Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №460/11107/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 вересня 2026 року м. Рівне№460/11107/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно; 2) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення — січень 2008 року відповідно положень абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням виплачених сум; 3) визнати протиправною військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 10.10.2024 відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078; 4) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4463,15грн щомісячно за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 10.10.2024, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням виплачених сум. В обґрунтування позову зазначає, що під час проходження військової служби відповідач не забезпечив нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у належному розмірі. Позивач вважає, що для проведення індексації грошового забезпечення до 28.02.2018 місяцем, з якого починається обчислення індексу споживчих цін, має бути січень 2008 року, оскільки саме з 01.01.2008 відбулося попереднє перед березнем 2018 року підвищення посадових окладів військовослужбовців. Щодо періоду починаючи з 01.03.2018 позивач зазначає, що внаслідок набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців. При цьому розмір його грошового забезпечення, що мав постійний характер, у березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року фактично не збільшився, тому відповідно до абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку №1078 у нього виникло право на індексацію-різницю в розмірі 4463,15 грн. Просить позов задовольнити.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечив. Вказує, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України лише у період з 18.08.2017 по 10.10.2024. Стверджує, що під час проведення остаточного розрахунку при звільненні 10.10.2024 позивачу донараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 18.08.2017 по 28.02.2018 у повному обсязі. При цьому відповідач не заперечує, що місяцем, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для цього періоду, є січень 2008 року. Стосовно періоду з 01.03.2018 відповідач зазначає, що внаслідок підвищення посадових окладів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу. За твердженням відповідача, різниця між сумою можливої індексації та розміром підвищення грошового забезпечення позивача у цьому місяці мала від`ємне значення, у зв`язку із чим підстав для виплати індексації-різниці не виникло. Крім того, відповідач посилається на те, що у 2023 році дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було зупинено, а з 01.01.2024 обчислення індексу споживчих цін для індексації здійснювалося наростаючим підсумком відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік». Просить у задоволенні позову відмовити.

Позовна заява надійшла до суду 23.06.2026.

Ухвалою суду від 24.06.2026 позов залишений без руху.

Ухвалою суду від 03.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розглянувши заяви по суті, з`ясувавши обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд враховує наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 18.08.2017 по 10.10.2024.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 10.10.2024 № 292 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби.

З матеріалів справи встановлено, що у лютому 2018 року до складу грошового забезпечення позивача, яке мало постійний характер, входили посадовий оклад у розмірі 530,00 грн, оклад за військовим званням у розмірі 50,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань у розмірі 260,00 грн та щомісячна премія у розмірі 6731,00 грн. Загальний розмір таких складових становив 7571,00 грн.

У березні 2018 року посадовий оклад позивача становив 2550,00 грн, оклад за військовим званням - 530,00 грн, надбавка за особливості проходження служби - 616,00 грн, щомісячна премія - 3875,00 грн. Загальний розмір грошового забезпечення, складові якого мали постійний характер, також становив 7571,00 грн.

Отже, розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року становив 0,00 грн.

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762,00 грн та величини приросту індексу споживчих цін 253,30 %, становила 4463,15 грн.

Водночас з військового квитка позивача серії НОМЕР_2 від 07.11.2018 та особистої картки на грошове забезпечення № 244 за 2017-2018 роки суд встановив, що з 02.04.2018 його призначено на іншу посаду - начальника контрольно-пропускного пункту.

Представник позивача звернувся до відповідача із запитом, в якій просив надати інформацію щодо, зокрема, нарахування та виплати позивачу за період проходження служби індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Листом відповідача від 22.05.2026 № 45/13-В-22-зі повідомлено, що індексація грошового забезпечення позивачу здійснювалась відповідно до Порядку № 1078.

Надалі, позивачем отримані копії карток на грошове забезпечення за 2017-2024 роки з Центрального архівного відділу Національної гвардії України.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у неналежному розмірі протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення, а грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

Відповідно до статті 2 цього Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними у гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила встановлений законом поріг індексації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі – Порядок № 1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Щодо вимог за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 внесено зміни до Порядку № 1078, відповідно до яких починаючи з 01.12.2015 визначальним для встановлення місяця, з якого розпочинається обчислення індексу споживчих цін, є підвищення тарифної ставки або посадового окладу, а не будь-яке збільшення грошового доходу військовослужбовця за рахунок інших його складових.

Посадові оклади військовослужбовців до 28.02.2018 визначалися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294, яка набрала чинності з 01.01.2008.

Наступне підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося лише з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.

Отже, для обчислення індексації грошового забезпечення позивача за період його служби до 28.02.2018 місяцем, з якого починається обчислення індексу споживчих цін, є січень 2008 року.

Такий висновок відповідає усталеній практиці Верховного Суду, зокрема висновкам, викладеним у постанові від 24.01.2023 у справі № 380/2553/20.

Відповідач цього фактично не заперечує, однак стверджує, що при звільненні позивачу вже донараховано та виплачено індексацію за період з 18.08.2017 по 28.02.2018 у повному обсязі.

Разом з тим матеріали справи не містять належного і зрозумілого розрахунку суми індексації за кожний місяць зазначеного періоду із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін, та її зіставлення із фактично виплаченою позивачу сумою.

Саме по собі посилання відповідача на здійснення відповідної виплати без розрахунку, який давав би суду можливість перевірити її правильність і повноту, не є достатнім доказом належного виконання встановленого законом обов`язку.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню за період, протягом якого позивач перебував на грошовому забезпеченні саме Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, а саме: з 18.08.2017 по 28.02.2018 включно, з урахуванням сум індексації, які вже були фактично виплачені.

Водночас вимоги за період з 01.12.2015 по 17.08.2017 задоволенню не підлягають, оскільки у цей період позивач не проходив військову службу у відповідача та не перебував у нього на грошовому забезпеченні. Доказів зворотного суду не надано і судом не встановлено.

Щодо вимог про виплату індексації-різниці з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 10.10.2024.

Відповідно до абзацу третього пункту 5 Порядку № 1078 у разі, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці не нараховується.

За змістом абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу та розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

При цьому відповідно до абзацу п`ятого пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок або посадових окладів враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

Для правильного застосування наведених положень необхідно визначити розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року як різницю між його грошовим забезпеченням у березні та лютому 2018 року, суму можливої індексації у березні 2018 року та зіставити ці величини.

Саме такий алгоритм застосування абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку № 1078 сформульований Верховним Судом, зокрема у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 та від 05.02.2024 у справі № 360/383/23.

Судом встановлено, що загальний розмір постійних складових грошового забезпечення позивача у лютому 2018 року становив 7571,00 грн, в березні 2018 року - також 7571,00 грн.

Відтак розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року становив: 7571,00 грн - 7571,00 грн = 0,00 грн.

Сума можливої індексації в березні 2018 року становила: 1762,00 грн х 253,30 % = 4463,15 грн.

Отже, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року не перевищив суму можливої індексації.

За таких обставин відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078 позивач набув право на індексацію-різницю в розмірі: 4463,15 грн - 0,00 грн = 4463,15 грн.

Твердження відповідача про те, що результат такого порівняння має від`ємне значення, належним розрахунком не підтверджене та встановленим судом обставинам не відповідає.

Разом з тим право позивача на виплату визначеної у березні 2018 року індексації-різниці не означає, що ця сума безумовно підлягає виплаті до моменту його звільнення незалежно від подальшої зміни посади.

У постанові від 07.07.2026 у справі № 200/8295/24 Верховний Суд, застосовуючи положення абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку № 1078, погодився з висновком про те, що індексація-різниця обчислюється стосовно тієї посади, яку військовослужбовець займав на момент підвищення посадового окладу, та не може надалі виплачуватися у визначеному для попередньої посади розмірі після призначення військовослужбовця на іншу посаду.

Верховний Суд у цій постанові виходив з того, що застосування абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку № 1078 можливе за умови, що підвищення посадового окладу відбулося під час проходження військовослужбовцем служби на тій самій посаді, а визначена для неї індексація-різниця не переноситься на грошове забезпечення за іншою посадою.

У справі, яка розглядається, позивач станом на 01.03.2018 проходив службу на посаді, щодо якої судом проведено наведене вище порівняння грошового забезпечення за лютий і березень 2018 року.

Водночас з 02.04.2018 позивача призначено на іншу посаду - начальника контрольно-пропускного пункту.

Таким чином, визначена за результатами підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року індексація-різниця у розмірі 4463,15 грн підлягає виплаті позивачу за період з 01.03.2018 по 01.04.2018 включно. Після призначення позивача з 02.04.2018 на іншу посаду правові підстави для перенесення на грошове забезпечення за новою посадою індексації-різниці, розрахованої щодо попередньої посади, відсутні.

Отже, вимоги щодо виплати саме індексації-різниці у розмірі 4463,15 грн щомісячно за період з 02.04.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 10.10.2024 задоволенню не підлягають.

Посилання відповідача на положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» наведеного висновку не змінюють.

Позивач не заявляє вимог щодо індексації за 2023 рік. Щодо 2024 року предметом позову є саме продовження виплати індексації-різниці, визначеної станом на березень 2018 року, а не правильність нарахування поточної індексації відповідно до правил, установлених для 2024 року.

Тому доводи відповідача про здійснення поточної індексації у 2024 році не є визначальними для вирішення заявленої позивачем вимоги.

Стосовно компенсації сум ПДФО суд зазначає, що відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, така компенсація виплачується одночасно з виплатою грошового забезпечення та інших виплат, право на які особа набула у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Отже при виплаті позивачу сум індексації, належних за цим рішенням, відповідач зобов`язаний одночасно здійснити компенсацію сум ПДФО, утриманих з таких виплат, у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене в його сукупності, доводи позивача частково відповідають обставинам справи, тому позовні вимоги належать до часткового задоволення.

Підстави для відшкодування судового збору у порядку ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 у належному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 18.08.2017 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 18.08.2017 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум ПДФО відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.04.2018 включно відповідно до абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.04.2018 включно, виходячи із щомісячного розміру 4463,15 грн, відповідно до абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум ПДФО відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 15 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Суддя Т.О. Комшелюк