Постанова від 12 листопада 2024 р. у справі №760/7246/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________

Справа № 760/7246/23

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/13565/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.

при секретарі Кононовій Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 квітня 2024 року (суддя Українець В.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

установив:

у березні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованість за договором позики № 15-11-2022 від 15 листопада 2022 року у розмірі 8 483 долари США, три проценти річних за користування грошовими коштами за період з 15 лютого 2023 року по 28 березня 2023 року у розмірі 35грн 32коп., а також судовий збір у розмірі 3 102грн 47коп.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 15 листопада 2022 року між ним та ОСОБА_1 був укладений договір позики № 15-11-2022, відповідно до якого він передав відповідачу у позику грошові кошти у розмірі 360 652грн, що еквівалентно 8 905 доларів США, які останній зобов`язався повернути у строк до 15 травня 2023 року щомісячними платежами. Однак відповідач свої зобов`язання за вказаним договором виконував не належним чином, здійснивши тільки два платежі 15 грудня 2022 року та 27 січня 2023 року, у подальшому щомісячні платежі не сплачував, тому відповідно до пункту 7.11 договору у нього виникло право на дострокову вимогу повернення всього боргу.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 26 квітня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг у розмірі 8 483 долари США, три проценти річних у сумі 35грн 32коп. та 3 102грн 47коп. судового збору.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Відповідач зазначає, що він не отримував ухвалу про відкриття провадження по справі та копію позовної заяви, оскільки не проживає за місцем реєстрації з 17 березня 2022 року, коли був призваний до лав Збройних Сил України, тому не міг реалізувати своє процесуальне право на подачу клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. ст. 259 ЦПК України.

Відповідач вважає, що суд розглянув справу у його відсутність, без належного його

повідомлення про розгляд даної справи, що є обов`язковою підставою для скасування рішення суду.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Ходченко О.М. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, у зв`язку з її необґрунтованістю, рішення суду залишити без змін, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві.

Відповідач про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся шляхом направлення судової повістки-повідомлення на поштову адресу, зазначену ним в апеляційній скарзі. Проте, судове повідомлення повернулося до апеляційного суду без вручення з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою» (с.с.68-70).

Позивач про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся шляхом направлення судової повістки-повідомлення на поштову адресу, зазначену ним в позовній заяві. Проте, судове повідомлення повернулося до апеляційного суду без вручення з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою» (с.с. 71-73, 74).

Представник позивача - адвокат Ходченко О.М. про дату судового засідання повідомлена шляхом направлення судової повістки-повідомлення до її електронного кабінету, яка доставлена 18 вересня 2024 року (с.с.74).

Згідно ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до вищезазначених норм процесуального права, учасники справи та представник позивача про апеляційний розгляд були повідомлені належним чином, у судове засідання не з`явилися, клопотання про його відкладення не подавали, тому на підставі положень статті 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у їх відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 15 листопада 2022 року між ОСОБА_2 (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений договір позики №15-11-2022 (далі - Договір позики), відповідно до умов якого позикодавець, в особі представника, передає позичальнику у власність грошові кошти в сумі 360 652грн, що за домовленістю еквівалентно 8 905 доларів США за курсом продажу доларів США, зазначеному за посиланням: http://minfin.com.ua/currency/auction/ в день укладення цього договору, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, що еквівалентна 8 905 доларів США, в строк - 15 травня 2023 року щомісячними платежами (с.с.5).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, борг повернув не у повному обсязі.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про наступне.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права при розгляді даної справи та про неналежне повідомлення відповідача про судовий розгляд, апеляційний суд встановив наступне.

Частина третя статті 376 ЦПК України передбачає, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 15 вересня 2023року відкрито провадження у даній справі у порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено без виклику учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 277 ЦПК України питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частина 5 статті 279 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до пункту 1 частини першої, частини другої статті 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до пунктів 1 і 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 1 січня 2023 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2 684грн, а відтак 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 671 000грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив стягнути з відповідача 310 246,75грн, а відтак суд першої інстанції мав правові підстави призначити розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідно до частини першої, другої статті 190 ЦПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, крім випадків, якщо позов подано в електронній формі через електронний кабінет.

Частина 5 статті 272 ЦПК України передбачає, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення

- якщо така адреса відсутня.

Згідно відповіді № 220135 від 8 вересня 2023 року з Єдиного демографічного реєстру, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (с.с.20).

Суд першої інстанції, на виконання вимог статті 190 ЦПК України, надіслав за адресою реєстрації відповідача ухвалу про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками, однак поштове відправлення відповідачем не було отримано та повернулось до суду за закінченням зберігання (с.с.25).

Іншої адреси місця проживання відповідача матеріали справи не містять, така ж адреса місця проживання відповідача зазначена у апеляційній скарзі, тому апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції виконав свій обов`язок і у порядку, передбаченому ЦПК України, повідомив відповідача про судовий розгляд.

Крім того, розгляд справи не був призначений у судовому засіданні, тому підстави для застосування частини 3 статті 376 ЦПК України відсутні.

Доводи апеляційної скарги, що відповідач був позбавлений можливості заявити клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку із перебування на службі у Збройних Силах України, не є підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

До апеляційної скарги ОСОБА_1 додав копію довідки командира військової частини НОМЕР_1 від 27 травня 2024 року про перебування сержанта ОСОБА_1 на військовій службі та копію військового квитка.

Разом з цим, підстави для скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку із порушенням судом норм процесуального права передбачені у частині 3 статті 376 ЦПК України, яка не передбачає обов`язковою підставою для скасування рішення суду наявність підстав для обов`язкового зупинення провадження у справі.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення у зв`язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального права не встановлено.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

У підтвердження позовних вимог позивач надав суду копію договору позики № 15-11-2022, який містить підписи позикодавця та позичальника ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга не містить доводів, що сторонами не укладався договір позики, а також, що відповідач не отримував грошових коштів відповідно до умов договору.

Згідно з вимогами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 526 ЦК України належне виконання зобов`язання - це передусім виконання його відповідно до умов договору і вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), відповідно до статті 610 ЦК України.

Частина 1 статті 1050 ЦК України визначає, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджував, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором та здійснив тільки два щомісячних платежі, що стало підставою для звернення до суду з вимогою про дострокове повернення позики.

Апеляційна скарга не містить доводів на спростування посилань позивача, також відповідачем не надано доказів виконання зобов`язань за договором позики.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідачем до апеляційної скарги не додані докази у спростування наданих позивачем доказів.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга не містить доводів незаконності рішення суду в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором позики, тому колегія суддів рішення суду в цій частині не переглядає.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і

процесуального права.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення суду у зв`язку із порушенням судом норм процесуального права не встановлено, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 квітня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.І. Ящук