Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №758/5014/26 — Київський апеляційний суд

Справа № 758/5014/26

№ апеляційного провадження: 33/824/4349/2026

Головуючий у суді першої інстанції: Павленко О.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Крижанівська Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника Кокойка Михайла Івановича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Подільського районного суду міста Києва від 03 серпня 2026 року, винесену за результатами розгляду матеріалів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 3 ст. 184 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 03 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, та закрито провадження у справі, у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Не погоджуючись із вказаною постановою, захисник Кокойко М.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову змінити, виключити з мотивувальної частини постанови висновки про те, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 184 КУпАП, та що її вина у його вчинені доведена, а також виключити з резолютивної частини постанови слова: «визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП». Посилається на те, що при розгляді справи судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, суд не забезпечив всебічного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи. Зазначає, що положеннями ст. 247 КУпАП передбачено, що закінчення строків накладення адміністративного стягнення є підставою, яка виключає провадження у справі. Ця норма є імперативною і не передбачає обов`язку суду визначати питання вини чи невинуватості особи. Суд першої інстанції, встановивши наявність обставин, які виключають провадження у справі, продовжив вирішувати питання винуватості ОСОБА_1 , незважаючи на те, що одночасне закриття провадження у справі та визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключним. В той же час положення ст. 284 КУпАП також не передбачає такого виду постанови як визнання особи винною з одночасним закриттям провадження у справі. Також зазначає, що в протоколі про адміністративне правопорушення не відображено належним чином склад інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, зокрема не зазначено від виконання яких саме батьківських обов`язків та яким чином ухилилася ОСОБА_1 , як і не зазначено яке саме адміністративне правопорушення було вчинене її неповнолітнім сином ОСОБА_2 , за яке передбачено відповідальність КУпАП. Звертає увагу на те, що фабула протоколу містить посилання на перебування неповнолітнього ОСОБА_2 у стані сп`яніння, проте, в порушення вимог ст. 255 КУпАП, відповідного висновку щодо результатів його медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння на підтвердження вказаного факту, наявні матеріали справи не містять.

В судовому засіданні захисник Кокойко М.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити з наведених у ній підстав.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення особи, яка з`явилася в судове засідання, вважаю, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Приймаючи постанову про визнанняОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних, які свідчать про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП.

Апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції.

Так, до суду був наданий протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №880613 від 22 березня 2026 року, в якому зазначено, що 22 березня 2026 року близько 20:30 год. за адресою: м. Київ, вул. Спаська, 13, сквер «Самосад», ОСОБА_1 не виконала батьківські обов`язки по відношенню до неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував у п`яному вигляді в громадському місці, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 184 КУпАП (а.с. 2).

До протоколу було долучено письмові пояснення ОСОБА_2 від 22 березня 2026 року та копії паспортів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 3-5).

В письмових поясненнях ОСОБА_2 від 22 березня 2026 року, відібраних в присутності ОСОБА_1 , зазначено, що 22 березня 2026 року він проводив своє дозвілля з його подругою ОСОБА_3 , за адресою: м. Київ, вул. Спаська, 13, в сквері «Самосад». Перед цим незнайомий їм чоловік придбав слабоалкогольний напій «Revo», який в подальшому вони розпили. Після цього він був запрошений до Подільського управління поліції за появу в громадському місці у п`яному вигляді.

Разом з тим, надані суду документи не могли бути достатньою підставою для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 3 ст. 184 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.

Не виконання батьківських обов`язків може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно з ст. 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, зокрема, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Тобто, у протоколі про адміністративне правопорушення за вказаною статтею має бути вказано які саме нормативні акти порушено і якими конкретно діями особи. Відсутність чіткої вказівки на нормативний акт, який порушено та які саме дії вчинено (не вчинено), свідчить про неконкретність звинувачення особи і являється порушенням права на захист.

Разом з тим, як убачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №880613 від 22 березня 2026 року, при викладенні суті вчиненого адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 184 КпАП України у ньому не зазначено, яким саме чином ОСОБА_1 , не виконувала свої батьківські обов`язки, не конкретизовано, у який спосіб особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо виховання свого малолітнього сина та яких саме обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 150 СК України, така особа не виконала.

Сама лише констатація у протоколі факту вчинення неповнолітньою особою певних протиправних дій не може бути підставою для висновку про ухилення батьків від виконання їх обов`язків по вихованню дітей.

Всупереч вимогам ст.ст. 256, 184 КУпАП, у складеному щодо ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, в чому конкретно полягає з її боку ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, відповідальність батьків за ч. 3 ст. 184 КУпАП настає у разі вчинення правопорушення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, а тому виклад обставин вчинення такого правопорушення та зазначення у протоколі норми КУпАП, яка передбачає відповідальність за таке правопорушення, є обов`язковою.

Тобто, дані про подію, зокрема час, місце та обставини правопорушення, є істотною складовою формулювання обставин правопорушення, що ставляться у вину особі, та є частиною складу адміністративного правопорушення, що, відповідно, підлягає обов`язковому доказуванню.

Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №880613 від 22 березня 2026 року всупереч вимогам ст.ст. 256, 184 КУпАП не містить вказівки на статтю КУпАП, яку порушив неповнолітній син ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , та виклад обставин вчинення неповнолітнім правопорушення, передбаченого нормами КУпАП.

Також матеріли справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 не належно займається вихованням своєї дитини.

Самі лише пояснення неповнолітнього ОСОБА_2 , відібрані працівником поліції не є безумовними та беззаперечними доказами для доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Інших належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 184 КУпАП, матеріали справи не містять, як і не містять доказів того, що її неповнолітній син ОСОБА_2 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено КУпАП, крім порушень, передбачених ч.ч. 3 або 4 ст. 173-4 КУпАП.

За таких обставин, апеляційний суд доходить висновку, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження не виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків щодо виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , тому у суду першої інстанції не було достатніх підстав вважати, що вона вчинила правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 184 КУпАП.

Відповідно до положень ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга захисника Кокойка М.І., подана в інтересах ОСОБА_1 , підлягає задоволенню частково, а постанова Подільського районного суду міста Києва від 03 серпня 2026 року - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Кокойка Михайла Івановича, подану в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Постанову Подільського районного суду міста Києва від 03 серпня 2026 року скасувати та закрити в провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.В. Крижанівська