Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №460/6254/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 вересня 2026 року м. Рівне№460/6254/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до11 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до 11 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати дії 11 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України протиправними щодо не звільнення ОСОБА_1 ;

зобов`язати 11 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України звільнити військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сержанта, патрульний номер обслуги, 2-ї групи мінометів 2ВВ ПМЗ 1 ПКШР, з військової служби за сімейними обставинами на підставі абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» - у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю II групи та яка потребує постійного стороннього догляду, оскільки відсутні інші членів сім`ї, які зобов`язанні здійснювати такий постійний догляд.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у березні 2026 року він звернувся з рапортом до відповідача, в якому просив звільнити його з військової служби на підставі абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Даний рапорт обґрунтовано тим, що він є єдиною особою, яка може здійснювати догляд за його матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду, оскільки її чоловік , батько позивача, помер, а її дочка живе та працює закордоном без наміру повертатися на територію України та здійснює постійний догляд за своїм чоловіком. Зазначив, що проходити службу у складі Державної прикордонної служби України не бажає. Позивач вказує, що до рапорту ним долучено усі докази, що підтверджують факт існування обставин, що дають йому право на звільнення з військової служби. Натомість, на думку останнього, відповідач протиправно відмовив у звільненні з військової служби.

Ухвалою суду від 13.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні повністю. На обґрунтування своїх заперечень вказав, що позивачу повідомлено, що за результатами розгляду рапорту йому було відмовлено у звільненні з військової служби, оскільки надані ним документи не підтверджують заявлених сімейних обставин, які згідно з чинним законодавством можуть бути підставою для звільнення з військової служби. Зокрема, долучені до рапорту документи не підтверджують, відсутність інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 . Стверджує, що сестра, ОСОБА_3 , згідно вимог Сімейного кодексу України зобов`язана здійснювати догляд за своєю матір`ю. Зазначає, що позивачем не надані докази відсутності членів сім`ї другого ступеня споріднення. Відповідач стверджує, що приймаючи рішення про відмову у задоволенні рапорту позивача у звільненні з військової служби за сімейними обставинами за підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Сержант ОСОБА_1 з 04.04.2024 є військовослужбовцем та проходить військову службу за призовом під час мобілізації у 11 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії - номер обслуги другої групи мінометів другого вогневого відділення прикордонної мінометної застави першої прикордонної комендатури швидкого реагування, що не заперечуються сторонами.

10 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до начальника прикордонної мінометної застави першої прикордонної комендатури швидкого реагування 11 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України із рапортом, в якому просив клопотання перед вищим командуванням про звільнення з військової служби на підставі абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через сімейні обставини, а саме: у зв`язку зі здійсненням постійного догляду за своєю матір`ю - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи.

До рапорту позивачем було додано такі документи: копію свідоцтва про шлюб ОСОБА_4 з перекладом, копію довідки про реєстрацію місця проживання та склад сім`ї ОСОБА_5 з перекладом, копію витягу з анемнезом пацієнта, який виданий закладом охорони здоров`я у м. Портогруаро від 04.12.2025 року з перекладом, Акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 29.01.2026 року, Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 04.02.2026 року, копію витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 6113/25/120/В від 05.12.2025 року, копію рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю № б113/25/120/І від 05.12.2025 року, довідку № 08/577 від 30.01.2026 року, довідку № 08/578 від 30.01.2026 року, відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, копію військового квитка ОСОБА_1 , копію ідентифікаційного коду та свідоцтво про одруження ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , копію свідоцтва про народження № НОМЕР_3 , копію паспорту ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 та її ідентифікаційного коду, копію паспорту ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 , Витяг з реєстру територіальних громад ОСОБА_1 від 09.01.2026 року, Відомості про осіб місце проживання від 09.01.2026 року № 32/09-06, копію закордонного паспорту та посвідки постійного місця проживання ОСОБА_5 , копію свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_6 серії НОМЕР_6 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_7 , Свідоцтво про смерть ОСОБА_7 серії НОМЕР_8 .

За результатами розгляду рапорту позивача відповідачем відмовлено у звільненні позивача з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Така відмова оформлена листом військової частини НОМЕР_9 №08/4414-26-Вих від 19.03.2026.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон № 2232; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

На підставі частини другої цієї статті проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

За змістом частини четвертої вказаної статті порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 3 Закону № 2232 визначено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє до тепер.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач проходить дійсну військову службу в лавах Державної прикордонної служби України у Військовій частині НОМЕР_9 та з 04.04.2024 зарахований у списки особового складу та всі види забезпечення.

Так, судом встановлено, що 10 березня 2026 року позивач звернувся до відповідача із рапортом, в якому просив звільнити його з військової служби в запас у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір`ю ОСОБА_2 , особою з інвалідністю ІІ групи, водночас відповідачем фактично відмовлено позивачу у такому звільнені.

Надаючи відповідь на питання чи були у позивача передбачені Законом № 2232 підстави для звільнення його з військової служби й відповідно у відповідача підстави для фактичної відмови щодо такого звільнення, суд зазначає таке.

Підстави звільнення з військової служби передбачено статтею 26 Закону № 2232.

За змістом підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

В свою чергу, абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232 передбачено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Частиною сьомою статті 26 Закону № 2232 визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Аналіз вищезазначених положень нормативно-правових актів свідчить, що звільнення з військової служби через сімейні обставини можливе у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за наявності двох умов:

якщо у такої особи відсутні інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення або

якщо є члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, але вони самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Абзац 13 пункту 3 частини 12 статті 26 цього Закону № 2232-ХІІ регламентує можливість звільнення військовослужбовця з військової служби через необхідність постійного догляду за одним із батьків - в даному випадку особою з інвалідністю II групи. При цьому така підстава є правомірною за умови, якщо інший член сім`ї першого або другого ступеня споріднення через об`єктивні причини не може виконувати відповідні обов`язки (такі обставини встановлюються і враховуються в кожному конкретному випадку).

Таким чином, суд дійшов висновку, що «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня спорідненім такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232.

В контексті Закону № 2232-ХІІ поняття «відсутність» охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов`язки з догляду через об`єктивні обставини.

Вказані правові висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.02.2025 року по справі №380/16966/24.

Крім того, суду слід зазначити, що принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи.

Цей принцип також часто відомий як "in dubio pro persona" або "in dubio pro homine" (латинською мовою), що означає "у вагомих сумнівах - на користь людини".

Важливо також відзначити, що принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.01.1024 по справі №240/4894/23.

Отже, приведену у абзаці 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232І умову, як відсутність інших осіб, які можуть здійснювати догляд, задля досягнення результату у вигляді звільнення з військової служби, можна розтлумачити таким чином, що це не означає лише фізичної відсутності інших осіб, які можуть здійснювати догляд, а також відсутність об`єктивної можливості здійснювати такий догляд (в даному випадку неможливість повернення із-за кордону), оскільки в протилежному випадку, особа, яка потребує догляду, буде позбавлена опіки з боку близької особи, тобто, не буде досягнута мета, на яку має законні очікування така особа.

Разом з тим, Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (далі Положення № 1115/2009; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), яким визначається порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період (пункт 1).

Згідно з пунктом 279 Положення 1115/2009 військовослужбовець може бути звільнений за сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Звільнення військовослужбовців з цих підстав здійснюється згідно з письмовими документами, які підтверджують наявність у них відповідних сімейних обставин або інших поважних причин.

Пунктом 288 Положення № 1115/2009 передбачено, що у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення.

У разі звільнення військовослужбовця з військової служби за рішенням командування за розпорядженням начальника органу Держприкордонслужби, в якому проходить службу військовослужбовець, кадровий підрозділ органу забезпечує підготовку подання про його звільнення.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі Інструкція).

Пункт 5 Додатку 19 до Інструкції № 170 встановлює, що через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", подаються копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я:

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): інвалідність такої особи, її потребу в постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді.

Згідно з абзацом 13 п. 14.10 Розділу XIV Інструкції №170 документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

На виконання п. 1 Розділу ІІІ Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 № 189 (далі - Порядок № 189, у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.06.2021 № 1066) при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК.

Пункти 3 та 4 розділу ІІІ Порядку № 189 встановлює, що до основних завдань ЛКК належить:

1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;

2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;

3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;

4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).

ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:

форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року №337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві";

висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 № 407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я" затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" (далі - Наказ № 407).

На виконання п. 4 Наказу № 407 висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859.

Згідно із п. 7 Наказу № 407 у пункті 4 висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Пункт 9 Наказу № 407 встановлює, що висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

Отже, медико-соціальна експертна комісія визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності. Щодо визначення осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування та потребують постійного стороннього догляду, то такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-4/о) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.

Відповідно до Відомостей про осіб місце проживання яких було зареєстроване за адресою № 32/09-06 від 09.01.2026, про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за адресою: АДРЕСА_1 , у будинку за вказаною адресою зареєстрована ОСОБА_2 та відповідно до Акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 29.01.2026, проживає за вказаною адресою сама.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про народження серія НОМЕР_10 від 05.11.1975 ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , яка відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №6113/25/120/В від 05.12.2025 є інвалідом другої групи загального захворювання з 01.12.2025 до 01.12.2026 та потребує постійного стороннього догляду.

Необхідність постійного стороннього догляду підтверджується Актом перевірки сімейного стану військовослужбовця від 04.02.2026 року, що виданий ІНФОРМАЦІЯ_2 за заявою сержанта ОСОБА_1 .

Поряд з цим, відповідно до копії Свідоцтва про смерть серія НОМЕР_11 від 07.01.2021 чоловік ОСОБА_2 та батько позивача - ОСОБА_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 02.01.2021 складено відповідний актовий запис № 2.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що дочка ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та онука ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебувають закордоном, тобто мають постійне місце проживання в ТОРРЕ ДІ МОСТО - провінція ВЕНЕЦІЯ.

Відповідно до Свідоцтва про шлюб ОСОБА_5 12.11.2006 року уклала шлюб з громадянином Італії ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до довідки від 04.12.2025 клінічний стан здоров`я пана Камінотто оцінюється як критичний та пацієнт потребує постійного нагляду і допомоги з боку членів родини.

Таким чином, суд дійшов висновку, що тривале перебування доньки ОСОБА_5 закордоном свідчить про її сталу відсутність в Україні, а критичний стан здоров`я чоловіка є перешкодою для повернення до України з метою догляду за своєю матір`ю.

Актом обстеження сімейного стану військовослужбовця сержанта ОСОБА_1 від 04.02.2026 року, затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що ОСОБА_2 забезпечена житлом за адресою: АДРЕСА_1 та проживає сама. Крім того, вказано, що ОСОБА_2 є інвалідом другої групи загального захворювання. Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №6113/25/120/В від 05.12.2025 ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду та не здатна до самообслуговування. Донька ОСОБА_6 , 1971 року народження, проживає в Італійській республіці разом із сім`єю та здійсню догляд за своїм чоловіком ОСОБА_10 .

Саме через наявність таких сімейних обставин та необхідності здійснення постійного догляду за своєю матір`ю ОСОБА_2 позивач звернувся до відповідача із рапортом від 10 березня 2026 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Суд звертає увагу відповідача на те, що окрім позивача відсутні інші особи, які б могли здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , оскільки її чоловік помер, а донька та внуки на постійній основі перебувають закордоном без можливості повернутися. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах даної судової справи доказами підтверджується необхідність та факт постійного догляду ОСОБА_1 за своєю матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та членом сім`ї першого ступеня споріднення по відношенню до позивача, і, при цьому, відсутні інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення, які можуть здійснювати такий догляд.

Дотримання законодавчо визначеної процедури подання рапорту та доданих до нього документів, небажання продовжувати військову службу, наявність необхідності постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи та членом сім`ї першого ступеня споріднення по відношенню до позивача, і, при цьому, відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення, які можуть здійснювати такий догляд, свідчить про протиправну відмову 11 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України, оформленої листом №08/4414-26-Вих від 19.03.2026, у звільненні з військової служби за сімейними обставинами за підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Як наслідок, належним способом судового захисту прав та інтересів позивача буде зобов`язання 11 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України звільнити з військової служби ОСОБА_1 відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов належить до задоволення повністю.

Щодо зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання рішення суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.382 КАС України передбачено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим, суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Беручи до уваги обставини цієї справи, підстави зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.

Підстави для розподілу судового збору відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до 11 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову 11 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України, оформленої листом №08/4414-26-Вих від 19.03.2026 року, у звільненні ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами за підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Зобов`язати 11 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України звільнити з військової служби сержанта ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 3 категорії - номер обслуги другої групи мінометів другого вогневого відділення прикордонної мінометної застави першої прикордонної комендатури швидкого реагування, відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» - у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи та потребує постійного стороннього догляду, оскільки відсутні інші члени сім`ї, першого та другого ступенів споріднення, які можуть здійснювати такий постійний догляд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 15 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_12 )

Відповідач - 11 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_13 )

Суддя Д.П. Зозуля