Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №760/3735/23 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/3735/23

Провадження № 2/760/9971/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва

у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Маковчик К.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача Державної іпотечної установи звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 135768,21 грн, з яких: по сумі основного боргу - 128900,20 грн, прострочені відсотки за користування кредитом - 6868,01 грн. Крім того, представник позивача також просить стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати у розмірі 2684 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 06 грудня 2007 року між «Банк «Фінанси та Кредити» та ОСОБА_1 , був укладений кредитний договір №19-07-Ид/19. Відповідно до умов договору банк надає позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, платності Кредитні ресурси у розмірі 372690 грн. з оплатою по процентній ставці 14,5 процентів річних.

Забезпеченням виконання зобов`язань за цим Договором є застава нерухомості (іпотека):

- житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 52,7 кв.м., житловою площею - 28,0 кв.м. з надвірними господарсько-побутовими будівлями та спорудами;

- земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0880 га, на якій знаходиться вищевказаний житловий будинок.

Додатковим забезпеченням зобов`язань за цим договором є порука фізичної особи - ОСОБА_2 . Відповідно до договору поруки поручитель зобов`язується перед Кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником зобов`язань за Кредитним договором №19-07-Ид/19 від 06 грудня 2007 року укладеним між Кредитором та Боржником, відповідно до якого Боржникові наданий кредит у розмірі 372690 грн, зі сплатою 14,5 % річних. У випадку невиконання Божником зобов`язань за Кредитним договором, Божник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні поручителі.

11 лютого 2015 року між ДІУ та АТ Банк «Фінанси та Кредит» укладено Договір відступлення права вимоги №17/4-В, відповідно до якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває всі права вимоги за договорами (Кредитними, Іпотеки, Поруки тощо) вказаних у додатках до цього договору (включаючи Кредитний, Договір поруки та Іпотечний договір ( ОСОБА_1 ). Предметом договору відступлення є реалізація порядку звернення стягнення на майнові права відповідно договору застави майнових прав №17/4 -З від 11.02.2015 року, що укладений з метою забезпечення виконання зобов?язань за кредитним договором №17/4 від 11.02.2015 року.

Постановою Нацбанку України №612 від 17.09.2015 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» віднесено до категорії неплатоспроможних. Таким чином, Позивач став кредитором позичальника за Кредитним договором, договором поруки та іпотекодержателем за Іпотечним договором, тільки 17.09.2015 року.

Про здійснення такого відступлення позичальника проінформовано повідомленням №7805/11/2 від 12 жовтня 2015 року.

Проте, через неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка станом на 10 грудня 2022 року складає 135768,21 грн, в тому числі: сума основного боргу - 128 900,20 грн.; прострочені відсотки за користування кредитом за період з 10.11.2021 р. по 10.12.2022 р. - 6 868,01 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 лютого 2023 року справу розподілено судді Аксьоновій Н.М.

Ухвалою суду від 23 лютого 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін, відповідачам був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідно до ст.190 ЦПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, крім випадків, якщо позов подано в електронній формі через електронний кабінет.

Відповідачам було направлено копію ухвали про прийняття справи до розгляду та копію позовної заяви з додатками. Однак, рекомендовані листи з додатками повернулися до суду без вручення відповідачам у зв`язку з закінченням терміну зберігання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №0311332094110, №0311332094136.

Відповідачам було повторно направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі. Однак, рекомендовані листи з додатками повернулися до суду без вручення відповідачам у зв`язку з закінченням терміну зберігання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №0600289715271, №0600289712469.

Згідно ч.6 ст.272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п.п. 118, 123 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до ч.9 ст.130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання. В т.ч. жодними законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що справу може бути розглянуто по суті.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши доводи та аргументи позивача, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, що 06 грудня 2007 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №19-07-Ид/19.

Відповідно до п.2.1 кредитного договору, банк надає позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повторності, строковості, платності Кредитні ресурси в сумі 372690 грн з оплатою по процентній ставці 14,5 процентів річних.

Відповідно до п.3.2. кредитного договору, позичальник зобов`язується повністю повернути кредитні ресурси, отримані за цим договором, до 05 грудня 2027 року, погашення проводиться шляхом зарахування відповідної суми на позичковий рахунок. Позичальник зобов?язується щомісяця в термін до 10 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по Кредитних ресурсах у складі щомісячного Анітетного платежу, розмір якого за цим Договором становить 4 771,00 гривень. У складі Ануітетного платежу також сплачуються проценти за користування. Кредитними ресурсами.

Відповідно до п.5.1. кредитного договору, забезпеченням виконання зобов?язань за цим Договором є застава нерухомості (іпотека):

- житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 52,7 кв.м., житловою площею - 28,0 кв.м. з надвірними господарсько-побутовими будівлями та спорудами;

- земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0880 га, на якій знаходиться вищевказаний житловий будинок.

Встановлено також, що 06 грудня 2007 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір, посвідчений 06 грудня 2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І.С. та зареєстрований в реєстрі за №6427. За умовами зазначеного договору відповідач ОСОБА_1 передав банку в іпотеку земельну ділянку площею 0,0880 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , надану для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Також, 06 грудня 2007 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір, посвідчений 06 грудня 2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І.С. та зареєстрований в реєстрі за №6430. За умовами зазначеного договору відповідач ОСОБА_1 передав банку в іпотеку житловий будинок з надвірними будівлями під номером АДРЕСА_1 , загальною площею - 52,7 кв.м.

06 грудня 2007 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 укладено договір поруки №19-07-ИД/19-П.

Відповідно до п.1.1 договору поруки, поручитель зобов`язується перед Кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником зобов`язань за Кредитним договором №19-07-Ид/19 від "06" грудня 2007 року, укладеним між Кредитором та Боржником, відповідно до якого Боржникові наданий кредит у розмірі 372 690,000 (триста сімдесят дві тисячі шістсот дев?яносто) гривень, зі сплатою 14,5 (чотирнадцять цілих п?ять десятих) % річних.

Відповідно до п.2.1 договору поруки, у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п.2.3 договору поруки, у випадку непогашення боржником заборгованості за кредитним договором протягом 1-го календарного дня з моменту настання строку сплати проценти, основного боргу або комісійної винагороди, передбачених кредитним договором, у кредитора виникає повне право вимоги сплати боргу в повному обсязі до поручителя.

11 лютого 2015 між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та Державною іпотечною установою був укладений договір відступлення права вимоги №17/4-В, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за №616.

Відповідно до п. 1.2 договору відступлення права вимоги, первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув всі права вимоги за договорами (кредитними, іпотеки, поруки тощо), вказаними в додатках до цього договору, у тому числі й за кредитним договором №19-07-Ид/19 від 06 грудня 2007 року, укладеним із ОСОБА_1 , та укладеними в забезпечення його виконання договорами іпотеки та поруки.

Відповідно до п.2.1 договору відступлення права вимоги, пункт 1.2 цього договору набирає чинності в день прийняття рішення Національним банком України про віднесення Первісного кредитора до категорії неплатоспроможних або на наступний календарний день після настання сукупності обставин визначених пп.2.1.1 договору, та однієї з обставин визначеної пп.2.1.2 цього договору або 2.1.3 цього договору або 2.1.4 цього договору.

Пунктом 6.1. договору відступлення права вимоги передбачено, що цей договір є правочином з відкладальними умовами та набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення та діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків за цим договором.

Листом №7005/11/2 від 12 жовтня 2015 року Державна іпотечна установа повідомила ОСОБА_1 про відступлення права вимоги за кредитним договором №19-07-Ид/19 від 06 грудня 2007 року та укладений іпотечний договором та договір поруки.

Відповідно до наданого Держаною іпотечною установою розрахунку заборгованості за кредитним договором №19-07-Ид/196 від 06 грудня 2007 року станом на 10 грудня 2022 року. Заборгованість ОСОБА_1 складає 135768,21 грн, в тому числі: сума основного боргу - 128900,20 грн, прострочені відсотків за користування кредитом за період з 10 листопада 2021 року по 10 грудня 2022 року - 6868,01 грн.

Як передбачено п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст.599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України визначено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч.1 ст.514, ч.1 ст.516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ст.1082 ЦК України божник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або Фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від Фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Положеннями ч.2 ст.639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, уклавши договір на умовах, викладених у ньому, відповідач, як позичальник, тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

З матеріалів справи вбачається, що укладений відповідачем кредитний договір відповідає вимогам закону, умови договору з боку кредитодавця виконані, грошові кошти відповідачу надані.

В свою чергу, відповідач ОСОБА_1 порушила зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 10 грудня 2022 року складає 135768,21 грн., з яких: по сумі основного боргу - 128900,20 грн., прострочені відсотків за користування кредитом за період з 10 листопада 2021 року по 10 грудня 2022 року - 6868,01 грн.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до вимог ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Згідно ст. ст. 553, 554 ЦК України ОСОБА_2 несе відповідальність як солідарний боржник і порука не припинена.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав у судовому порядку.

Відповідачами не надано будь-яких доказів в розумінні положень ст.ст.76-81 ЦПК України на спростування даних обставин як на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Розрахунок суми заборгованості відповідача за кредитним договором, наданий суду і відповідає вимогам закону, доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачами суду не надано. Зокрема, не надано інші розрахунки, які би спростовували нарахування позивача.

Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи вищевикладене, можна вважати, що істотними умовами кредитного договору відповідно до закону є умови про предмет, ціну, строк його дії, а також усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасного повернення заборгованості за кредитним договором порушує право позивача на своєчасне отримання плати за надані послуги.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про порушення відповідачами договірних зобов`язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

З урахуванням цього, неналежного виконання відповідачами умов кредитного договору, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими.

На підставі викладеного, враховуючи, що на час розгляду справи судом сума заборгованості позичальником не сплачена та матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем було здійснено заходи по погашенню заборгованості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, та вважає за необхідне стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором №19-07-Ид/19 від 06 грудня 2007 року в розмірі 135768,21 грн.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути по 1342 грн з кожного в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат.

Керуючись статтями 10, 12, 89, 141, 258-259, 263-265, 273, 280-282, 353, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи заборгованість у розмірі 135768 (сто тридцять п`ять тисяч сімсот шістдесят вісім) гривень 21 копійку.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи по 1342 (одна тисяча триста сорок дві) гривні 00 копійок з кожного на відшкодування понесених позивачем судових витрат.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч.1 ст.355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст.273 ЦПК України).

Відомості щодо учасників справи:

позивач - Державна іпотечна установа, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 34, код ЄДРПОУ 33304730;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя Солом`янського

районного суду міста Києва Н.М.Аксьонова