Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №520/3352/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 р. Справа № 520/3352/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на пільгових умовах з 18.01.1982 по 19.10.1983 згідно довідки № 114/1 від 01.03.2017, з 28.02.1986 по 27.05.1986 згідно довідки №114/4 від 01.03.2017 року, призначенні та виплати з 30.12.2025 року пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи на пільгових умовах з 18.01.1982 по 19.10.1983. з 28.02.1986 по 27.05.1986, призначити та виплатити з 30.12.2025 року пенсію за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ГУ УПФУ в Харківській області протиправно не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи на пільгових умовах з 18.01.1982 по 19.10.1983. з 28.02.1986 по 27.05.1986, та не призначено з 30.12.2025 року пенсію за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі без виклику сторін в судове засідання та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копію ухвали про відкриття провадження було надіслано відповідачу до його Електронного кабінету в системі "Електронний суд" та ним отримано, що підтверджено довідкою про доставку електронного листа.

Представником відповідача надіслано до суду відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 30.12.2025 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ч.2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункт 4.2 постанови правління ПФУ від 16.12.2020 №25-1 “Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України”, при прийманні документів працівник сервісного центру реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Вищевказану заяву про призначення пенсії за віком за принципом екстериторіальності передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, за результатами розгляду якої рішенням відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №253650002484 від 05.01.2026 року "Про відмову у призначенні пенсії" відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи (а.с. 26 - 27).

В обґрунтування відмови в рішенні зазначено, що дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України: 30.12.2025. Вік заявника: 63 роки. Необхідний страховий стаж становить: не менше 22 років. Страховий стаж заявника: 21 рік 5 місяців 23 дні.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31.12.2025 року - від 22 до 32 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років.

Результати розгляду документів, доданих до заяви: Да доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди.

До пільгового стажу не зараховано періоди роботи на пільгових умовах:

з 18.01.1982 по 19.10.1983 згідно з довідкою №114/1 від 01.03.2017, з 28.02.1986 по 27.05.1986 згідно з довідкою №114/4 від 01.03.2017 - довідки не відповідають додатку №5 - не завірені підписом Головного бухгалтера. Довідки підписані Архіваріусом, довіреність на право підпису не надано.

Не погоджуючись з рішеннями про відмову у призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, позивач звернувся до суду з даним позовом.

По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Згідно п.1 та 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.2 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

В спірному рішення позивачу визначено страхового стажу 21 рік 5 місяців 23 дні.

Як свідчать матеріали справи, позивачу оформлено трудову книжку серії НОМЕР_1 від 22.01.1982 року (а.с. 19 - 20).

Згідно записів трудової книжки, з 18.01.1982 по 19.10.1983 позивач працював електрослюсарем ІІІ розряду підземним з повним робочим днем під землею Ордену Трудового Червоного Знамені шахта "Центрсоюз" ПО "Свердловантрацит", з 28.02.1986 по 27.05.1986 - електрослюсарем ІІІ розряду з повним робочим днем під землею Червоного Знамені шахта "Центрсоюз" ПО "Свердловантрацит".

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (надалі - Порядок №383).

Пунктом 1 Порядку №383 передбачено, що згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Список № 1) та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Список №2), затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, які мали право на пенсію за віком на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-ІV за умови досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом №1788-ХІІ.

Цей Порядок регулює застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів «а», «б» ст. 13 та ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до пунктів 3, 10 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

У спірний періоди роботи позивача були чинними: Список №1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, який був чинним до 11.03.1994; Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994, що діяв з 11 березня 1994 року по 16 січня 2003 року.

Згідно з підрозділом 1 «Підземні роботи» розділу 1 «Гірничі роботи» Списку №1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 правом пільгового пенсійного забезпечення користуються усі працівники, інженерно-технічні працівники та службовці, зайняті повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, руди, сланцю, нафти, озокериту, газу, графіту, азбесту, солі, слюди та інших рудних та нерудних копалин, у геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників та інших підземних споруд, а також усі працівники, зайняті повний робочий день під землею на обслуговуванні зазначених вище робітників та службовців (медперсонал підземних (здоровпунктів, працівники підземного телефонного зв`язку тощо)).

До Списку №1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1992 №162 належать всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень (розділ І «Гірничі роботи», підрозділ 1 пункт а) 1010100а).

Отже, позивач має право на призначення пенсії на пільгових умовах.

В спірному рішенні зазначено, що до пільгового стажу не зараховано періоди роботи на пільгових умовах з 18.01.1982 по 19.10.1983 згідно з довідкою №114/1 від 01.03.2017, з 28.02.1986 по 27.05.1986 згідно з довідкою №114/4 від 01.03.2017 - довідки не відповідають додатку №5 - не завірені підписом Головного бухгалтера. Довідки підписані Архіваріусом, довіреність на право підпису не надано.

Суд не погоджується з такими пенсійного органу, оскільки основним документом, що трудову діяльність, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток 5 до Порядку №637).

При цьому, в трудовій книжці позивача містяться записи про спірні періоди роботи позивача, будь - яких зауважень до таких записів пенсійним органом не зазначено.

Тобто, законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом (постанови від 27 лютого 2020 року у справі №577/2688/17, від 31 березня 2020 року у справі №446/656/17, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 10 грудня 2020 року у справі №195/840/17, від 18 травня 2021 року у справі №229/2330/17).

Статтею 62 Закону № Закону України “Про пенсійне забезпечення” № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, у відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до ч.3 ст. 44 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Наявність сумнівів щодо запису в трудовій книжці може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до страхового стажу.

Тобто, у разі виникнення сумнівів щодо правомірності видачі документів або наявності у них неточностей чи неповної інформації, пенсійний орган наділений повноваженнями щодо здійснення перевірки таких документів та відповідно встановлення необхідної інформації, зокрема щодо трудового стажу осіб, які звертаються із заявами про призначення пенсії.

Проте, матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідач звертався до відповідного підприємства для отримання додаткових документів чи іншої інформації щодо підтвердження додатковими документами (довідками тощо) спірного страхового стажу позивача.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача та вищенаведені висновки суду, відповідач до суду не надав.

Отже, пенсійним органом протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача періоди роботи з 18.01.1982 по 19.10.1983 електрослюсарем ІІІ розряду підземним з повним робочим днем під землею Ордену Трудового Червоного Знамені шахта "Центрсоюз" ПО "Свердловантрацит", з 28.02.1986 по 27.05.1986 електрослюсарем ІІІ розряду з повним робочим днем під землею Червоного Знамені шахта "Центрсоюз" ПО "Свердловантрацит".

Зважаючи на зараховані пенсійним органом до пільгового стажу позивача періоду роботи (21 рік 5 місяців 23 дні), а також враховуючи зараховані в судовому порядку періоди роботи позивача з 18.01.1982 по 19.10.1983 та з 28.02.1986 по 27.05.1986 до пільгового стажу, що в сукупності складає більше 22 років, при цьому на момент звернення до пенсійного органу із заявою позивачу виповнилося 63 роки, що в сукупності дає право на призначення позивачу пенсії за віком відповідно до ч.2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З метою належного захисту прав позивача на належне пенсійне забезпечення, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №253650002484 від 05.01.2026 року "Про відмову у призначенні пенсії", зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 18.01.1982 по 19.10.1983 на посаді електрослюсаря ІІІ розряду підземним з повним робочим днем під землею Ордену Трудового Червоного Знамені шахта "Центрсоюз" ПО "Свердловантрацит", з 28.02.1986 по 27.05.1986 на посаді електрослюсаря ІІІ розряду з повним робочим днем під землею Червоного Знамені шахта "Центрсоюз" ПО "Свердловантрацит" згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.01.1982 року, а також призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ч.2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 30.12.2025 року.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України.

Щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу 7000,00 грн., суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 139 КАС України передбачено стягнення судових витрат стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 року по справі № 820/4263/17.

Судом встановлено, що між АБ "Валерія Зощенко" та клієнтом ОСОБА_1 підписано договір про надання правничої допомоги від 16.01.2026, за умовами якого КЛІЄНТ доручає, а АДВОКАТСЬКЕ БЮРО приймає на себе зобов`язання надавати правничу (юридичну) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором ( далі - «послуги»), а КЛІЄНТ зобов`язується оплатити надання послуг та фактичні витрати АДВОКАТСЬКОГО БЮРО, необхідні для виконання цього договору.

В розрахунку судових витрат до договору та в акті наданих послуг від 05.02.2026 також зазначено, що Сторони підтверджують, що Адвокат надав Клієнту правову допомогу з приводу письмової консультації з вивченням документів та посиланням на норми права, підготовки правової позиції у справі, складання позовної заяви з додатками в інтересах Клієнта у справі в Харківському окружному адміністративному суді за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинення певних дій, а саме:

1) Письмова консультація із вивченням документів щодо звернення до суду із позовною заявою до ГУ ПФУ в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинення певних дій та посиланням на норми права - 2000,00 грн.;

2) Вироблення правової позиції сторони позивача з приводу розгляду адміністративного позову в суді - 1000,00 грн.;

3) Складання позовної заяви до ГУ ПФУ в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинення певних дій та посиланням на норми права - справа в Харківському окружному адміністративному суді - 4000,00 грн.

Всього 7000,00 грн.

Адвокатським бюро виписано квитанцію до прибуткового касового ордера №7 від 05.02.2026, за якою прийнято від позивача 7000,00 грн.

Верховний Суд в постанові від 03 березня 2021 року у справі №640/18964/17 зазначив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

Адміністративний позов з додатками, в якому заявлено клопотання про відшкодування судових витрат на правничу допомогу за рахунок відповідача, були надіслані відповідачу до його Електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" та ним отримані, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 46).

Отже, відповідач був обізнаний про намір позивача отримати відшкодування витрат на правничу допомогу, однак не вчинив жодних дій щодо висловлення заперечень стосовно заявленого до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.

Проте, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано доказів, як і не зазначено обставин, які б спростували співмірність заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу із обсягом виконаних адвокатом робіт.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

В той час, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268) (постанова Верховного Суду від 15 лютого 2022 року у справі №280/569/21).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вищевказаний висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного суду, висловленою в постанові від 23.04.2019 року по справі №826/9047/16.

Суд звертає увагу, що понесені витрати на адвокатські послуги щодо письмової консультації із вивченням документів щодо звернення до суду із позовною заявою до ГУ ПФУ в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинення певних дій та посиланням на норми права, вироблення правової позиції сторони позивача з приводу розгляду адміністративного позову в суді нерозривно пов`язані зі складенням адміністративного позову, та не можуть бути враховані як окремі послуги з надання правової (правничої) допомоги.

На підставі вищевикладеного, а також враховуючи суть виконаних послуг в рамках договору про надання правової допомоги, характер самого спору, часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу у сумі 2 000,00 грн.

Таким чином, клопотання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №253650002484 від 05.01.2026 року "Про відмову у призначенні пенсії".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 18.01.1982 по 19.10.1983 на посаді електрослюсаря ІІІ розряду підземним з повним робочим днем під землею Ордену Трудового Червоного Знамені шахта "Центрсоюз" ПО "Свердловантрацит", з 28.02.1986 по 27.05.1986 на посаді електрослюсаря ІІІ розряду з повним робочим днем під землею Червоного Знамені шахта "Центрсоюз" ПО "Свердловантрацит" згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.01.1982 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ч.2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 30.12.2025 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Шевченко О.В.