Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №756/13061/25 — Оболонський районний суд міста Києва

27.08.2026 Справа № 756/13061/25

Номер справи 756/13061/25

Номер провадження 2/756/1025/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Белоконної І.В.

за участі секретаря - Погорелової В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») звернулося до суду з вищевказаним позовом.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 09.11.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 09.11.2024-10000263, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 17000,00 грн, строком на 124 дні, зі сплатою процентів та комісії за користування кредитом.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало, разом з тим, відповідач у порушення умов договору свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 38462,50 грн, яка складається з: 17000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10540,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 3600,00 грн - заборгованість по комісії; 7862,50 грн - неустойка.

З урахуванням наведеного, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 38462,50 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 24.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження по справі.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 22.01.2026 витребувано у ТОВ «Споживчий центр» детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений судом належним чином. В позовній заяві просив розглядати справу за їх відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 09.11.2024 між ТОВ «Споживчий центр» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір № 09.11.2024-10000263, за умовами якого позичальнику надано кредитні кошти у розмірі 17000,00 грн, строком на 124 днів, зі сплатою відсотків з користування кредитом у розмірі 1 % щоденно. Комісія, пов`язана з наданням кредиту - 9 % від суми кредиту та становить 1530,00 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 1530,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача - банківську картку № НОМЕР_1 .

Кредитний договір № 09.11.2024-10000263 від 09.11.2024 та заявка кредитного договору підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е897, який було направлено відповідачу на номер його мобільного телефону.

З матеріалів справи убачається, що позивач свої зобов`язання виконав належним чином.

З листа № 156-2207 від 22.07.2025, наданого ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», вбачається, що на банківську № НОМЕР_1 перераховано грошові кошти у сумі 17000,00 грн, згідно до кредитного договору № 09.11.2024-10000263.

Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

В позовній заяві представник позивача зазначає, що розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором становить 38462,50 грн, яка складається з: 17000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10540,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 3600,00 грн - заборгованість по комісії; 7862,50 грн - неустойка.

Позивачем ТОВ «Споживчий центр» не було надано жодних належних доказів на підтвердження вказаного розміру заборгованості.

З метою встановлення обставин справи суд витребував у ТОВ «Споживчий центр» розрахунок заборгованості за кредитним договором № 09.11.2024-10000263 від 09.11.2024. Проте, вимоги ухвали суду позивач не виконав, розрахунку заборгованості за кредитним договором не надавав.

За вказаних обставин суд позбавлений можливості перевірити наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором саме у заявленому позивачем розмірі 38462,50 грн.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 12, ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом (ч. 2 ст. 83, ч. 1 ст. 84 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Враховуючи встановлені вище обставини, проаналізувавши позовні вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд убачає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивачем не було надано належних та достатніх доказів на підтвердження наявності заборгованості саме у визначеному позові розмірі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує ст. 141 ЦПК України та відмову в задоволенні позову в повному обсязі, у зв`язку з чим понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 631, 1054, ст.ст. 9-14, 19, 23, 27, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Белоконна