Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №759/19313/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/19313/26

пр. № 3/759/4952/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року суддя Святошинського районного суду міста Києва Кравець В.М., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління державного нагляду (контролю) у Київській області та м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП в матеріалах справи відсутній, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 007715 від 10.07.2026 року, 10.07.2026 року о 08:00 год., за адресою: м. Київ, вул. О. Васкула, буд.25/23, громадянин ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність із перевезення пасажирів (регулярні спеціальні автобусні перевезення) на автобусі марки «Богдан», д.н.з. НОМЕР_1 , без державної реєстрації як суб`єкта господарювання, визначених ч.2 ст.19, ч.1 ст.58 Господарського кодексу України, та без одержання ліцензії з певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 164 КУпАП.

ОСОБА_1 викликався в судове засідання для розгляду справи, проте не з`явився, причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань від останнього не надходило.

У зв`язку з тим, що суд вживав заходів щодо повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи та прибуття його у судове засідання, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, суд вважає за можливе провести розгляд справи у його відсутність.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Частиною 1 статті 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст. 252 КУпАП оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з`ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На обґрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення № 007715 від 10.07.2026 року долучено протокол перевірки технічного стану транспортного засобу №01785-00035-26 від 15.01.2026 року; фотознімок транспортного засобу; відеозапис з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, що міститься на компакт-диску.

Так, з відеозапису, зокрема, вбачається, що ОСОБА_1 спілкується з працівниками поліції біля транспортного засобу марки «Isuzu», д.н.з. НОМЕР_1 , та пояснює, що автобус належить громадянину ОСОБА_2 , а він лише як водій підвозив працівників кіностудії на роботу. Надалі поліцейські повідомляють йому, що, власник транспортного засобу не є фізичною особою-підприємцем, а тому вони складатимуть протокол стосовно водія ОСОБА_1 , оскільки останній здійснював регулярні перевезення без належних документів та надалі переходять до оформлення адміністративних матеріалів.

Оцінивши письмові матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, не знайшла свого підтвердження належними та достатніми доказами, а тому справа підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП виходячи з такого.

Так, відповідно до ч.1 ст.164 КУпАП передбачено, що провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди), тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.

Об`єктивна сторона вказаного правопорушення полягає, зокрема, у діяльності, що містить ознаки господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності, або здійсненні без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Відповідно до п. 2, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25 квітня 2003 року «Про застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» господарська діяльність це діяльність фізичних і юридичних осіб, пов`язана з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт чи наданням послуг з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність). Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов`язкові ознаки якої - безпосередність, систематичність її здійснення з метою отримання прибутку.

Під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.

Відповідно до п.24 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, зокрема, перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів внутрішнім водним, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Таким чином, аналіз викладеного дає підстави дійти висновку, що систематичною вважається діяльність у разі, коли подібні дії, а саме: надання послуг по перевезенню пасажирів здійснюються протягом календарного року більше трьох разів. У такому випадку громадяни зобов`язані зареєструватися як суб`єкти підприємництва та отримати відповідну ліцензію на здійснення такого виду господарської діяльності, в протилежному випадку настає відповідальність за ч. 1 ст.164 КУпАП.

Разом із тим матеріали справи не містять жодних відомостей щодо встановлення замовника транспортної послуги, умов її надання, вартості перевезення, досягнення домовленості про оплату чи фактичного отримання ОСОБА_1 будь-якої грошової винагороди за перевезення пасажирів. Пасажири транспортного засобу працівниками поліції не опитувалися, їх пояснення щодо мети поїздки, умов перевезення, наявності чи відсутності домовленості про оплату до матеріалів справи не долучені. Сам по собі факт перебування пасажирів у транспортному засобі та їх перевезення не свідчить про здійснення господарської діяльності, оскільки не підтверджує, що таке перевезення здійснювалося за плату, мало комерційний характер або було спрямоване на систематичне отримання прибутку.

Крім того, матеріали справи не містять будь-яких доказів систематичного здійснення ОСОБА_1 діяльності з перевезення пасажирів, що також має значення для встановлення ознак господарської (підприємницької) діяльності. Органом, який склав протокол, не надано жодних відомостей про здійснення особою аналогічних перевезень раніше, отримання від такої діяльності прибутку чи інші обставини, які б свідчили про провадження господарської діяльності.

При цьому суд зважає, що протокол про адміністративне правопорушення, хоч і є джерелом доказів, однак за своєю процесуальною суттю є фіксацією правопорушення, та інформація, яка в нього вноситься повинна ґрунтуватися на первинних доказах, зокрема на візуальних спостереженнях, фото- та відео- фіксації, поясненнях свідків тощо.

Беручи до уваги вищезазначені факти, судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність з перевезення пасажирів, яка підлягає ліцензуванню, та провадив таку діяльність без одержання ліцензії .

Суд вважає, що у даному провадженні по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 органом, уповноваженим на складання протоколу не надано суду достатньо належних, допустимих та переконливих доказів доведення його вини «поза розумним сумнівом» у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Також суд зазначає що, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Стаття ж 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ч.1 ст.164 КУпАП, так як його вину не доведено належними та допустимими доказами.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 164 ч. 1, 247, 266, 283-284, 287-291 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд міста Києва до Київського апеляційного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя В.М. Кравець