Вирок від 07 вересня 2026 р. у справі №757/56864/21-к — Київський апеляційний суд

Справа 757/56864/21-кГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/3064/2026Доповідач ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

Іменем України

8 вересня 2026 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі - ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника в режимі відеоконференції - адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 на вирок Печерського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2025 року,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком у кримінальному провадженні №12021100000000739 ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Оха Сахалінської області, росія, українця, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, офіційно працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою:

АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

На підставі ст.76 КК України покладено на ОСОБА_8 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат, цивільного позову та арешту на майно у кримінальному провадженні.

Вироком суду ОСОБА_8 визнано винним за ч. 2 ст. 286 КК України, за наступних обставин.

ОСОБА_8 13.08.2021 приблизно о 00 годин 30 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Touareg», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався в четвертій (крайній лівій) смузі проїзної частини бул. Дружби Народів у м. Києві зі сторони вул. Старонаводницької в напрямку бул. Лесі Українки.

В цей час, у зустрічному напрямку, рухався автомобіль марки «Seat Toledo», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_11 , в салоні якого на передньому пасажирському сидінні знаходився пасажир ОСОБА_12 .

Під час руху ОСОБА_8 допустив порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 підпункт «б», 10.1, 11.4 та дорожньої розмітки 1.3 додатку № 2 Правил дорожнього руху України:

- п. 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- п. 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

- підпункт «б» п. 2.3: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п. 10.1: перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

- п. 11.4: на дорогах із двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги;

- дорожньої розмітки 1.3 додатку № 2: поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху.

Порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_8 виявились у тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Touareg», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині бул. Дружби Народів у м. Києві, на ділянці дороги з двостороннім рухом, яка має 7 смуг руху (чотири та три відповідно), розподілених між собою горизонтальною дорожньою розміткою 1.3 ПДР України, усвідомлюючи, що на даній ділянці дороги заборонений виїзд на призначений для зустрічного руху бік дороги, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, відволікся від керування транспортним засобом, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, небезпечно змінив напрямок руху ліворуч, перетнувши подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки 1.3 (перетинати яку категорично забороняється), виїхав на призначений для зустрічного руху бік дороги, внаслідок чого поблизу електроопори № 168 по бул. Дружби Народів здійснив зіткнення з автомобілем марки «Seat Toledo», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_11 , який рухався в зустрічному йому напрямку.

В результаті даної дорожньо-транспортної події водій автомобіля «Seat Toledo», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці події, а його пасажир ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження, з якими був госпіталізований до КНП «Київська міська клінічна лікарня № 17».

В результаті даної дорожньо-транспортної події водій ОСОБА_11 зазнав тілесних ушкоджень, від яких помер на місці пригоди, а саме: садна в лобній ділянці, синець на спинці носа, садно на верхній губі; садна на задній поверхні правої і лівої кисті; садна на задній і внутрішній поверхні правого передпліччя; садна на правому стегні і гомілці по передній і внутрішній поверхні; садно на лівому колінному суглобі спереду; забійні рани на правій гомілці, крововиливи в м`яких тканинах стегон і гомілок на правій нозі, розриви внутрішніх зв`язок колінних суглобів і крововиливи в їх порожнину; перелом правої тазової кістки; перелом правої і лівої стегнової кісток; численні осколково-фрагментарні переломи правих і лівих 2-7 ребер, перелом грудини, розрив міжреберних м`язів між п`ятим і шостим правими ребрами, ушкодження плеври в зоні переломів ребер; крововиливи і розриви легень, розрив перикарда, устя нижньої порожнистої вени і серця; розрив капсули правого стегнового суглоба, крововиливи в клітковину середостіння, численні надриви аорти.

Смерть ОСОБА_11 настала внаслідок численних переломів грудної клітки з ушкодженням легень і серця, що призвело до крововтрати і шоку. Вказані ушкодження знаходяться у прямому (причинно-наслідковому) зв`язку з вказаною дорожньо-транспортною подією.

У результаті даної дорожньо-транспортної події ОСОБА_12 , зазнав наступних тілесних ушкоджень: закрита травма грудної клітки та живота: переломи 9 ребра зліва і 8 ребра справа по передній пахвовій лінії (які супроводжувалися розвитком гемо та пневмотораксу); розрив селезінки (3,0х1,0(см)), розриви очеревини та лівого куполу діафрагми (довжиною до 8,0(см); множинні розриви брижі тонкої кишки (які обумовили внутрішньочеревну кровотечу (мінімально відомим об`ємом 700(мл)); заочеревинна гематома в ділянці підшлункової залози; яка (травма) супроводжувалась розвитком шоку (зафіксоване падіння артеріального тиску до рівня 70/30 мм рт ст., прискорення пульсу до рівня 110 ударів на хвилину), які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження.

Порушення вимог пунктів 1.5, підпункту «б» п. 2.3, 10.1, 11.4, та дорожньої розмітки 1.3 додатку № 2 Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_8 знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідками.

Таким чином, ОСОБА_8 своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_12 та спричинило смерть потерпілого ОСОБА_11 , вчинив кримінальне провопрушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Порушення водієм ОСОБА_8 вимог Правил дорожнього руху та настання наслідків у вигляді заподіяння прямому (причинно-наслідковому) зв`язку.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати в частині призначеного покарання, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

Зазначає, що суд першої інстанції, не застосувавши до обвинуваченого додаткового покарання, залишив поза увагою характер допущеного ним порушення правил дорожнього руху та не врахував наслідки у вигляді смерті потерпілого. Це свідчить про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок грубого порушення законодавчих приписів обвинуваченим через неуважність. З огляду на те, що покарання має на меті не лише кару й виправлення засудженого, а й запобігання вчиненню нових злочинів, необхідним є застосування до ОСОБА_8 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, думки обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, встановлених судом, є правильним, обґрунтованим і в цій частині ніким по справі не оспорюється.

З огляду на доведеність винуватості вірною є й кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК України.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Статтею 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання в межах санкції статті Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з вказаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.

Перевіряючи вирок суду в частині правильності призначеного ОСОБА_8 покарання колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції посилаючись на положення статей 50, 65 КК України, врахувавтяжкість скоєного злочину, особу обвинуваченого, який позитивно характеризується, має на утриманні дружину та малолітню дитину, раніше не судимий та відшкодував потерпілим завдану матеріальну та моральну шкоду в узгодженому ними розмірі, що не оспорюється потерпілими. Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_8 , відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття та добровільне відшкодування шкоди в узгодженому з потерпілими розмірі. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Крім того, судом враховано, що ОСОБА_8 працює на посаді головного інженера-консультанта об?єкта будівництва для Збройних Сил України і виконує роботу на об?єкті фортифікаційних споруд для захисту спеціальної техніки на території військової частини, а для виконання своїх функцій та обов?язків та переміщення використовує власний транспортний засіб, зокрема, для потрапляння на територію закритого режимного об?єкту, який напряму пов?язаний з підвищенням обороноздатності країни та є необхідним для розвитку військової інфраструктури України, та виконання своїх посадових обов?язків, заїзд до якого можливий тільки на транспортному засобі попередньо погодженому та перевіреному відповідними структурами.

Таким чином, суд дійшов висновку про призначення обвинуваченому основного покарання в мінімальних межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Разом з тим, як зазначено у вироку, приймаючи до уваги пом`якшуючі покарання обставини, відсутність обтяжуючих покарання обставин, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, обставин кримінального правопорушення, суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені обставини знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і ступінь небезпечності винної особи для суспільства, що у своїй сукупності утворює підставу для висновку суду про те, що перевиховання та виправлення ОСОБА_8 можливе без ізоляції від суспільства, та визнав за доцільне застосувати до нього положення ст.ст. 75, 76 КК України, призначивши покарання з іспитовим строком терміном в три роки з визначенням відповідних обов`язків, оскільки таке покарання, на думку суду, буде відповідати вимогам закону та особі винного.

Як прямо передбачено ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, при призначенні покарання, зокрема у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, суд першої інстанції, не в повній мірі врахував наслідки вчиненого кримінального правопорушення - смерть ОСОБА_11 , які є тяжкими та невідворотними, те, що керуючи джерелом підвищеної небезпеки, обвинувачений порушив одночасно декілька пунктів правил дорожнього руху, і саме недотримання ним цих правил призвело до зіткнення з автомобілем марки «Seat Toledo», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_11 , який загинув на місці події, а його пасажир ОСОБА_12 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що значно підвищує як суспільну небезпечність особи винного, так і суспільну небезпечність вчиненого злочину.

З огляду на наведене, суд першої інстанції не обґрунтував належним чином можливість виправлення засудженого без відбування покарання, оскільки, враховуючи тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, його наслідки, дані про особу винного та інші обставини справи, суд, на думку колегії суддів, не мав достатніх підстав для такого висновку та прийняття рішення про звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що викладені судом першої інстанції обставини у своїй сукупності не дають підстави для висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання та його звільнення від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням.

Щодо додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у кожному випадку призначення покарання за ч. 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

На думку колегії суддів, місцевий суд дійшов необґрунтованого висновку стосовно незастосування до обвинуваченого додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.

Зокрема, місцевий суд не врахував належним чином конкретні обставини кримінального провадження та наслідки вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_11 та отримання потерпілим ОСОБА_12 тяжких тілесних ушкоджень.

Саме порушення ОСОБА_8 ПДР стало наслідком дорожньо-транспортної пригоди.

Вказана обставина, на думку колегії суддів, свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого та особи винного, а тому не призначення ОСОБА_8 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не є дієвим та ефективним заходом для запобігання та попередження вчинення ним нових злочинів.

Ухвалюючи новий вирок, колегія суддів враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким, наслідки вчинення ним кримінального правопорушення у вигляді смерті потерпілого та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень іншому потерпілому, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має на утриманні дружину та малолітню дитину, працює, наявність обставин, що пом`якшують покарання - щире каяття та добровільне відшкодування завданої шкоди, в узгодженому з потерпілими розмірі, відсутність обставин, що обтяжують покарання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_8 покарання, в межах встановленої санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, оскільки саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів, а також домірне скоєному.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 409 КПК України, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, є підставами для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції, як це передбачено п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК України, скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду - скасуванню в частині призначеного покарання, з ухваленням в цій частині нового вироку.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити.

Вирок Печерського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_8 - скасувати в частині призначеного покарання.

Ухвалити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

У решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Суддя Суддя Суддя