Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №363/1730/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/11826/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Шкоріної О. І., Саліхова В. В.,

при секретарі Мудрак Р. Р.

за участі: прокурора Кацуби А. М.,

представника відповідача - адвоката Сідашова О. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Київської обласної прокуратури

на рішення Вишгородського районного суду Київської області у складі судді Чіркова Г. Є.,

від 01 квітня 2026 року

у цивільній справі № 363/1730/25 Вишгородського районного суду Київської області

за позовом Першого заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах Пірнівської сільської ради

до ОСОБА_1 ,

про усунення перешкоди у користуванні земельними ділянками та скасування рішень про їх державну реєстрацію

У С Т А Н О В И В:

Перший заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Пірнівської сільської ради звернувся в суд із вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги якого зазначав, що рішенням Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області №261-24-VI від 10.07.2013 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 незаконно передано безоплатно у власність земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886400:36:118:0208 та 3221886400:36:118:0212 площею по 0,12 га кожна, за рахунок земель водного фонду, зокрема їх прибережних захисних смуг.

Зазначав, що спірні земельні ділянки накладаються на землі водного фонду, на 100 метрову прибережно-захисну смугу, коли крутизна схилу на тому березі перевищує 3 градуси, що згідно ч. 3 ст. 88 ВК України подвоює край прибережної захисної смуги.

Також вказував, що у подальшому на підставі ряду договорів купівлі-продажу земельних ділянок право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886400:36:118:0208 та 3221886400:36:118:0212 в кінцевому рахунку набув ОСОБА_4 , який згодом об`єднав належні йому земельні ділянки з вказаними кадастровими номерами, внаслідок чого утворено земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:118:6155 площею 0,24 га, яку ОСОБА_1 в подальшому поділив на три земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886400:36:118:6156, 3221886400:36:118:6157 та 3221886400:36:118:6158 площею 0,08 га кожна.

Отже, як зазначав прокурор, власником вищевказаних земельних ділянок, переданих у приватну власність рішенням Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області №261-24-VI від 10.07.2013 на теперішній час є ОСОБА_1 .

Оскільки відведення у приватну власність вказаних земельних ділянок здійснено з порушенням вимог ст.ст. 19, 20, 58, 59, 60-62, 83, 84, 116 ЗК України та ст. ст. 1, 4, 88-90 ВК України, просив:

- усунути перешкоди у здійсненні Пірнівською сільською радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду з кадастровими номерами 3221886400:36:118:6156 площею 0,08 га, 3221886400:36:118:6157 площею 0,08 га та 3221886400:36:118:6158 площею 0,08 га шляхом їх повернення від ОСОБА_1 на користь Пірнівської територіальної громади в особі Пірнівської сільської ради;

- усунути перешкоди у здійсненні Пірнівською сільською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 62288982 від 15.12.2021 з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:118:6156 площею 0,08 га, яка розташована в с. Новосілки Вишгородського району Київської області;

- усунути перешкоди у здійсненні Пірнівською сільською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 62289306 від 15.12.2021 з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:118:6157 площею 0,08 га, яка розташована в с. Новосілки Вишгородського району Київської області;

- усунути перешкоди у здійсненні Пірнівською сільською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 62289601 від 15.12.2021 з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:118:6158 площею 0,08 га, яка розташована в с. Новосілки Вишгородського району Київської області.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 01 квітня 2026 року відмовлено в задоволені позову.

В апеляційній скарзі Київська обласна прокуратура, вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків суду дійсним обставинам та неправильним застосуванням норм матеріального і порушенням норм процесуального права. Зазначає, що спір виник у зв`язку з незаконною передачею рішенням Новосілківської сільської ради від 10.07.2013 за номером 261-24-VI у приватну власність громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для ведення індивідуального садівництва земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886400:36:118:0208 та 3221886400:36:118:0212 площею по 0,12 га кожна, які в подальшому через низку правочинів перейшли до відповідача ОСОБА_1 , були об`єднані ним в одну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:118:6155 площею 0,24 га та поділені на три ділянки з кадастровими номерами 3221886400:36:118:6156, 3221886400:36:118:6157 та 3221886400:36:118:6158 площею по 0,08 га кожна.

Звертає увагу на те, що зазначені земельні ділянки належать до земель водного фонду і повністю розташовані в межах прибережної захисної смуги річки Десна, яка відповідно до статті 79 Водного кодексу України є великою річкою з нормативною шириною смуги 100 метрів.

Наголошує, що згідно з інформацією Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського від 16.10.2024 за вихідним номером 991-001-2184/991-083 та матеріалами протоколу огляду від 13.11.2024, складеного під час досудового розслідування у кримінальному провадженні за номером 42024110000000344, крутизна схилу прибережної території становить понад три градуси (від чотирьох до одинадцяти з половиною градусів), унаслідок чого нормативна ширина прибережної захисної смуги подвоюється до 200 метрів відповідно до частини другої статті 88 Водного кодексу України.

Скаржник підкреслює, що згідно з чинним викопіюванням із Генерального плану села Новосілки від 21.07.2007 за номером 146-12-V спірний масив повністю знаходиться в межах визначеної нормативно-містобудівної прибережної смуги.

Вважає, що висновок суду першої інстанції про законне встановлення тридцятиметрової прибережної захисної смуги на підставі рішення Новосілківської сільської ради від 10 червня 2013 року за номером 253-23-VI є помилковим, оскільки це рішення не містить положень про встановлення тридцятиметрового розміру смуги, а первинний проєкт землеустрою товариства з обмеженою відповідальністю «Центр геодезії та кадастру» площею 1,6915 га був відхилений технічною радою Київводресурсів за протоколом від 23.05.2013 номер 197 та на сесії не затверджувався.

Апелянт вказує, що сформована ділянка прибережної захисної смуги з кадастровим номером 3221886400:36:118:0205 площею 1,6915 га як об`єкт цивільних прав у Державному земельному кадастрі ніколи не реєструвалася, у публічній кадастровій карті відсутня, а відтак висновки суду про існування ділянки з таким номером не ґрунтуються на доказах.

Скаржник зазначає про порушення статей 19, 20, 22, 58, 59, 83 Земельного кодексу України та статей 88, 89 Водного кодексу України, оскільки законодавство імперативно забороняє передачу земель прибережних захисних смуг у приватну власність для ведення садівництва та будівництва.

Посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі за номером 487/10128/14-ц та у постанові від 23.11.2021 у справі за номером 359/3373/16, апелянт стверджує, що ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем, оскільки в силу явних природних географічних ознак річки Десна знав і повинен був знати про особливий водоохоронний статус набуваних ділянок.

Також апелянт вважає помилковим застосування судом першої інстанції положень Закону України № 4292-ІХ щодо попереднього внесення прокурором вартості майна на депозитний рахунок відповідно до частини п`ятої статті 390 ЦК України, посилаючись на висновок Верховного Суду у постанові від 12.11.2025 у справі за номером 127/8274/24 про те, що зазначена норма застосовується виключно до добросовісних набувачів за віндикаційними позовами, тоді як у цій справі пред`явлено негаторний позов щодо незаконно зайнятих обмежених в обороті земель водного фонду.

Вважає, що суспільний інтерес у збереженні екологічної безпеки та вільного доступу до водних об`єктів переважає приватний інтерес відповідача, а права останнього захищаються в порядку статті 661 ЦК України шляхом пред`явлення регресних вимог до відчужувача.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу Сідашов О. В. , в інтересах ОСОБА_1 , просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність її доводів, рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним.

Зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено факт визначення меж прибережної захисної смуги річки Десна в урочищі «Дякова» шириною саме 30 метрів на підставі спеціального проєкту землеустрою, розробленого товариством з обмеженою відповідальністю «Центр геодезії та кадастру» на підставі рішення Новосілківської сільської ради від 20.02.2013 за номером 236-21-VI та затвердженого рішенням цієї ж ради від 10.06.2013 за номером 253-23-VI.

Звертає увагу на те, що відповідний проєкт землеустрою отримав позитивні висновки компетентних державних органів, зокрема висновок відділу Держземагентства у Вишгородському районі від 31.05.2013 за номером 295 та погодження начальника Київводресурсів від 05.06.2013 за вихідним номером 247.

Представник відповідача стверджує, що при наданні спірних земельних ділянок у власність первинним набувачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 орган місцевого самоврядування правомірно виходив із меж смуги, встановлених затвердженим у встановленому законом порядку проєктом землеустрою, а не із загальних нормативних показників статті 88 Водного кодексу України.

Посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 у справі за номером 469/1393/16-ц та у постанові від 09.10.2024 у справі за номером 363/1513/22 про те, що нормативні розміри прибережних захисних смуг застосовуються виключно за відсутності проєкту землеустрою щодо їх встановлення.

Зазначає, що картографічні матеріали, складені сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_6 у 2025 році на підставі архівних топографічних планів Державного науково-виробничого підприємства «Картографія» та каталогу координат проєкту 2013 року, беззаперечно підтверджують, що ділянки з кадастровими номерами 3221886400:36:118:6156, 3221886400:36:118:6157 та 3221886400:36:118:6158 знаходяться за межами тридцятиметрової прибережної захисної смуги та не перетинаються із сформованою прибережною ділянкою за кадастровим номером 3221886400:36:118:0205.

Звертає увагу на те, що зміна відстані від спірних ділянок до урізу води за результатами огляду прокурора у листопаді 2024 року викликана природними русловими процесами та зміною берегової лінії за одинадцять років, тоді як законність приватизації ділянок має оцінюватися станом на момент їх первинного відведення у 2013 році.

Наголошує, що рішення Новосілківської сільської ради за номером 253-23-VI та сам проєкт землеустрою не визнавалися недійсними, а прокурор не заявляв позовних вимог про їх оскарження.

Відповідач підкреслює свою добросовісність як набувача, оскільки перед укладенням договорів купівлі-продажу у листопаді 2021 року він перевірив відомості Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в яких були відсутні будь-які обтяження чи відомості про належність земель до водного фонду, що підтверджено свідченнями свідка ОСОБА_7 .

Звертає увагу на те, що на кожній із ділянок відповідачем за власні кошти збудовано та зареєстровано в лютому 2022 року три садові будинки площею по 177,8 квадратного метра кожен без жодних заборон державних органів, що свідчить про дотримання ним принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та будівлі.

Представник відповідача вважає, що задоволення позову за відсутності компенсації вартості ділянок та будівель порушить вимоги Закону України за номером 4292-ІХ, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та покладе на відповідача надмірний індивідуальний тягар, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення районного суду без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурор підтримав апеляційну скаргу із наведених у ній підстав та доводів.

Представник відповідача проти задоволення скарги заперечив з підстав та доводів викладених у відзиві.

Пірнівська сільська рада у судове засідання не з`явилась, причин неявки не повідомлена, про час, дату та місце розгляду справи сповіщена належним чином.

Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційною скарги та відзиву, колегія суддів виходить з наступного.

Встановлено, що 20.02.2013 рішенням Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області № 236-21-VI надано дозвіл на розробку проєкту із землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги річки Десни, урочище «Дякова» на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області.

10.06.2013 Новосілківська сільська рада Вишгородського району Київської області, розглянувши проєкт землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги річки Десна на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, враховуючи необхідність встановлення прибережної захисної смути річки Десна в урочищі «Дякова» на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, а також враховуючи позитивні висновки Відділу Держземагенства у Вишгородському районі Київської області від 31.05.2013, Управління водного господарства у місті Києві та Київській області від 06.06.2013, вирішила:

- затвердити проєкт землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги річки Десна у урочищі «Дякова» на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, розроблений ТОВ «Центр геодезії та кадастру»;

- встановити прибережну захисну смугу річки Десна в урочищі «Дякова» на території с. Новосілки у межах визначених проєктом землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги річки Десна у урочищі «Дякова» на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, встановивши межі прибережної захисної смуги шириною 30 метрів, про що 10.10.2013 Новосілківською сільською радою Вишгородського району Київської області ухвалено рішення № 253-23VI.

На підтвердження встановлення Новосілківською сільською радою меж прибережної захисної смуги шириною 30 метрів у матеріалах справи також наявні: лист начальника Київводресурсів № 247 від 05.06.2013 про погодження проєкту землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної смуги річки Десна в урочищі «Дякова» 30 метрів від урізу води; висновок відділу Держземагентства у Вишгородському районі Київської області № 295 від 31.05.2013 у про погодження проєкту землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної смуги річки Десна в урочищі «Дякова»; висновок відділу Держземагентства у Вишгородському районі Київської області №296 від 31.05.2013 про наявні обмеження на використання прибережної захисної смуги; схема встановлення прибережної захисної смуги, кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:118:0205 (земельна ділянка прибережної захисної смуги площею 1,6915 га); викопіювання з кадастрового плану Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області; планом меж зон обмежень (обтяжень) та сервітутів; акт встановлення меж, протокол Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області другого засідання 21 сесії від 20.02.2013 Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області; протокол Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області другого засідання 23 сесії від 10.06.2013 Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області; протокол Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області другого засідання 24 сесії від 10.07.2013 Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Після утворення земельної ділянки прибережної захисної смуги з кадастровим номером 3221886400:36:118:0205 за її межами рішенням Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області №261-24-VI від 10.07.2013 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передано безоплатно у власність земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886400:36:118:0208 та 3221886400:36:118:0212 площею по 0,12 га кожна.

31.07.2013 ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу відчужила належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:118:0208 площею 0,12 га ОСОБА_8 .

31.07.2013 ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу відчужив належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:118:0212 площею 0,12 га ОСОБА_8 .

29.03.2016 ОСОБА_8 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу відчужив належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:118:0208 площею 0,12 га ОСОБА_7 .

29.03.2016 ОСОБА_8 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу відчужив належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:118:0212 площею 0,12 га ОСОБА_9 .

23.11.2021 ОСОБА_7 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу відчужив належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:118:0208 площею 0,12 га ОСОБА_1 .

23.11.2021 ОСОБА_9 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу відчужив належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:118:0212 площею 0,12 га ОСОБА_1 .

У подальшому ОСОБА_1 об`єднав належні йому земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886400:36:118:0208 та 3221886400:36:118:0212, внаслідок чого утворено земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:118:6155 0,24 га з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва.

Земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:118:6155 ОСОБА_1 поділив на три земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886400:36:118:6156, 3221886400:36:118:6157 та 3221886400:36:118:6158 по 0,8 га кожна.

За наявних матеріалів справи та наданих суду доказів, право власно на вказані земельні ділянки зареєстровано за ОСОБА_1 з 13.12.2021.

Також судом встановлено, що на кожній з цих земельних ділянок збудовано садові будинки загальною площею по 177.8 кв. м кожен, зокрема:

- на земельній ділянці з кадастровим номером 3221886400:36:118:6156 будинок АДРЕСА_1 ;

- на земельній ділянці з кадастровим номером 3221886400:36:118:6157 будинок АДРЕСА_1 ;

- на земельній ділянці з кадастровим номером 3221886400:36:118:6158 будинок АДРЕСА_1 .

За наявних матеріалів справи та наданих суду доказів, право власності на вказані садові будинки зареєстровано за ОСОБА_1 з 22.02.2022.

Зазначені обставини підтверджуються: інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 419588112, №419587844, № 419585269, №419585324 та № 419585350 від 25.03.2025; договором купівлі-земельної ділянки від 23.11.2021, укладеним між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельниченко І. О., зареєстрований за №2549; договором купівлі-земельної ділянки від 23.11.2021, укладеним між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельниченко І. О., зареєстрований за № 2553; заявою ОСОБА_1 про об`єднання земельних ділянок від 23.11.2021, посвідченою приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області, зареєстрована за № 2393; заявою ОСОБА_1 про поділ земельних ділянок від 29.11.2021, посвідченою приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області, зареєстрована за № 2425; даними технічних паспортів на садові будинки АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 .

Згідно листа ФОП ОСОБА_6 від 15.10.2025, хоча відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:118:0205 на публічній кадастровій карті відсутні (в системі ДЗК), разом з тим, відповідно до координат земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:118:0205, встановлено, що межі земельної ділянки 3221886400:36:118:0205 за цими координатами не накладаються (не перетинаються) із межами земельних ділянок за кадастровими номерами 3221886400:36:118:6156, 3221886400:36:118:6157 та 3221886400:36:118:6158.

На даний час земельні ділянки за кадастровими номерами 3221886400:36:118:6156, 3221886400:36:118:6157 та 3221886400:36:118:6158 відповідно до відомостей, що містяться в системі ДЗК, є суміжними (мають спільні межі без накладень/перетинів) із земельними ділянками за кадастровими номерами 3221886400:36:118:6064 та 3221886400:36:118:6063, які утворені шляхом поділу раніше сформованих земельних ділянок та повністю знаходяться в межах земельної ділянки 3221886400:36:118:0205.

Зазначені обставини підтверджуються звітом зі складання картографічних матеріалів для подальшого використання при здійсненні землеустрою на замовлення адвоката Сідашова О. В. (договір №2025/09-01 від 11.09.2025) щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886400:36:118:6156, 3221886400:36:118:6157 та 3221886400:36:118:6158, які розташовані в с. Новосілки Вишгородського району Київської області, складеним ФОП ОСОБА_6 в 2025 році.

Вказаний звіт складається з пояснювальної записки; викопіювання з публічної кадастрової карти; викопіювання з публічної кадастрової карти; викопіювання з топографічної основи масштабу 1:10 000, актуальної станом на 1975 рік (оновлено в 1992 році); викопіювання з ортофотопланів масштабу 1:10 000, актуальних станом на 2009 рік; схеми розташування земельної ділянки на супутникових знімках Google станом на 09.04.2005, 15.05.2008, 11.10.2021 та 15.04.2022.

Відповідно до пояснювальної записки, а також Додатку № 1 (викопіювання з топографічної основи масштабу 1:10000, актуальної станом на 1975 (оновлено в 1992 році) та наданої ДНВП «Картографія», М-36-50-А-б-3) та Додатку № 2 (викопіювання з ортофотопланів, масштабу 1:10000, актуальної станом на 2009 року та наданої ДНВП «Картографія», Х-44-57-В-б-1) вказаного звіту встановлено, що впродовж з 1992 року берегова лінія річки Десна в місті неподалік від розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886400:36:118:6156, 3221886400:36:118:6157 та 3221886400:36:118:6158 зазнавала суттєвих змін. У той же час, станом на 2009 рік земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886400:36:118:6156, 3221886400:36:118:6157 та 3221886400:36:118:6158 знаходяться поза межами тридцятиметрової прибережної захисної смуги від урізу води.

Відповідно до копій документів оформлених в кримінальному провадженні №42024110000000344 за ч. 2 ст. 364 КК України, під час розслідування проведено огляд місця події, встановлено місцезнаходження земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886400:36:118:6156, 3221886400:36:118:6157 та 3221886400:36:118:6158 біля річки Десна та описано їх, що вбачається з витягу з ЄДРДР № 42024110000000344 за ч. 2 ст. 364 КК України від 04.10.2024, протоколу огляду від 13.11.2024 та додатків до нього.

Згідно ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 14.08.2014 про тимчасовий доступ до речей і документів в кримінальному провадженні № 12014110150000789 за ч. 1 ст. 358 КК України, здійснено опис речей і документів, які вилучено, про що складено протокол тимчасового доступу до речей і документів від 12.09.2014, із яких вбачається, що вилучено оригінали документів, які перебувають у володінні Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, зокрема тих, що стосуються діяльності Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, а саме: регламенту діяльності сільської ради, рішень про створення постійних комісій та положень про їх діяльність, колективного договору, сільської ради, посадових інструкцій сільського голови, секретаря та землевпорядника сільської ради, а також переліку депутатів сільської ради, які були присутні на сесіях 20.05.2013 та 10.07.2013.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03.09.2015, накладено арешт на ряд земельних ділянок, в тому числі і на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886400:36:118:0208 та 3221886400:36:118:0212.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30.10.2015, арешт земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886400:36:118:0208 та 3221886400:36:118:0212 скасовано на підставі ст. 174 КПК України, оскільки необхідність у подальшому збереженні арешту відпала.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що прокурором не надано належних, допустимих і достатніх доказів розташування спірних земельних ділянок відповідача в межах прибережної захисної смуги річки Десна або їх належності до земель водного фонду. Встановивши, що рішенням Новосілківської сільської ради від 10.06.2013 за номером 253-23-VI затверджено проєкт землеустрою, розроблений товариством з обмеженою відповідальністю «Центр геодезії та кадастру», яким погоджено та встановлено межі прибережної захисної смуги річки Десна в урочищі «Дякова» шириною 30 метрів із формуванням земельної ділянки водного фонду за кадастровим номером 3221886400:36:118:0205 площею 1,6915 га, суд дійшов висновку про неможливість застосування загальних нормативних показників ширини смуги за статтею 88 Водного кодексу України.

Суд зазначив, що спірні ділянки відповідача розташовані за межами встановленої проєктом тридцятиметрової смуги і не накладаються на неї, що підтверджується дослідженими картографічними матеріалами та звітом інженера-землевпорядника ОСОБА_6 , а лист Центральної геофізичної обсерваторії від 16.10.2024 оцінено судом критично як такий, що не змінює меж ділянок та не є документацією із землеустрою.

Оцінюючи поведінку сторін, суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 добросовісним набувачем майна, оскільки той перед придбанням ділянок у 2021 році проявив розумну обачність, пересвідчився у відсутності відомостей про обмеження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі, а також здійснив будівництво трьох садових будинків без будь-яких претензій з боку органів публічної влади.

З огляду на положення Закону України від 12.03.2025 за номером 4292-ІХ, статей 388, 390 ЦК України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, місцевий суд констатував, що повернення земельних ділянок за відсутності внесення прокурором коштів на депозитний рахунок суду для компенсації вартості ділянок та розташованих на них житлових об`єктів становитиме непропорційне втручання у право власності відповідача та покладатиме на нього надмірний тягар.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, зокрема на землі сільськогосподарського призначення та землі водного фонду. До земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами (стаття 58 Земельного кодексу України, стаття 4 Водного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 60 Земельного кодексу України та частини першої статті 88 Водного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися лише в користування для спеціально визначених цілей.

Згідно з частинами другою та третьою статті 88 Водного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Водночас частиною шостою статті 88 Водного кодексу України імперативно визначено спеціальне правило, згідно з яким у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проєктами землеустрою (частина сьома статті 88 Водного кодексу України).

Аналіз наведених законодавчих норм свідчить про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 Водного кодексу України (правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц). Проте у разі існування затвердженого проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги з ухваленням відповідного рішення компетентним органом місцевого самоврядування межі та розміри прибережної захисної смуги визначаються виключно за документами землеустрою та відповідним рішенням уповноваженого органу.

Судом першої інстанції на підставі належних доказів установлено, що спірні земельні ділянки розташовані в межах населеного пункту села Новосілки Вишгородського району Київської області. Рішенням Новосілківської сільської ради від 20.02.2013 № 236-21-VI надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги річки Десна в урочищі «Дякова», а рішенням від 10.06.2013 № 253-23-VI зазначений проєкт затверджено та встановлено прибережну захисну смугу в урочищі «Дякова» шириною 30 метрів від урізу води відповідно до проєкту, виготовленого ТОВ «Центр геодезії та кадастру».

Вказана землевпорядна документація погоджена у встановленому законом порядку уповноваженими державними органами, зокрема висновками відділу Держземагентства у Вишгородському районі від 31.05.2013 року № 295 і № 296 та листом начальника Київводресурсів від 05.06.2013 № 247.

Колегія суддів зазначає, що в силу положень статті 12 Земельного кодексу України та статті 88 Водного кодексу України сільська рада діяла в межах повноважень щодо встановлення прибережної захисної смуги в межах населеного пункту за окремим проєктом землеустрою. Рішення Новосілківської сільської ради від 10.06.2013 № 253-23-VI про встановлення прибережної захисної смуги та відповідний проєкт землеустрою є чинними, прокурором не оскаржувалися і судом недійсними не визнавалися.

Посилання прокурора на те, що Генеральний план села Новосілки 2007 року містить інше графічне відображення прибережної захисної смуги річки Десна, колегія суддів відхиляє, оскільки містобудівна документація підлягає врахуванню при розробленні документації із землеустрою, проте безпосереднє визначення меж водоохоронних обмежень на місцевості відповідно до статті 88 Водного кодексу України та статті 60 Земельного кодексу України реалізується саме за проєктами землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг, який у спірній території було розроблено та затверджено у 2013 році.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у Державному земельному кадастрі відомостей про сформовану ділянку прибережної захисної смуги площею 1,6915 га з кадастровим номером 3221886400:36:118:0205 не спростовують факту розроблення і затвердження уповноваженим органом відповідного проєкту землеустрою, що безпосередньо встановив межу смуги в натурі шириною 30 метрів.

Зазначений висновок суду першої інстанції повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду щодо аналогічних правовідносин на території тієї ж Новосілківської сільської ради, викладеною у постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.03.2026 у справі № 363/808/20. У названій постанові Верховний Суд прямо констатував, що встановлення меж прибережної захисної смуги в межах населеного пункту за окремим проєктом землеустрою виключає застосування нормативних розмірів, передбачених частиною другою статті 88 Водного кодексу України, а сам тільки факт відсутності у Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку прибережної захисної смуги не свідчить про її неіснування та не спростовує законності меж, закріплених затвердженим проєктом землеустрою.

При цьому колегія суддів підкреслює, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, що передбачено частиною першою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до сталого підходу Верховного Суду принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони і реалізується через стандарт більшої переконливості (баланс вірогідностей), за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Прокурор, звертаючись до суду в інтересах територіальної громади із негаторним позовом про усунення перешкод у користуванні ділянками, мав довести безумовний факт належності спірних земельних ділянок відповідача саме до земель водного фонду. Натомість надані стороною відповідача докази, зокрема чинне рішення ради про встановлення 30-метрової захисної смуги, картографічні основи 1992 та 2009 років, звіт сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_6 , підтверджують, що на момент первинного формування та відведення у приватну власність ділянок у 2013 році останні знаходилися поза межами встановленої 30-метрової прибережної захисної смуги.

Надані прокурором лист Центральної геофізичної обсерваторії від 16.10.2024 та протокол огляду місця події від 13 листопада 2024 року обґрунтовано оцінені місцевим судом як такі, що не спростовують документації із землеустрою 2013 року, оскільки обчислення відстані до урізу води через понад 11 років після первинного відведення за наявності встановленого факту природної руслової деформації та розмиву берега не свідчить про протиправність виділення землі у 2013 році.

Оскільки факт накладення земельних ділянок відповідача на землі водного фонду (прибережну захисну смугу) не знайшов свого підтвердження за стандартом більшої переконливості доказів, у задоволенні позову про повернення ділянок територіальній громаді та скасування реєстраційних записів відмовлено правомірно.

З огляду на відсутність порушення прав власника та неналежність спірних ділянок до земель водного фонду, колегія суддів зазначає про відсутність потреби у здійсненні правової оцінки статусу набувача майна крізь призму положень статей 388, 390 ЦК України в редакції Закону України № 4292-IX, позаяк підстави для витребування чи повернення майна за матеріально-правовими підставами позову відсутні як такі.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Отже оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені.

Розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється у зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 381, 383 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 01 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 15 вересня 2026 року.

Судді Є. П. Євграфова

О. І. Шкоріна

В. В. Саліхов