Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №756/20779/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 756/20779/25 головуючий у суді І інстанції: Шролик І.С.

провадження № 33/824/1621/2026 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Сушко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 16 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 538165 від 11 грудня 2025 року - 11.12.2025 року о 20 год. 17 хв. у м. Київ, по просп. Степана Бандери, буд. 25А, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Ford Transit» д.н.з. НОМЕР_1 на майданчику автомийки, не надав перевагу транспортному засобу «Citroen C5» д.н.з. НОМЕР_2 , який наближався з правого боку та скоїв з ним зіткнення. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 10.11 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 16 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 850 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, 21 січня 2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що 11 грудня 2025 року він, керуючи спецавтомобілем із увімкненими проблисковими маячками, які особливо добре видно у темну пору доби, виконував невідкладне медичне завдання з бригадою лікарів, а тому твердження іншого учасника ДТП про те, що він не бачив проблискових маячків, свідчить про те, що він не був уважним і не стежив за дорожньою обстановкою.

Також доводи апеляційної скарги були обгрунтовані тим, що відповідно до п. 3.1 ПДР України, водій оперативних транспортних засобів, виконуючи невідкладне службове завдання, можуть відступати від вимог розділів 8 (крім сигналів регулювальника), 10-18, 26-27 та пункту 28.1 за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху.

06 березня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшло клопотання від ОСОБА_1 про призначення автотехнічної експертизи з метою з`ясування обставин дорожньо-транспортної пригоди.

З метою перевірки доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , враховуючи наявність протиріч та розбіжностей у поясненнях учасників ДТП стосовно її обставин та механізму, Київським апеляційним судом постановою від 09 березня 2026 року призначено у справі комплексну судову автотехнічну та транспортно-трасологічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституті судових експертиз (КНДІСЕ), у зв`язку з чим провадження по справі було зупинено до отримання висновків експертизи.

За результатами проведення вказаної судової інженерно-транспортної експертизи до Київського апеляційного суду 30 липня 2026 року надійшов висновок експерта № 2866/26-52 від 13 липня 2026 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 серпня 2026 року провадження у справі було відновлено, а розгляд справи про адміністративне правопорушення було призначено на 31 серпня 2026 року.

З висновку проведеної експертизи № 2866/26-52 від 13 липня 2026 року (а.с. 83-95) вбачається, що з технічної точки зору дії водія транспортного засобу «Ford» є такими, що суперечили (не відповідали) вимогам п. 3.1 ПДР України, що вказує на наявність причинного зв`язку дій водія (в частині не забезпечення безпеки дорожнього руху, відступаючи від вимог п. 10.11 ПДР України) та факту настання ДТП.

Такий висновок експерта ґрунтується на об`єктивній оцінці дій учасників ДТП у співставленні з вимогами ПДР України, тому приймається судом апеляційної інстанції, як доказ у розумінні ст. 251 КУпАП.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник комунальної організації «Київмедспецтранс», яка є власником транспортного засобу «Ford Transit», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримували та просили задовольнити апеляційну скаргу.

Інший учасник дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_3 , у судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, зокрема висновок експерта, обговоривши доводи апеляційної скарги, та заслухавши пояснення сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.

Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах справи адміністративної справи доказах.

Статтею 124 КУпАП передбачається відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Пунктом 10.11 ПДР України встановлено, що у разі коли траєкторії руху транспортних засобів перетинаються, а черговість проїзду не обумовлена цими Правилами, дати дорогу повинен водій, до якого транспортний засіб наближається з правого боку.

Проте, вимоги вказаних пунктів ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно з встановленими нормами закону держави Україна.

Вина ОСОБА_1 у порушенні п. 10.11 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 538165 від 11 грудня 2025 року, з якого вбачається, що 11 грудня 2025 року о 20 год. 17 хв. у м. Київ, по просп. Степана Бандери, буд. 25А, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Ford Transit» д.н.з. НОМЕР_1 на майданчику автомийки, не надав перевагу транспортному засобу «Citroen C5» д.н.з. НОМЕР_2 , який наближався з правого боку та скоїв з ним зіткнення. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 10.11 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП (а.с. 1-2);

- на схемі місця дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 11.12.2025 року о 20 год. 40 хв., яка була складена безпосередньо на місці пригоди в присутності водіїв, які підписали вказану схему без зауважень та доповнень. На схемі відображено розташування транспортних засобів відносно проїжджої частини після ДТП, місце зіткнення та перелік видимих пошкоджень транспортних засобів, отриманих унаслідок ДТП (а.с. 3);

- у письмових поясненнях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , з яких вбачається, що останній, отримавши виклик, рухався з увімкненими проблисковими маячками синього кольору та, здійснюючи розворот на території мийки самообслуговування, зіткнувся з автомобілем «Citroen C5», д.н.з. НОМЕР_2 . Водночас свою вину він заперечує (а.с. 5);

- у письмових поясненнях ОСОБА_3 , у яких останній зазначає, що він виїжджав із облаштованої стоянки в напрямку виїзду на Оболонський проспект у сторону станції метро «Оболонь», однак у районі мийки самообслуговування з лівого боку в його транспортний засіб в`їхав автомобіль швидкої допомоги, не надавши йому переваги в русі. Відтак, відповідно до вимог ПДР України, він вважає винним у даній дорожньо-транспортній пригоді водія автомобіля швидкої допомоги (а.с. 4);

- на фотокартках з місця ДТП, на яких відображено розташування транспортних засобів після дорожньо-транспортної пригоди відносно проїжджої частини та пошкодження транспортних засобів внаслідок ДТП (а.с. 10-14);

- на відеозаписах з камер відеоспостереження, на яких відображено момент дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 23);

- у висновку експерта № 2866/26-52 від 13 липня 2026 року, з якого вбачається, що в даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля «Ford Transit» д.н.з. НОМЕР_1 , експертом з технічної точки зору виявлено невідповідності вимогам п. 3.1 Правил дорожнього руху (а.с. 83-95).

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що твердження іншого учасника ДТП про те, що він не бачив проблискових маячків, свідчить про те, що він не був уважним і не стежив за дорожньою обстановкою, оскільки такі доводи ґрунтуються виключно на припущеннях ОСОБА_1 та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Суд апеляційної інстанції наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення, який було направлено до суду першої інстанції, складено стосовно ОСОБА_1 , а відтак оцінка дій іншого водія виходить за межі предмета розгляду у цій справі.

Крім того, експертом у своєму дослідженні № 2866/26-52 від 13 липня 2026 року було зазначено, що надати технічну оцінку відповідності дій водія транспортного засобу «Citroen» вимогам п. 3.2 ПДР та їх перебування у причинному зв`язку із настанням даної ДТП, за наданими матеріалами, не видається можливим.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до п. 3.1 ПДР України, водій оперативних транспортних засобів, виконуючи невідкладне службове завдання, можуть відступати від вимог розділів 8 (крім сигналів регулювальника), 10-18, 26-27 та пункту 28.1 за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху, суд апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки відповідно до наданого експертного висновку, з технічної точки зору, уникнення ДТП з боку водія ОСОБА_1 полягало у виконанні викладеної у п. 3.1 ПДР умови про забезпечення безпеки дорожнього руху (наприклад, шляхом застосування спеціального звукового сигналу) іншим учасникам дорожнього руху (автомобілю «Citroen», який виїжджав із-за кута будівлі, що обмежувала оглядовість, з правого боку від транспортного засобу «Ford»).

Крім того, докази на підтвердження факту увімкнення ОСОБА_1 спеціального звукового сигналу, у матеріалах справи відсутні.

Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що обраний судом першої інстанції вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що постанова Оболонського районного суду міста Києва від 16 січня 2026 року є законною та обґрунтованою, а тому, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 16 січня 2026 року залишити без задоволення.

Постанову Оболонського районного суду міста Києва від 16 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено «15» вересня 2026 року.

Суддя Київського апеляційного суду Л.П. Сушко