Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №560/6935/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/6935/26

РІШЕННЯ

іменем України

15 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок. Також просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів. В обґрунтування позову зазначає, що станом на день видання наказу про виключення його зі списків особового складу відповідачем не був проведений повний розрахунок, у зв`язку з чим він має право на отримання зазначених виплат.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

У відзиві відповідач позов не визнає. Зазначає, що оскільки при виплаті позивачу коштів, належних при звільненні, був відсутній спір, підстави для застосування до спірних правовідносин положень про виплату середнього заробітку відсутні.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.02.2023 №37 він з 03.02.2023 був звільнений з військової служби.

З наявних у справі доказів вбачається, що рішенням від 09.01.2026 у справі №560/9721/25 Хмельницький окружний адміністративний суд зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.02.2023 по 09.05.2025 у розмірі 11 226 (одинадцять тисяч двісті двадцять шість) грн. 20 коп.

Встановлено, що середній заробіток у цій справі було стягнуто у зв`язку з несвоєчасною виплатою позивачу заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні.

Іншим рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.05.2025 у справі №560/8967/24 зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 26.02.2022 по 31.12.2022 із розрахунку місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум. Також зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 01.01.2023 по 03.02.2023 із розрахунку місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.

26.03.2026 відповідач на виконання цього рішення виплатив позивачу заборгованість у розмірі 94765,38 грн., що вбачається з наданих суду письмових доказів і відповідачем не заперечується.

Докази нарахування і виплати середнього заробітку за період несвоєчасного розрахунку та компенсації втрати частини доходів суду не надані.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Правове регулювання порядку нарахування та виплати громадянам компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати визначене Законом України від 19 жовтня 2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-III).

За приписами статей 1- 3 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Отже, підставою для здійснення компенсації втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) наявність доходу; 2) порушення встановлених строків його виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходу один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

З метою реалізації Закону №2050-III Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок №159, який поширює свою дію на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 (пункт 2 Порядку № 159). Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Отже, право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

У разі несвоєчасної виплати сум грошового забезпечення проводиться компенсація втрати частини грошових доходів відповідно до діючого законодавства.

Використане у статті 3 Закону №2050-III визначення "компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць" означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30 вересня 2020 у справі № 2-а-1/11, від 31 серпня 2021 у справі № 264/6796/16-а та інших.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №240/11439/19 зроблений висновок про наявність підстав для одночасного задоволення позовних вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити як грошове забезпечення військовослужбовця, так і компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасністю його виплати.

Зважаючи на це, слід зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» за період з місяця, наступного за місяцем, у якому воно мало бути виплачене, по місяць фактичної виплати.

Що стосується стягнення середнього заробітку, суд виходить з такого.

Згідно із статтею 116 КЗпП України (в редакції чинній на момент звільнення позивача) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму. Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З 19.07.2022 набрав чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з яким виплата працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюється не більш як за шість місяців.

Зміни у ст.116 та 117 КЗпП України підкреслюють намір законодавця не допустити випадків, за яких порушення прав працівника на своєчасний розрахунок при звільненні триває впродовж значного періоду часу. З урахуванням цих змін працівник повинен бути зацікавленим у швидкому ініціюванні та вирішенні спору, оскільки зволікання з тих чи інших причин у зверненні до суду не даватиме підстави в подальшому претендувати на виплату суми середнього заробітку за весь період, впродовж якого триває порушення його права на своєчасне отримання грошового забезпечення.

З огляду на дату проведення остаточного розрахунку з позивачем до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 117 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».

Як встановлено зі змісту письмових доказів, ОСОБА_1 був звільнений з військової служби 03.02.2023, отже у цей день з ним повинен був бути проведений остаточний розрахунок, тоді як 04.02.2023 є днем початку періоду невиплати.

Водночас, виплата середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 04.02.2023 по 09.05.2025 вже була предметом судового розгляду у справі №560/9721/25, про що зазначалось вище.

Встановлено, що відповідачем 26.03.2026 було виплачено позивачу заборгованість по грошовому забезпеченню у розмірі 94765,38 грн. Отже, з урахуванням рішення суду у справі №560/9721/25, спірною є виплата середнього заробітку за період з 10.05.2025 по 25.03.2026 (включно), оскільки 26.03.2026 відбувся остаточний розрахунок.

Судом встановлено, що середньоденне грошове забезпечення позивача становить 486,76 грн. (грудень 2022 - 15089,53 грн. + січень 2023 - 15089,53 грн. /62 день).

За період затримки остаточного розрахунку з 10.05.2025 по 25.03.2026 (з урахуванням обмеження часу виплати 6 місяцями відповідно до вимог чинної редакції статті 117 КЗпП України) підлягає врахуванню 184 календарних днів. Сума середнього заробітку за цей період, розрахована згідно з Порядком №100, становить 89563,84 грн. (486,76 грн. х 184 днів).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі №489/6074/23 зазначає про те, що з огляду на компенсаційний характер відповідальності за статтею 117 КЗпП України і виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Суд при вирішенні подібного спору має оцінювати обставини справи (зокрема, розмір боргу) для визначення справедливого розміру компенсації, який може дорівнювати середньому заробітку за шість місяців, однак може бути і значно меншим, але в будь-якому разі не може перевищувати цю встановлену законом межу.

У пунктах 105 -106 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом №2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати. Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями розміру простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

Отже, враховуючи зазначене вище, Велика Палата Верховного Суду вважала справедливим підходом розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку враховуючи відсоткове співвідношення суми заборгованості від загального розміру належних при звільненні виплат, та зменшення відшкодування до суми, співмірної з виплаченою заборгованістю.

Загальна сума виплат 173094,06 грн., які належали позивачу на момент звільнення (що можливо встановити з наявних у справі доказів) складається з:

68047,81 грн. - грошове забезпечення, виплачене позивачу при звільненні, перераховане на карткові рахунки (надана відповідачем на вимогу суду інформація про виплати проведені при звільненні);

10280,87 грн. - грошове забезпечення, виплачене на виконання рішення суду у справі №560/11793/24;

94765,38 грн. - грошове забезпечення, виплачене на виконання рішення суду у справі №560/8967/24 різними платежами.

Недоплачена сума належного позивачу грошового забезпечення при звільненні у процентному виразі становить 54,75 %. З огляду на принцип співмірності суд визначає суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у 49036,20 грн. (54,75 % від 89563,84 грн.).

Оскільки відповідач не довів відсутність у позивача права на отримання відповідних виплат, позов підлягає задоволенню (частково).

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов - задоволити частково.

Визнати протиправним ненарахування та невиплату ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з місяця, наступного за місяцем, у якому воно мало бути виплачене, по місяць фактичної виплати.

Визнати протиправною невиплату ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ( період з 10.05.2025 по 25.03.2026 з урахуванням обмеження часу виплати 6 місяцями)

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні/компенсацію за несвоєчасний розрахунок в сумі 49036,20 грн. (період з 10.05.2025 по 25.03.2026 з урахуванням обмеження часу виплати 6 місяцями) з вирішенням питання податків, зборів та інших обов`язкових платежів відповідно до вимог закону.

У задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 15 вересня 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 )

Головуючий суддя І.С. Козачок