Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №560/93/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/93/26

РІШЕННЯ

іменем України

15 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейспейс Україна" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кейспейс Україна" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00/27787/0703 від 02.12.2025, №00/27789/0703 від 02.12.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу про начебто використання товарів та сировини у негосподарській діяльності є помилковими, оскільки всі товарно - матеріальні цінності були залучені у виробничий процес виготовлення меблів, які надалі експортовано. Технічну помилку в ІПН постачальника та арифметичні розбіжності в накладних позивач вважає незначними описками, які не впливають на право формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування. Щодо використання ТМЦ у господарській діяльності позивач зазначає, що 176 одиниць готової продукції (фасади), 290 одиниць товарів (висувні системи) та 1384,6 кв.м сировини (ЛДСП) були фактично перероблені та використані у виготовленні кухонних меблів. Готова продукція була експортована до Нової Зеландії за контрактом (митна декларація №6596 від 25.07.2025). Оскільки продукція експортувалась, податкові накладні на реалізацію на митній території України не складалися. Розбіжність у найменуваннях ТМЦ «на вході» та готової продукції «на виході» пояснюється правом підприємства на організацію власного бухгалтерського обліку, що включає об`єднання та уніфікацію номенклатури згідно з НП(С)БО 9 «Запаси». При цьому ідентифікація збережена за кодами УКТ ЗЕД. Щодо взаємовідносин з ТОВ «Аккорд Імпорт» вважає, що відсутність товарно-транспортних накладних (ТТН) не може свідчити про безтоварність господарської операції, оскільки ТТН документує послуги перевезення, а не факт переходу права власності на товар. Наявність арифметичних розбіжностей у 1-2 копійки у видаткових накладних не заважає ідентифікувати суть операції та не може бути підставою для зняття податкового кредиту з ПДВ. Щодо технічної помилки в ІПН контрагента позивач зазначає, що у додатку Д1 до декларації з ПДВ за листопад 2024 було допущено технічну описку - не вказано дві останні цифри ІПН ФОП ОСОБА_1 (зазначено НОМЕР_1 замість 253260411620). Проте податкова накладна на суму ПДВ 300 грн. фактично була належним чином зареєстрована цим контрагентом в ЄРПН, що дає право на податковий кредит.

У відзиві Головне управління ДПС у Хмельницькій області просить відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що під час перевірки платником не надано належним чином оформлених первинних документів, які б пов`язували придбані матеріали (готову продукцію та товари) із виготовленою та експортованою продукцією. Щодо негосподарського використання ТМЦ податковий орган вказує на розрив ланцюга постачання та відсутність доказів використання вказаних матеріалів і готової продукції у виробництві. Під час перевірки встановлено списання товарів з рахунків 26, 28, 201, однак інформація про їх реалізацію саме у такій номенклатурі у митній декларації №6596 відсутня. Надані Позивачем на стадії адміністративного оскарження внутрішні документи (комплектація номенклатури, накладні на передачу) є дефектними, адже вони не містять обов`язкових реквізитів (посад, прізвищ, особистих підписів відповідальних осіб), а отже в силу закону не мають юридичної сили первинних документів і не підтверджують рух активів. Що стосується видаткових накладних ТОВ «Аккорд Імпорт», контролюючий орган наголошує на відсутності ТТН. Крім того, у Додаткових поясненнях Відповідач звертає увагу на те, що електронні видаткові накладні від ТОВ «Аккорд Імпорт», надані під час перевірки, відрізняються від тих копій, що були надані згодом до заперечень на акт (різняться ціни, дати відправлення, а також серійні номери КЕП та дати їх накладання), що ставить під сумнів їх достовірність. Щодо податкового кредиту за помилковим ІПН вважає, що оскільки за ІПН 2532604116 податкові накладні не реєструвались, а уточнюючий розрахунок Позивачем не подавався, контролюючий орган правомірно виключив 300 грн. зі складу податкового кредиту

У відповіді на відзив та запереченнях на відповідь на відзив сторони не погоджуються з доводами один одного.

Ухвалами від 25.05.2026 та від 09.06.2026 суд витребував у відповідача додаткові пояснення та докази.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що ТОВ «КЕЙСПЕЙС УКРАЇНА» зареєстроване як юридична особа та є платником податку на додану вартість, перебуваючи на податковому обліку в ГУ ДПС у Хмельницькій області.

На підставі наказів ГУ ДПС у Хмельницькій області представниками Відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Кейспейс Україна» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2025 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. Перевірка тривала з 20.10.2025 (5 робочих днів) з подальшим продовженням на 2 робочі дні (з 27.10.2025).

Під час перевірки податковим органом направлялись запити платнику податків (зокрема, запит №3 від 24.10.2025) щодо надання пояснень та первинних документів, які підтверджують використання придбаних матеріалів у готових виробах, на які Позивачем надавались відповіді.

За результатами перевірки складений Акт від 30.10.2025 №21580/22-01-07-03/44189933, у якому зафіксовані такі порушення вимог Податкового кодексу України (ПКУ): заниження податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 175 162 грн. (травень 2025 - 68 728 грн., липень 2025 - 106 434 грн.) через ненарахування ПДВ на товарно-матеріальні цінності, які, за висновками інспекторів, були використані поза межами господарської діяльності підприємства; завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 200560 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Аккорд Імпорт» (через дефекти видаткових накладних та відсутність ТТН), а також на суму 300 грн. (задекларованих у додатку Д1 за неіснуючим контрагентом з ІПН 2532604116).

Встановлені розбіжності призвели до висновку про завищення заявленого бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за серпень 2025 на суму 97174 грн., завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду (р.21 Декларації) за серпень 2025 на суму 265728 грн., завищення бюджетного відшкодування за листопад 2023 на 13120 грн. Також перевіркою встановлено нескладання та нереєстрацію у ЄРПН зведених податкових накладних та невірне заповнення додатку 2 (Д2) до Декларації з ПДВ за серпень 2025.

Не погодившись із висновками акта перевірки, ТОВ «Кейспейс Україна» подало Заперечення №1011-01 від 10.11.2025, до якого додатково долучались копії внутрішніх документів («комплектації номенклатури») та видаткових накладних. За результатами розгляду заперечень (лист ГУ ДПС у Хмельницькій області №4744/10/22-01-07-03-11 від 01.12.2025) висновки Акту перевірки залишені без змін. Податковий орган зазначив, що додатково надані документи не мають сили первинних, оскільки не містять обов`язкових реквізитів та відрізняються від тих, що надавались під час перевірки.

На підставі висновків Акту перевірки Головне управління ДПС у Хмельницькій області 02.12.2025 прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення: форми «В1» №00/27787/0703, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за серпень 2025 на суму 97174,00 грн., та відповідно до Розрахунку штрафних санкцій застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 10%, що становить 9717,00 грн.; податкове повідомлення-рішення форми «В4» №00/27789/0703, яким Позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість (рядок 21 Декларації за серпень 2025) на суму 265728,00 грн. Згідно з розрахунком до вказаного ППР штрафні санкції не застосовувались (0%)

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, Позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, обставинам справи та аргументам сторін, суд виходить з такого.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) господарська діяльність – це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Пунктом 44.1 статті 44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених такими документами.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому первинний документ є підставою для бухгалтерського та податкового обліку лише за умови, що він фіксує факт здійснення реальної господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем під час перевірки встановлений факт списання Позивачем з бухгалтерських рахунків 26 «Готова продукція», 28 «Товари» та 201 «Сировина і матеріали» активів (176 од. готової продукції, 290 од. товарів, 1384,6 кв.м ЛДСП) на загальну суму ПДВ 175162 грн. без відображення їх подальшої реалізації та/або використання у виробництві. Контролюючий орган дійшов висновку про використання цих товарно-матеріальних цінностей ( далі також ТМЦ) поза межами господарської діяльності та нарахував компенсуючі податкові зобов`язання згідно з п.п. «г» п. 198.5 ст. 198 ПКУ.

Позивач, спростовуючи ці доводи, покликається на те, що вказані ТМЦ були використані у виробництві кухонних меблів та експортовані за межі України, а розбіжність у номенклатурі пояснюється законним правом підприємства на її укрупнення та уніфікацію (НП(С)БО 9 «Запаси»).

Суд виходить з того, що право платника податків на організацію внутрішнього бухгалтерського обліку, зокрема щодо уніфікації чи укрупнення номенклатури сировини при її переведенні у готову продукцію, дійсно передбачене чинним законодавством. Однак, таке переведення (рух активів) повинно бути підтверджене належним чином оформленими первинними документами, які дозволяють прослідкувати весь технологічний ланцюг: від придбання конкретної сировини до її списання у виробництво та отримання готової продукції, що експортується.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 №88), первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: найменування підприємства; назву документа; дату складання; зміст та обсяг господарської операції; посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, документ, який не містить підписів відповідальних осіб, не набуває статусу первинного документа в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не дозволяє ідентифікувати осіб, які здійснили господарську операцію, та перевірити факт її реального вчинення.

Судом встановлено, що згідно з даними бухгалтерського обліку Позивача (оборотно-сальдова відомість по субрахунку 281) у липні 2025 по дебету відображено оприбуткування 290 одиниць ТМЦ (висувні системи MODERN BOX PRO) на загальну суму 153 746,34 грн., придбаних у ТОВ «Самм+» за податковою накладною №249 від 12.04.2025. Разом з тим, по кредиту вказаного субрахунку у цьому ж звітному періоді зафіксовано вибуття (списання) зазначених товарів. Суд бере до уваги доводи Відповідача про те, що у митній декларації №6596 від 25.07.2025, за якою Позивач здійснював експортні операції, а також у експортній податковій накладній №1, вказана номенклатура товарів відсутня.

З метою підтвердження факту використання списаних висувних систем у виробництві експортованих меблів, Позивач надав внутрішні документи (комплектація номенклатури, вимоги-накладні).

Так, ТОВ «Кейспейс Україна» під час розгляду заперечення на акт перевірки було надано документи, що мають назву «комплектація номенклатури» в кількості 54 шт., які на думку Позивача свідчать про господарське використання вказаних вище сировини, матеріалів і готової продукції. При цьому, документи «комплектація номенклатури»» не містять зазначення посад і прізвищ осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистих підписів або інших даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції. Більше того, з даних документів не є зрозумілим, в який період вони складені, чи комплектація відбулася саме з тих матеріалів, яких не вистачає, де знаходяться ці товари, і комплектація яких саме товарів здійснена.

Відтак, ці документи не мають юридичної сили первинних документів та не є належними і допустимими доказами фактичного руху (трансформації) вказаних товарів у виробничому процесі. Під час перевірки оригінали відповідних документів на комплектацію номенклатури не надавались.

Суд критично оцінює надану Позивачем на стадії заперечень прибуткову накладну №12, оскільки її номенклатура суперечить номенклатурі, вказаній у зареєстрованій податковій накладній постачальника.

Аналогічна правова оцінка застосовується судом до епізоду зі списанням 176 одиниць готової продукції (Фасад МДФ, 19 мм) на загальну суму 378423,98 грн. з рахунку 26. Як вбачається з регістрів бухгалтерського обліку, зазначені фасади були списані Позивачем у липні 2025, проте як самостійні товарні позиції не задекларовані на експорт у митній декларації №6596. Наданий Позивачем документ «Комплектація номенклатури», який мав би засвідчити факт включення вказаних фасадів до складу експортованих каркасів кухонних шаф, також позбавлений обов`язкових реквізитів (підписів відповідальних осіб). За таких обставин суд позбавлений об`єктивної можливості встановити факт фактичного об`єднання (комплектації) вказаних активів для їх подальшого експорту.

Щодо списання у травні 2025 1384,6 кв.м сировини «ЛДСП 16 мм Біла гладка 2,8х2,07» вартістю 343641,67 грн., Позивачем не надано належним чином оформлених первинних документів (актів списання, матеріальних звітів, накладних-вимог на відпуск матеріалів у виробництво із наявними підписами уповноважених осіб), які б беззаперечно засвідчували використання цієї сировини у виготовленні тієї продукції, що в подальшому була реалізована в межах господарської діяльності.

Отже, співставивши дані бухгалтерського обліку (дебет/кредит рахунків) із даними митного оформлення, можна прийти до висновку про наявність об`єктивного розриву в обліку активів Позивача, оскільки товари та матеріали були списані з балансу, проте їх реалізація або наявність у складі експортованої продукції не підтверджена належними доказами. Позивач, надавши документи внутрішнього переміщення зі значними вадами форми (відсутність підписів відповідальних осіб), не довів факт використання списаних ТМЦ у своїй господарській діяльності.

Враховуючи викладене, факт не підтвердженого юридично дійсними первинними документами списання ТМЦ з балансу створює обґрунтовану презумпцію використання таких активів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків. З огляду на це, висновки Відповідача про необхідність нарахування податкових зобов`язань з ПДВ згідно з пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПКУ на загальну суму 175162 грн. є обґрунтованими.

Що стосується формування податкового кредиту за операціями з ТОВ «Аккорд Імпорт», суд виходить з такого.

Контролюючий орган не визнав право Позивача на податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «Аккорд Імпорт», посилаючись на відсутність товарно-транспортних накладних (ТТН), наявність арифметичних розбіжностей у видаткових накладних та наявність різних версій електронних первинних документів, наданих Позивачем під час перевірки та під час адміністративного оскарження.

Суд відхиляє доводи Відповідача в частині відсутності ТТН, адже згідно з нормами закону та сталою практикою Верховного Суду ТТН є документом, який лише підтверджує факт надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару. За наявності інших первинних документів (договорів, видаткових накладних, банківських виписок) відсутність ТТН не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварність операції поставки.

Також суд критично оцінює посилання Відповідача на незначні арифметичні розбіжності між сумами ПДВ у видаткових і податкових накладних, оскільки такі розбіжності виникають внаслідок алгоритмів заокруглення в бухгалтерських програмах і не перешкоджають ідентифікації суті операції.

У той же час, суд звертає увагу на доводи Відповідача щодо не підтвердження достовірності окремих наданих електронних первинних документів.

Згідно зі статтями Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги» та Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладання кваліфікованого електронного підпису (КЕП) завершує створення електронного документа.

Судом встановлено, що на підтвердження права на податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «Аккорд Імпорт» Позивачем надавались електронні видаткові накладні.

Разом з тим, Відповідачем у Додаткових поясненнях доведено наявність двох різних версій вказаних документів: одні були надані під час проведення податкової перевірки, інші - під час процедури адміністративного оскарження (долучені до заперечень на акт перевірки).

З наданих сторонами документів встановлено, що копії електронних видаткових накладних ТОВ «Аккорд Імпорт», які були надані Позивачем посадовим особам податкового органу під час проведення перевірки, відрізняються від копій тих самих накладних, що були додані пізніше до заперечень на акт перевірки. Так, виявлено розбіжності у цінах без ПДВ, датах відправлення, а також різні серійні номери КЕП (відправника та отримувача) та різні дати накладання електронних підписів і печаток.

Отже, зіставлення вказаних версій документів виявило суттєві розбіжності не лише у змісті господарської операції (різні ціни товарів без ПДВ, різні дати відправлення), але й у криптографічних даних, що ідентифікують електронний документ (різні серійні номери кваліфікованих електронних підписів (КЕП) та електронних печаток, а також різні дати і час їх накладання відправником та отримувачем)

Відповідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Водночас, зміна вартісних показників у файлі неминуче руйнує цілісність попередньо накладеного електронного підпису, відтак наявність нових серійних номерів КЕП та нових позначок часу свідчить про те, що документи, надані Позивачем на стадії заперечень, є не просто копіями чи виправленнями, а юридично новими електронними документами, створеними (згенерованими та підписаними) постфактум вже після завершення перевірки та виявлення контролюючим органом арифметичних розбіжностей.

Подання до суду та контролюючого органу різних версій електронних первинних документів на одну й ту саму господарську операцію позбавляє такі докази ознаки достовірності в розумінні статті 75 КАС України. Суд не може покласти в основу рішення документи, які зазнавали штучного коригування з метою припасування їх показників до даних податкових накладних, оскільки такі дії нівелюють саму суть первинного документа як фіксатора фактично здійсненої господарської операції в момент її вчинення (ч. 1 ст. 9 Закону №996).

Аналогічну правову оцінку суд надає документальному оформленню операцій з ТОВ «Самм+». Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки Позивач надав оригінал прибуткової накладної №12 від 15.04.2025, номенклатура якої збігалася з даними зареєстрованої податкової накладної №249 від 12.04.2025. Проте до заперечень на акт перевірки Позивачем було долучено копію прибуткової накладної з тими ж реквізитами (№12 від 15.04.2025), але зі зміненою номенклатурою товарно-матеріальних цінностей, а також без наявності обов`язкових реквізитів (посад, підписів відповідальних осіб)

Позивачем не надано суду обґрунтованих пояснень та належних доказів (технічних довідок від провайдерів електронного документообігу, актів звірки тощо), які б пояснили причину існування різних криптографічних версій одних і тих самих первинних документів щодо одних і тих самих господарських операцій.

Відповідно до практики Верховного Суду платник податків презюмується добросовісним, якщо контролюючий орган не доведе зворотного. Презумпція добросовісності означає, що подані платником документи податкової звітності та первинного обліку є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції.

Однак, у цьому випадку Відповідачем за допомогою об`єктивних даних (криптографічні реквізити електронних документів, зіставлення копій) спростовано вказану презумпцію, адже докази вказують на доведені факти зміни номенклатури у прибуткових накладних та генерацію нових електронних видаткових накладних із новими КЕП та зміненими ціновими показниками.

З огляду на це суд приходить до висновку, що первинні документи, які суперечать раніше поданим примірникам, є недопустимими доказами, відтак не можуть підтверджувати факт придбання товарно-матеріальних цінностей, їх подальший рух та, як наслідок, не породжують для Позивача права на формування податкового кредиту відповідно до вимог ПКУ.

Враховуючи вказане, висновки Відповідача у цій частині є правомірними, а податковий кредит у розмірі 200560 грн. не може вважатись таким, що підтверджений належними та достовірними первинними документами.

Що стосується встановленої перевіркою помилки в ІПН контрагента, судом встановлено, що Відповідачем зменшено податковий кредит Позивача за листопад 2024 на суму 300 грн. з підстав зазначення у Додатку 1 (Д1) до податкової декларації з ПДВ індивідуального податкового номера (ІПН) 2532604116, за яким в ЄРПН не зареєстровано жодної податкової накладної.

Позивач стверджує, що допустив описку, не вказавши дві останні цифри «20» дійсного контрагента - ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ), податкова накладна від якого була належним чином зареєстрована.

Суд вважає рішення Відповідача в цій частині надмірно формальним. Відповідно до абзацу 3 пункту 201.10 статті 201 ПКУ податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на податковий кредит виникає на підставі факту здійснення господарської операції та наявності належним чином зареєстрованої податкової накладної в ЄРПН. Податковим органом не заперечується факт реєстрації відповідної податкової накладної дійсним контрагентом та реальність самої операції. Вчинення суто технічної помилки (описки) під час заповнення додатку до декларації не може нівелювати матеріальне право платника на податковий кредит, яке гарантоване законом. Позбавлення Позивача права на податковий кредит виключно через помилку в звітності (яка не призвела до втрат бюджету) суперечить принципу превалювання сутності над формою. Відтак, висновки Відповідача щодо завищення податкового кредиту на суму 300 грн. є безпідставними.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області №00/27789/0703 від 02.12.2025 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2025 на суму 300 гривень. Водночас, у задоволенні решти вимог позову слід відмовити.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області №00/27789/0703 від 02.12.2025 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2025 на суму 300 (триста) грн.

У задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 15 вересня 2026 року

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Кейспейс Україна" (вул. Перемоги, 8/2,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29019 , код ЄДРПОУ - 44189933)

Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29001 , код ЄДРПОУ - 44070171)

Головуючий суддя І.С. Козачок