Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №755/24129/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/24129/25

Провадження №: 2-а/755/38/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Бовкун М.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 22 листопада 2025 року № 5176 про накладення адміністратвиного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, стягнути судовий збір у сумі 605,60 грн.

На обгрунтування позовних вимог зазначив, що 02 грудня 2025 року засобами поштового зв`язку отримав копію постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22 листопада 2025 року

№ 5176 у справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП у зв`язку із непроходженням військово-лікарської комісії з метою визначення придатності до військової служби в строк до 05 червня 2025 року. Так 17 листопада 2025 року позивача працівниками поліції повідомлено, що з 27 серпня 2025 року останній перебуває у розшуку ТЦК та СП, у зв`язку із чим доставили військовозобов`язаного до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Того ж дня, уповноваженою особою ТЦК та СП складено протокол у справі про адміністративне правопорушення, де зафіксовано, що в строк до 05 червня 2025 року військовозобов`язаний не пройшов військово-лікарську комісію з метою визначення придатності до військової служби. Позивач підписав протокол та отримав його копію, водночас прав, передбачених статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП позивачеві роз`яснено не було. Поряд з цим, позивач неодноразово заявляв клопотання про необхідність надання йому професійної правничої допомоги. Розгляд справи про адміністративне правопорушення було призначено на 22 листопада 2025 року на 12-30 год. Однак, позивач не з`явився з поважних причин, оскільки з 20 листопада 2025 року по 25 листопада 2026 року перебував на лікуванні, у зв`язку із чим не міг повідомити ТЦК та СП про неможливість прибути на розгляд справи.

Згідно виписного епікризу від 30 вересня 2015 року позивача було визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час. На виконання вимог закону

03 червня 2025 року позивач пройшов медичну комісію (військово-лікарську) в ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по місту Києві та Київській області», встановлено, що позивач придатний до військової служби у військових частинах забезпечення, ВВНЗ, навчальних закладах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Копію такої довідки позивач надіслів до ІНФОРМАЦІЯ_4 , доставлена 30 червня 2025 року. Таким чином, склад адміністратвиного правопорушення відсутній.

З огляду на викладене позовні вимоги просив задовольнити.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями позов передано на розгляд судді Яровенко Н.О.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Дніпровського районного суду міста Києва Коровича О.С. від 18 лютого 2026 року № 445 щодо проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 березня 2026 року, справу передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23 березня 2026 року поновлено

ОСОБА_1 процесуальний строк звернення до суду з адміністративним позовом, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (в письмовому провадженні). Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 , правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Ухвалу про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками вручено відповідачу 27 травня 2026 року, що підтверджується інформацією із автоматизованої системи документообігу суду КП «Д-3» та сервісу «Трекінг» оператора поштового зв`язку «Укрпошта» за номером поштового відправлення № R067164304474.

Відповідно до частин п`ятої, восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши письмові матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до таких висновків.

17 листопада 2025 року оператором мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 солдатом ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення, встановлено, що ОСОБА_1 самостійно не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби та не пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією у встановлений законом термін, а саме до 05 червня 2025 року, чим порушив законодавство про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме пункт 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», чим вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Суд враховує, що шляхом проставлення особистого підпису ОСОБА_1 підтвердив, що йому роз`яснено зміст статті 63 Конституції України, а також права та обов`язки, передбачені статтею

268 КУпАП, а також повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться

22 листопада 2025 року о 12 год. 30 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У протоколі також зазначено, що до нього додається витяг з реєстру «Оберіг».

Шляхом проставлення особистого підпису ОСОБА_1 також підтвердив отримання примірника протоколу.

22 листопада 2025 року за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 винесено постанову

№ 5176 за справою про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Встановлено, що ОСОБА_1 , який був визнаний військово-лікарською комісією обмежено придатним до військової служби, самостійно не звернувся до ТЦК та СП для проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби та не пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією у встановлений законом термін, а саме в строк до 05 червня 2025 року, чим порушив законодавство про мобілізаційну підготовчку і мобілізацію, а саме пункт 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», чим вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Враховуючи, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, постановлено накласти на ОСОБА_1 штраф у сумі 25 500,00 грн.

На підставі частини другої статті 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня отримання постанови з метою примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби, штраф, визначений постановою по справі про адміністративне правопорушення, буде стягнуто у подвійному розмірі - 51 000,00 грн.

До матеріалів справи також долучено паперову копію запису від 20 листопада 2025 року

№ 235350095/1 МЦ «Я ваш лікар» щодо пацієнта ОСОБА_1 , зазначено, що за результатами обстеження створено медичний висновок про тимчасову непрацездатність № 1111-ЕР55-ВХ6Х-М452 з

20 листопада 2025 року по 26 листопада 2025 року (захворювання або травма загального характеру).

До матеріалів справи долучено виписний епікриз № 4133 солдата військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , 1992 року народження, який проходив обстеження у неврологічному відділенні військової частини НОМЕР_2 з 20 липня 2015 року по 31 липня 2015 року.

У довідці № 723, виданої Медичною (військово-лікарською) комісією ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по місту Києву та Київській області», дата видачі не зазначена, вказано, що ОСОБА_1 , військова частина НОМЕР_3 НГУ, пройшов медичний огляд у медичній (військово-лікарській) комісії 03 червня 2025 року. На підставі статті 23б, 64б, 61б графи 2 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності (непридатності) до військової служби, служби у військовому резерві «Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС», придатний до військової служби у військових частинах забезпечення, ВВНЗ, навчальних закладах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Суд також враховує, що до матеріалів справи долучено паперову копію інформації із сервісу «Posylka.net» про поштове відправлення. Водночас, номеру поштового відправлення, його вміст, особу відправника та одержувача не зазначено.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до вимог частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення (стаття 8 КУпАП).

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної Постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Стаття 280 КУпАП зобов`язує орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію встановлена статтею 210-1 КУпАП.

За частиною першою статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із частиною третьою наведеної статті вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Спеціальним законом, який визначає, зокрема, обов`язки громадян щодо здійснення мобілізації в особливий період, є Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543/зі змінами та доповненнями згідно із Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку»).

За визначенням абзацу 5 частини першої статті 1 Закону № 3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває станом на дату ухвалення рішення.

Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року

№ 65/2022 «Про загальну мобілізацію», яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває станом на дату ухвалення рішення.

Отже, станом на дату виникнення спірних правовідносин на території України діяв правовий режим особливого періоду.

Згідно з статтею 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Статтею 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, серед іншого, проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно із частиною першою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані, серед іншого, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

04. травня 2024 року набрав чинності Закон України від 21 березня 2024 року № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Цим документом з положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». Ним же було передбачено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до набрання чинності цим Законом, протягом 9 місяців з дня набрання ним чинності підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Відповідно до пункту 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення цього Закону установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

15 лютого 2025 року набрав чинності Закон України № 4235-ІХ від 12 лютого 2025 року яким було внесено зміни і викладено положення у наступній редакції:

«2. Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до

5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України-до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2025 року № 519 внесенні зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».

Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що обов`язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю). Вказані громадяни зобов`язані з 15 лютого 2025 року (дати набрання чинності Закону

№ 4235-ІХ) до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Як встановлено з матеріалів справи та не заперечувалося сторонами позивач ОСОБА_1 був визнаний обмежено придатними до військової служби. Відомостей про дату проходження останньої військово-лікарської комісії військовозобов`язаним ОСОБА_1 матеріали справи не містять, водночас позивач зазначає останню дату огляду- 30 вересня 2015 року.

Відомості про те, що позивач є особою з інвалідністю, що виключало б його обов`язок в частині виконання вимог щодо проходження повторного медичного огляду до 05 червня 2025 року, відсутні.

Отже, на позивача, як на особу, визнану обмежено придатною до військової служби до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», покладався обов`язок у період з 04 травня 2024 року до 05 червня 2025 року звернутися до ТЦК та СП чи через електронний кабінет отримати направлення на військово-лікарську комісію та пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

З матеріалів справи встановлено, що 03 червня 2025 року ОСОБА_1 пройшов медичний огляду у медичній (військово-лікарській) комісії ДУ «ТМО МВС України по місту Києву та Київській області», за висновком якої є придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ВВНЗ, навчальних закладах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, звёязку, оперативного забезпечення, охорони.

Суд враховує, що відповідно до пункту 1,3 Розділу VIII. Рішення М(ВЛ)К Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого Наказом МВС України 03 квітня 2017 року № 285 (в редакції наказу МВС України від 23 травня 2024 року № 331), за результатами лікарської (військово-лікарської) експертизи М(ВЛ)К приймають рішення (постанови) М(ВЛ)К, які включають відомості про діагноз, придатність (непридатність) до служби в поліції або військової служби та причинний зв`язок захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв). Рішення (постанови) приймаються з урахуванням мети проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи, зазначеної в Направленні на медичний огляд.

Водночас, матеріали справи не містять відомостей про те чи звертався військовозобов`язаний ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, чи отримав відповідне направлення ( в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста) та чи проходив він медичний огляду військово-лікарською комісією на підставі відповідного направлення.

Матеріали справи також не містять інформації про надання до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки висновку військово-лікарської комісії щодо визначення визначення придатності до військової служби за результатами повторного медичного огляду до 05 червня 2025 року. Позивачем не надано доказів направлення до ІНФОРМАЦІЯ_4 результатів огляду медичною (військово-лікарською) комісією ДУ «ТМО МВС України в місті Києві та Київській області».

Суд також враховує, що позивачем не надано власного військово-облікового документа, в тому числі сформованого через «Резерв+», чи витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які б містили відмітки про дату проходження останньої ВЛК, зокрема 03 червня 2025 року із актуальних висновків.

Таким чином, позивач як обмежено придатний до військової служби мав обов`язок щодо самостійного проходження медичного огляду у порядку, встановленому абз. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (№3621-IX від 21 березня 2024 року), який він не виконав, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті

210-1 КУпАП.

Безпідставна відмова (ухилення) від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби є порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема, частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Частиною першою статті 249 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованих за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу та, а також статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.

Відповідно до частини першої статті 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (частина друга статті 279-9 КУпАП).

Отже, частиною першою статті 268 КУпАП чітко регламентовано, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд враховує, що у протоколі про адміністративне правопорушення від 17 листопада 2025 року, шляхом проставлення особистого підпису ОСОБА_1 підтвердив, що йому роз`яснено зміст статті

63 Конституції України, права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП.

Також шляхом проставлення особистого підпису ОСОБА_1 підтвердив, що його повідомлено про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 22 листопада 2025 року о

12 год. 30 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Таким чином, ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Суд також враховує, що з клопотанням про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення, про неможливість прибути на розгляд справи через об`ктивні обставини, зокрема, через тимчасову непрацездатність згідно висновку від 20 листопада 2025 року, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, ОСОБА_1 до відповідача не звертався, доказів протилежного матеріали справи не містять. Правом на подання письмових заперечень до протоколу про адміністративне правопорушення не скористався. Протокол від 17 листопада 2025 року також не містить письмових пояснень чи заперечень позивача.

Згідно із частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт невиконання ОСОБА_1 положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» щодо повторного проходження військово-лікарської комісії, водночас, відповідачем дотримано порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскаржувану постанову відповідачем прийнято правомірно.

При цьому, судом перевірено, що постанова ухвалена уповноваженою посадовою особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки, якою стягнення накладено в межах санкції статті та з дотриманням річного строку накладення адміністративного стягнення, встановленого статтею 38 КУпАП України.

Оцінюючи інші доводи позову, суд зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі

25 500,00 грн відповідає вимогам чинного законодавства.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в справі докази, відповідно до статті 293 КУпАП України, суд, як орган, що розглядає адміністративний позов (скаргу або протест) на постанову по справі про адміністративне правопорушення, перевіривши законність і аргументованість винесеної постанови, дійшов висновку про те, що постанова від 22 листопада 2025 року № 5176 за справою про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП відповідає вимогам закону, а тому позов є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Також відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно із статтею 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати у виді судового збору слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 19, 132, 134, 143, 241-251 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1 .

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ НОМЕР_5 адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення виготовлено 15 вересня 2026 року.

Суддя О.О. Хромова