Постанова від 17 червня 2025 р. у справі №367/323/22 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22/-ц/824/3095/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2025 року м. Київ

Справа № 367/323/22

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,

за участю секретаря судового засідання Мех В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 01 серпня 2024 року, ухвалене у складі судді Шестопалової Я.В.,

у справі за позовом Акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України», від імені якого діє філія Кіровоградське обласне управління, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У січні 2022 року позивач АТ «Державний ощадний банк України» (відповідно до п. 4 Статуту скорочене найменування юридичної особи АТ «Ощадбанк») звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 27 819 грн. 39 коп. та витрат по сплаті судового збору в сумі 2 481 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 грудня 2013 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Кіровоградське обласне управління та ОСОБА_1 було укладено договір № 438052 про відкриття та обслуговування рахунку і випуску та надання платіжної картки, згідно якої банк відкрив відповідачу поточний рахунок № НОМЕР_1 на умовах тарифного плану «Пенсійний».

17 грудня 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено заяву про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), згідно якого позивач по поточному рахунку відповідача № НОМЕР_1 встановив кредитну лінію з лімітом кредиту в сумі 25 000 грн., а відповідач зобов`язався належним чином використати та сплатити відсоток за користування кредитом у розмірі 27%.

Відповідач з 21 грудня 2015 року розпочав користуватися кредитними коштами, за користування якими щомісячно сплачував проценти. Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредит у встановленому договором розмірі. Відповідач не виконує умови договору щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлені договором строки та порядку, у зв`язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість по сплаті кредиту та процентів.

Станом на 30 листопада 2021 року заборгованість відповідача становить 25 000 грн. - загальна сума основної заборгованості; 2778 грн. 85 грн. - загальна сума заборгованості по нарахованим відсоткам , 7 грн. - загальна сума заборгованості зі сплати комісії, 8 грн. 22 коп. - 3% річних від прострочених сум по основному боргу, 9 грн. 08 коп. - 3% річних на суму прострочених процентів, 16 грн. 24 коп. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 01 серпня 2024 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованість в сумі 27 819 грн. 39 коп., з них: основний борг - 25 000 грн., відсотки - 2778 грн 85 коп., комісія - 7 грн. 00 коп., 3% річних від прострочених сум по основному боргу - 8 грн. 22 коп., 3% річних на суму прострочених процентів - 9 грн. 08 коп., втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів - 16 грн. 24 коп.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вказує, що відповідач не знав про встановлення кредитного ліміту та не користувався кредитними коштами, про що свідчать матеріали справи, на підтвердження цього в позовній заяві, розрахунку заборгованості та виписці по рахунку вказані різні суми зняття коштів.

Кредитний ліміт у сумі 25 000 грн. був установлений 30 листопада 2015 року, але вказана сума не міститься ні в матеріалах справи, ні в розрахунку заборгованості, ні у виписці по рахунку. Крім того відповідач на той час не мав тієї пенсійної картки, оскільки вона була закрита. Звертає увагу на те, що відповідач не мав би можливості закрити рахунок, якщо б у нього була заборгованість.

Судом не встановлено, де саме відбувалось зняття коштів, матеріали справи не містять доказів підтвердження отримання відповідачем коштів у відділенні банку чи у банкоматі.

Вказує, що розрахунок заборгованості містить інформацію, яка не відповідає дійсності та обставинам справи, оскільки судом встановлено, що прострочена заборгованість є, але в у відповідній колонці розрахунку її немає, а в колонці «сума погашеного кредиту» (колонка 4) сума складає 312 312 грн. 05 коп.

Виписка про рух коштів не містить даних про списання сум комісій за користування кредитним лімітом чи його поновленням, а відтак відсутня можливість встановити, яка саме сума підлягає стягненню.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк» - Осадчук С.Ю., просить скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - залишити без змін, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з дотримання норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що наданою випискою по рахунку відповідача позивачем було в повній мірі доведено, що 21 грудня 2015 року відповідач розпочав користуватися кредитними коштами, використовуючи їх на власний розсуд, і саме він здійснив операцію - отримання готівки в сумі 28 000 грн. у м. Ірпені Київської області, з яких 24 991 грн. 65 коп. були кредитними коштами, та в подальшому сплачував нараховані проценти за користування ними.

Стверджує, що підписана відповідачем заява про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу від 11 листопада 2015 року за своєю суттю є договором приєднання в розумінні ч. 1 ст. 634 ЦК України, а відтак суд дійшов правильного висновку про те, що доказом встановлення кредитного ліміту та користування ним є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських відносин, а не звіт УКБІ та інші документи, надані відповідачем до суду.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримала вимоги апеляційної скарги, просила її задовольнити з підстав, викладених у ній.

В судовому засіданні представник позивача АТ «Ощадбанк» - Осадчук С.Ю. заперечив проти доводів і вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача і позивача, з`ясувавши фактичні обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт користування кредитним лімітом відповідачем доведено виписками з його картки, згідно з якими 21 грудня 2015 року відповідач зняв з карткового рахунку 28 000 грн. готівки, що перевищувало його пенсійні надходження і що після цього 25 грудня 2015 року з його картки почали стягуватись проценти за користування кредитними коштами.

Суд встановив, що із вказаної виписки по особовому рахунку відповідача ОСОБА_1 не вносив на погашення кредитних коштів з 21 грудня 2015 року по день пред`явлення позову жодних платежів, однак з його картки регулярно списувались проценти за користування кредитними коштами.

Зазначені обставини підтверджуються копією договору про відкриття та обслуговування рахунку і випуску та надання платіжної картки від 17.12.2013 № 438052, копією заяви-анкети про відкриття рахунку фізичній особі та випуск платіжної картки від 17.12.2013, копією заяви про приєднання, копією заяви про встановлення кредитної лінії, витягом з договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, розрахунком заборгованості та випискою по рахунку, а тому позов підлягав задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам, зроблені з дотриманням норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 17 грудня 2013 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до позивача із заявою-анкетою на відкриття рахунку фізичній особі та випуск платіжної картки, зареєстрованою за № НОМЕР_2 , в якій відповідач просив відкрити на своє ім`я рахунок в UAH (гривня України) та видати платіжну картку (т. 1 а.с. 14).

В день звернення із зазначеною заявою банк відкрив на ім`я відповідача особовий рахунок та видав картку (т. 1 а.с. 14 зворот).

Відповідно до пункту 1.7. договору клієнт доручає банку в порядку договірного списання списувати з рахунку (в тому числі за рахунок накопичувального залишку), зокрема, нараховані проценти за кредитом чи кредит.

Заява підписана відповідачем власноручним підписом (т. 1 а.с. 14 зворот).

Того ж дня між банком (кредитодавцем) та відповідачем було укладено договір про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки (позичальника) № НОМЕР_3 , за умовами якого банк на підставі наданих клієнтом документів відкриває клієнту рахунок у гривні України на умовах тарифного пакету «Пенсійний (в т.ч. Арсенал)», тарифів за користування платіжною карткою, розміщених на сайті банку та інформаційних стендах, що знаходяться у приміщенні банку (п. 1.1.1. договору).

Відповідач підписав указаний договір, про що свідчить його власноручний підпис (т. 1 а.с. 12).

11 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся до банку із заявою на встановлення відновлювальної кредитної лінії (кредиту) відповідно до умов договору комплексного обслуговування фізичних осіб, укладеного між банком та клієнтом (частина 2), в якій просив видати кредит на споживчі потреби на картковий рахунок № НОМЕР_4 в розмірі 25 000 грн. строком на 12 місяців з можливим продовженням на той самий строк (пункти 1 - 3 заяви на встановлення кредитної лінії від 11.11.2015, т. 1 а.с. 18 зворот).

Відповідно до п. 4 заяви на встановлення кредитної лінії від 11.11.2015, на строк до 11 грудня 2015 року, тобто на 30 календарних днів з дня підписання цієї заяви уповноваженим працівником банку, банк встановлює клієнту кредит у сумі 25 000 грн. Після закінчення вказаного в цьому пункті строку клієнт погоджується на встановлення (збільшення) банком кредиту в межах максимальних параметрів кредитування, вказаних в п. 3 цієї заяви. У разі не здійснення банком збільшення розміру кредиту клієнт продовжує користуватися кредитом у розмірі, встановленому в цьому пункті заяви протягом строку дії платіжної картки.

В пункті 5 заяви на встановлення кредитної лінії від 11.11.2015 сторони кредитного зобов`язання погодили строк кредитування: строк кредиту (користування ним) встановлюється на відповідний період дії платіжної картки. При випуску платіжної картки на новий термін, строк дії кредиту (користування ним) продовжується на строк дії платіжної картки, але в будь-якому разі, строк дії кредиту (користування ним) не повинен перевищувати 36 місяців. Випуск пенсійних платіжних карток здійснюється строком на 1 рік. Подовження періоду дії платіжної картки, можливе строком на 1 рік пенсіонерам, вік яких на день подовження терміну дії платіжної картки не перевищує 74 років. У випадку, якщо термін дії подовженої платіжної картки припадає на період часу коли пенсіонеру виповнюється від 74 до 75 років - кредит по такій картці зменшується щомісячно рівними частинами (1/12 розміру кредиту) починаючи з першого місяця дії подовженої платіжної картки.

Пунктами 6, 6.1., 6.2. заяви на встановлення кредитної лінії від 11.11.2015 сторони врегулювали питання процентної ставки за користування кредитними коштами: процентна ставка за кредитом є фіксованою, і складає:

27% процентів річних за користування кредитними коштами у всіх випадках, крім випадку користування кредитними коштами протягом грейс-періоду;

0,001% процентів річних за користування кредитними коштами протягом Грейс-періоду у випадку безготівкового розрахунку за товари та послуги з використанням платіжної картки.

Проценти за користування кредитом сплачуються щомісячно згідно умов договору. Плата (комісійна винагорода) за обслуговування невикористаної частини встановленого кредиту складає 0,00% процентів від невикористаної частини встановленого кредиту та сплачується щомісячно.

Згідно з п. 8 заяви на встановлення кредитної лінії від 11.11.2015 за несвоєчасну сплату обов`язкового щомісячного платежу в строк, визначений цією заявою, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період прострочення платежу, від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до пп. 1-5 п. 12 заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії від 11.11.2015 підписанням цієї заяви відповідач беззастережно погодився з наступним:

умови кредитування будуть остаточно визначені, виходячи з його фінансового стану і платоспроможності, адресованого максимально можливого для встановлення ліміту кредитування, вказаний вище та в договорі;

узгоджені умови кредитування можуть відрізнятися від бажаних вказаних і цій заяві умов, але не можуть адресувати максимально можливий для встановлення параметрів кредитування, вказаний вище та в договорі;

датою укладення кредитного договору є дата підписання цієї заяви уповноваженим представником (працівником) банку; датою надання кредиту (частини кредиту) є дата використання мною кредитного ліміту (кредитних коштів), але не раніше дати першого зарахування заробітної плати (суму запевняється для зарплатних карток);

протягом строку кредитування виходячи з інформації щодо мене, зокрема мого фінансового стану та платоспроможності, наявності ресурсів для проведення кредитування, встановлених законом обмежень та інших обставин, на які банк не має впливу, розмір доступного мені кредиту може змінюватися, але не може перевищувати максимальний кредитний ліміт, визначений в узгоджених умовах кредитування, надісланих банком поштою або відповідним смс-повідомленням, такий кредитний ліміт є поточним кредитним лімітом;

якщо за 30 календарних днів до закінчення строку кредитування, вказаного в узгоджених умовах кредитування, Банк не вимагатиме повністю сплатити кредитну заборгованість, то строк кредитування продовжується на наступний строк дії платіжної картки.

Зазначена заява підписана представником банку і ОСОБА_1 шляхом проставлення власноручного підпису (т. 1 а.с. 19).

Аналогічні умови кредитування містяться у повідомленні про умови кредитування, яку відповідач теж підписав власноручно 11 листопада 2015 року, та ознайомився з таблицею визначення сукупної вартості споживчого кредиту і реальної процентної ставки станом на 11 листопада 2015 року (т. 1 а.с. 19 зворот).

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 30 листопада 2021 року основна сума боргу відповідача складає 25 000 грн., борг зі сплати відсотків за користування кредитом - 2778,85 грн., три відсотки річних від прострочених сум - 8,22 грн., три відсотки річних на суму прострочених процентів - 9,08 грн., інфляційні втрати за несвоєчасне погашення процентів - 16,24 грн. (т. 1 а.с. 29).

Відповідно до виписки з банківського рахунку відповідача на його картку періодично надходили пенсійні виплати в розмірі від 2639 грн. 94 коп. до 3672 грн. 13 коп. ( станом на час початку користування кредитним лімітом у 2015 році) (т. 1 а.с. 43-108), а 21 грудня 2015 року об 11:12 год. відповідачу видано готівку в розмірі 28 000 грн. (т. 1 а.с. 58).

Встановивши вищенаведені обставини, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частин першої і другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За змістом частин першої і другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Встановивши, що факт користування кредитним лімітом ОСОБА_1 доведено банківськими виписками з його картки, згідно з якими 21 грудня 2015 року відповідач зняв з карткового рахунку 28 000 грн. готівки, що перевищувало його пенсійні надходження і що після цього 25 грудня 2015 року з його картки почали стягуватись проценти за користування кредитними коштами; що ОСОБА_1 не здійснив погашення кредиту, тоді як з його картки регулярно списувались проценти за користування кредитними коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про необізнаність відповідача про встановлення кредитного ліміту і що відповідач не користувався кредитними коштами, спростовуються наявною у матеріалах справи заявою на встановлення відновлювальної кредитної лінії (кредиту) відповідно до умов договору комплексного обслуговування фізичних осіб, укладеного між банком та клієнтом, (частина 2), яка підписана сторонами 11 листопада 2015 року шляхом проставлення власноручного підпису ОСОБА_1 .

Умовами зазначеної заяви передбачалося, що сума кредиту складає 25 000 грн., строк кредитування 12 місяців з можливим продовженням на той самий строк (п. 3 заяви на встановлення кредитної лінії від 11.11.2015), зокрема, подовження періоду дії платіжної картки, можливе строком на 1 рік пенсіонерам, вік яких на день подовження терміну дії платіжної картки не перевищує 74 років (п. 5 заяви на встановлення кредитної лінії від 11.11.2015); розмір відсотків - 27% річних за користування кредитними коштами (п. 6.1. заяви на встановлення кредитної лінії від 11.11.2015).

Відповідач просив надати кредит у формі встановлення відновлювальної кредитної лінії в розмірі 25 000 грн. строком на 12 місяців з можливим продовженням на той самий строк відповідно до умов кредитного договору, а також погодився сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 27% річних щомісячно.

Після підписання заяви у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у банку виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання платіжних карток згідно з тарифами, та повернути кредит і сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

Тож позивач надав належні докази на доведення обґрунтованості суми заборгованості, що підлягала стягненню з відповідача, оскільки за своєю правовою природою заява на встановлення відновлювальної кредитної лінії від 11.11.2015 є кредитним договором.

У постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16 зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами існування заборгованості за кредитним договором (Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2024 року у справі № 559/1622/19).

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 , виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Наявною у матеріалах справи банківською випискою підтверджено, що відповідач фактично скористався коштами кредитного ліміту у розмірі 25 000 грн., сплачував відсотки за користування цими коштами протягом тривалого часу, проте не погасив заборгованість, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Так, з виписки з банківського рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 , вбачається, що перше зарахування коштів на картковий рахунок відбулось 08.01.2014 року у вигляді пенсії в сумі 12 759 грн. 71 коп., у подальшому на картковий рахунок щомісяця надходили пенсійні кошти. У період з 05.02.2014 року по 06.05.2015 року - у розмірі по 2639 грн. 94 коп. щомісяця, а з 05.06.2015 року по 29.12.2015 року - у розмірі по 3672 грн. 13 коп. щомісяця.

Відповідно до банківської виписки, ОСОБА_1 знімав з картки готівкові кошти та розраховувався карткою у торгово-сервісній мережі; станом на 24 липня 2015 року загальна сума надходжень становила 59 649 грн. 26 коп., загальна сума витрат - 59 219 грн. 16 коп., залишок власних коштів на рахунку - 466 грн. 26 коп. ( а.с. 57, т. 1)

За період з 25 липня 2015 року по 21 грудня 2015 року всього на картковий рахунок ОСОБА_1 було зараховано пенсійних коштів на суму 18 323 грн. 15 коп., а також нараховані проценти на залишок коштів на загальну суму 5 грн. 69 коп.

За цей самий період часу, як встановлено з виписки, ОСОБА_1 було знято готівкових коштів та проведено розрахунків у торгово-сервісній мережі на загальну суму 15 345 грн. 56 коп.

З викладеного слідує, що станом на 21 грудня 2015 року на картковому рахунку ОСОБА_1 знаходились особисті кошти у розмірі : ( 466 грн. 26 коп. +18 323 грн. 26 коп. + 5 грн. 69 коп.) - 15 345 грн. 56 коп. = 3449 грн. 65 коп.

Разом з тим, 21 грудня 2015 року ОСОБА_1 отримав з рахунку готівкові кошти у розмірі 28 000 грн., а вже 25 грудня 2015 року були нараховані проценти за користування кредитною лінією на суму 92 грн. 43 коп. та в подальшому проценти за користування кредитом нараховувались щомісяця.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності доказів отримання кредитних коштів у розмірі 25 000 грн. спростовуються даними банківської виписки з карткового рахунку, яка є належним доказом отримання кредитних коштів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, шо кредитний ліміт в сумі 25 000 грн. був установлений 30 листопада 2015 року, і зазначена сума не відображається ні в розрахунку заборгованості, ні у виписці по рахунку, оскільки такі доводи спростовуються даними банківської виписки, з якої достовірно встановлено, що станом на 21 грудня 2015 року залишок особистих коштів на рахунку становив 3449 грн. 65 коп., та в цей же день об 11:12 год. відповідач зняв з картки готівкою 28 000 грн., з яких 24 991 грн. 65 коп. - кредитні кошти.

Заперечуючи факт отримання кредиту, відповідач не довів правову природу зазначеної суми, зокрема, що зазначені кошти становили суму пенсійних виплат, тож суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що розмір знятих коштів значно перевищував суму доходу відповідача у вигляді пенсії, оскільки пенсійні кошти, які надходили на рахунок відповідача, фактично у повному обсязі були використані відповідачем у період до 21 грудня 2015 року, за винятком суми 3449 грн. 65 коп.

При цьому, як вбачається з виписки, відповідач неодноразово замовляв послугу «запит балансу по картковому рахунку», а також банком щомісяця 25 числа у 2016 - 2018 роках списувалась комісія - 2 грн. за послугу СМС-інформування., у 2019 році - 3 грн., у 2020 - 2021 роках - 7 грн.

Аргументи відповідача про те, що він не мав би змоги закрити рахунок за наявності заборгованості необґрунтовані, адже факт існування заборгованості не виключає право відповідача відмовитися від отримання банківських послуг.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що судом не встановлено, де саме відбувалось зняття коштів, матеріали справи не містять доказів підтвердження отримання відповідачем коштів у відділенні банку чи у банкоматі, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки зазначена обставина не входить до предмету доказування у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором.

До предмету доказування в цій категорії справ входять такі обставини, як виникнення кредитних зобов`язань, сума кредиту, умови кредитування, розмір відсоткової ставки за користування кредитом, обґрунтованість нарахованих сум та видача кредитних коштів , що підтверджується розрахунком заборгованості та банківською випискою з рахунку.

Доводи апеляційної скарги про те, що розрахунок заборгованості містить інформацію, яка не відповідає дійсності і це спростовується розрахунком заборгованості, де у колонці «сума погашеного кредиту» (колонка 4) сума складає 312 312 грн. 05 коп., - колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначена сума сплачених кредитних коштів розрахована за весь період користування кредитною лінією, під час якого відповідач отримував кредитні кошти та частково здійснював погашення, проте сума кредиту ( 25 000 грн.) станом на 30 листопада 2021 року погашена не була.

З розрахунку заборгованості вбачається, що загальна сума використаних кредитних коштів за весь період користування кредитною лінією становить 337 312 грн. 05 коп., відповідно сума заборгованості за кредитом станом на 30.11.2021 року складає : 337 312 грн. 05 коп. - 312 312 грн. 05 коп. = 25 000 грн.

Посилання відповідача на відсутність у виписці про рух коштів відомостей про списання сум комісій за користування кредитним лімітом чи його поновлення, що унеможливлює встановити розмір суми, що підлягає стягненню, колегія суддів відхиляє, оскільки за користування кредитом були нараховані та сплачені відповідачем відсотки, а не комісія, що безпосередньо відображено у виписці, розмір заборгованості по відсотках становить 2778 грн. 85 коп.

Таким чином, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки факт виникнення кредитних правовідносин, наявності кредитної заборгованості і її розміру підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, яким було надано належну оцінку судом першої інстанції, та правильно застосовано матеріальне право до регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам, зроблені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 01 серпня 2024 року слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 01 серпня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду з підстав, визначених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 14 вересня 2026 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.