Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №520/1336/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 вересня 2026 року № 520/1336/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд.46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495) від 18.12.2025 за №1676253-2405-2030-UA63100050000079487, яким фізичній особі – платнику податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2024 рік у сумі 748,61 грн. за квартиру адресою: АДРЕСА_2 ;

- постановити окрему ухвалу з огляду на наявність явних та очевидних порушень законодавства збоку посадових осіб ГУ ДПС у Харківській області, окреслених стороною позивача у адміністративній позовній заяві від 21.01.2026 у даній справі, а також процесуальних документах у інших справах, що додані до неї, яку направити керівництву Державної податкової служби України для вжиття вичерпних заходів реагування, зокрема, проведення службової перевірки (розслідування) та притягнення до відповідальності винних посадових осіб з метою недопущення аналогічного роду порушень у подальшій роботі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 18.12.2025 за №1676253-2405-2030- НОМЕР_3 прийнято контролюючим органом безпідставно, оскільки повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Харківській області від 18.12.2025 №1676253-2405-2030-UA63100050000079487, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2024 рік у сумі 748,61 грн. за квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . відрізняється лише номером, датою прийняття та підписантом від аналогічного податкового повідомлення-рішення контролюючого органу за той самий 2024 звітний рік, що є предметом спору у адміністративній справі за №520/18140/25, що перебуває у провадженні колегії суддів Другого апеляційного адміністративного суду, а тому вказане рішення суб`єкта владних повноважень є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач надав до суду письмові пояснення, в яких вкав, що Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у спільній сумісній власності Позивача та ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 ) у 2024 році перебувала квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 35,8 кв.м.

ГУ ДПС надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення письмовий запит ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_4 , про визначення платника податку за квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 35,8 кв.м, яка перебуває у спільній сумісній власності.

Лист від 19.12.2024 № 61680/6/20-40-24-05-11 було направлено співвласнику квартири ОСОБА_1 , оскільки відповідно до вимог абз «б» підпункту 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначення платником податку одного з осіб - власників, відбувається лише за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, лист від 19.12.2024 № 61680/6/20-40-24-05-11 отримано особисто ОСОБА_1 02.01.2025 року.

Відповідь на лист ОСОБА_1 не надано, платника податку за квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 35,8 кв.м, яка перебуває у спільній сумісній власності, не визначено.

Також, повідомляємо, що відповідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інший співвласник зазначеної вище квартири має у спільній сумісній власності лише саме цю квартиру загальною площею 35,8 кв.м., яка окремо не є об`єктом оподаткування з урахуванням пільги передбаченою підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України.

Відповідно до пункту 2 підрозділу 11 розділу IV Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 березня 2021 р. за № 321/35943) (далі – Порядок № 5) первинні показники, необхідні для розрахунку сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб містяться у реєстрі платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сформованому на підставі даних про об`єкти нерухомості, отриманих податковими органами у порядку, встановленому підпунктом 266.7.4 пункту 266.7 статті 266 розділу XII Кодексу.

Зміни до реєстру платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вносяться: на підставі інформації інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про пільги, про об`єкти нерухомості, що не є об`єктом оподаткування тощо; за рішенням керівника територіального органу ДПС або особи, яка виконує його обов`язки, прийнятим на підставі заяви платника з доданням оригіналів документів про право власності на об`єкти нерухомості, площу таких об`єктів тощо.

Оскільки співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 35,8 кв.м, яка перебуває у спільній сумісній власності не дотримано вимоги абз. «б» підпункту 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України та рішенням суду також не визначено платника, відсутні підстави для внесення змін до інформаційно - комунікаційної системи, щодо визначення бази оподаткування за об`єкти житлової нерухомості, які належать ОСОБА_1 .

Також, відповідач додатково зазначив, що відповідно до п. 3 підрозділу 11 розділу IV Порядку № 5 суми податкових зобов`язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю попередньо розраховуються інформаційною системою, ґрунтуючись на відповідних первинних показниках, наявних в інформаційній системі станом на дату розрахунку

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Ф» не складалось у письмовій формі, не підписувались керівником чи іншою уповноваженою особою контролюючого органу, печаткою не завірялись та ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку не направлялись.

ГУ ДПС зазначає, що Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2020 № 846) затверджений Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, у відповідності до п.1 розділу III якого, структурний підрозділ контролюючого органу, який склав податкове - повідомлення-рішення за формою «Ф» відповідно до ПК України, роздруковує його в одному примірнику та після погодження з підрозділами правової роботи передає на підпис керівнику (виконувачу його обов`язків, його заступнику або уповноваженій особі) контролюючого органу.

Згідно з п. 42.1 ст. 42 податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Відповідно до п. 42.2 ст. 42 документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Тобто, саме лише відображення податкового повідомлення-рішення в електронному кабінеті не може вважатися врученим. У приватній частині (особистого кабінету) Електронного кабінету платник, зокрема, має доступ до інформації щодо сформованих податкових повідомлень-рішень. Однак повідомлення носять інформативний характер, призначені для перевірки інформації платником, та не мають на меті обов`язковість їх виконання.

З урахуванням вказаного відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

ОСОБА_3 є власником, якому на праві приватної власності належить нерухоме майно, а саме квартира загальною площею 110,2 кв.м., з них житлова площа: 72.2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 389536545 від 03.08.2024.

Також у власності позивача та у власності його матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на праві приватної спільної сумісної власності належить квартира загальною площею 35,8 кв.м., з них житлова площа: 18,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 389536698 від 03.08.2024.

03.07.2025 у Електронному кабінеті позивача на сайті ДПС України останній виявив те, що у невстановлену дату від Головного управління ДПС України в Харківській області від імені ОСОБА_4 (без зазначення її посади) надійшли наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0672960-2405-2030 від 12.06.2025, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2024 рік сумі 1 152,19 грн. у за квартиру за адресою : АДРЕСА_6 ;

- № 0672959-2405-2030-UA63100050000079487 від 12.06.2025, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2024 рік у сумі 748,61 грн. за квартиру за адресою : АДРЕСА_2 .

Не погодившись із прийнятим Головним управління ДПС у Харківській області податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2025 по справі №520/18140/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 12.06.2025 за №0672960-2405-2030, в частині визначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2024 рік у сумі 261 (двісті шістдесят одна) гривень 14 копійок за квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 .

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495) від 12.06.2025 за №0672959-2405-2030 UA63100050000079487, яким фізичній особі-платнику податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2024 рік у сумі 748,61 грн. за квартиру адресою: АДРЕСА_2 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду 09.07.2026 року по справі №520/18140/25 апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління ДПС у Харківській області залишені без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2025 по справі № 520/18140/25 залишено без змін.

20.01.2026 року у Електронному кабінеті позивача на сайті ДПС України останній виявив те, що у невстановлену дату від ГУ ДПС України в Харківській області надійшло податкове повідомлення-рішення за окреслені звітні роки, а саме: №1676253-2405-2030-UA63100050000079487 від 18.12.2025, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2024 рік у сумі 748,61 грн. за квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Не погодившись із прийнятим Головним управління ДПС у Харківській області податковими повідомленнями-рішеннями від 18.12.20225, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом пункту 8.1 статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Пунктом 8.3 статті 8 ПК України визначено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до підпункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно.

Підпунктом 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період).

В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Пункт 12.5 ст. 12 ПК України передбачає, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Згідно підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається в тому числі із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підстави та порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені статтею 266 ПК України.

Так, відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 261 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Положеннями підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України визначено, що база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності.

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України).

За правилами підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Згідно підпункту “б” підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку.

Тобто, відповідно до абз. “а” пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, у тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метри. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Як встановлено судом контролюючим органом за податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Харківській області від 18.12.2025 за №1676253-2405-2030-UA63100050000079487 фізичній особі-платнику податків ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2024 рік у сумі 748,61 грн за квартиру адресою: АДРЕСА_2 , яка перебуває у спільній сумісній власності позивача та його матері.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст.355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 368 Цивільного кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 369 Цивільного кодексу України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Згідно з пп. “б” пп. 266.1.2 п. 266.1 ст. 266 ПК України визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб, зокрема, якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб - власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є власник об`єкту оподаткування, а у разі, якщо такий об`єкт перебуває у сумісній власності кількох осіб, без поділу в натурі, обов`язок зі сплати такого податку покладається на особу лише за її згодою та згодою інших співвласників.

Враховуючи те, що матеріали справи не містяться відомостей про отримання від позивача згоди на нарахування йому податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо об`єкта нерухомості: квартира, розташована за адресою АДРЕСА_5 , загальною площею 35,8 кв.м., яка належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (частки власності цих осіб визначені як “ 1/1”), що підтверджується відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно, суд дійшов висновку про те, що у цій справі покладення обов`язку зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на позивача, за відсутності його згоди та згоди інших співвласників, з огляду на положення абз. “б” пп. 266.1.2 п. 266.1 ст. 266 ПК України, не може вважатись правомірним.

А отже оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495) від 12.06.2025 за №0672959-2405-2030 UA63100050000079487, яким фізичній особі-платнику податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2024 рік у сумі 748,61 грн. за квартиру адресою: АДРЕСА_2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, суд враховую положення ч. 4 ст. 78 КАС України відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, в рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2025 по справі №520/18140/25, яке набрало законної сили встановлено обставини неправомірності податкового-повідомлення рішення прийнятого відповідачем відносно позивача за аналогічних обставин та за той самий період.

Щодо посилання відповідача, що спірне податкове повідомлення - рішення не надіслано позивачу поштою, отже носить інформаційний характер та не є для позивача обов`язковим, суд зазначає, що наявність вказаного рішення в електронному кабінеті платника податків свідчить по його винесення та існування.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки наведених вище висновків суду не спростовують.

Частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених по справі обставин, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Стосовно клопотання позивача про постановлення окремої ухвали, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно ст. 166 КАС України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо, щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КАС України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 4 ст. 77 КАС України суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 211 КАС України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Статтею 244 КАС України визначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 6-1) чи є підстави для здійснення судового контролю, передбаченого частинами п`ятого, шостою статті 382 цього Кодексу.

Таким чином, оцінка доказів належить до дискреційних повноважень суду та здійснюється за його внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, під час ухвалення рішення по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин і умов, що сприяли порушенню закону.

Згідно ч. 9 ст. 249 КАС України окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

Верховний Суд в постанові від 14 березня 2024 року по справі №420/10595/22 вказав, що окрема ухвала має на меті усунення виявлених у процесі розгляду адміністративного позову порушень закону та є підставою для розгляду питання щодо відповідальності винних осіб, вона може стосуватися будь-якого суб`єкта, зокрема й того, який не бере участі у справі. Таким чином, окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників. Необхідність її постановлення зумовлена завданнями адміністративного судочинства - захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових, службових осіб у процесі здійснення ними управлінських функцій. За цих обставин слід зазначити, що суд має право, а не зобов`язаний постановити окрему ухвалу. Проте, враховуючи особливий статус суду в системі органів, що забезпечують правовий порядок, суд зобов`язаний реагувати на випадки очевидних, умисних або системних порушень закону.

Підставою для прийняття окремої ухвали є виявлення порушення закону та встановлення причин і умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час саме судового розгляду конкретної справи встановлено певне правопорушення. Юридична кваліфікація правопорушення судом не здійснюється. Водночас суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити (службова недбалість, зловживання владою тощо).

Аналізуючи викладене, обов`язковими умовами для прийняття окремої ухвали є порушення закону чи іншого нормативно-правового акта із чітким зазначенням такої норми та обґрунтуванням, у чому саме полягає відповідне порушення.

Крім того, якщо під час розгляду справи встановлено ознаки кримінального правопорушення, суд, постановляючи окрему ухвалу про інформування прокурора або органу досудового розслідування, має вказати, ознаки якого саме кримінального правопорушення ним виявлено, а також обґрунтовувати, покликаючись на докази, які містяться в матеріалах справи, суть кримінального правопорушення.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 01 лютого 2023 року по справі № 140/506/22, від 07 грудня 2023 року по справі № 420/21182/21, від 10 січня 2024 року по справі №320/4936/23.

В той же час, наведені позивачем обставини не свідчать про наявність підстав для винесення окремої ухвали, в порядку визначеному ст. 249 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання позивача стосовно постановлення окремої ухвали є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд.46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495) від 18.12.2025 за №1676253-2405-2030-UA63100050000079487, яким фізичній особі – платнику податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2024 рік у сумі 748,61 грн. за квартиру адресою: АДРЕСА_2 .

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд.46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ43983495) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рубан В.В.