Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №295/9586/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/9586/26 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І.Г.

Категорія 21 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Бондар О.О., Шевчук А.М.

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/9586/26 за позовом заступника керівника Житомирського окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 як законних представників ОСОБА_4 про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва, за заявою заступника керівника Житомирської окружної прокуратури про забезпечення позову, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_1 – ОСОБА_5 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 04 червня 2026 року, постановлену під головуванням судді Перекупки І.Г. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У червні 2026 року заступник керівника Житомирської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом, у якому просив: зобов`язати ОСОБА_1 та законних представників малолітньої ОСОБА_4 - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 1810136300:11:011:0032 шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва - погребу (сараю з погребом) літ «Н».

Разом з позовною заявою заступник керівника Житомирської окружної прокуратури подав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2834618518040 до складу якого входить погреб (сарай з погребом) літ «Н».

В обґрунтування заяви зазначив, що спірний об`єкт був включений до складу нерухомого майна та зареєстрований за відповідачами у 2023 році без належних правовстановлюючих і дозвільних документів. За даними інвентаризаційних матеріалів, до 2023 року цей об`єкт на вказаній земельній ділянці був відсутній. Оскільки будівництво здійснено без відведення земельної ділянки для цієї мети, без дозвільних документів та введення в експлуатацію, прокурор вважає його самочинним будівництвом у розумінні статті 376 ЦК України.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 04 червня 2026 року заяву заступника керівника Житомирської окружної прокуратури Рудченка М.М. про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2834618518040 до складу якого входить погреб (сарай з погребом) літ «Н».

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_1 – ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу у якій просить її скасувати.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є співвласниками будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 . До складу зазначеного будинковолодіння входить будинок та сарай літ. «Н». Предметом позову є зобов`язання відповідачів усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 1810136300:11:011:0032, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва – погребу (сараю з погребом ) літ. «Н». Поряд з тим, зазначений сарай не є об`єктом самочинного будівництва, адже існував ще з 1980 років, про що свідчить викопіювання земельної ділянки, здійснене КП «Житомирводоканал». Інформацію про даний об`єкт також містить інвентарна справа на будинковолодіння, що зберігається у КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради. Проте, судом першої інстанції вважається доведеним факт самочинного будівництва сараю літ. Н без надання відповідних висновків органів державної влади у сфері містобудування. Зазначає, що позивачем не подано доказів того, що невжиття заходів забезпечення шляхом накладення арешту на майно може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також унеможливити ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Крім того, слід врахувати ту обставину, що позивач просить суд забезпечити позов виключно у найбільш обтяжливий для відповідача спосіб - шляхом накладення арешту на нерухоме майно, виконання якого відповідно до ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження», може супроводжуватися описом, опечатуванням та вилученням вказаного майна, переданням його на зберігання іншим особам, тобто є явно непропорційним щодо відповідачів. Також судом та позивачем не враховано, що внаслідок накладення арешту відбувається обтяження не лише предмету спору: сараю літ. «Н», а й усього будинковолодіння відповідачів, що є надмірним тягарем для останніх, адже це є єдине житло ОСОБА_1 та малолітньої ОСОБА_4 .

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Частиною першою та другою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

У постанові від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Тож, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У даній справі встановлено, що заступник керівник Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради звернувся до суду з позовом ОСОБА_1 та законних представників малолітньої ОСОБА_4 - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 1810136300:11:011:0032 шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва - погребу (сараю з погребом) літ «Н».

Таким чином, предметом спору у цій справі є зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 1810136300:11:011:0032 шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва - погребу (сараю з погребом) літ «Н».

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.

Суд першої інстанції врахував, що заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2834618518040 до складу якого входить погреб (сарай з погребом) літ «Н»., який на праві власності належить ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є видом забезпечення позову, передбаченого статтею 150 ЦПК України, та відповідає предмету позову і, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.

Крім того, зазначений спосіб забезпечення позову не перешкоджає відповідачам володіти і користуватися належним їй майном, а лише обмежує частково у розпорядженні ним щодо відчуження будь-яким способом іншим особам.

Спір між сторонами в досудовому порядку не вирішений, крім того, є вірогідність того, що спірне майно може бути відчужене на користь третіх осіб. Заборона на відчуження спірного майна є видом забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, метою якого є запобігання можливості уникнення стороною виконання покладеного на неї зобов`язання. Невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унаслідок чого об`єкти нерухомого майна будуть відчужені іншим особам, які не залучені до участі у цій справі. Такі обставини призведуть до виникнення нових спорів.

З огляду на наведене, повно та всебічно дослідивши обставини справи щодо застосування у цій справі заходів забезпечення позову, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши спір між сторонами справи щодо спірного майна, а також існування підстав для забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність забезпечення позову у цій справі.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для накладення арешту на належне відповідачам нерухоме майно у зв`язку з наявною загрозою утруднення або неможливості виконання рішення суду про усунення перешкод у користуванні землею шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки відповідачі можуть розпорядитися спірними об`єктами нерухомого майна, що унеможливить виконання рішення в майбутньому в разі задоволення позовних вимог.

Обраний вид забезпечення позову є адекватним, пропорційним, співмірним до позовних вимог і не буде надмірним тягарем для відповідачів, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки арештоване майно фактично перебуватиме у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Враховуючи зазначене, колегія суддів встановила, що накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, не впливатимуть на відповідачів, не ускладнять їх діяльність та побут.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки арештоване майно фактично перебуває у їх володінні, а буде обмежена лише можливість розпоряджатися ним.

Доводи апеляційної скарги про те, що суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття визначених у заяві заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду є безпідставними та спростовуються наведеними вище мотивами та матеріалами справи.

Інші доводи апеляційної скарги на правильність ухвали суду першої інстанції не впливають та її не спростовують.

Оскільки колегія суддів встановила, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права, тому її, відповідно до ст. 375 ЦПК України, необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_1 – ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 04 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 15 вересня 2026 року.

Головуючий Павицька Т. М.

Судді Бондар О. О.

Шевчук А. М.