Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №288/1315/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №288/1315/25 Головуючий у 1-й інст. Поліщук Р. М.

Категорія 60 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Павицької Т.М., Бондар О.О.,

за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі

справу №288/1315/25 за позовом ОСОБА_1 до Попільнянської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 15 жовтня 2025 року, яке ухвалене під головуванням судді Поліщука Р.М. у с-щі Попільня,

у с т а н о в и в:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 через адвоката Проценка Ю.М. звернулася до суду з позовом до Попілянської селищної ради Житомирського району Житомирської області. Просила визначити їй ( ОСОБА_1 ) додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 терміном у три місяці.

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 заяву про прийняття спадщини ніхто з родини не подавав. Вона ( ОСОБА_1 ) 16 липня 2025 року звернулася до завідуючої Попільнянською державною нотаріальною конторою в Житомирській області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 5,0897 га, що розташована за межами с.Ходорків Попільнянської територіальної громади Житомирського району Житомирської області та належала померлій, але їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв`язку з пропущенням встановленого ст.ст.1269-1270 ЦК України строку на прийняття спадщини. На момент відкриття спадщини та впродовж усього строку для подачі заяви про прийняття спадщини вона здійснювала постійний особистий догляд за своєю неповнолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка через стан здоров`я потребувала безперервного нагляду, присутності, своєчасного звернення в лікарню та супроводу. Залишення дитини без нагляду з медичних причин, як під час перебування дома так і в лікувальних закладах, було неможливим. Вона ( ОСОБА_1 ) перебувала у стані фізичного та емоційного виснаження, що унеможливило своєчасне звернення до нотаріуса. Як тільки з`явилася можливість вона негайно подала заяву до нотаріуса 16 липня 2025 року.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 15 жовтня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що зазначені нею обставини пропуску строку для прийняття спадщини є поважними, пов`язані з об`єктивними та істотними труднощами, а тому наявні підстави для визначення додаткового строку. По-перше, діагноз доньки підтверджується наданими копіями медичних документів про захворювання з 07 квітня 2010 року - спадкове порушення ліпідного обміну: гіперліпопротеїнемія 1 типу, гіпертригліцеридемія важкого ступеню виставлений на вказану дату існує і наразі. Спадкове ліпідне порушення супроводжується частими і тяжкими приступами панкреатиту. Гострі приступи панкреатиту в дочки бувають майже щомісячно. Під час таких приступів вона перебуває в тяжкому стані перші три доби, після чого потребує тривалого догляду. Це не дає їй можливості залишити дитину, оскільки напади можуть виникнути раптово і необхідно доставляти її до лікарні та бути поруч до стабілізації стану, а наведений перелік дат та діагноз загальних захворювань: бронхіт, обструктивний бронхіт, пневмонія, це хвороби, які лікувалися під час основного захворювання. По-друге, твердження суду про ненадання позивачем підтверджень того, що її дитина потребує постійного безперервного догляду, нагляду є помилковим, так як в матеріалах справи є довідка з лікувального закладу про те, що дитина має інвалідність із дитинства, з 07 квітня 2010 року потребує постійного нагляду матері ОСОБА_1 у першу чергу, вона, як мати, піклувалася донькою, її станом здоров`я і при першій же нагоді звернулася до нотаріуса для прийняття спадщини. По-третє, перебіг подій, а саме: смерть матері, хвороба та постійний догляд дочки призвела до стресового стану, фізичного та морального її виснаження, що унеможливило звернутися із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса, призвело до втрати контролю над перебігом часу і як результат незначного (менше двох місяців) пропуску строку для прийняття спадщини.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити, - рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Попільнянська селищна рада про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с.87). Спрямувала до суду листа, яким просить розглядати справу без участі представника селищної ради (а.с.82). Одночасно у листі зазначено, що при прийнятті рішення відповідач покладається на розсуд суду. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом установлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.6).

Батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.7). Згідно з свідоцтвом про одруження, між ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , укладений 19 липня 2003 року шлюб, прізвище дружини після одруження – « ОСОБА_9 » (а.с.8).

Шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розірваний 13 серпня 1987 року, після реєстрації розірвання шлюбу дружині присвоєно прізвище – « ОСОБА_10 », що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.9)

Як убачається з копії свідоцтва про народження, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_8 та ОСОБА_1 (а.с.10).

ОСОБА_1 16 липня 2025 року звернулася до Попільнянської державної нотаріальної контори в Житомирській області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 5,0897 га, що розташована за межами с.Ходорків, Попільнянської ТГ, Житомирського району Житомирської області.

Нотаріусом встановлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 спадкову справу не заведено. ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом на все рухоме та нерухоме майно, що належало матері, але заяву після смерті матері не встигла подати у зв`язку зі станом здоров`я та утрудненими сімейними обставинами, і у права спадкування не вступила та пропустила строк на прийняття спадщини, тому відповідно до ст.ст.1269-1272 ЦК України, вважається такою, що спадщину не прийняла.

Листом від 16 липня 2025 року №127/02-31 завідуюча Попільнянською державною нотаріальною конторою відмовила ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця у зв`язку з пропуском строку на прийняття спадщини, тобто, відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 у звязку із пропуском ОСОБА_1 встановленого законодавцем терміну на прийняття спадщини. (а.с.11).

Із Інформаційної довідки із Спадкового реєстру від 17 липня 2025 року вбачається, що у Спадковому реєстрі відсутня інформація щодо спадкової справи та виданих свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12).

Відповідно до довідки від 15 липня 2025 року №220, виданої Попільнянською селищною радою, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживала та була зареєстрована до дня смерті за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13). На момент її смерті та протягом шести місяців після смерті за вказаною вище адресою ніхто з родичів не проживає і не зареєстрований.

Згідно довідки, виданої медичним центром «One+» 21 липня 2025 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлений діагноз - спадкове порушення ліпідного обміну: гіперліпопротеїнемія 1 типу, гіпертригліцеридемія важкого ступеню (а.с.14). Має інвалідність з дитинства з 07 квітня 2010 року, потребує постійного нагляду матері ОСОБА_1 . Відповідно до медичного висновку №40/210 від 07 квітня 2010 року, виданого Києво-Святошинською ЦРЛ, ОСОБА_3 встановлено діагноз: спадкове порушення ліпідного обміну – гіперліпопротеїнемія з синдромом рухових порушень (а.с.15). У заключенні спеціаліста КНП «Київська міська дитяча клінічна лікарня №1» від 26 лютого 2021 року зазначено, що ОСОБА_3 має діагноз - спадкове порушення ліпідного обміну: гіперліпопротеїнемія 1 типу, гіпертригліцеридемія важкого ступеню (а.с.16).

Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста КНП «Київська обласна дитяча лікарня» від 20 листопада 2024 року, ОСОБА_3 встановлено діагноз – гострий бронхіт (а.с.18). Згідно з консультативним висновком спеціаліста ФОП ОСОБА_11 від 29 листопада 2024 року, ОСОБА_12 встановлено діагноз – гострий обструктивний бронхіт (а.с.17). Відповідно до консультативного висновку спеціаліста ФОП ОСОБА_11 від 14 січня 2025 року, ОСОБА_12 встановлено діагноз – грип (а.с.19). Згідно з консультаційними висновками спеціаліста ОСОБА_11 від 18 лютого 2025 року, ОСОБА_3 встановлено діагноз – пневмонія, неуточнена (а.с.20-21). Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста виданого КНП «Київська обласна дитяча лікарня» від 22 лютого 2025 року, ОСОБА_12 встановлено діагноз – пневмонія, неуточнена (а.с.22). Згідно з консультаційного висновку спеціаліста, виданого КНП «Київська обласна дитяча лікарня» від 21 травня 2025 року, ОСОБА_3 встановлено діагноз – перелом великого пальця стопи (а.с.23).

Із виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №10409 виданої КНП «Київська обласна дитяча лікарня» вбачається, що ОСОБА_3 з 07 червня 2025 року по 11 червня 2025 року перебувала на стаціонарному лікуванні з діагнозом - спадкове порушення ліпідного обміну: гіперліпопротеїнемія 1 типу, кишкова коліка (а.с.24). Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста КНП «Київська обласна дитяча лікарня» від 23 липня 2025 року, ОСОБА_3 встановлено діагноз – кишкові спайки, функціональна диспепсія, інші уточнені хвороби підшлункової залози, синдром подразненого кишечнику без діареї (а.с.25). Згідно з повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Ван Медікал», ОСОБА_3 встановлено діагноз – алергічний риніт (а.с.26).

Статтями 1216,1218 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст.1223 ЦК України).

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Згідно з ст.1261 ЦК України, до спадкоємців першої черги належать діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст.ст.1269,1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частинами першою та третьою ст.1272 ЦК України встановлено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої ст.1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними (постанова Верховного Суду від 20 березня 2024 року в справі №545/1231/23).

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року в справі №6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року в справі №6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі №565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року в справі №766/14595/16, від 30 січня 2020 року в справі №487/2375/18, від 31 січня 2020 року в справі №450/1383/18, від 17 серпня 2023 року в справі №626/274/22, від 10 липня 2024 року в справі №522/13476/23.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26 червня 2019 року в справі №565/1145/17, від 17 березня 2021 року в справі №638/17145/17, від 26 жовтня 2022 року в справі №522/17925/16, від 16 листопада 2023 року в справі №523/4713/19.

Важливим під час вирішення питання про надання особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини також є факт прийняття спадщини іншими спадкоємцями за законом, оскільки в такому разі може відбутися втручання у право власності інших осіб, порушення принципу правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно реалізувала власні цивільні права. Наведене зумовлює потребу в дотриманні принципу «пропорційності» втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі №686/5757/23).

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За приписами частини першої ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша ст.77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша ст.80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі №129/1033/13-ц).

Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року в справі №522/16724/16 зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі».

Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи (постанова Верховного Суду від 07 грудня 2023 року в справі №548/2415/21).

Колегія суддів підкреслює, що за конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість (постанова Верховного Суду від 03 квітня 2024 року в справі №639/8197/21).

Із матеріалів справи вбачається, що пропущений позивачем шестимісячний строк для прийняття спадщини є незначним та становить менше двох місяців.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (постанова Верховного Суду від 31 липня 2024 року в справі №706/275/22).

Несвоєчасне звернення ОСОБА_1 до нотаріуса було зумовлене хронічною хворобою доньки, яка загострилася та стала підґрунтям для виникнення інших захворювань, у тому числі супутніх. Стан здоров`я дочки потребував зі сторони матері постійного догляду (нагляду) за дочкою, яку в період загострення залишити було неможливо, оскільки у будь-який момент могла виникнути небезпечна ситуація для її життя, що потребувало постійної уваги і турботи саме матері та прийняття екстрених заходів для підтримання життєдіяльності дочки, що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами. Коли стан здоров`я дочки дозволив, позивач негайно звернулася до державної нотаріальної контори, пропустивши менше двох місяців.

Ураховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, враховуючи обставини, на які посилається позивач, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ст.376 ЦПК України, колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, яким визначає ОСОБА_1 додатковий строк терміном у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 15 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк терміном у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: