справи, якщо його заява обґрунтована саме цією нормою права.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується також іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання за заявою споживача (обґрунтованою правом, визначеним абзацом четвертим пункту 7.11 ПРРЕЕ) за ухвалою суду про зобов`язання відновити електропостачання споживачеві, постановленої у порядку забезпечення позову.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність захисту їх як споживачів права, передбаченого пунктом 7.11 ПРРЕЕ, шляхом вжиття заходів забезпечення їх позову.

Аргументи ТОВ «Обслуговуюча компанія «Синергія-2 Сервіс» про те, що товариство не вживало жодних заходів щодо припинення електропостачання квартири позивачів, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом в оскаржуваній ухвалі норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема статті 150 ЦПК України, та спростовуються наявними у справі доказами.

Тому в задоволенні апеляційної скарги представника ТОВ «ОК «Синергія-2 Сервіс» належить відмовити.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Ірпінського міського суду Київської області від 08 травня 2026 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Обслуговуюча компанія «Синергія-2 Сервіс» - адвоката Погорілець Романа Васильовича залишити без задоволення.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 08 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 14 вересня 2026 року.

Головуючий:

Судді: