Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №520/22493/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

14.09.2026 р. справа №520/22493/26 Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сліденка А.В., за участю секретаря судового засідання - Карапетян М.О., представника позивача - Сірик В.В., представника відповідача - не прибув (подав заяву про розгляд справи без його участі), розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Заступника керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області (далі за текстом - позивач, заявник, Прокурор)

до Височанської селищної ради Харківського району Харківської області (далі за текстом - відповідач, Рада)

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства звернувся до суду з вимогами: 1) визнати протиправною бездіяльність Височанської селищної ради Харківського району Харківської області; 2) зобов`язати Височанську селищну раду Харківського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04396503) вжити визначених законодавством заходів щодо взяття на облік як безхазяйного майна гідротехнічної споруди, розташованої на ставку площею 1,3056 га, який знаходиться в межах селища Високий на території Височанської селищної територіальної громади Харківського району Харківської області, відомості щодо якої містяться у паспорті водного об`єкта “Ставок площею 1,3056 га, розташований в межах селища Високий на території Височанської селищної територіальної громади Харківського району Харківської області”, погодженому Державним агентством водних ресурсів України 09.06.2025, та яка складається з насипної ґрунтової проїжджої греблі з твердим (щебеневим) покриттям довжиною 102 м, шириною по гребеню 5,0 м, максимальною висотою 5,5 м, виконаної із суглинкових ґрунтів, із закладенням верхового (мокрого) укосу 1:2,5-1:3,0 та низового (сухого) укосу 1:2,7, верховий укіс без кріплення, до рівня нормального підпірного рівня задернований та порослий деревами, низовий укіс задернований і поріс деревами, із проїжджою частиною з твердим (щебеневим) покриттям по гребеню; бетонної водопропускної труби діаметром 0,8 м та довжиною 6,0 м, без вхідного та вихідного оголовків, із автоматичним пропуском води при перевищенні нормального підпірного рівня, пропускною здатністю 1,19 куб. м/с, а також тимчасових водоскидних споруд сифонного типу, за допомогою яких забезпечується зниження рівня води до рівня мертвого об`єму та здійснення екологічних попусків” (далі за текстом - Гребля).

Аргументуючи ці вимоги, фактично зазначив, що Рада як належний заявник за Законом України від 01.07.2004р. №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не виконав обов`язку з подання до державного реєстратора заяви про облік Греблі у якості безхазяйного майна.

Відповідач із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що спірна гідротехнічна споруда (гребля) розташована на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності, є нерозривно пов`язаною із відповідною земельною ділянкою та її невід`ємною частиною, а тому не може вважатися безхазяйним майном. Наполягав, що згідно з приписами Порядку розроблення паспорта водного об`єкта саме орган, який розпоряджається земельною ділянкою під водним об`єктом, має відповідні повноваження щодо його паспортизації, а правові підстави для взяття гідротехнічної споруди на облік як безхазяйного майна відсутні. Твердив, що чинне законодавство розмежовує нерухоме майно та складові частини земельної ділянки, а державній реєстрації підлягають речові права на окремі об`єкти нерухомого майна лише за наявності передбачених законом підстав.

Оскільки здобуті судом докази із достатньою повнотою та всебічністю висвітлюють обставини спірних правовідносин, які достеменно відомі учасникам спору; визначені процесуальним законом строки подачі процесуальних документів збігли і сторони не заявили ані про намір на подачу відповідних процесуальних документів, ані про існування нездоланних перешкод у реалізації такого наміру; незмінне завдання адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст.2 та ч.4 ст.242 КАС України полягає саме у захисті прав приватної особи від незаконних управлінських волевиявлень суб”єкта владних повноважень, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі доказів.

Ключовими питаннями, на які належить надати відповідь суду у межах даної справи є: 1) виконання Радою у межах спірних правовідносин функцій суб"єкта владних повноважень; 2) існування Греблі у межах спірних правовідносин у якості окремої речі матеріального світу - об"єкту нерухомого майна, речові права на який підлягають державній реєстрації чи існування Греблі виключно у якості невід"ємної складової речі матеріального світу - земельної ділянки водного фонду комунальної форми власності; 3) наявність правових підстав для подання прокурором позову у якості самостійного позивача.

Тож суд, вивчив доводи усіх наявних у справі процесуальних документів, повно виконав процесуальний обов`язок зі збору доказів, дослідив зібрані по справі докази в їх сукупності та взаємозв”язку, проаналізував зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, перевірив обґрунтованість доводів наявних у справі процесуальних документів приєднаними до справи доказами і вирішуючи спір по суті, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

З 01.08.2024р. у межах спірних правовідносин у якості окремої речі матеріального світу - об"єкту нерухомого майна існує земельна ділянка (землі водного фонду) із кадастровим номером 6325156700:00:005:0410 площею 2,4671 га, розташована у межах селища Високий Харківського району Харківської області (далі за текстом - Земельна ділянка).

09.06.2025р. Східним міжрегіональним сектором Державного агентства водних ресурсів України було затверджено паспорт водного об`єкта “Ставок площею 1,3056 га, розташований в межах селища Високий на території Височанської селищної територіальної громади Харківського району Харківської області” (далі за текстом - Паспорт).

За відомостями Паспорту означений вище водний об"єкт - ставок знаходиться у межах Земельної ділянки, елементом цього водного об"єкту є Гребля як гідротехнічна споруда.

До гідротехнічної споруди входить насипна ґрунтова проїжджа гребля з твердим (щебеневим) покриттям, виконана із суглинкових ґрунтів, довжиною 102 м, шириною по гребеню 5,0 м та максимальною висотою 5,5 м. Закладення верхового (мокрого) укосу становить 1:2,5– 1:3,0, низового (сухого) – 1:2,7. Верховий укіс не має спеціального кріплення, до рівня нормального підпірного рівня задернований та поріс деревами, низовий укіс також задернований і поріс деревами. По гребеню облаштовано проїжджу частину з твердим (щебеневим) покриттям.

Крім того, споруда обладнана бетонною водопропускною трубою діаметром 0,8 м та довжиною 6,0 м, яка не має вхідного та вихідного оголовків. Регулювання пропуску води здійснюється автоматично (без регулюючих пристроїв), а пропуск води через водопропускну трубу в нижній б`єф ставка відбувається при перевищенні нормального підпірного рівня. Пропускна здатність водопропускної труби становить 1,19 м/с.

При цьому паспортом зазначено, що зниження рівня води до рівня мертвого об`єму та здійснення екологічних попусків забезпечуються шляхом облаштування тимчасових водоскидних споруд сифонного типу. Водовідвідний канал відсутній.

Вказаний водний об`єкт разом із розташованою на ньому гідротехнічною спорудою знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 6325156700:00:005:0410 площею 2,4671 га, розташованій у межах селища Високий Харківського району Харківської області.

Відповідно до відомостей Поземельної книги земельна ділянка належить до земель водного фонду, має код цільового призначення 10.07 – для рибогосподарських потреб.

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки з кадастровим номером 6325156700:00:005:0410 є Височанська селищна рада Харківського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04396503).

Право комунальної власності зареєстровано 01.08.2024 державним реєстратором Михайловою Яною Олександрівною, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 74423570 від 05.08.2024.

Підставою державної реєстрації стали відомості Державного земельного кадастру (серія та номер 75487494, видані 01.08.2024) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2982164963251).

Відомості про державну реєстрацію інших речових прав, у тому числі права оренди земельної ділянки, а також про державну реєстрацію іпотеки чи обтяжень щодо зазначеної земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

За твердженнями сторони позивача, Гребля є окремим об"єктом нерухомого майна, який з метою дотримання публічних інтересів суспільства у сфері екологічної безпеки, повинен обліковуватись у якості безхазяйного нерухомого майна.

Доказів про те, що Гребля є структурним конструктивним елементом будь-якого іншого об"єкту нерухомого майна (до прикладу: об"єкту дорожньої інфраструктури) матеріали справи не містять.

Доказів подання Радою заяви до державного реєстратора з метою обліку Греблі у якості безхазяйного нерухомого майна матеріали справи не містять.

Стверджуючи про невиконання Радою поза межами владних управлінських функцій органу місцевого самоврядування обов`язків, пов`язаних із екологічної безпекою населення у сфері функціонування гідротехнічних споруд, заявник ініціював даний спір.

Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідач є суб”єктом владних повноважень у межах реалізації владних управлінських повноважень, зокрема, за Законом України від 21.05.1997р. №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні".

На ці відносини поширюється дія ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України.

У розумінні п.3 ч.1 ст.2 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" заявником є орган місцевого самоврядування - у разі взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

За визначенням п.9 ч.1 ст.2 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" реєстраційна дія - державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.

Згідно з п.1 ч.1 ст.9 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до повноважень суб`єктів державної реєстрації прав належить забезпечення: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Частиною 1 ст.12 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.

Суд зауважує, що у силу правового висновку п.45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2024р. по справі №990/64/23 публічно-правовим вважається, зокрема, спір, в якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме у тих правовідносинах, в яких виник спір (див., наприклад, постанови від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункт 19)).

У п.46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2024р. по справі №990/64/23 згадано, що термін "владні управлінські функції" слід розуміти так, що зміст поняття "владні" полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої він може впливати на розвиток правовідносин, а "управлінські функції" - це основні напрями діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта. З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17 (пункти 24-25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункти 18-19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16, 17), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 19-21), від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц (пункт 29), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 21), від 29 вересня 2020 року у справах № 712/5476/19 (пункт 19) і № 368/561/19 (пункт 22), від 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18 (пункт 19), від 9 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18 (пункт 7.18), від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15 (пункт 46).

Застосовуючи положення наведених норм права до установлених обставин спору, суд доходить до переконання про те, що у межах спірних правовідносин Рада діє не у якості суб"єкта владних повноважень, а у якості учасника суспільних відносин, котрий обтяжений законом обов"язком після проведення комплексу організаційно-правових заходів подати до державного реєстратора заяву у порядку ст.ст.18, 20 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" з приводу взяття на облік гідротехнічної споруди - Греблі у якості безхазяйного нерухомого майна.

Такий обов"язок може бути кваліфікованим у якості відсутнього виключно у випадку, коли гідротехнічна споруда - Гребля з будь-яких підстав не є окремим об"єктом нерухомого майна, речове право власності на який підлягає державній реєстрації.

Однак за змістом ч.1 ст.4 та ч.2 ст.4 Закону України від 18.01.2018р. №2269-VIII "Про приватизацію державного і комунального майна" гідротехнічні захисні споруди згадуються законодавцем у якості об"єктів, які не можуть бути приватизовані, що свідчить про чітке відмежування законодавцем такої речі матеріального світу як земельна ділянка від такої речі матеріального світу як розташована на конкретній земельній ділянці гідротехнічна захисна споруда.

При цьому, оскільки Рада у межах спірних правовідносин не виконує функцій суб"єкта владних повноважень, то стандарти доказування обставин фактичної дійсності у справі визначені ч.1 ст.77 КАС України.

Відтак, сторона позивача повинна довести обставини того, що Гребля є окремим об"єктом нерухомого майна, корисні властивості якого можуть бути спожиті поза межами функціоналу Земельної ділянки.

Натомість, сторона відповідача повинна довести обставини того, що Гребля є невід"ємною частиною Земельної ділянки, відносно якої у будь-яких учасників суспільних відносин не може виникати окремих прав та окремих обов"язків.

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що у силу приписів ч.3 ст.13 Конституції України власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Відповідно до ч.7 ст.41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно з ч.1 ст.50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля.

Як то указано у ст.5 Закону України від 25.06.1991р. №1264-ХІІ "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

У розумінні ст.50 Закону України від 25.06.1991р. №1264-ХІІ "Про охорону навколишнього природного середовища" екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров`я людей.

Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов`язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів.

Діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди навколишньому природному середовищу, може бути припинена за рішенням суду.

Суд відзначає, що на виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.04.2021 “Про заходи державної регіональної політики на підтримку децентралізації влади”, введеного в дію Указом Президента України від 29.04.2021 № 180/2021, за результатами проведення у 2021 році інвентаризації водних об`єктів, лісових ресурсів, об`єктів державної та комунальної власності, що знаходяться на території територіальних громад, при виявленні безхазяйних гідротехнічних споруд на водних об`єктах, орган місцевого самоврядування, на території якого знаходяться дані об`єкти, з метою впорядкування обліку комунального майна, мав прийняти відповідне рішення про взяття на облік безхазяйних гідротехнічних споруд на водних об`єктах.

Згідно з ч.1 ст.15, ч.5 ст.15, ч.5 ст.60 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" відносно указаних об"єктів органи місцевого самоврядування як юридичні особи - публічного права повинні виконувати правомочності власника за стандартами ст.ст.13, 14 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.

Відповідно до ч.1 ст.179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

За змістом ч.1 ст.181 та ч.2 ст.181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, а рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.183 Цивільного кодексу України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, а неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

У положеннях ст. 187 Цивільного кодексу України законодавцем згадано, що складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Згідно з ст.79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ч.1 ст.79); Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб (ч.2 ст.79); Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд (ч.3 ст.79).

За правилами ч.1 ст.791 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно з ч.4 ст.791 Земельного кодексу України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до абз.7, 8 ч.1 ст.1 Закону України від 18.09.2012р. №5293-VI "Про аквакультуру" гідротехнічні споруди для цілей аквакультури - об`єкти нерухомого майна державної або комунальної власності або власник яких невідомий чи його неможливо встановити на підставі даних, документів та/або інформації з відповідних державних реєстрів (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод та розташовані на водних об`єктах, наданих у користування на умовах оренди для цілей аквакультури. Гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми - об`єкти нерухомого майна державної власності (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

Згідно з п. 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів (затверджена наказом Держкоммістобудування від 19.12.1995 №252) гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувані промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Відповідно до ДБН В.2.4-3:2010, п. 1.3 Положення про організацію та порядок здійснення технічного нагляду за гідротехнічними спорудами воднотранспортного комплексу (затверджене наказом Міністерства інфраструктури України від 16.01.2014 №21) гідротехнічна споруда - споруда, що підпадає під вплив водного середовища, призначена для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод.

Згідно з п.1.4.2 ДБН В.2.4-3:2010 гідротехнічні споруди поділяють на постійні і тимчасові. До тимчасових відносяться споруди, які використовуються тільки в період будівництва і ремонту постійних споруд.

Відповідно до п. 1.4.3 ДБН В.2.4-3:2010 постійні гідротехнічні споруди (додаток В) залежно від їх призначення поділяють на основні і другорядні. До основних споруд відносяться гідротехнічні споруди, пошкодження або руйнування яких приведе до порушення або припинення нормальної роботи самих гідротехнічних споруд чи комплексу споруд, до складу яких входять гідротехнічні споруди. До другорядних відносяться гідротехнічні споруди, руйнування або ушкодження яких не спричиняє зазначених вище наслідків.

Згідно з Додатком В (обов`язковий) ДБН В.2.4-3:2010 “Гідротехнічні споруди. Основні положення” до основних гідротехнічних споруд відносяться: греблі; стояни і підпірні стіни, що входять до складу напірного фронту; дамби обвалування; берегозакріплювальні, регуляційні і огороджувальні споруди; водоскиди, водоспуски і водовипуски; водоприймачі і водозабірні споруди; канали дериваційні, судноплавні, водогосподарських і меліоративних систем, комплексного призначення і споруди на них (наприклад, акведуки, дюкери, мости-канали, труби-ливнеспуски); тунелі; трубопроводи; напірні басейни і зрівнювальні резервуари; будівлі гідравлічних і гідроакумулюючих електростанцій і насосних станції; відстійники; судноплавні споруди (шлюзи, суднопідйомники і судноплавні греблі); рибопропускні споруди, що входять до складу напірного фронту; гідротехнічні споруди портів (причали, хвилеломи, моли, берегозахисні еподи), міські набережні суднобудівних і судноремонтних підприємств, поромних переправ, крім віднесених до другорядних; гідротехнічні споруди для маломірних суден; гідротехнічні споруди ТЕС і АЕС; гідротехнічні споруди, що входять до складу комплексів інженерного захисту населених пунктів і підприємств; гідротехнічні споруди інженерного захисту сільгоспугідь, територій санітарно-захисного призначення, комунально - складських підприємств, пам`ятників культури і природи; морські нафтогазопромислові гідротехнічні споруди, резервуари для зберігання вуглецевої сировини, точечні причали; гідротехнічні споруди засобів навігаційного устаткування; споруди (дамби), що огороджують золошлаковідвали і сховища рідинних відходів промислових і сільськогосподарських організацій.

До другорядних гідротехнічних споруд відносяться: льодозахисні споруди; розділювальні стінки; окремо розташовані службово-допоміжні причали; стояни і підпірні стіни, що не входять до складу напірного фронту; берегоукріплювальні споруди портів; рибозахисні споруди.

Відповідно до п.1.3 Правил безпеки при експлуатації каналів, трубопроводів, інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах (затверджені наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 03.04.2012 №661) гідротехнічна споруда - інженерна споруда, призначена для керування водним режимом, використовування водних ресурсів або для запобігання шкідливій дії вод.

З приписів наведених вище норм права слідує, що гідротехнічні споруди за призначенням розмежовуються: на призначені для використання водних ресурсів (риборозведення, рекреація) та на захисні.

За наведеними у ст.1 Водного кодексу України визначеннями: водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт); водокористування - використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів); водокористувач - фізична або юридична особа, яка здійснює водокористування.

Як то указано у ст.4 Водного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Відповідно до ст.43 Водного кодексу України водокористувачі мають право: 1) здійснювати загальне та спеціальне водокористування; 2) використовувати водні об`єкти на умовах оренди; 4) вимагати від власника водного об`єкта або водопровідної системи підтримання належної якості води за умовами водокористування; 5) споруджувати гідротехнічні та інші водогосподарські об`єкти, здійснювати їх реконструкцію і ремонт; 6) передавати для використання воду іншим водокористувачам на визначених умовах; 7) здійснювати й інші функції щодо водокористування в порядку, встановленому законодавством. Права водокористувачів охороняються законом. Порушені права водокористувачів підлягають поновленню в порядку, встановленому законодавством.

Згідно з п.1 ч.1 ст.10 Водного кодексу України до відання сільських, селищних, міських та районних у містах рад у галузі регулювання водних відносин на їх території належить: здійснення заходів щодо раціонального використання і охорони вод, відтворення водних ресурсів та управління ризиками затоплення.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.44 Водного кодексу України водокористувачі зобов`язані: не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об`єктам та об`єктам навколишнього природного середовища.

Зі змісту наведених вище норм права слідує, що саме Рада як власник Земельної ділянки, на якій розміщений водний об”єкт, обтяжена обов”язком забезпечувати належний стан гідротехнічних споруд на цьому об”єкті (тобто забезпечувати належний технічний стан та експлуатацію Греблі) з метою, зокрема, управління ризиками затоплення та попередження заподіяння шкоди господарським об`єктам і об`єктам навколишнього природного середовища.

За правовим висновком п.49 постанови Верховного Суду від 25.08.2025р. по справі №440/11384/24 незалежно від того, чи є ґрунтова гребля гідротехнічною чи інженерною спорудою, вона є нерухомим майном, спорудою, призначеною для використання водних ресурсів, для боротьби з шкідливим впливом вод, захистом земель від водної та вітрової ерозії, інших негативних процесів, яка нерозривно пов`язана з землею та водним об`єктом. Гребля не може існувати без ґрунту та її переміщення в інше місце може призвести до надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру. Переміщення зазначеного об`єкта є неможливим без його знецінення та зміни призначення.

У силу спеціального застереження ч.4 ст.5 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж та інших складових частин меліоративної системи, складових частин меліоративної мережі.

Приєднані до справи докази переконливо засвідчують, що у межах спірних правовідносин Гребля не є приналежністю будь-якої головної речі.

За висновками п.64 і 65 постанови Верховного Суду від 25.08.2025р. по справі №440/11384/24 водні об`єкти є важливою частиною екосистеми та елементом довкілля, що забезпечує існування людей, тваринного і рослинного світу. Для належного використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту відповідних територій від шкідливого впливу вод на водних об`єктах усіх форм власності можуть зводитися гідротехнічні споруди; забезпечення безаварійності та безперебійності експлуатації таких споруд є завданням власників або користувачів водних об`єктів, на яких розміщена гідротехнічна споруда (п.64); Невжиття заходів щодо охорони та збереження гідротехнічної споруди, може спричинити виникнення аварій та інших надзвичайних ситуацій, у тому числі повеней, зумовлених шкідливою дією вод. Зазначене може свідчити про наявність загрози заподіяння шкоди інтересам держави у сфері запобігання виникнення надзвичайних ситуацій, пов`язаних з неналежною експлуатацією гідротехнічної споруди, забезпечення безаварійного пропуску льодоходу, попередження повеней та паводків на водних об`єктах (п.65).

Верховний Суд у постановах від 05.03.2024 у справі №300/3657/22, від 21.06.2024 у справі №420/19870/21 сформулював висновок щодо державної реєстрації права власності на дамбу, вирішуючи питання належності такої гідротехнічної споруди до об`єктів, на які поширюється режим нерухомої речі, у розумінні статті 181 Цивільного кодексу України, речові права на які підлягають державній реєстрації відповідно до Закону України від 01.07.2004 №1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

У силу правового висновку п.101 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.07.2026р. по справі №915/268/24 нормативне регулювання земельних, водних, природоохоронних відносин тісно пов`язане. Водні об`єкти та гідротехнічні споруди, пов`язані між собою, складають водогосподарські системи. Водні об`єкти перебувають у тісному фізичному і правовому взаємозв`язку із землями водного фонду, оскільки існування та належне функціонування водних об`єктів неможливе без земель, на яких вони розташовані.

Також за висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.07.2026р. по справі №915/268/24: оскільки земляна гребля нерозривно пов`язана із земельною ділянкою, а її переміщення в інше місце неможливе без пошкодження, знецінення та зміни призначення, то така земляна гребля разом з водним об`єктом (водогосподарська система) є складовою частиною земельної ділянки водного фонду. Існування водного об`єкта, розташованого на земельній ділянці водного фонду, залежить від наявності земляної греблі (без земляної греблі не буде водного об`єкта (ставка), розташованого на земельній ділянці водного фонду). Земляна гребля не може бути відокремлена від земельної ділянки водного фонду без пошкодження або істотного знецінення земельної ділянки водного фонду та водного об`єкта; Земляна гребля як складова частина речі - земельної ділянки водного фонду не має самостійного господарського призначення поза межами конкретно визначеної земельної ділянки водного фонду та не може бути самостійним об`єктом права власності та об`єктом цивільного обороту; Тому право власності на земляну греблю не може виникати, переходити чи припинятися окремо від речі (земельної ділянки водного фонду). Правова доля складової частини слідує за правовою долею речі.

Окружний адміністративний суд вважає, що суть правових висновків Великої Палати Верховного Суду від 15.07.2026р. по справі №915/268/24 полягає, насамперед, у тому, що земляна гребля не є самостійним об”єктом цивільного обігу і в обов”язковому порядку повинна наслідувати юридичну долю земельної ділянки водного фонду, на якій вона розміщена (тобто не може відчужуватись окремо від земельної ділянки водного фонду).

Водночас із цим, у межах спірних правовідносин відповідачем – Радою не доведено, що Гребля згідно з Паспортом водного об”єкту є суто земляною греблею, відносно якої у власника Земельної ділянки не виникає інших окремих самостійних обов”язків не як у землекористувача з уникнення ризиків завдання шкоди довкіллю.

За матеріалами справи Гребля не має власника.

Суспільні відносини з приводу набуття права власності на безхазяйну річ регламентовані приписами ст.335 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.335 Цивільного кодексу України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

Відповідно до ч.2 ст.335 Цивільного кодексу України безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих медіа. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Частиною 5 ст.335 Цивільного кодексу України у редакції Закону України від 21.03.2023р. №2989-ІХ визначено, що особливості набуття права власності на безхазяйні гідротехнічні споруди для цілей аквакультури визначаються законом.

Відтак, саме відповідач – Рада є уповноваженою національним законом особою на звернення з відповідною заявою щодо взяття безхазяйних нерухомих речей на облік органом, що здійснює державну реєстрацію.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.27 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з ч.1 ст.329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Згідно з п.п. 82, 84, 85 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (затверджений постановою КМУ від 25.12.2015 №1127; далі за текстом – Порядок №1127) взяття на облік безхазяйного нерухомого майна здійснюється за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса в установленому для державної реєстрації прав порядку з урахуванням особливостей, визначених пунктами 83-88 цього Порядку.

Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна вносить до спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості.

Застосовуючи положення наведених норм права до установлених обставин спору, суд доходить до переконання про те, що національним законом визначена поетапна процедура передання у комунальну власність безхазяйного нерухомого майна, що включає в себе: звернення органу місцевого самоврядування до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, із заявою про взяття на облік безхазяйної нерухомої речі; публікація органом місцевого самоврядування оголошення у друкованих засобах масової інформації про взяття на облік безхазяйної нерухомої речі; звернення органу місцевого самоврядування після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі до суду із заявою про передання відповідного нерухомого майна у комунальну власність (у порядку, визначеному ст.ст. 329-333 ЦПК України); звернення органу місцевого самоврядування до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, із заявою про державну реєстрацію права власності на підставі судового рішення.

У межах спірних правовідносин Гребля не є природним елементом ландшафту, а є штучно створеним об”єктом, котрий хоча і повинен безумовно наслідувати юридичну долю об”єкта цивільного обороту – відповідної земельної ділянки водного фонду, проте у вимірі приписів Закону України від 18.09.2012р. №5293-VI "Про аквакультуру" є окремим об”єктом нерухомого майна, відносно якого у Ради виникають обов`язки з приводу належного утримання та експлуатації поза межами обсягу обов”язків власника земельної ділянки водного фонду.

Тож, відносно Греблі у межах спірних правовідносин Радою повинні бути реалізовані повноваження за ч.2 ст.335 Цивільного кодексу України та за ст.ст.18, 20 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" з приводу взяття на облік гідротехнічної споруди - Греблі у якості безхазяйного нерухомого майна, котрі не належать до управлінських функцій суб”єкта владних повноважень.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад, до яких належить розпоряджання землями комунальної власності територіальних громад.

Згідно з ч.5 ст.16 Закону України від 21.05.1997р. №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі за текстом - Закон №280/97-ВР) від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону №280/97-ВР територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Згідно з ч.2. ст.60 Закону №280/97-ВР підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.5. ст.60 Закону №280/97-ВР органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно з ч.8. ст.60 Закону №280/97-ВР право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад, до яких віднесено розпорядження комунальним майном територіальних громад.

Отже, управління комунальною власністю (у т. ч. вжиття заходів та прийняття рішень щодо належного офіційного оформлення речових прав на об`єкти комунальної власності) є обов`язком відповідача - Ради.

У межах спірних правовідносин відповідач такого обов”язку не виконав і під час розгляду справи не довів, що відносно Греблі у відповідача – Ради не виникає жодних окремих та самостійних обов`язків з належного утримання та експлуатації гідротехнічної споруди поза межами обсягу повноважень власника земельної ділянки водного фонду.

Доказів існування нездоланних і непереборних перешкод у виконанні означеного вище обов`язку відповідач - Рада до суду не подав.

Самих лише аргументів про фінансову неспроможність та першочергове використання фінансових ресурсів на інші цілі у межах спірних правовідносин є явно та очевидно недостатнім для виправдання бездіяльності.

При цьому, суд зважає, що вирішення питання про наявність правових підстав для обліку Греблі у якості безхазяйного нерухомого майна та достатності поданого заявником комплекту документів для вчинення відповідної реєстраційної дії, а також вирішення питання про наявність правових підстав для реєстрації речових прав на Греблю як об"єкт нерухомого майна та достатності поданого заявником комплекту документів для вчинення відповідної реєстраційної віднесено Законом України від 01.07.2004р. №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до виключної компетенції державного реєстратора.

Тому будь-які власні міркування з цього приводу відповідача - Ради у даному конкретному випадку до настання події виконання згаданого вище обов"язку у повному обсязі не мають жодного юридичного значення та окремій детальній оцінці не підлягають, позаяк є обставинами майбутніх правовідносин, котрі згідно з ч.2 ст.73 КАС України не входять до предмету доказування у цьому спорі.

Суд вважає, що у межах спірних правовідносин позов прокурора спрямований на захист публічних інтересів суспільства у сфері належного рівня правопорядку у справі екологічної безпеки, позаяк наразі відносно Греблі відсутній чітко ідентифікований учасник суспільних відносин, відповідальний за попередження шкідливих наслідків функціонування Греблі для навколишнього середовища.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 року у справі №905/1907/21 сформувала правові висновки про застосування вимог ст.23 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" в частині підстав для представництва прокурором інтересів держави.

За правовими висновками цього судового акту у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав та обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі (п. 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 року).

Отже, інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами єдиної правової категорії - "інтереси держави", про які законодавцем згадано у ч.3 ст.23 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру".

У межах спірних правовідносин з огляду на суть та зміст доводів прокурора суд знаходить підтвердженими підстави для захисту прокурором інтересів держави.

Продовжуючи розгляд справи, суд відзначає, що у даному випадку підлягають застосуванню стандарти доказування за ч.1 ст.77 КАС України.

Згідно з правовими висновками постанови Верховного Суду від 19.01.2023р. у справі №520/6006/21: 1) у праві існують три основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt); 2) у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію "поза розумним сумнівом"; 3) Цей висновок сформульований Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019р. у справі №822/863/16, від 21.11.2019р. у справі №826/5857/16, від 11.02.2020р. у справі №816/502/16, від 16.06.2020р. у справі №756/6984/16-а та від 18.11.2022р. у справі №560/3734/22.

За сформульованими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. по справі №916/3027/21 стандартами доказування: 1) покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були; 2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

У межах спірних правовідносин відповідачем – Радою не було виконано визначених національним законом обов”язків з приводу обліку Греблі як безхазяйної нерухомої речі та не було доведено перед судом ані відсутності таких обов”язків, ані вжиття іншого обсягу організаційно-розпорядчих заходів правового характеру, котрі упорядковують функціонування Греблі саме як приналежності головної речі – земельної ділянки водного фонду без ризику завдання шкоди довкіллю із визначенням чітко ідентифікованого учасника суспільних відносин, відповідального за утримання та функціонування Греблі.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах обсяг здобутих судом доказів засвідчує існування підстав для задоволення позову прокурора, позаяк Радою не доведено факту створення належних умов для безпечного функціонування та експлуатації Греблі із визначенням чітко ідентифікованого учасника суспільних відносин, відповідального за її утримання та функціонування.

Тож, за наслідками розгляду справи позов прокурора належить задовольнити.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим доводам, факторам та обставинам, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 31.12.2025р. по справі №400/2502/23 висновки постанов Верховного Суду перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом обставин встановлених у процесі розгляду конкретної справи. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.

Тому суд знаходить підстави для поширення на спірні правовідносини у порядку ч.5 ст.242 КАС України саме правових висновків постанови Верховного Суду від 25.08.2025р. по справі №440/11384/24, оскільки правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 15.07.2026р. по справі №915/268/24 здебільшого стосуються правових аспектів обігу земельної греблі як приналежності головної речі в цивільному обороті.

Розподіл витрат з оплати судового збору по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-78, 90, 211, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Височанської селищної ради Харківського району Харківської області з приводу невжиття визначених законодавством заходів щодо взяття на облік як безхазяйного майна гідротехнічної споруди, розташованої на ставку площею 1,3056 га, який знаходиться в межах селища Високий на території Височанської селищної територіальної громади Харківського району Харківської області, відомості щодо якої містяться у паспорті водного об`єкта “Ставок площею 1,3056 га, розташований в межах селища Високий на території Височанської селищної територіальної громади Харківського району Харківської області”, погодженому Державним агентством водних ресурсів України 09.06.2025, та яка складається з насипної ґрунтової проїжджої греблі з твердим (щебеневим) покриттям довжиною 102 м, шириною по гребеню 5,0 м, максимальною висотою 5,5 м, виконаної із суглинкових ґрунтів, із закладенням верхового (мокрого) укосу 1:2,5-1:3,0 та низового (сухого) укосу 1:2,7, верховий укіс без кріплення, до рівня нормального підпірного рівня задернований та порослий деревами, низовий укіс задернований і поріс деревами, із проїжджою частиною з твердим (щебеневим) покриттям по гребеню; бетонної водопропускної труби діаметром 0,8 м та довжиною 6,0 м, без вхідного та вихідного оголовків, із автоматичним пропуском води при перевищенні нормального підпірного рівня, пропускною здатністю 1,19 куб. м/с, а також тимчасових водоскидних споруд сифонного типу, за допомогою яких забезпечується зниження рівня води до рівня мертвого об`єму та здійснення екологічних попусків”.

Зобов`язати Височанську селищну раду Харківського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04396503) вжити визначених законодавством заходів щодо взяття на облік як безхазяйного майна гідротехнічної споруди, розташованої на ставку площею 1,3056 га, який знаходиться в межах селища Високий на території Височанської селищної територіальної громади Харківського району Харківської області, відомості щодо якої містяться у паспорті водного об`єкта “Ставок площею 1,3056 га, розташований в межах селища Високий на території Височанської селищної територіальної громади Харківського району Харківської області”, погодженому Державним агентством водних ресурсів України 09.06.2025, та яка складається з насипної ґрунтової проїжджої греблі з твердим (щебеневим) покриттям довжиною 102 м, шириною по гребеню 5,0 м, максимальною висотою 5,5 м, виконаної із суглинкових ґрунтів, із закладенням верхового (мокрого) укосу 1:2,5-1:3,0 та низового (сухого) укосу 1:2,7, верховий укіс без кріплення, до рівня нормального підпірного рівня задернований та порослий деревами, низовий укіс задернований і поріс деревами, із проїжджою частиною з твердим (щебеневим) покриттям по гребеню; бетонної водопропускної труби діаметром 0,8 м та довжиною 6,0 м, без вхідного та вихідного оголовків, із автоматичним пропуском води при перевищенні нормального підпірного рівня, пропускною здатністю 1,19 куб. м/с, а також тимчасових водоскидних споруд сифонного типу, за допомогою яких забезпечується зниження рівня води до рівня мертвого об`єму та здійснення екологічних попусків”

Роз`яснити, що рішення у повному обсязі виготовлено (складено) у порядку ч.3 ст.243 КАС України - 15.09.2026р.; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.

Суддя А.В. Сліденко