Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №935/3456/24 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №935/3456/24 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.

Категорія 16 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Бондар О.О., Шевчук А.М.

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Житомирі цивільну справу №935/3456/24 за позовом Державного підприємства Коростишівський завод «Реммашторф» до Коростишівської районної державної адміністрації, Житомирської районної військової адміністрації Житомирської області, Харитонівської сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Фонд державного майна України, Міністерство енергетики України, Державна служба України з питань геодезації, картографії та кадастру про визнання незаконними та скасування розпоряджень Коростишівської РДА, рішень Харитонівської сільської ради, визнання недійсними державних актів на право власності на земльні ділянки та договору дарування земельної ділянки, припинення права власності, скасування державної реєстрації земельних ділянок, приведення земельних ділянок в первісний стан шляхом знесення будівель і споруд, за апеляційною скаргою Державного підприємства Коростишівський завод «Реммашторф» на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Василенка Р.О. в м. Коростишеві Житомирської області,

в с т а н о в и в :

У грудні 2024 року ДП Коростишівський завод «Реммашторф» звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просило:

- визнати незаконним та скасувати:

1. розпорядження голови Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області №13 від 17.01.2005 «Про передачу у власність земельної ділянки» щодо передачі ОСОБА_3 у власність земельної ділянки з кадастровим номером 1822587900:07:000:0004, площею 0,1295 га на території Харитонівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області для ведення особистого селянського господарства;

2. розпорядження голови Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області №117 від 12.03.2004 щодо передачі земельної ділянки кадастровий 1822587900:07:000:0010, площею 0,25 га у власність ОСОБА_2 ;

3. рішення Харитонівської сільської ради 9 сесії 24 скликання від 13.12.2003 щодо передачі земельної ділянки кадастровий 1822587900:07:000:0010, площею 0,25 га у власність ОСОБА_2 ;

4. розпорядження голови Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області №43 від 30.01.2006 щодо передачі земельної ділянки кадастровий 1822587900:07:000:0011, площею 0,1477 га у власність ОСОБА_2 ;

5. рішення Харитонівської сільської ради 19 сесії 4 скликання від 25.07.2005 щодо передачі земельної ділянки кадастровий 1822587900:07:000:0011, площею 0,1477 га у власність ОСОБА_2

- визнати недійсним:

1. державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯА №352582 від 28.03.2005, виданий на ім`я ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 1822587900:07:000:0004, площею 0,1295 га на території Харитонівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області для ведення особистого селянського господарства;

2. державний акт на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1822587900:07:000:0010, площею 0,25 га, серія ЯЗ №436189 від 03.06.2009 виданий на ім`я ОСОБА_2 ;

3. державний акт на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1822587900:07:000:0011, площею 0,1477 га, серія ЯЗ №436188 від 04.06.2009 виданий на ім`я ОСОБА_2 ;

4. договір дарування земельної ділянки від 27 вересня 2010 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Самойленко А.Г., 27 вересня 2010 року за реєстровим №737;

- припинити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:

1. право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 1822587900:07:000:0010, площею 0,25 га (номер відомостей про речове право 51843494, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2801419018225);

2. право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 1822587900:07:000:0011, площею 0, 1477 га (номер відомостей про речове право 51843188, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2801405218225);

3. право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 1822587900:07:000:0004, площею 0,1295 га (номер відомостей про речове право 58263012, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3073950718225);

- скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі:

1. земельної ділянки кадастровий номер 1822587900:07:000:0010, площею 0,25 га;

2. земельної ділянки кадастровий номер 1822587900:07:000:0011, площею 0,1477 га;

3. земельної ділянки кадастровий номер 1822587900:07:000:0004, площею 0,1295 га;

- привести земельні ділянки кадастровий номер 1822587900:07:000:0010 та номер 1822587900:07:000:0004 до первісного стану шляхом знесення визначених висновком експертів за результатом проведення комісійної земельно-технічної експертизи №1772/04-2024 від 10.04.2024 будівель і споруд: найменування будівля №6 та №6-1, будівля №7, кадастровий номер ділянки в межах якої розташовується 1822587900:07:000:0010;

- найменування частина будівлі №9, будівля №12, навіс №13, частина огорожі №10, кадастровий номер ділянки в межах якої розташовується 1822587900:07:000:0004. Також просило стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000 грн.

В обґрунтування позову зазначало, що ДП Коростишівський завод «Реммашторф» є користувачем земельної ділянки площею 6,22 га на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЖТ №000011 від 27.04.1994. На замовлення ДП Коростишівський завод «Реммашторф» Житомирською філією ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» у вересні 2023 року під час проведення підготовчих робіт для подальшого виготовлення технічної документації із землеустрою було встановлено, що в межах земельної ділянки розташовані інші земельні ділянки, які перебувають у приватній власності, які сформовані та вилучені з постійного користування ДП Коростишівський завод «Реммашторф» на підставі відповідних розпоряджень Коростишівської РДА та рішень Харитонівської сільської ради, а саме:

- з кадастровим номером 1822587900:07:000:0004 площею 1,1295 га в Житомирській області, Коростишівський район, Харитонівська сільська рада для ведення особистого селянського господарства, власник Костриця З.М., розпорядження голови Коростишівської РДА Житомирської області від 17.01.2005 №13. В подальшому оформлено державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №352582 від 28.03.2005;

- з кадастровим номером 1822587900:07:000:0010, площею 0,25 га в Житомирській області, Коростишівський район, Харитонівська сільська рада для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, власник ОСОБА_2 , розпорядження голови Коростишівської РДА Житомирської області від 12.03.2004 №117. В подальшому оформлено державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №436189 від 03.06.2009;

- з кадастровим номером 1822587900:07:000:0011, площею 0,1477 га в Житомирській області, Коростишівський район, Харитонівська сільська рада для ведення особистого селянського господарства, власник ОСОБА_2 , розпорядження голови Коростишівської РДА Житомирської області від 30.01.2006 №43. В подальшому оформлено державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЗ №436188 від 04.06.2009.

При цьому будь-яка інформація щодо змін в землекористуванні до Державного акту на право постійного користування серії ЖТ №000011 від 27.04.1994 не вносилась. Міністерство енергетики України, яке було органом управління позивача до 2019 року включно не надавало позивачу згоди на передачу земельної ділянки в оренду, власність фізичним чи юридичним особам. Відповідно до розпорядження КМУ від 03.03.2020 №195-р «Про передачу єдиних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління Фонду державного майна» єдиний майновий комплекс ДП Коростишівський завод «Реммашторф» передано зі сфери управління Міністерства енергетики України до сфери управління Фонду державного майна України у зв`язку із прийняттям рішення про його приватизацію.

За наслідками проведеної на замовлення позивача земельно-технічної експертизи встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 1822587900:07:000:0004 (площею 0,1295 або на 100%), 1822587900:07:000:0010 (площею 0,2451 або на 98,80%), 1822587900:07:000:0011 (площею 0,1472 або на 99,66%) сформовані за рахунок території, яка перебуває в межах земельної ділянки площею 6,22 га, яка згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЖТ №000011 надана в постійне користування ДП Коростишівський завод «Реммашторф». В межах вказаних земельних ділянок розташовуються об`єкти нерухомого майна, а саме в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1822587900:07:000:0010 розташовується будівля №7, будівля №6 та будівля №6-1; 1822587900:07:000:0004 – розташовується частина будівлі №9, будівля №12, навіс №13, частина огорожі №10. Вказує, що ДП Коростишівський завод «Реммашторф» не надавало згоди на вилучення з його постійного користування частини земельної ділянки, а тому відповідні розпорядження РДА та рішення сільської ради повинні бути визнані протиправними та скасовані. Враховуючи очевидну незаконність прийнятих спірних розпоряджень державні акти на право власності на землю, які були видані на підставі спірних розпоряджень також підлягають визнанню недійсними. Враховуючи вищевикладене просило задовольнити позов в повному обсязі.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 березня 2026 року у задоволенні позову ДП Коростишівський завод «Реммашторф» відмовлено. Стягнуто з ДП Коростишівський завод «Реммашторф» на користь ОСОБА_2 судові витрати на правничу (професійну) допомогу в розмірі 10 000 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ДП Коростишівський завод «Реммашторф» подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що в матеріалах землевідведень спірних земельних ділянок та в матеріалах, що були підставою для прийняття спірних розпоряджень відсутні докази погодження ДП Коростишівський завод «Реммашторф» (код ЄДРПОУ 02968160) або його органом управління припинення права користування частинами земельної ділянки, площею 6,22 га, відведеної в постійне користування ДП Коростишівський завод «Реммашторф» на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЖТ №000011 від 27.04.1994. Звертає увагу на те, що вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів. Отже передача (вилучення) земельних ділянок державної власності за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні відбувається шляхом прийняття відповідного рішення власника землі за погодженням із користувачем. Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів надання згоди ДП Коростишівський завод «Реммашторф» (код ЄДРПОУ 02968160) на вилучення з його постійного користування частини земельної ділянки площею 0,3842 га, 0,4328 га, 0,25 га, 0,1477 га та 0,1295 га.

Зазначає, що право не припиняється автоматично в момент реєстрації нерухомості. Таке право має бути припинено рішенням відповідного органу (РДА, ОДА чи міськради), і допоки такого рішення немає і запис у Державному реєстрі речових прав (ДРРП) про право постійного користування ДП Коростишівський завод «Реммашторф» не скасовано. Оскільки в Державному реєстрі речових прав Коростишівський завод «Реммашторф» все ще має статус користувача (якщо запис не знято), останнє має повне право на судовий захист. Підкреслює, що Коростишівський завод «Реммашторф» є належним позивачем, тобто будь-яке розпорядження цією землею поза процедурою ч. 13 ст. 120 ЗК є порушенням його законного інтересу. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 березня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. Також просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких складає 100 000 грн.

02 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника ОСОБА_2 – ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що позивач ДП «Коростишівський завод «Реммашторф» не є власником єдиного майнового комплексу, оскільки згідно договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу ДП «Коростишівський завод «Реммашторф» за результатами електронного аукціону з умовами від 18.05.2023 власником вказаного майнового комплексу стало ТОВ «Сешвілс ектів». Вказана інформація перевірена через «YouControl», та підтверджує те, що подаючи до суду позов арбітражний керуючий Богуцький Р.А. (як представник позивача) достеменно знав, що позивач не є вже власником єдиного майнового комплексу, а питання землекористування в силу ч. 13 ст. 120 ЗК України мало вирішуватись новим власником єдиного майнового комплексу у відповідності до вимог земельного законодавства України. Матеріалами справи підтверджується, та не спростовано позивачем, що ним не сплачувалось системно земельний податок за земельну ділянку, про що надано відповіді податковим органом. Також, в матеріалах справи міститься доказ про відмову позивачем від частини земельної ділянки, яка була віднесена до земель запасу Харитонівської сільської ради. Окрім того, позивач припинив здійснення своєї господарської діяльності, так як перебуває на стадії ліквідації, та продав майновий комплекс, і не здійснює господарської діяльності, що в силу статті 141 ЗК України вказує на припинення права постійного користування земельною ділянкою. Підкреслює, що у ОСОБА_2 земельні ділянки перебувають у власності більше 10 років. Також просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких складає 60 000 грн.

06 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові, встановивши, що позивач не довів порушення своїх прав та не є належним суб`єктом їх захисту. Позивач є лише землекористувачем, а не власником земельної ділянки. На момент звернення до суду позивач не мав чинного матеріального права та не є належним суб`єктом звернення до суду. Звертає увагу на те, що до 2023 року за даними податкової ДП «Реммашторф» декларувало площу 5,47 га, проте лише після продажу підприємства у документах з`явилась площа 6,22 га. Вказує, що позов подано з істотним пропуском строку позовної давності. Доводи апеляційної скарги не містять належного обґрунтування поважності причин такого пропуску та не спростовують доводів відповідачів щодо спливу позовної давності. Зазначає, що ДП Коростишівський завод «Реммашторф» надало добровільну згоду на вилучення частини земельної ділянки з постійного користування. У матеріалах справи наявна заява директора ДП «Реммашторф» Римара В.В. від 24.05.2005 про добровільну відмову від частини земельної ділянки. На підставі цієї згоди та відповідних розпоряджень земельні ділянки були вилучені та сформовані як окремі об`єкти цивільних прав.

Вказує, що комісійна експертиза підтверджує, що державний акт не містить просторових координат. Відсутній договір №87 на виготовлення технічної документації, на який посилається позивач. Комісійна земельно-технічна експертиза проведена без повідомлення власників; без доступу до об`єктів; містить неправильні дати; містить недостовірні характеристики будинку. Підкреслює, що він відкрито, безперервно та добросовісно володію земельними ділянками понад 15 років, а його сім`я біля 70 років. Право власності зареєстроване в установленому законом порядку. Скасування правовстановлюючих актів через десятки років після їх реалізації суперечить: ст. 14 Конституції України, ст. 41 Конституції України, принципу правової визначеності та практиці Верховного Суду щодо неприпустимості руйнування стабільних майнових відносин. Вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є неналежним, оскільки не відповідає змісту його прав як землекористувача, спрямований на втручання у право власності третіх осіб, не може призвести до відновлення прав позивача. Також просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких складає 60 000 грн.

24 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 – ОСОБА_5 надійшли пояснення у справі, у яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що позивач обрав неефективний спосіб захисту порушеного права, який не відновить стан прав та законних інтересів. Позивач не надав суду доказів порушеного права і не обґрунтував утворення юридичних наслідків після поновлення такого права судом. Заявляючи вимогу про скасування правовстановлюючих документів на земельні ділянки та їх звільнення, шляхом знесення об`єктів нерухомого майна, збудованих на них – позивач не лише просить суд вийти за межі принципу пропорційності під час позбавлення права власності добросовісних набувачів, він не вказує на те, які об`єкти мають бути знесені без доведення підстав для набуття права власності на ці об`єкти, підстави їх розміщення на цих ділянках, конфігурації, розміри, власників об`єктів, не піднімаючи питання законності чи незаконності їх розміщення. Змінюючи частково предмет позову, позивач додав вимогу про визнання недійсним і скасування договору дарування земельної ділянки, однак не залучив повного кола відповідачів, зокрема усіх сторін цього договору. Пред`явлення позову здійснено поза межами строків позовної давності, позаяк позивач не довів належним чином, що дізнався про порушення свого права перед зверненням до суду, попри обмеження, які були запроваджені законом у зв`язку з пандемією та правовим режимом воєнного стану – позовна давність на пред`явлення вимог до добросовісних набувачів відліковується від моменту першої реєстрації права власності, яка спливла задовго до звернення до суду чи запровадження змін до закону.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 27.04.1994 Коростишівською районною радою народних депутатів Коростишівського району Житомирської області видано Державному підприємству Коростишівський завод «Реммашторф» Державний акт на право постійного користування землею серії ЖТ №000011, зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №4, відповідно до якого позивачу на підставі рішення Коростишівської районної ради народних депутатів від 25.02.1994 надано у постійне користування земельну ділянку площею 6,22 га у межах згідно з планом землекористування для виробничих потреб.

21 жовтня 2003 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено договір дарування частини житлового будинку, відповідно до якого ОСОБА_6 подарував, а ОСОБА_2 прийняв в дар 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Також, 21 жовтня 2003 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 укладено договір дарування частини житлового будинку, відповідно до якого ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_2 прийняв в дар 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Крім того, 11 грудня 2003 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 укладено договір дарування частини житлового будинку, відповідно до якого ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_2 прийняв в дар 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Рішенням 9 сесії 24 скликання Харитонівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області від 13.12.2003 «Про надання погодження на виділення земельної ділянки та її приватизацію» надано дозвіл ОСОБА_2 на виділення земельної ділянки площею 0,30 га для ведення підсобного господарства із земель запасу Харитонівської сільської ради на 19-й Буддільниці за межами населеного пункту та її приватизації.

Розпорядженням Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області №117 від 12.05.04 «Про надання згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки для передачі її у власність» ОСОБА_2 надано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки несільськогосподарського призначення для передачі її у власність, площею 0,30 га, яка розташована за межами населеного пункту с. Мамрин із земель запасу Харитонівської сільської ради для будівництва та обслуговування житлового будинку - 0,25 га та ведення особистого селянського господарства - 0,05 га.

Розпорядженням Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області №13 від 17.01.05 «Про передачу у власність земельної ділянки» ОСОБА_3 погоджено проект відведення земельної ділянки та складанню документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_3 , на території Харитонівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області, за межами АДРЕСА_2 . Передано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку в розмірі 0,1295 га., для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель запасу Харитонівської сільської ради, яка розташована поза межами населеного пункту с. Мамрин.

24.05.2005 ДП Коростишівський завод «Реммашторф» подано Харитонівській сільській раді заяву про припинення користування земельною ділянкою площею 0,10 га за добровільною згодою за адресою 19-та буддільниця з віднесенням її до земель запасу Харитонівської сільської ради.

Рішенням 19 сесії 4 скликання Харитонівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області від 25.07.2005 «Про надання погодження на передачу земельної ділянки у власність» ОСОБА_2 надано погодження на безоплатну передачу у власність земельної ділянки площею 0,10 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту АДРЕСА_3 .

Розпорядженням Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області №43 від 30.01.06 «Про надання згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки для передачі її у власність» ОСОБА_2 надано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для передачі її у власність, площею 0,10 га, яка розташована за межами населеного пункту АДРЕСА_3 , із земель запасу Харитонівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства.

Розпорядженням Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області №91 від 03.03.07 «Про прининення права користування земельною ділянкою» припинено право постійного користування земельною ділянкою несільськогосподарського призначення ДП Коростишівський завод «Реммашторф», площею 0,25 га., яка перебуває в його користуванні згідно державного акту на право постійного користування землею 09-00 серії ЖТ №000011 зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №4 від 27.04.94, що розташована за межами населеного пункту с. Мамрин на території Харитонівської сільської ради та віднести її до земель запасу Харитонівської сільської ради.

Рішенням 18 сесії 5 скликання Харитонівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області від 16.07.2008 «Про надання погодження на виготовлення технічної документації із землеустрою» надано ОСОБА_2 погодження на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів на право на приватну власність на земельні ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та 0,1477 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с. Мамрин.

Розпорядженням Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області №87 від 03.02.09 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку» ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку з метою передачі її у власність площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та 0,1477 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту с. Мамрин, по вулиці 19 буддільниця, за рахунок земель запасу Харитонівської сільської ради.

Розпорядженням Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області №259 від 13.05.09 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 у власність, площею 0,3977 га (в тому числі для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд – 0,2500 га, для ведення особистого селянського господарства – 0,1477 га) і надано дозвіл на виготовлення державних актів на право власності на земельну ділянку, що розташована за межами населеного пункту с. Мамрин, по вулиці 19 буддільниця, за рахунок земель запасу Харитонівської сільської ради.

Відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №436189 від 03.06.2009 та серії ЯЗ №436188 від 03.06.2009 ОСОБА_2 є власником земельних ділянок площею 0,2500 га, кадастровий номер 1822587900:07:000:0010 та площею 0,1477 га кадастровий номер 1822587900:07:000:0011.

27 вересня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір дарування земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла у дарунок земельну ділянку, площею 0,1295 га, що знаходиться на території Харитонівської сільської ради АДРЕСА_4 .

Також, 27 вересня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір дарування квартири, відповідно до якого ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла у дарунок квартиру АДРЕСА_5 .

Відповідно до листа Житомирської філії ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» №124-КН від 26.09.2023 за результатами підготовчих робіт для виготовлення технічної документації із землеустрою встановлено, що в межах земельної ділянки ДП Коростишівського заводу «Реммашторф» розташовані інші земельні ділянки, які перебувають у приватній власності:

- кадастровий номер 1822587900:07:000:0075 площею 0,3842 га, що перебуває у власності ТОВ «Вія»;

- кадастровий номер 1822587900:07:000:0006 площею 0,4328 га, що перебуває у власності ТОВ «Вія»;

- кадастровий номер 1822587900:07:000:0010 площею 0,2500 га, що перебуває у власності ОСОБА_2 ;

- кадастровий номер 1822587900:07:000:0011, площею 0,1477 га, що перебуває у власності ОСОБА_2 ;

- кадастровий номер 1822587900:07:000:0004, площею 0,1295 га, що перебуває у власності ОСОБА_3 .

Відповідно до висновку експертів за результатами проведення комісійної земельно-технічної експертизи №1772/04-2024 від 10.04.2024 земельна ділянка з кадастровим номером: 1822587900:07:000:0075; 1822587900:07:000:0006, 1822587900:07:000:0011, 1822587900:07:000:0010, 1822587900:07:000:0004 та земельна ділянка площею 6,2200 га, яка розташована на території Харитонівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області, що перебуває у користуванні ДП Коростишівського заводу «Реммашторф» згідно державного акту на право постійного користування землею від 27.04.1994 (бланк серії ЖТ №000011), межі якої визначені технічним звітом по встановленню меж і виготовленню державного акту на право постійного користування землею ДП Коростишівського заводу «Реммашторф» на території Харитонівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області», складеного Житомирською філією інституту землеустрою Української академії аграрних наук, станом на 1994 рік, перетинаються у площині в результаті чого утворюються накладання, а саме земельної ділянки площею 6,2200 га із земельною ділянкою з кадастровим номером:

- 1822587900:07:000:0075 площею 0,3842 га – орієнтовна площа накладання 0,3781 га;

- 1822587900:07:000:0006 площею 0,4328 га – орієнтовна площа накладання 0,4328 га;

- 1822587900:07:000:0011 площею 0,1477 га – орієнтовна площа накладання 0,1472 га;

- 1822587900:07:000:0010 площею 0,2500 га – орієнтовна площа накладання 0,2451 га;

- 1822587900:07:000:0004 площею 0,1295 га – орієнтовна площа накладання 0,1295 га, що графічно зображено на рисунку №20 в дослідницькій частині висновку.

Значення координат поворотних точок меж накладання земельних ділянок з кадастровими номерами: 1822587900:07:000:0075, 1822587900:07:000:0006, 1822587900:07:000:0011, 1822587900:07:000:0010, 1822587900:07:000:0004 із земельною ділянкою площею 6,2200 га, наведено у таблицях №№ 4-8 в дослідницькій частині висновку.

Земельна ділянка з кадастровим номером:

- 1822587900:07:000:0075 частково (площею 0,3781 або на 98,41%);

- 1822587900:07:000:0006 повністю (площею 0,4328 або на 100%);

- 1822587900:07:000:0011 частково (площею 0,1472 або на 99,66%);

- 1822587900:07:000:0010 частково (площею 0,2451 або на 98,80%);

- 1822587900:07:000:0004 повністю (площею 0,1295 або на 100%), сформована за рахунок території, яка перебуває у межах земельної ділянки площею 6,2200 га, яка згідно державного акту на право постійного користування землею від 27.04.1994 (бланк серії ЖТ №000011), яка надана в постійне користування ДП Коростишівському заводу «Реммашторф»».

В межах земельних ділянок з кадастровими номерами: 1822587900:07:000:0075, 1822587900:07:000:0006, 1822587900:07:000:0011, 1822587900:07:000:0010, 1822587900:07:000:0004, які розташовані в межах земельної ділянки 6,2200 га, що розташована на території Харитонівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області, яка перебуває у користуванні ДП Коростишівського заводу «Реммашторф»» згідно державного акту на право постійного користування землею від 27.04.1994 (бланк серії ЖТ №000011), розташовуються об`єкти нерухомого майна, а саме в межах земельної ділянки з кадастровим номером:

- 1822587900:07:000:0075 розташовується: частина навісу № НОМЕР_1 , будівля №2, частина цеху по обробці природного каменю, частина огорожі №5, частина фундаменту;

- 1822587900:07:000:0006 розташовується: частина цеху по обробці природного каменю, частина будівлі № НОМЕР_2 , частина будівлі № НОМЕР_3 , частина огорожі № НОМЕР_4 , частина фундаменту;

- 1822587900:07:000:0010 розташовується: будівля № НОМЕР_5 , будівля № НОМЕР_3 та будівля №6-1;

- 1822587900:07:000:0004 розташовується: частина будівлі №9, будівля №12, навіс №13, частина огорожі №10, що графічно зображено на рисунку №23 та детально описано в таблиці №9 у дослідницькій частині висновку.

В межах земельної ділянки з кадастровим номером 1822587900:07:000:0011 яка належить ОСОБА_2 , будівлі і споруди не розташовуються - ділянка вільна від забудови.

Цех по обробці природного каменю (реєстраційний номер майна 421189518225), що розташований за адресою: АДРЕСА_6 який перебуває у власності ТОВ «ВІЯ» (підтверджується інформацією від 08.04.2024 (номер інформаційної довідки 373238342) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна), розташований частково у межах земельної ділянки з кадастровим номером 1822587900:07:000:0075 та 1822587900:07:000:0006, які перебувають також перебувають у власності ТОВ «ВІЯ», схема такого розташування наведена на рисунку № 23 в дослідницькій частині висновку.

Встановити чи розташовуються на земельних ділянках з кадастровими номерами 1822587900:07:000:0075, 1822587900:07:000:0006, 1822587900:07:000:0011, 1822587900:07:000:0010, 1822587900:07:000:0004 будівлі, які вказані у поставленому на вирішені питанні виходячи із обсягу наданих на дослідження матеріалів не вбачається за можливе.

Разом з тим, на земельних ділянках з кадастровими номерами:

- 1822587900:07:000:0075, 1822587900:07:000:0006, які перебувають у власності ТОВ «ВІЯ» розташовується: частина навісу №1, будівля №2, частина будівлі № НОМЕР_2 , частина фундаменту, частина огорожі №5, частина будівлі № НОМЕР_3 ;

- 1822587900:07:000:0010 – яка належить ОСОБА_2 розташовується: будівля №6 та №6-1, будівля №7;

- 1822587900:07:000:0004 – яка належить ОСОБА_3 , розташовується: частина будівлі №9, будівля №12, навіс №13, частина огорожі №10;

- 1822587900:07:000:0011 – яка належить ОСОБА_2 – будівлі і споруди не розташовуються - ділянка вільна від забудови.

Відповідно до договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації – єдиного майнового комплексу ДП Коростишівський завод «Реммашторф» за результатами електронного аукціону з умовами від 18 травня 2023 року передано у власність ТзОВ «Сешвілс ектів» єдиний майновий комплекс ДП Коростишівський завод «Реммашторф», що розташований в Житомирській області, Житомирський район, с. Мамрин, вул. Будівельна, 26 (об`єкт приватизації).

Наказом Фонду Державного майна України №1356 від 30.07.2023 припинено юридичну особу - ДП Коростишівський завод «Реммашторф» шляхом ліквідації на підставі п. 7 ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України».

Наказом Фонду Державного майна України №156 від 31.01.2025 продовжено строк ліквідації юридичної особи – ДП Коростишівський завод «Реммашторф» на шість місяців з 24.01.2025.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЖТ №000011 від 27.04.1994 ДП Коростишівський завод «Реммашторф» передано в постійне користування земельна ділянка площею 6,22 га з цільовим призначенням для виробничих потреб відповідно до рішення Коростишівської районної Ради народних депутатів від 25 лютого 1994 року. Відповідно до договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації – єдиного майнового комплексу ДП Коростишівський завод «Реммашторф» за результатами електронного аукціону з умовами від 18 травня 2023 року передано у власність ТзОВ «Сешвілс ектів» єдиний майновий комплекс ДП Коростишівський завод «Реммашторф», що розташований в Житомирській області, Житомирський район, с. Мамрин, вул. Будівельна, 26 (об`єкт приватизації). Враховуючи вказані обставини, то позивач ДП Коростишівський завод «Реммашторф» не є власником і розпорядником земельної ділянки яка передана була в постійне користування та не має владних повноважень щодо розпорядження такими землями відповідно до ст. 84 ЗК України (фактично право постійного користування припинено з вищевказаних підстав, що не припиняє в свою чергу право власності Держави), тому відповідно вибуття спірних земельних ділянок у власність відповідачів може порушувати права Держави, а не позивача яким є ДП Коростишівський завод «Реммашторф».

Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Щодо статусу позивача ДП Коростишівський завод «Реммашторф» та його право на звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації – єдиного майнового комплексу ДП Коростишівський завод «Реммашторф» за результатами електронного аукціону з умовами від 18 травня 2023 року передано у власність ТзОВ «Сешвілс ектів» єдиний майновий комплекс ДП Коростишівський завод «Реммашторф», що розташований в Житомирській області, Житомирський район, с. Мамрин, вул. Будівельна, 26 (об`єкт приватизації).

Наказом Фонду Державного майна України №1356 від 30.07.2023 припинено юридичну особу - ДП Коростишівський завод «Реммашторф» шляхом ліквідації на підставі п. 7 ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України».

Наказом Фонду Державного майна України №156 від 31.01.2025 продовжено строк ліквідації юридичної особи – ДП Коростишівський завод «Реммашторф» на шість місяців з 24.01.2025.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. 5 ст. 104 ЦК України).

Згідно з п.1 ч.1 ст.110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників, суб`єкта управління державної або комунальної власності або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Відповідно до відповіді №3240377 від 31.08.2026 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДП Коростишівський завод «Реммашторф» перебуває в стані припинення.

Як зазначалось вище, юридична особа вважається такою, що припинилася, виключно з моменту внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. Натомість перебування юридичної особи у стані припинення свідчить лише про триваючу процедуру ліквідації, під час якої така особа продовжує існувати як суб`єкт права, зберігає цивільну правоздатність та процесуальну дієздатність і може бути стороною у судовому процесі.

Подана позовна заява у даній цивільній справі підписана головою комісії з припинення ОСОБА_8 .

Отже, сам по собі факт перебування відповідача у стані припинення не є підставою для застосування п. 6 ч. 1 ст. 186 ЦПК України та відмови у відкритті провадження у справі. Лише наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення юридичної особи може свідчити про втрату нею статусу суб`єкта господарювання та, за відсутності правонаступництва, унеможливлювати судовий розгляд.

Щодо суті спору.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (статті 15, 16 ЦК України). Шляхом здійснення правосуддя суд захищає осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені, не визнані або оспорюються. Розпорядження правом на захист є фундаментальним приписом цивільного законодавства і полягає у наданні особі можливості застосувати визначені законом або договором способи захисту.

Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та інтересів, а також вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного чи оспорюваного права. Такі способи мають бути доступними та ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №310/11024/15-ц та від 01 квітня 2020 року у справі №610/1030/18).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (пункт 63)).

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі №914/1128/16, постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №912/1856/16.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних правовідносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що застосування конкретного способу захисту залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Суд повинен захистити право у спосіб, який є правомірним та ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права, характеру його порушення та спричиненим наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 22 лютого 2022 року у справі №761/36873/18.

Правомірність способу захисту означає його відповідність правовій природі відносин, що виникли між сторонами, тоді як ефективність характеризує дієвість такого способу у відновленні порушеного права.

Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

ДП Коростишівський завод «Реммашторф» звернулося до суду з вимогами про визнання незаконними та скасування розпоряджень Коростишівської районної державної адміністрації, рішень Харитонівської сільської ради, визнання недійсними державних актів, припинення права власності на земельні ділянки, скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок та приведення земельних ділянок до первісного стану шляхом знесення визначених висновком експертів за результатом проведення комісійної земельно-технічної експертизи будівель і споруд, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням прав постійного користувача земельної ділянки згідно з державним актом на право постійного користування землею.

Згідно із частиною другою статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків; 9) відшкодування моральної шкоди; 10) визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів влади. Суд може захистити право й іншим способом, встановленим договором, законом або судом у визначених законом випадках.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 22.01.2025 у справі №446/478/19 вказала, зокрема, на таке:

«78. Усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду про неефективність такого способу захисту прав особи, як визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №483/448/20, пункт 9.67; від 05.07.2023 у справі №912/2797/21, пункт 8.13; від 12.09.2023 у справі №910/8413/21, пункт 180; від 11.06.2024 у справі №925/1133/18, пункт 143).

80. Крім того, рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Цей підхід у судовій практиці також є усталеним [постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2019 у справі №911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі №911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі №910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі №922/614/19 (пункт 52), від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (пункт 83), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 109), від 08.08.2023 у справі №910/5880/21 (пункт 53)]. Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони». Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення [постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109), від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 (пункт 181)].

81. Отже, у такій категорії спорів позивач може, зокрема, обґрунтовувати свій позов протиправністю рішення органу місцевого самоврядування, відповідно до якого відповідачу було передано частину земельної ділянки, яка накладається на смугу відведення залізниці. Натомість суд має надати оцінку відповідному рішенню органу місцевого самоврядування в мотивувальній частині судового рішення».

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних (а так само інших зобов`язальних) відносин, і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У такому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною правочину, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, визначених частиною першою статті 388 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі №6-2407цс15).

Велика Палата Верховного Суду зазначала, що власник може витребувати належне йому майно від останнього набувача незалежно від кількості попередніх відчужень. При цьому оспорювання ланцюга договорів чи рішень органів влади не є ефективним способом захисту. Якщо має бути застосована вимога про витребування майна (віндикація), то вимоги про визнання права власності чи інші преюдиційні вимоги є неефективними. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17, від 22 січня 2020 року у справі №910/1809/18, від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18, від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц, від 16 лютого 2021 року у справі №910/2861/18 та інших.

Для застосування такого ефективного та правомірного способу захисту права власності, як віндикація, не вимагається дезавуювати (скасовувати, визнавати незаконними, недійсними тощо) усі проміжні рішення та правочини, на підставі яких чи у зв`язку з виконанням яких попередні набувачі спірного майна ставали їх зареєстрованими власниками (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2025 року у справі №911/906/23).

У пунктах 93-101 постанови Великої Палати Верховного Суду постановою від 22.01.2025 у справі №446/478/19 зазначено таке:

«93. За статтею 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

94. Віндикаційний позов є позовом речовим і як такий належить до речових способів захисту права власності. Його зміст полягає у вимозі неволодіючого власника до володіючого невласника про повернення речі в натурі. При цьому відповідно до статті 396 ЦК України за допомогою віндикаційного позову може захищатися володіння також і носія іншого речового права (титульного володільця), а не тільки права власності. Безпосередня мета віндикації полягає у відновленні володіння власника (титульного володільця), що, у свою чергу, забезпечує можливість використання ним усього комплексу правомочностей, що складають належне йому речове право (пункт 141 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №910/2592/19).

95. Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

96. Відповідно до частини першої статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

97. Як слідує з аналізу частини першої статті 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою передбачене лише для такої земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності. Оскільки право постійного користування земельною ділянкою приватної власності законом не передбачено, то наявність у відповідачки 2 права приватної власності на земельну ділянку є перешкодою для державної реєстрації права постійного користування АТ «Укрзалізниця».

98. Отже, позивачеві належить право на захист від порушень, пов`язаних із володінням земельною ділянкою.

99. Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц (пункти 43, 89), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 60).

100. З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, інших нематеріальних об`єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).

101. Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем».

Для правильного вирішення спору у справі, яка розглядається, необхідним є встановлення обставин щодо наявності/відсутності між позивачем та відповідачами договірних відносин стосовно спірних земельних ділянок, що зумовлює речово-правовий характер спірних правовідносин. Зазначене зумовлює використання відповідних способів захисту.

У пунктах 110, 111 постанови Великої Палати Верховного Суду постановою від 22.01.2025 у справі №446/478/19 вказано, що Велика Палата Верховного Суду зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником (володільцем) майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли сторони не перебували у договірних відносинах один з одним, власник (володілець) майна може використовувати речово-правові способи захисту [аналогічні висновки викладені у пунктах 108-110 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20)].

Як зазначалось, особа може витребувати належне їй майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів місцевого самоврядування або документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право власності, оскільки їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном.

У пунктах 113-115 постанови Великої Палати Верховного Суду постановою від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 викладено таке:

«113. Підсумовуючи викладене вище, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово викладала висновки, відповідно до яких, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем [постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.112018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі №916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13(пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц(пункт 146)].

114. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (пункт 38), від 22.01.2020 у справі №910/1809/18 (пункт 34), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункт 74), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 148).

115. Отже, належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов».

Віндикаційний позов дозволяє в більшій мірі вирішити питання втручання у право особи на мирне володіння майном, забезпечує дотримання пропорційності та балансу інтересів, дослідження добросовісності набувача майна, що є важливим для розгляду подібних спорів (пункт 126 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі №446/478/19).

Спосіб захисту прав шляхом визнання договору про відчуження спірного нерухомого майна (ланцюга правочинів) недійсним не лише є неефективним, а й може призвести до непропорційного і безпідставного втручання у права третьої особи (останнього володільця). Під час розгляду такої позовної вимоги питання добросовісності набуття спірного майна останнім володільцем не досліджується належним чином, що позбавляє особу юридичних гарантій захисту права власності. Задоволення подібних вимог без застосування механізму віндикації фактично нівелює принцип правової визначеності та захисту легітимних очікувань добросовісного набувача.

Наведене вище узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01 липня 2025 року викладеними у справі №906/3/24 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 липня 2026 року викладеними у справі №727/6125/23 (провадження №14-76цс25).

Враховуючи вищевикладене пред`явлений ДП «Коростишівський завод «Реммашторф» ресцисорний позов у даній справі не може вважатися таким, що відповідає належному і ефективному способу захисту прав та інтересів позивача.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ДП «Коростишівський завод «Реммашторф», але помилився щодо мотивів такої відмови, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови.

Доводи сторін про наявність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності відхиляються у зв`язку з наступним.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 04 грудня 2018 року по справі №910/18560/16 (12-143гс18) вказано, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними, застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. А отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову питання щодо застосування строку позовної давності не вирішується.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки, висновки суду першої інстанції частково не відповідають фактичним обставинам справи, тому колегія суддів вважає за необхідне викласти його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, а саме зміни рішення, шляхом викладення мотивувальної частини в редакції цієї постанови, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Коростишівський завод «Реммашторф» задовольнити частково.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 березня 2026 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 15 вересня 2026 року.

Головуючий Павицька Т. М.

Судді Бондар О. О.

Шевчук А. М.