Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №202/1165/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/1165/26

Провадження № 2/202/2789/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15 вересня 2026 року Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді – Бєсєди Г.В.

за участю секретаря – Гриб А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м. Дніпра цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Дніпровська міська рада про визнання права на завершення приватизації, -

ВСТАНОВИВ:

До Індустріального районного суду м. Дніпра звернулася ОСОБА_1 з позовом до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Дніпровська міська рада про визнання права на завершення приватизації.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 13 квітня 1990 року виконавчим комітетом Індустріальної райради народних депутатів міста Дніпропетровська на ім`я ОСОБА_2 було видано Ордер № 562 серії 01 на квартиру АДРЕСА_1 . Згідно з технічним паспортом від 28.05.1990 та Розпорядженням Дніпропетровської міської ради № 61р від 15.09.1991, вказаному будинку було присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2 . Таким чином, первинна назва вулиці та номер будинку в ордері були зазначені помилково до офіційного затвердження адреси. Факт постійного проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 , підтверджується штампом у його паспорті про реєстрацію місця проживання з 21 травня 1990 року, яка не змінювалася до дня його смерті.

18 вересня 2025 року ОСОБА_2 склав заповіт, яким призначив позивачку спадкоємцем усього свого майна, майнових прав та обов`язків, а також видав їй нотаріальну довіреність на представництво інтересів під час приватизації квартири АДРЕСА_4 . 24 жовтня 2025 року позивачка в інтересах спадкодавця звернулася через ЦНАП до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради із заявою про приватизацію вказаної квартири. ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавець помер.

Після його смерті відповідач листом від 24 листопада 2025 року № 3/16-5825 відмовив у наданні адміністративної послуги з приватизації через нібито ненадання документів у повному обсязі.

Просила суд визнати за нею право на завершення приватизації квартири АДРЕСА_4 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 позов підтримала та просила задовольнити.

Представник Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про розгляд справи був повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутність не подавав.

Представник Дніпровської міської ради просила відмовити в задоволенні позовних вимог, надала письмові пояснення в яких зазначала, що включення права на завершення приватизації до складу спадщини недостатньо, щоб наймач житла звернувся з належно оформленою заявою до органу приватизації до моменту своєї смерті. Необхідною умовою є настання смерті наймача після спливу місячного строку, передбаченого в ч. 3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до прийняття органом приватизації рішення про передання квартири у власність громадянина. Наголошували, що якщо спадкодавець не подав необхідні документи з метою отримання житла у власність і помер, спадкування прав на цей об`єкт не виникає. Інші способи висловлення особою волі на набуття права власності в порядку приватизації, зокрема, видача довіреності на вчинення відповідних дій, отримання частини документів для проведення приватизації житла, без подання всіх необхідних документів до органу приватизації правового значення не мають, а тому підстав для включення до складу спадщини права на завершення приватизації у цьому разі не вбачається.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 13 квітня 1990 року виконавчим комітетом Індустріальної райради народних депутатів міста Дніпропетровська на ім`я ОСОБА_2 було видано Ордер за № 562 серії 01 на житлове приміщення, а саме: квартиру АДРЕСА_1 на підставі Списку заводу ім. Леніна та рішення Ленінського райвиконкому міста Дніпропетровська № 6/1 від 12.01.1990 року.

В технічному паспорті на житловий будинок державного, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів з інвентарним № 2040 складеного станом на 28 травня 1990 року дописано іншу назву АДРЕСА_2 .

З Розпорядження Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 61р від 15.09.1991 р. «Про привласнення поштових адрес об`єктам в мікрорайоні Лівобережний-3» вбачається, що адресу АДРЕСА_2 було присвоєно житловому будинку з будівельним номером АДРЕСА_5 .

З відбитка штампа про реєстрацію місця проживання на паспорті ОСОБА_2 вбачається, що він був зареєстрований з 21 травня 1990 року за однією адресою: АДРЕСА_3 . Адреса його реєстрації з цього моменту і до смерті не змінювалась.

18 вересня 2025 року ОСОБА_2 склав заповіт, згідно якого позивач є спадкоємцем належного йому на праві власності усього майна, як рухомого так і нерухомого, яке на день його смерті виявиться йому належним, де б воно не знаходилося та з чого б не складалося, усі майнові права та обов`язки, які належать йому на час посвідчення заповіту, а також те майно, майнові права та обов`язки, які належатимуть йому на день смерті, в тому числі грошові кошти, що знаходяться на вкладах або на рахунках у банківських (фінансових) установах.

18 вересня 2025 року спадкодавцем на ім`я позивача було видано нотаріально посвідчену довіреність на представництво інтересів під час здійснення приватизації квартири АДРЕСА_4 .

24 жовтня 2025 року ОСОБА_1 в інтересах спадкодавця звернулась через Центр надання адміністративних послуг м. Дніпра до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради із заявою про приватизацію та відповідним пакетом документів на приватизацію квартири АДРЕСА_4 . У відповідача вказана заява зареєстрована за вх. № 5/1910 від 04.11.2025 р., а самій заяві про приватизацію квартири присвоєно № 11811 від 04.11.2025.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, та вже після смерті спадкодавця, листом від 24 листопада 2025 року за вих. № 3/16-5825 відповідач відмовив у наданні адміністративної послуги з огляду на ненадання документів у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

За змістом статті 345 ЦК України (у редакції на час звернення померлого із заявою про приватизацію квартири) фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Частиною четвертою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. Право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.

За змістом пункту 3 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 затверджено Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян (далі - Положення), яким визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків, жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян.

Пунктом 17 Положення передбачено, що громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Зразок бланка заяви наведено у додатку 2.

Відповідно до пункту 18 Положення громадянин подає до органів приватизації такі документи: заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним; копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо); довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі; технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок; копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку; документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності); заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

У разі непередання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.

Право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений чинним законодавством.

У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру (постанови Верховного Суду України у постанові від 11 грудня 2013 року у справі № 6-121цс13 та Верховного Суду у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 752/10477/15-ц, від 09 червня 2020 року у справі № 554/8856/17).

Отже обов`язковою умовою переходу права вимоги до спадкоємців, є звернення спадкодавця до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою (див. постанови Верховного Суду від 19 червня 2023 року у справі № 295/2637/20, від 01 листопада 2023 року у справі № 183/80/21).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановивши, що ОСОБА_2 за життя виявив волю на приватизацію займаної ним із 1990 року квартири, яка була його єдиними житлом, та звернувся з відповідною заявою до органу приватизації, не був позбавлений права користування спірною квартирою та знятий з реєстраційного обліку, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 , після смерті ОСОБА_2 , успадкувала належне йому право на завершення приватизації спірної квартири.

Лист від 24.11.2025 № 3/16-5825 не є рішеннями органу приватизації про передачу чи про відмову у передачі квартири у власність громадянина, що підтверджено усталеною практикою Верховного Суду з розгляду аналогічних спорів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання виконання судом обов`язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить до висновку, що в даному випадку позивач вправі вимагати саме визнання за нею права на завершення приватизації спірного житла, а тому позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, тобто датою ухвалення судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 20.08.2026, є дата складення повного судового рішення 15.09.2026.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Дніпровська міська рада про визнання права на завершення приватизації - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право на завершення приватизації квартири АДРЕСА_4 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах норми безоплатної приватизації державного житлового фонду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складений 15.09.2026.

Суддя Г.В. Бєсєда