Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №295/8150/25 — Житомирський апеляційний суд

Справа № 295/8150/25 Головуючий у 1-й інст. Єригіна І. М.

Доповідач Шалота К.В.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Шалоти К. В.,

суддів Коломієць О. С., Талько О. Б.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс", в інтересах якого діє адвокат Поляков Олексій Володимирович,

на заочне рішення Богунського районного суду міста Житомира від 02 березня 2026 року, ухвалене у складі судді Єригіної І. М. у м. Житомирі,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс"(далі – позивач, ТОВ "ФК "Ейс") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

2. Позов мотивовано тим, що 27 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео Швидка Фінансова Допомога"(далі – ТОВ "Манівео") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 323941295 (далі – кредитний договір), за умовами якого відповідачка отримала кредитні кошти в сумі 11 000 грн на її банківську карту та зобов`язалась своєчасно повернути позичені грошові кошти та сплатити відсотки за користування ними.

3. Надалі 28 листопада 2018 року ТОВ "Манівео" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" (далі – ТОВ "Таліон Плюс") уклали договір факторингу №28/1118-01 та реєстр прав вимоги, за яким до ТОВ "Таліон Плюс" перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

4. Надалі 23 лютого 2024 року ТОВ "Таліон Плюс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" (далі – ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс") уклали договір факторингу №23/0224-01 та реєстр прав вимоги, за яким від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

5. Надалі 29 травня 2025 року ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та ТОВ "ФК "Ейс"уклали договір факторингу №29/05/25-Е та реєстр боржників, за яким від ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі 11 695,04 грн.

6. Посилаючись на те, що відповідач умови кредитного договору належним чином не виконала, позичені кошти і проценти у строки, визначені договором не сплатила, позивач просив:

— стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 11 695,04 грн, з яких: 10 222,56 грн - заборгованість по тілу кредиту, 1472,48 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, а також судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та мотиви його ухвалення

7. Богунський районний суд міста Житомира заочним рішенням від 02 березня 2026 року у задоволенні позову ТОВ "ФК "Ейс"відмовив.

8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ "ФК "Ейс" не довело порушення його прав внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором №323941295, оскільки правовідносини за кредитним договором між ТОВ "Манівео" та відповідачем виникли 27 січня 2022 року, тобто значно пізніше ніж було укладено договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, у якому предмет договору не індивідуалізовано належним чином.

9. Також суд першої інстанції вважав, що на час укладення договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року у ТОВ "Манівео" було відсутнє право вимоги до відповідача за кредитним договором, оскільки зобов`язання між первісним кредитором та боржником на той час ще не виникло, а у витягу з Реєстру прав вимоги №175 (від первісного кредитора), зазначено відповідача, який датується через 4 роки після укладення договору відступлення прав вимоги.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

10. Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився та через свого представника - Полякова О. В. подав до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне встановлення судом обставин справи, неправильну оцінку доказів, які мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

11. Апеляційна скарга мотивована тим, що:

— суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість переходу права вимоги за кредитним договором, укладеним після договору факторингу, не врахувавши, що відповідно до статті 1078 ЦК предметом договору факторингу може бути також право грошової вимоги, яке виникне в майбутньому;

— умовами договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року прямо передбачено відступлення не лише наявних прав вимоги, а й прав вимоги, які виникнуть у майбутньому, а строк дії цього договору додатковими угодами продовжувався та охоплював період виникнення права вимоги до відповідача;

— те, що відповідний реєстр прав вимоги сформований після укладення договору факторингу, не спростовує переходу права вимоги, оскільки майбутня вимога може бути індивідуалізована після її виникнення;

— наявні у справі докази дають можливість ідентифікувати боржника, кредитний договір, розмір заборгованості, первісного та наступних кредиторів, а тому висновок місцевого суду про недоведеність набуття позивачем права вимоги не відповідає обставинам справи.

Відзив на апеляційну скаргу

12. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до апеляційного суду не надходив.

13. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина 3 статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК)).

Рух справи у суді апеляційної інстанції

14. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 12 березня 2026 року апеляційну скаргу позивача залишив без руху та встановив строк на усунення недоліків скарги.

15. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 19 березня 2026 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача, встановив строк для подання відзиву на скаргу.

16. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 09 квітня 2026 року призначив справу до апеляційного розгляду в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

17. 28 листопада 2018 року ТОВ "Манівео" та ТОВ "Таліон Плюс" уклали договір факторингу № 28/1118-01, за умовами пункту 2.1 якого ТОВ "Манівео" як клієнт зобов`язався відступити ТОВ "Таліон Плюс" як фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

18. У пункту 1.3. вказаного договору визначено, що під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

19. 28 листопада 2019 року ТОВ "Манівео" та ТОВ "Таліон Плюс" уклали додаткову угоду № 19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року.

20. 31 грудня 2020 року ТОВ "Манівео" та ТОВ "Таліон Плюс" уклали додаткову угоду №26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2021 року.

21. 31 грудня 2021 року ТОВ "Манівео" та ТОВ "Таліон Плюс" уклали додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2022 року.

22. 27 січня 2022 року ТОВ "Манівео" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №323941295 в електронній формі, за умовами якого ТОВ "Манівео" надає позичальникові кредит у розмірі 11 000 грн, на умовах строковості, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов договору, строком на 140 днів; зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 251,85 % річних, що становить 0,69 % в день від суми кредиту (дисконтна процентна ставка).

23. Згідно з довідкою ТОВ "Манівео" кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором № MNV25Z5B, який було відправлено на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , вказаний у заявці на отримання кредиту.

24. 31 грудня 2022 року ТОВ "Манівео" та ТОВ "Таліон Плюс" уклали додаткову угоду №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до пункту 1 якої сторони домовились продовжити строк дії договору до 31 грудня 2023 року включно.

25. 31 грудня 2023 року ТОВ "Манівео" та ТОВ "Таліон Плюс" уклали додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до пункту 1 якої сторони домовились продовжити строк дії договору до 31 грудня 2024 року включно.

26. 23 лютого 2024 року ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" уклали договір факторингу № 23/0224-01, відповідно до умов якого ТОВ "Таліон Плюс" як клієнт зобов`язався відступити ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" як фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

27. Відповідно до реєстру прав вимоги №1 від 23 лютого 2024 року до договору факторингу № 23/0224-01 від 23 лютого 2024 року від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 11 695,04 грн.

28. 29 травня 2025 року між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та ТОВ "ФК "Ейс" укладено договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" як клієнт зобов`язався відступити ТОВ "ФК "Ейс" як фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

29. Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №29/05/25-Е від 29 травня 2025 року від ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" до позивача перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 11 695,04 грн.

30. З розрахунку заборгованості за кредитним договором №323941295 слідує, що сума заборгованості відповідачки за договором становить 11 695,04 грн, з яких: 10 222,56 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 1472,48 грн - заборгованість за відсотками.

Межі апеляційного перегляду

31. Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

32. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (частина 2 статті 263 ЦПК).

33. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина 5 статті 263 ЦПК).

34. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1 статті 367 ЦПК).

35. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ "ФК "Ейс" підлягає задоволеннюз огляду на наступне.

Правове регулювання та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

36. Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, який укладено пізніше договору відступлення права вимоги до позивача від первісного кредитора.

37. Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

38. Необхідність виконання належним чином взятих на себе зобов`язань, обов`язковість договору і наслідки невиконання зобов`язання передбачені статтями 525, 526, 530, 610, 611 ЦК.

39. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

40. Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність», згідно з якою факторинг – це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

41. Статтею 1077 ЦК встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

42. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК).

43. Верховний Суд в своїй практиці звертав увагу на те, що допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги.

При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги – це строк платежу; (б) майбутньої вимоги – це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги.

Наявна вимога – це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина 1 статті 1078 ЦК). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога – це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу.

Майбутня вимога – це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу.

У договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного – кредитора, так і пасивного – боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки).

Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом (див. постанову Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25).

44. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК).

45. Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 183/4256/21).

46. У цій справі позивач вказував, що на підставі укладених договорів факторингу набув права кредитора до відповідача за кредитним договором №323941295 від 27 січня 2022 року.

47. Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив із того, що на час укладення договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року кредитний договір між ТОВ “Манівео” та відповідачем ще не був укладений, а тому у ТОВ “Манівео” не існувало права вимоги до ОСОБА_1 , яке могло бути відступлене ТОВ “Таліон Плюс”, у зв`язку з чим наступні кредитори також не набули такого права.

48. Апеляційний суд не погоджується із таким висновком місцевого суду з огляду на таке.

49. 28 листопада 2018 року ТОВ "Манівео" та ТОВ "Таліон Плюс" уклали договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ "Манівео" як клієнт зобов`язався відступити ТОВ "Таліон Плюс" як фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, у тому числі права вимоги, які виникнуть у майбутньому. Строк дії цього договору на підставі додаткових угод неодноразово продовжувався до 31 грудня 2024 року та охоплював період укладення кредитного договору з відповідачем і подальшого відступлення права вимоги за ним.

50. Отже, вбачається, що, укладаючи договір факторингу, сторони обумовили умову, яка полягає у тому, що передача права вимоги здійснюється на підставі Реєстру прав вимог, у якому зазначено перелік кредитних договорів та боржників за ними.

51. Умови зазначеного договору факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Такі умови договору не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК), є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов`язки.

52. Суд першої інстанції не врахував, що майбутня вимога – це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому, тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення (див. згадану вище постанову Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25).

53. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем порушення своїх прав відповідачем та наявність у нього права звернення до суду з позовом до останнього про стягнення заборгованості за кредитним договором.

54. Щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

55. У справі, яка переглядається, встановлено, що 27 січня 2022 року між ТОВ “Манівео” та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №323941295, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 11 000 грн строком на 140 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 251,85 відсотків річних, що становить 0,69 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним (дисконтна процентна ставка, яка застосовується за умови, що кожен з чергових платежів, здійснений не пізніше строку вказаного в графіку платежів за договором), та застосування умов нарахування процентів за ставкою 474,50 відсотків річних, що становить 1,30 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним (базова процентна ставка, яка застосовується у разі прострочення повернення будь-якого з платежів за договором, починаючи з наступного дня, що слідує за датою платежу, яка діє до погашення простроченої заборгованості) .

56. Факт отримання відповідачкою кредитних коштів підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою АТ "Універсал банк" від 09 лютого 2026 року про зарахування 27 січня 2022 року платежу у сумі 11 000 грн на платіжнку картку, яка належить ОСОБА_1 (а.с. 131, 132).

57. Із розрахунку заборгованості ТОВ "Манівео" за кредитним договором №323941295 вбачається, що 10 лютого 2022 року відповідачкою сплачено 1 764,14 грн, з яких 777,44 грн зараховано в рахунок погашення суми кредиту, а 986,70 грн зараховано у рахунок сплати процентів, у зв`язку з чим станом на 05 травня 2022 року залишок заборгованості за тілом кредиту становив 10 222,56 грн, а залишок заборгованості за процентами становив 1 236,31 грн. (а.с. 45).

58. Із розрахунку заборгованості ТОВ "Таліон Плюс" за кредитним договором №323941295 вбачається, що за період із 09 до 16 травня 2022 року нараховано проценти у загальному розмірі 236,17 грн, у зв`язку з чим загальний розмір заборгованості за процентами становить 1 472,48 грн.

59. Відповідач контррозрахунку заборгованості за договором до суду не подала.

60. Наданий позивачем розрахунок заборгованості дає можливість встановити період нарахування процентів, їх розмір та перевірити правильність заявлених до стягнення сум.

61. Верховний Суд у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12-ц сформував правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

62. У справі, яка переглядається, встановлено, що строк кредитування за кредитним договором №323941295 становив 140 днів та закінчувався 16 червня 2022 року.

63. Із розрахунку заборгованості слідує, що проценти за користування кредитом у розмірі 1472,48 грн, нараховані до 16 травня 2022 року, тобто у межах погодженого строку кредитування.

64. Доказів повернення позичених кредитних коштів у сумі 10 222,56 грн та сплати нарахованих процентів за користування кредитом у сумі 1 472,48 грн, відповідачкою не надано.

65. За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №323941295 від 27 січня 2022 року у загальному розмірі 11 695,04 грн, з яких 10 222,56 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 1 472,48 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

66. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

67. Згідно частини 1 статті 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

68. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права (статті 1078 ЦК), ухвалив помилкове рішення про відмову у задоволенні позову, яке підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат

69. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК).

70. Щодо витрат на сплату судового збору, апеляційний суд зазначає наступне.

71. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

72. За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

73. За подання апеляційної скарги позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 633,60 грн.

74. Ураховуючи, що за наслідками апеляційного розгляду справи рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 6 056 грн.

75. Щодо витрат на професійну правничу допомогу апеляційний суд зазначає наступне.

76. У позовній заяві представник позивача просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у сумі 7 000 грн, а у апеляційній скарзі просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу, в ході апеляційного розгляду справи 6 000 грн.

77. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

78. Згідно із пунктами 1, 2 частини 2 статті 137 ЦПК за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір таких витрат визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

79. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК).

80. На підтвердження надання позивачу правничої допомоги у суді першої інстанції надано:

1) копію договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29 травня 2025 року (далі - договір про правничу допомогу), укладений між Адвокатським бюро "Тараненко та партнери" (далі - Адвокатським бюро) та ТОВ "ФК "Ейс" (далі також клієнт), за умовами якого:

- пункт 3.3.: гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору (додаток №1 до договору);

- пункт 3.4.: після належного виконання доручення Адвокатське бюро надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг;

2) копію додаткової угоди №25770706809 до договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29 травня 2025 року, якою клієнт доручив Адвокатському бюро надати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів клієнта по справах про стягнення заборгованості за кредитним договором № 323941295 від 27 січня 2022 року, укладеним з ОСОБА_1 ;

3) копію протоколу погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29 травня 2025 року (додаток № 1 до договору про правничу допомогу), яким погоджено перелік та вартість надання послуг на правничу допомогу;

4) копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4959 від 24 квітня 2012 року, виданого на ім`я Татаренка А.І. та копію довіреності позивача від 29 травня 2025 року;

5) копію акту прийому-передачі наданих послуг від 05 червня 2025 року, яким погоджено надання послуг: складання позовної заяви - 2 год, вартістю 5 000 грн; вивчення матеріалів справи - 2 год, вартістю 1 000 грн; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів - 1 год, вартістю 500 грн; підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів - 1 год, вартістю 500 грн.

81. На підтвердження надання позивачу правничої допомоги в апеляційному суді надано:

1) копію договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, укладений між Адвокатським бюро "Соломко та партнери" (далі - Адвокатським бюро) та ТОВ "ФК "Ейс" (далі також клієнт), за умовами якого:

- пункт 3.3.: гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в Протоколі погодження вартості послуг до договору (додаток №1 до договору);

- пункт 3.4.: після належного виконання доручення Адвокатське бюро надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг;

2) копію додаткової угоди №25770706809 до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, якою клієнт доручив Адвокатському бюро надати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів клієнта по справах про стягнення заборгованості за кредитним договором № 323941295 від 27 січня 2022 року, укладеним з ОСОБА_1 ;

3) копію протоколу погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року (додаток № 1 до договору про правничу допомогу), яким погоджено перелік та вартість надання послуг на правничу допомогу;

4) копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №7073/10 від 19 жовтня 2018 року, виданого на ім`я Соломко О. В.;

5) копію акту прийому-передачі наданих послуг від 06 березня 2026 року, яким погоджено надання таких послуг: складання апеляційної скарги на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 02 березня 2026 року по справі №295/8150/25 - 2 год, вартістю 6 000 грн.

82. Разом з цим, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та наданими послугами, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони (частина 4 статті 137 ЦПК).

83. Під час розподілу судових витрат враховується, зокрема, чи пов`язані такі витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим і пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін (частина 3 статті 141 ЦПК).

84. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд керуючись критеріями, визначеними частиною 3 статті 141 ЦПК, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, усі заявлені нею витрати на професійну правничу допомогу або присудити такі витрати частково (постанова від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23).

85. При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, тобто їх дійсності та необхідності, а також розумності їх розміру з урахуванням конкретних обставин справи (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

86. Ураховуючи складність справи, характер спірних правовідносин, ціну позову, обсяг виконаної адвокатом роботи, розгляд справи у письмовому провадженні, виходячи з критеріїв реальності, необхідності, розумності та пропорційності судових витрат, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на правничу допомогу у сумі 13 000 грн є явно завищеними у зв`язку з чим вважає, що з урахуванням критеріїв, визначених частиною 3 статті 141 ЦПК підлягають відшкодуванню витрати позивача на правничу допомогу у загальному розмірі 3 000 грн, з яких 2 000 грн у суді першої інстанції та 1 000 грн у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК, Житомирський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс", в інтересах якого діє адвокат Поляков Олексій Володимирович, задовольнити.

2. Заочне рішення Богунського районного суду міста Житомира від 02 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" задовольнити.

3. Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" (зареєстроване місцезнаходження за адресою: 02175, м. Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005, ЄДРПОУ: 42986956) заборгованість за договором кредитної лінії № 323941295 від 27 січня 2022 року у розмірі 11 695 (одинадцять тисяч шістсот дев`яносто п`ять) гривень 04 копійки.

4. Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" (зареєстроване місцезнаходження за адресою: 02175, м. Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005, ЄДРПОУ: 42986956) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень та витрати на професійну правничу допомогу у суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК.

Суддя-доповідач К.В. Шалота

Судді О.С. Коломієць

О.Б. Талько