Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №520/11675/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 вересня 2026 року № 520/11675/26

Харківський окружний адміністративний суд розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненський р-н, Рівненська обл., 33028, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 06.04.2026 року №204950026710 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 (IПН: НОМЕР_1 );

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 03 січня 2025 року;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та має чинне посвідчення відповідної категорії. Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач зазначає, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 16.07.2024 №204950026710 йому відмовлено у призначенні пенсії з мотивів не підтвердження факту постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення. Вказане рішення було скасовано постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2026 у справі №520/23305/25 із зобов`язанням відповідача повторно розглянути його заяву з урахуванням висновків суду.

На виконання зазначеної постанови апеляційного суду відповідач повторно розглянув заяву позивача, однак рішенням від 06.04.2026 №204950026710 знову відмовив у призначенні пенсії, фактично зазначивши ті самі підстави відмови, які були покладені в основу раніше скасованого рішення. На думку позивача, відповідач не виконав рішення суду апеляційної інстанції, безпідставно не взяв до уваги висновки викладені в постанові апеляційного суду, а повторно безпідставно відмовив позивачу в призначені пенсії. У зв`язку з цим позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та просить суд його скасувати.

Ухвалою суду прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно приписів ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням від 02.06.1994 серії НОМЕР_2 , виданим Харківською обласною державною адміністрацією.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач проживав в селі Велика Яблунька на території Камінь-Каширського (колишнього Маневицького) району Волинської області в період з 01 січня 1986 року по 20 червня 1989 року, з 24 червня 1991 року по 19 серпня 1991 року, з 09 січня 1997 року по 30 вересня 1997 року, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади 2025/008849207.

08.07.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за призначенням пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», подавши наступні документи: паспорт громадянина України; довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; заяву про призначення пенсії; військовий квиток; диплом про навчання; довідку про відкриття рахунок в банку; довідку територіальної громади; посвідчення постраждалого від ЧАЕС; трудову книжку.

За принципом екстериторіальності розгляд заяви позивача здійснювалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №204950026710 від 16.07.2024 в призначені пенсії відмовлено. Відповідач мотивував своє рішення тим, що до періодів постійного проживання (постійної роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення не зарахував період з 09.01.1997 по 30.09.1997, оскільки згідно витягу з реєстру територіальної громади 2025/008849207 та відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 18.02.1989 р. прослідковується робота в м. Харкові, що не віднесене до зони гарантованого добровільного відселення

З такою відмовою позивач не погодився та оскаржив дане рішення до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 по справі №520/23305/25 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вулиця Олександра Борисенка, 7, Рівне, 33004, код 21084076), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – залишено без задоволення.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2026 у справі №520/23305/25 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 по справі №520/23305/25 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 16.07.2024 № 204950026710 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.07.2025 про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням висновків суду.

В іншій частині в позову відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 2422,40 грн.

Рішення набрало законної сили.

Згідно ч.4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2026 року у справі №520/23305/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянуло заяву позивача від 08.07.2025 про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням висновків суду, та повторно прийняло рішення від 06.04.2026 року №204950026710 про відмову у призначенні пенсії, з мотивів не зарахування періоду з 09.01.1997 по 30.09.1997 до періоду постійного проживання (постійної роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 18.02.1989 прослідковується робота в м. Харкові, що не віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.

Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 06.04.2026 року №204950026710, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п. 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Крім того, суд зазначає, що пенсії за віком відповідають ознакам такої категорії як власність, а тому не залежать від місця проживання особи пенсіонера, а її протиправне позбавлення буде порушенням гарантій, передбачених частиною четвертою статті 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон № 1058-IV).

Частина 3 ст. 4 Закону № 1058-IV встановлює, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону № 1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 (далі по тексту - Закон № 796-ХІІ).

Відповідно до ст. 49 Закону № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 55 Закону № 796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Абзацом 5 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону № 796-ХІІ визначено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років – на 3 роки, та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

У примітці до п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону № 796-ХІІ зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.

Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Тобто, обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону № 796-XII є факт проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років з моменту аварії до 01.01.1993.

При цьому, особам, які додатково проживали у зоні гарантованого добровільного відселення в період з моменту аварії по 31.07.1986, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 3 роки.

Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17, від 26.09.2018 у справі №205/4589/16-а.

Оцінюючи обґрунтованість тверджень позивача щодо наявності у нього права на призначення пенсії з посиланням на проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, суд зазначає, що початок такого проживання необхідно пов`язувати з моментом аварії, тобто, вказаний період проживання слід обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993. Таке обчислення пов`язане із поняттям виникнення зони гарантованого добровільного відселення, яке згідно з чинним законодавством нерозривно пов`язано із моментом аварії на ЧАЕС.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-ІV, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі по тексту - Порядок № 22-1; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Згідно з п. 7 розділу II Порядку № 22-1 документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

- для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;

- для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;

- для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Житомирською або Київською облдержадміністраціями;

- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Пунктом 3 ст. 14 Закону № 796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 65 Закону № 796-XII посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Відповідно до ч.ч. 3-5 ст.15 Закону № 796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Визначення рівнів забруднення, доз опромінення, відновлення їх шляхом розрахунку здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідних державних органів та обласних державних адміністрацій.

Таким чином, документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи, є відомості про місце проживання та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування, а також посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

При цьому суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 31.07.2019 року у справі №572/1173/17, від 29.01.2020 у справі №572/245/17 та від 17.06.2020 у справі №572/456/17.

Також, у постановах від 19.09.2019 у справі №556/1172/17, від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22, від 02.10.2024 у справі №500/551/23. від 11.11.2024 у справі №460/19947/23 Верховний Суд дійшов висновку про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням, або у зв`язку з роботою в такій місцевості. Водночас зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 первісно 08.07.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», до якої були надані копії документів: паспорт громадянина України; довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; військовий квиток; диплом про навчання; довідку про відкриття рахунку в банку; довідку територіальної громади; посвідчення постраждалого від ЧАЕС; трудову книжку.

Зі змісту посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи 3 категорії серії НОМЕР_2 від 02.06.1994 встановлено, що ОСОБА_1 має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для осіб, які постійно проживають та постійно працюють у зонах безумовного (обов`язкового) відселення та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони постійно проживали на день аварії або на 1 січня 1993 року у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні добровільного відселення – не менше трьох років. Посвідчення безстрокове та дії на всій території України.

Доказів визнання недійсним посвідчення позивача як на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії, так і на момент звернення до суду з даним позовом не надано.

Також, у відповідності до реєстру територіальної громади 2025/008849207 в період з 01.01.1986 по 20.06.1989, з 24.06.1991 по 19.08.1991, з 09.01.1997 по 30.09.1997 адресою місця проживання позивача зазначено село Велика Яблунька Камінь-Каширського району Волинської області (колишнього Маневицького району).

Відповідно до додатку № 1 постанови Кабінету Міністрів Української РСР № 106 від 25.07.1991 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» село Велика Яблунька Маневицького (нині Камінь-Каширського) району Волинської області входить до переліку населених пунктів, віднесених до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок радіоактивного забруднення.

Зі змісту спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 06.04.2026 №204950026710 встановлено, що період постійного проживання (постійної роботи) ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 3 роки 3 місяці 23 дні.

До періодів постійного проживання (постійної роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано період з 09.01.1997 по 30.09.1997 згідно витягу з реєстру територіальної громади 2025/008849207, оскільки відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 18.02.1989 прослідковується робота в м. Харкові, що не віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.

На виконання судового рішення відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії у зв`язку із недосягненням пенсійного віку станом на дату звернення – 08.07.2025.

Тобто, відповідачем у спірному рішенні зараховано період постійного проживання (постійної роботи) ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 20.06.1989, з 24.06.1991 по 19.08.1991 та чітко зазначено, що період постійного проживання (постійної роботи) ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 3 роки 3 місяці 23 дні.

Суд зауважує, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Тобто, позивач, як особа, яка постійно проживала у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії станом на 01.01.1993 не менше 3 років, що підтверджено відповідачем у спірному рішенні, має право на зменшення пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Покликання пенсійного органу щодо не підтвердження періоду постійного проживання (постійної роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення з 09.01.1997 по 30.09.1997, не впливає на висновки суду у цій справі про наявність факту постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії станом на 01.01.1993 не менше 3 років.

Таким чином, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 з підстав не підтвердження факту постійного проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення, є помилковою.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідачем жодних належних доказів на підтвердження правомірності спірного рішення, яке є предметом оскарження, надано не було.

Суд також зауважує, що при повторному розгляді заяви позивача від 08.07.2025 на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2026 року у справі №520/23305/25, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області у рішенні від 06.04.2026 №204950026710 зазначено підставу - до періодів постійного проживання (постійної роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано період з 09.01.1997 по 30.09.1997 р. згідно витягу з реєстру територіальної громади 2025/008849207, оскільки відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 18.02.1989 р. прослідковується робота в м. Харкові, що не віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.

Отже, на момент прийняття оскаржуваного рішення у розпорядженні відповідача перебував той самий витягу з реєстру територіальної громади 2025/008849207, який досліджувався під час розгляду первинної заяви про призначення пенсії.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, позивач виконав всі вимоги для отримання права на призначення пенсії за віком, тому суд доходить висновку, що оскаржуване рішення від 06.04.2026 року №204950026710 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо зобов`язання відповідача виплачувати пенсію позивачу, суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов`язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд зазначає, згідно пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Таким чином, наразі органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.

В спірному випадку заява позивачки про призначення пенсії за віком розглянута за принципом екстериторіальності Головним управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та за результатами розгляду заяви позивача, прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії. Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у цьому спорі є органом, що призначає пенсію.

В свою чергу, відповідно до пункту 4.10 зазначеного Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

Тобто, в даному випадку повноваження щодо призначення позивачу пенсії були делеговані Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області, проте обов`язок виплати пенсії залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера.

Таким чином наразі немає підстав вважати, що після призначення пенсії позивачу вона не буде нараховуватись.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи й інтереси фізичних або права й інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

Таким чином позовна вимога в частині виплати пенсії не підлягає задоволенню.

Враховуючи позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 06.04.2026 №204950026710 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 03 січня 2025 року.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 2108407699344) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 1 331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мороко А.С.