Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №460/10489/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 вересня 2026 року м. Рівне№460/10489/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М.Недашківської, розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій.

ОСОБА_1 (далі – Позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – Відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не проведення індексації пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 10458,56 грн. на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 09.03.2026 індексацію пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 10458,56 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 з 01.03.2025 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» , на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 з 01.03.2026 відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 236 від 25.02.2026 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 09.03.2026.

Стислий виклад позиції Позивача.

Позивач зазначає, що отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Вказує, що щорічна індексація пенсії має здійснюватися за правилами частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника, який, як стверджує Позивач, був врахований при обчисленні його пенсії, – 10458,56 грн. Позивач посилається на постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168, від 23.02.2024 №185, від 25.02.2025 №209 та від 25.02.2026 №236, якими встановлено коефіцієнти збільшення 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 відповідно. Вважає, що Відповідач безпідставно не застосував ці коефіцієнти до показника 10458,56 грн. За таких обставин, просить суд позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Ухвалою суду від 17.06.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до статті 229 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З пенсійного протоколу вбачається, що основний розмір пенсії Позивача визначено у розмірі 50 відсотків від суми грошового забезпечення. Для обчислення пенсії враховано: посадовий оклад – 2470,00 грн; оклад за військовим званням – 1000,00 грн; процентну надбавку за вислугу років 40 відсотків – 1388,00 грн; середньомісячну суму додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці – 10458,56 грн. Загальна сума грошового забезпечення для обчислення пенсії становить 15316,56 грн, а основний розмір пенсії – 7658,28 грн.

26.05.2026 Позивач звернувся до Відповідача із заявою, в якій просив провести індексацію його пенсії шляхом послідовного збільшення показника 10458,56 грн на коефіцієнт 1,197 з 01.03.2023, на коефіцієнт 1,0796 з 01.03.2024, на коефіцієнт 1,115 з 01.03.2025 та на коефіцієнт 1,121 з 01.03.2026.

Листом від 01.06.2026 №1700-0203-8/43891 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило Позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку індексації пенсії.

Вважаючи, що Відповідач повинен був застосувати відповідні коефіцієнти безпосередньо до суми 10458,56 грн та послідовно збільшувати цей показник, Позивач звернувся до суду з цим позовом.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону №2262-XII пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, обчислюються з розміру грошового забезпечення з урахуванням відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас частина перша статті 43 Закону №2262-XII регулює порядок обчислення пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей. Саме для цієї категорії середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) визначається у порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Частиною другою статті 42 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV) передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Коефіцієнт такого збільшення визначається з урахуванням показників зростання споживчих цін та середньої заробітної плати, а розмір і порядок збільшення визначаються рішенням Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV (далі – Порядок №124). Пунктом 2 цього Порядку визначено коло пенсій, до яких застосовується механізм збільшення показника середньої заробітної плати, у тому числі пенсії, обчислені з урахуванням заробітку (грошового забезпечення), визначеного відповідно до частини першої статті 43 Закону №2262-XII.

У постанові від 30.04.2024 у справі №640/6980/19 Верховний Суд, перевіряючи правомірність такого нормативного регулювання, дійшов висновку, що пенсії за статтею 43 Закону №2262-XII обчислюються із середньомісячного заробітку (грошового забезпечення), який визначається в порядку Закону №1058-IV, лише для осіб із числа військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей відповідно до частини першої статті 43 Закону №2262-XII. Для інших осіб пенсії обчислюються із відповідних складових грошового забезпечення, а не із заробітку, визначеного в порядку Закону №1058-IV.

Верховний Суд також зазначив, що механізм частини другої статті 42 Закону №1058-IV через збільшення показника середньої заробітної плати застосовується до тих пенсій, для обчислення яких такий показник середньої заробітної плати фактично є складовою розрахункової формули.

Разом з тим наведене не означає, що пенсії осіб, яким пенсію призначено за Законом №2262-XII з грошового забезпечення відповідно до частини третьої статті 43 цього Закону, взагалі не підлягають щорічній індексації.

Статтею 64 Закону №2262-XII установлено спеціальний механізм щорічної індексації таких пенсій: призначені за цим Законом пенсії щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, який визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону №1058-IV. Таким чином, Закон №2262-XII відсилає до частини другої статті 42 Закону №1058-IV щодо визначення коефіцієнта збільшення, проте не змінює встановлену статтею 43 Закону №2262-XII базу обчислення військової пенсії та не перетворює складові індивідуального грошового забезпечення на загальнодержавний показник середньої заробітної плати.

Урядові постанови, якими проводилася індексація у спірний період, так само розмежовують ці два механізми.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 установлено коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 для перерахунку пенсій за Порядком №124, а окремим положенням передбачено підвищення з 01.03.2023 розмірів пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-XII, з урахуванням попереднього підвищення, на цей коефіцієнт. Розмір збільшення в результаті такого перерахунку у 2023 році не міг перевищувати 1500 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 установлено коефіцієнт збільшення 1,0796 та передбачено, що розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-XII, з урахуванням підвищень попередніх років підвищуються на зазначений коефіцієнт.

Аналогічне нормативне регулювання закріплено постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209, якою коефіцієнт збільшення визначено у розмірі 1,115, та постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236, якою коефіцієнт збільшення визначено у розмірі 1,121. Для пенсій, призначених за статтями 13, 21 і 36 Закону №2262-XII, відповідні постанови передбачають підвищення розміру пенсії з урахуванням підвищень, проведених у попередніх роках.

Отже, для пенсії Позивача, призначеної за вислугу років за Законом №2262-XII та обчисленої з грошового забезпечення відповідно до частини третьої статті 43 цього Закону, застосовним є спеціальний механізм: коефіцієнт, визначений на основі частини другої статті 42 Закону №1058-IV, застосовується до визначеного урядовими постановами розміру військової пенсії, а не до окремої складової грошового забезпечення у сумі 10458,56 грн як до нібито показника середньої заробітної плати в Україні.

Застосовуючи наведені положення до встановлених обставин справи, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, сума 10458,56 грн у пенсійній справі Позивача прямо визначена як середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці. Разом із посадовим окладом, окладом за військовим званням та надбавкою за вислугу років вона сформувала загальну суму грошового забезпечення 15316,56 грн, з якої у розмірі 50 відсотків обчислено основну пенсію – 7658,28 грн.

Показник 10458,56 грн не є середньою заробітною платою (доходом) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Тому відсутня правова підстава для його послідовного множення на коефіцієнти 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 за правилами частини другої статті 42 Закону №1058-IV та Порядку №124.

Водночас пенсійні протоколи підтверджують, що Відповідач застосовував до пенсії Позивача спеціальний механізм щорічного підвищення. Зокрема, базовий основний розмір пенсії 7658,28 грн було підвищено у 2022 році на 14 відсотків, що становило 1072,16 грн. У 2023 році розрахункове підвищення на коефіцієнт 1,197 перевищувало встановлену постановою №168 граничну величину, у зв`язку з чим індексацію визначено у сумі 1500,00 грн.

У 2024 році до основного розміру пенсії з урахуванням підвищень 2022 та 2023 років – 10230,44 грн – застосовано коефіцієнт 1,0796, внаслідок чого сума підвищення становила 814,34 грн. У 2025 році до розміру 11044,78 грн застосовано коефіцієнт 1,115, що дало підвищення 1270,15 грн. У 2026 році до розміру 12314,93 грн застосовано коефіцієнт 1,121, що дало підвищення 1490,11 грн.

Наведене узгоджується з конструкцією постанов №168, №185, №209 та №236, якими для пенсій, призначених за Законом №2262-XII, передбачено підвищення саме розміру пенсії з урахуванням підвищень попередніх років.

Суд відхиляє посилання Позивача на постанову Верховного Суду від 28.01.2025 у справі №400/4663/24 як на підставу для застосування іншого висновку у цій справі.

У справі №400/4663/24 спір виник щодо пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-IV. Під час призначення такої пенсії Пенсійний фонд безпосередньо застосував показник середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії, у розмірі 9118,81 грн. Саме цей загальнодержавний показник був складовою формули обчислення пенсії за статтями 27 і 40 Закону №1058-IV, а тому Верховний Суд дійшов висновку про необхідність його послідовного збільшення на відповідні коефіцієнти індексації.

У спірних правовідносинах Позивачу призначена пенсія – за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII, яка обчислена з індивідуального грошового забезпечення за правилами частини третьої статті 43 цього Закону. Сума 10458,56 грн є складовою такого грошового забезпечення, а не показником середньої заробітної плати в Україні, передбаченим статтею 40 Закону №1058-IV. Тому фактичні та правові обставини справи №400/4663/24 не є подібними в частині визначення бази, до якої застосовується механізм частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Такий підхід узгоджується з висновком Верховного Суду у справі №640/6980/19 щодо розмежування пенсій, обчислених із заробітку, визначеного за Законом №1058-IV, та пенсій, обчислених із відповідних складових грошового забезпечення за частиною третьою статті 43 Закону №2262-XII.

Посилання Позивача на статтю 7 КАС України також не змінює висновків суду. У цій справі суд не встановив суперечності між Законом №1058-IV, Законом №2262-XII та Порядком №124 у частині, яка є визначальною для спору. Обмеження механізму Порядку №124 пенсіями, для обчислення яких застосовується показник середньої заробітної плати за правилами Закону №1058-IV, відповідає правовому висновку Верховного Суду у справі №640/6980/19, тоді як індексація пенсій інших військових пенсіонерів забезпечується спеціальним механізмом статті 64 Закону №2262-XII та щорічних постанов Кабінету Міністрів України.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що Відповідач не допустив протиправної бездіяльності щодо проведення індексації пенсії Позивача.

Натомість матеріали справи підтверджують здійснення відповідних щорічних підвищень за спеціальним механізмом, установленим для пенсій за Законом №2262-XII. Вимога про застосування коефіцієнтів 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 шляхом послідовного збільшення суми 10458,56 грн не ґрунтується на нормах матеріального права та суперечить фактичній природі цієї суми.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.

Як наслідок, у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 15 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя К.М. Недашківська