Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №500/1156/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1156/26

15 вересня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізацію на особливий період на загальних підставах у формі повідомлення від 02.09.2025 року за вих.№9084/1 та зобов`язати відповідача втретє розглянути заяву позивача ОСОБА_1 від 11.07.2024 року та прийняти рішення щодо надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 13 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” у спосіб визначений Порядком №560.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.09.2025 року за вих.№9084/1, ОСОБА_1 поставлено до відома, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду №500/2234/25 від 11.08.2025 року повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 15.07.2024 року та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». За результатами розгляду заяви, протоколом від 01.09.2025 року №164 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомляє, що останній підлягає призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на загальних підставах; причини відмови: недотримання вимог пункту 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 16.05.2024 року №560 (Постанова КМУ №1558 від 13.12.2024 року внесені зміни, за якими під час особистого подання заяви на відстрочку військовозобов`язаний повинен пред`явити військово-обліковий документ (далі - ВОД) або ВОД в електронній формі. Вказана причина відмови, на думку позивача та його представника, є безпідставною, так як 11.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із письмовою заявою про надання йому відстрочки від призову за мобілізацією відповідно до пункту 13 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”. Позивач просить врахувати, що вказана заява ОСОБА_1 була подана до внесення змін до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 року №560, а саме набрання чинності постанови КМУ №1558 від 31.12.2024 року. Також, просить врахувати, що всі необхідні документи, завірені нотаріально для оформлення відстрочки, були позивачем ОСОБА_1 направлені разом із заявою про надання відстрочки цінним листом на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 09.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Зокрема, зауважує, що позивачем після 11.07.2024 заява з документами про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не подавалась, в той же час позивач не позбавлений права повторно звертатися до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою та документами про надання йому відстрочки в порядку визначеному Порядком №560.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_3 на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду №500/2234/25 від 11.08.2025 повторно розглянуто заяву позивача від 15.07.2024 та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

У відповідності до повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_1 №9084/1 від 02.09.2025, за результатами розгляду заяви позивача повідомлено, що протоколом від 01.09.2025 №164 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а також повідомлено, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причини відмови: недотримання вимог пункту 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (Постановою КМУ №1558 від 31.12.2024 внесені зміни, за якими під час особистого подання заяви на відстрочку військовозобов`язаний повинен пред`явити військово-обліковий документ або ВОД в електронній формі).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, визначає Закон України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), який закріплює загальні засади проходження в Україні військової служби визначає.

За вимогами ст.1 Закону №2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає, у тому числі, проходження військової служби.

Приписами ч. 5, 7 ст.1 Закону №2232-XII передбачено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII(далі - Закон №3543-XII).

Статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Суд звертає увагу, що з 18.05.2024 змінено порядок отримання відстрочки від військової служби, оскільки внесені зміни до ст.23 Закону №3543-XII. Також із вказаної дати набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов`язаними особами відстрочки.

Так, у відповідності до пунктів 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.

Згідно з п. 58 Порядку №560 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, дату подання заяви від 15.07.2024), за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

За змістом п.60 Порядку №560, Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Відтак, суд вважає, що за результатами розгляду питання про надання відстрочки ІНФОРМАЦІЯ_4 приймає відповідне рішення, що оформлене протоколом.

Поряд з цим, за визначенням, що міститься у статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що за владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

Отже, акт застосування норм права (індивідуальний акт) - це індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія індивідуального акта закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

Разом з тим, у спірному випадку позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізацію на особливий період на загальних підставах у формі повідомлення від 02.09.2025 року за вих.№9084/1.

На думку суду, позов у цій частині позовних вимог не підлягає до задоволення оскільки таке повідомлення не є актом індивідуальної дії у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак визнання його протиправним та скасування не призведе до відновлення порушених прав позивача та не є належним і ефективним способом судового захисту у розумінні статей 5 та 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому слід зазначити, що протокол від 01.09.2025 за №164, яким комісія ухвалила рішення про відмову у надінні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, позивачем не оскаржується. Хоча у самому повідомленні №9084/1 від 02.09.2025 зазначено, що оскарженню у судовому порядку підлягає рішення комісії, а не повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізацію на особливий період на загальних підставах у формі повідомлення від 02.09.2025 року за вих.№9084/1, не підлягає також до задоволення позовна вимога щодо зобов`язання відповідача втретє розглянути заяву позивача ОСОБА_1 від 11.07.2024 року та прийняти рішення щодо надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 13 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” у спосіб визначений Порядком №560, як похідна.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу приписів ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Виходячи з вищенаведеного, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 15 вересня 2026 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ),

відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ).

Головуюча суддя Дерех Н.В.