Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №520/17993/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

14 вересня 2026 р. справа № 520/17993/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук`яненко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд:

1) визнати протиправними дії Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 25.12.2025 року;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 25.12.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років. Відповідачем протиправно призупинено виплату пенсії позивачу з 25.12.2025 року. На звернення позивача, відповідачем відмовлено в поновленні виплати пенсії у зв`язку з відсутністю особистого звернення з заявою про поновлення виплати пенсії. Позивач вважає, що такі дії відповідачів є протиправними та такими, що порушують права позивача на пенсійне забезпечення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 відкрито спрощене провадження у справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Адміністративний позов направлено на адресу відповідача у відповідності до норм діючого законодавства та доставлено до електронного кабінету останнього 25.06.2026, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа. Також, ухвалу суду від 29.06.2026 направлено та доставлено до електронного кабінету останнього 29.06.2026, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач, скориставшись своїм правом на надання відзиву, просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з огляду на те, що виплату пенсії позивачу було припинено з 01.05.2015 у зв`язку з наявною інформацією про його проживання на тимчасово окупованій території, а до травня 2026 року позивач із заявою про поновлення виплати пенсії до ГУ ПФУ не звертався. Відповідач зазначив, що після звернення позивача у травні 2026 року йому було роз`яснено порядок поновлення виплати пенсії та необхідність особистого звернення до сервісного центру з відповідними документами. Однак позивач не вчинив необхідних дій, зокрема не подав заяву встановленої форми та необхідні документи, у зв`язку з чим у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області були відсутні підстави та можливість прийняти рішення про поновлення виплати пенсії.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно із положеннями п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову, суд встановив наступне.

З 01.12.2014 ОСОБА_1 взято на облік до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області як отримувача пенсії за вислугу років, внутрішньо переміщена особа, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон України № 1058-ІV) у зв`язку з надходженням заяви ОСОБА_1 від 18.11.2024 року та переїздом до Харківської області як внутрішньо переміщеної особи (додатки 1-2).

Пенсія виплачена по 30.04.2015 року.

Як зазначено у відзиві на позов, виплату пенсії ОСОБА_1 припинено до з`ясування з 01.05.2015 у зв`язку з наявною інформацією про взяття на облік за місцем фактичного проживання: АДРЕСА_1 .

Листом від 08.06.2026 №38500-34838/В-03/8-2000/26, на звернення позивача через вебпортал Пенсійного фонду України, відповідач повідомив про порядок поновлення виплати пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ. Зазначив, що для поновлення виплати особі, яка виїхала з тимчасово окупованої території України та проживає на підконтрольній Україні території, необхідно особисто звернутися до сервісного центру Пенсійного фонду України із заявою про поновлення пенсії із зазначенням інформації про отримання/неотримання пенсійних виплат від органів пенсійного забезпечення РФ, а також надати копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Не погоджуючись із зазначеними діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 19 Конституції Україні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, :

1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина;

6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки;

12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.

Частиною 3 статті 4 Закону України № 1058-ІV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до положень статті 5 Закону України № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом (стаття 1 Закону України № 1058-IV).

Частиною першою статті 47 Закону України № 1058-IV визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Припинення та поновлення виплати пенсії передбачене статтею 49 Закону України №1058-IV.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України № 1058-IV (у редакції, чинній станом на час припинення виплати пенсії) виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Судом встановлено, що у листі від 09.03.2026 №2000-0306-8/40432 відповідач повідомив представника, що згідно з листа Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області від 28.03.2023 № 02-04/747ВС ОСОБА_2 було скасовано дію довідки внутрішньо переміщеної особи, в зв`язку з чим припинено виплату пенсії з 01.05.2023 року.

Водночас, статтею 49 Закону України № 1058-IV (у редакції, чинній станом на час припинення виплати пенсії) не передбачено такої підстави для припинення виплати пенсії, як отримання інформації з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Припиняючи виплату пенсії позивачу ГУ ПФУ в Харківській області посилається, зокрема, на постанову Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (зі змінами).

Так, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2023 № 837 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 і від 05.11.2014 № 637» та постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2023 № 1384 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 і від 08.08.2023 № 837») призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) (далі - пенсії) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.

Фізична ідентифікація внутрішньо переміщеної особи, яка одержує пенсію через поточний рахунок в установі акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», проводиться акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» кожні шість місяців з дня відкриття рахунка або з дня проведення попередньої фізичної ідентифікації. Для осіб, які взяті на облік як внутрішньо переміщені особи до введення Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» воєнного стану в Україні та які не проходили фізичну ідентифікацію протягом дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - коронавірусна хвороба (COVID-19), для продовження нарахування пенсій необхідно пройти фізичну ідентифікацію до 31.03.2024.

Тобто, наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав.

Суд зазначає, що ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Отже, суд зауважує, що підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 03.05.2018 у зразковій справі № 805/402/18 щодо припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі зазначив, зокрема, що за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії.

Задовольняючи позовні вимоги позивача у зразковій справі № 805/402/18, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду керувався тим, що, припиняючи нарахування та виплату позивачу пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому, право на отримання пенсії є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії не ґрунтується на Законі. Встановлення судом незаконності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено. З огляду на викладене, припинення виплати пенсії позивачу було здійснено не у спосіб, передбачений Законом України 1058-IV, а в контексті положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції відбулося втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 вказане рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.05.2018 залишено без змін.

У постанові від 04.09.2018 у справі № 805/402/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне: «Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон України № 1706-VII) Кабінет Міністрів України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади щодо вжиття ними необхідних заходів із забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб відповідно до цього Закону.

Частиною другою статті 20 Закону України № 1706-VII визначено, що закони та інші нормативно-правові акти України діють в частині, що не суперечить цьому Закону.

Проте наведені положення Закону України № 1706-VII не надають Кабінету Міністрів України повноважень на визначення випадків припинення виплати пенсій.

За змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Преамбулою Закону України №1058-IV визначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змінно цього Закону.

При цьому згідно з преамбулою закону України № 1706-VII цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні (частина перша статті 2 закону України № 1706-VII).

Отже, враховуючи наведені положення закону України № 1706-VII, прийняття законодавцем цього закону спрямоване на встановлення додаткових гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, до яких належить і позивач, а не на звуження обсягу їх прав, закріплених в інших законодавчих актах України, зокрема в частині першій статті 49 Закону України № 1058-IV».

Частиною 1 статті 1 Закону України № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Статтею 12 Закону України 1706-VII визначені підстави для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Так, відповідно до частини 1 статті 12 Закону України 1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла кримінальне правопорушення: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; вчинення кримінального правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку або військового кримінального правопорушення; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Суд зауважує, що цей перелік є вичерпним.

Водночас відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що дія довідки внутрішньо переміщеної особи позивача була скасована саме з підстав, визначених статтею 12 Закону України № 1706-VII.

Відповідач посилається на взяття позивача на облік за місцем фактичного проживання: АДРЕСА_1 . Водночас станом на час розгляду справи належні та допустимі докази на підтвердження фактичного місця проживання позивача за вказаною адресою відсутні. Крім того, наведені відповідачем обставини не містять відомостей про конкретну передбачену законом підставу для скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи.

Водночас, пунктом 3 частини першої статті 7 закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» від 03.12.2019 № 324-IX органам, що здійснюють державні виплати, надано повноваження приймати рішення щодо припинення або продовження державних виплат реципієнтам за результатами опрацювання рекомендацій, наданих органом, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат. Ця норма в частині наданих повноважень кореспондується з приписами пункту 9 Порядку здійснення верифікації та моніторингу державних виплат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 136.

При цьому прийняття рішення про припинення державних виплат, а також про перегляд розміру або строку їх призначення приймається органом, що здійснює державні виплати, відповідно до законодавства, що регламентує здійснення державних виплат (частина третя статті 16 Закону України № 324-IX).

Отже, наведена норма статті 16 Закону України № 324-IX є бланкетною та в частині визначення наявності підстав для припинення виплати пенсії відсилає до приписів Закону України № 1058-IV.

Єдиною такою підставою в статті 49 Закону України № 1058-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у контексті приписів Закону України № 324-IX є призначення пенсії на підставі документів, що містять недостовірні відомості.

Оскільки відповідачем не надано доказів, що пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості, то підстави для припинення її виплати відсутні.

Крім того, як свідчить аналіз положень Закону України № 1058-IV, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону.

Як встановлено судом, Головним управлінням припинено виплату пенсії позивачу без прийняття окремого рішення, а отже, відповідач діяв не у спосіб, встановлений Законом України № 1058-IV.

Отже, відповідачем не доведено правомірність дій щодо припинення позивачу виплати пенсії з 01.05.2015, в порядку встановленому ст. 49 Закону України № 1058-IV, яка визначає вичерпний перелік підстав для припинення виплати пенсії, а відтак вказані дії відповідача є протиправними.

З огляду на викладене, в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 25.12.2025 року та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 25.12.2025 року.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивачу відстрочено сплату судового збору при поданні позовної заяви та з огляду на прийняте судом рішення про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розподілу судових витрат та стягнення суми судового збору з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 9, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 25.12.2025 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 25.12.2025 року.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Повний текст рішення виготовлено та підписано - 14.09.2026 року, враховуючи час перебування судді у відпустці, а також з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя Марина Лук`яненко