Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №754/5767/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/7904/26

Справа №754/5767/26

РІШЕННЯ

Іменем України

11 вересня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленко І. І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ціна позову 10 332,01 грн,

Стислий виклад позиції Позивача

У цій справі Позивач (Новий кредитор) подав позов, у якому просить стягнути з Відповідача (Позичальника) заборгованість за кредитним договором № 100719737 від 31.01.2024, укладеним між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан" (Первісний кредитор), право вимоги за яким було набуто Позивачем на підставі договору відступлення прав вимоги №109-МЛ/Т від 25.06.2024.

Позивач стверджує, що Відповідач отримав кредит у розмірі 15 720,00 грн та не виконав свої зобов`язання, що призвело до виникнення заборгованості, яка складається з основного боргу (14 148,00 грн), відсотків (33 726,96 грн) та комісії (1 572,00 грн).

Також Позивач просить покласти на Відповідача судові витрати, які складаються зі сплаченого ним судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Відповідач відзив на позов не подав.

КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Суд в ухвалі про відкриття провадження у справі вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) за наявними матеріалами справи без повідомлення сторін. Судове засідання у такому разі не проводитися.

Відповідач з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням, з наведенням відповідних підстав, що передбачені частинами п`ятою - сьомою статті 279 ЦПК України, не звертався.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається […] через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (частини перша та друга статті 279 ЦПК України).

Відповідач був повідомлений належним чином про розгляд справи у суді.

Суд надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі на адресу, що є зареєстрованим місцем проживання Відповідача. Поштовий конверт повернуто з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", що є належним повідомленням врученням ухвали про відкриття провадження у справі (пункт 4 частини восьмої статті 128, пункт 5 частини шостої статті 272 ЦПК України).

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться (частина перша статті 131 ЦПК України).

З метою належного інформування про розгляд справи Відповідача, який не має електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, вжив додаткових заходів та застосував альтернативні способи комунікації. Зокрема, крім ухвали про відкриття провадження у справі, що надсилалась Відповідачу за адресою його місця проживання, що зареєстровано у встановленому законом порядку, відповідна ухвала була доведена до відома Відповідача через Портал Дія.

Додатково, з метою вжиття заходів щодо належного повідомлення Відповідача про розгляд справи, Суд надсилав копію ухвали про відкриття провадження у справі на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2.

У зв`язку з ненаданням Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, і не заявлення клопотання про надання додаткового часу для подання відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина восьма статті 178 ЦПК України).

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ОЦІНКА СУДУ

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).

Також цей Закон встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1 , абзац четвертий частини другої статті 8).

Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися) зазначаються у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

31.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілоан" (Первісний кредитор) та Відповідач, ОСОБА_1 , уклали договір про споживчий кредит № 100719737 у формі електронного документа з урахуванням особливостей укладання кредитного договору в електронному вигляді, що визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з умовами цього договору, сторони домовилися про надання кредиту в розмірі 15 720,00 грн загальним строком на 99 днів, який складається з пільгового періоду (9 днів та закінчується 09.02.2024) й поточного періоду (90 днів та закінчується 09.05.2024). Кінцевим терміном повернення кредиту є 09.05.2024.

27.04.2026 на виконання ухвали суду АТ "Універсал Банк" надіслав до Суду лист № БТ/Е-16746, у якому підтвердив, що на ім`я Відповідача було емітовано картку № НОМЕР_1 . У період з 31.01.2024 по 07.02.2024 на платіжну карту № НОМЕР_1 було зараховано кошти у розмірі 15 720,00 грн.

У спорах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанова Верховного Суду від 28.01.2026 у справі № 641/8415/23).

У справі, що розглядається, Позивач довів належними та допустимими доказами факт надання Відповідачу кредитних коштів та належність йому карткового рахунку.

Відповідач порушив умови договору та не повернув кредит у встановлений строк, тому Суд визнає обгрунтованими вимоги Позивача в частині стягнення 14 148,00 грн заборгованості за тіломкредиту.

Суд встановив, що нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося за період з 31.01.2024 по 24.05.2024. Відповідач здійснював часткове погашення кредитної заборгованості, а саме 09.02.2024 сплачено суму коштів у розмірі 4 716,00 грн, які первісний кредитор розподілив таким чином: 1 572,00 грн - сплата комісії за пролонгацію, 1 572,00 грн - сплата процентів по кредиту, 1 572,00 грн - сплата тіла кредиту.

Водночас Суд бере до уваги, що пунктом 5 розділу І Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон № 3498-IX), який набрав чинності 24 грудня 2023 року, було внесено зміни до Закону України "Про споживче кредитування".

Зокрема, відповідними абзацами підпункту 6 пункту 5 розділу І Закону № 3498-IX статтю 8 Закону України "Про споживче кредитування" було доповнено новими частинами, серед яких частина п`ята, яка імперативно встановлює загальне правило: "Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %"

Водночас цим же пунктом 5 розділу І Закону № 3498-IX (а саме відповідними абзацами його підпункту 13) розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" було доповнено пунктом 17 такого змісту: "17. Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %"

Отже, обидві вказані зміни - як щодо встановлення загального ліміту ставки в 1 %, так і щодо тимчасового передіного періоду та лімітів у 2,5 % та 1,5 %, були врегульовані єдиною законодавчою нормою: пунктом 5 розділу І Закону № 3498-IX.

Порядок застосування вказаних норм у часі визначений окремо. Так, пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3498-IX чітко визначено, що дія пункту 5 розділу І Закону № 3498-IX (зокрема, норма про те, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %, та норма щодо тимчасового періоду) поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (стаття 5 ЦК України).

Ураховуючи загальні принципи дії актів цивільного законодавства у часі, а також пункт 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3498-IX норма частини п`ятої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" (у редакції Закону № 3498-IX) поширюється на договори про споживчий кредит, укладені після 24 грудня 2023 року. Також ця норма застосовується до договорів, що укладені раніше, якщо строк дії таких договорів було продовжено після набрання чинності цим Законом.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що з огляду на приписи частини третьої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони підлягає особливому правовому захисту (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013). Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення КСУ від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011).

З огляду на таку об`єктивну нерівність сторін у правовідносинах споживчого кредитування, під час застосування та тлумачення норм законодавства суди зобов`язані керуватися загальноправовим принципом, викладеним у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 240/4894/23. Згідно з висновками Верховного Суду принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи. Цей принцип також часто відомий як in dubio pro persona або in dubio pro homine (латинською мовою), що означає "у вагомих сумнівах - на користь людини". Принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.

У контексті спірних правовідносин цей принцип реалізується через імператив in dubio pro consumatore (принцип сприятливого тлумачення для споживача).

Суд бере до уваги, що в межах одного законодавчого акта (Закону № 3498-IX) існує загальне імперативне правило про обмеження максимальної денної процентної ставки в 1% поряд із тимчасовим дозволом на застосування ставки 2,5% та 1,5% (з 24 грудня 2023 року по 19 серпня 2024 року). Одночасна наявність вказаних норм створює колізію норм права щодо тих кредитних договорів, що були укладені з 24 грудня 2023 року по 19 серпня 2024 року.

Водночас під час запровадження обмежень процентної ставки пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3498-IX було визначено, що дія нових імперативних обмежень (зокрема щодо максимального розміру процентної ставки) поширюється навіть на ті договори про споживчий кредит, які були укладені до набрання чинності цим Законом, у разі продовження строку їх дії.

З цього логічно випливає, що якщо законодавець визнав, що дія пункту 5 розділу І Закону № 3498-IX (зокрема, що максимальний розмір денної процентної ставки... не може перевищувати 1 %) застосовується також до раніше укладених договорів при їх пролонгації, то тим більше (a fortiori) ця імперативна норма є обов`язковою для застосування до нових договорів, укладених після набрання Законом чинності (починаючи з 24 грудня 2023 року).

Відповідно, здійснюючи системний аналіз наведених норм крізь призму принципу in dubio pro consumatore та керуючись необхідністю захисту інтересів слабшої сторони, Суд доходить висновку, що тимчасовий період (з 24 грудня 2023 року по 19 серпня 2024 року), передбачений пунктом 17 Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", який було доповнено Законом № 3498-IX, нерозривно пов`язаний із пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 3498-IX.

За висновком суду поступове зниження процентної ставки до 2,5% та 1,5% було запроваджено для врегулювання правовідносин за договорами, які були укладені до 24 грудня 2023 року (тобто, до набрання чинності Законом № 3498-IX), але строк дії яких продовжувався після цієї дати. Такий перехідний механізм мав на меті дати фінансовим установам час на адаптацію діючих кредитних портфелів.

Натомість при укладенні нових договорів з 24 грудня 2023 року фінансові установи зобов`язані дотримуватися імперативної вимоги частини п`ятої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування", встановлюючи ставку не більше 1% на день.

Суд ураховує, що частинами п`ятою та шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Водночас Суд зазначає, що станом на час розгляду цієї справи Верховний Суд ще не сформував єдиного правового висновку щодо застосування пункту 5 розділу І Закону № 3498-IX (в аспекті визначення максимального розміру процентів) до нових договорів про споживчий кредит, укладених у перехідний період - з 24.12.2023 по 19.08.2024 року.

За приписами частини першої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці, неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

З огляду на неоднозначність положень пункту 5 розділу І Закону № 3498-IX та відсутність практики суду касаційної інстанції щодо його тлумачення, Суд, діючи з метою забезпечення та рівності громадян перед законом та керуючись імперативом сприятливого тлумачення для споживача (in dubio pro consumatore), вважає за доцільне врахувати існуючу практику судів апеляційної інстанції у подібних правовідносинах, яка є найбільш сприятливою для позичальника (споживача) (зокрема, постанова Київського апеляційного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 381/1523/25; постанова Полтавського апеляційного суду від 25.02.2026 у справі № 548/1148/25; постанова Волинського апеляційного суду від 02.12.2025 у справі № 157/1164/25; постанова Дніпровського апеляційного суду від 16.02.2026 у справі № 205/2509/25; постанова Дніпровського апеляційного суду від 04.02.2026 у справі № 195/762/25, постанова Львівського апеляційного суду від 16.02.2026 у справі № 464/355/25, постанова Львівського апеляційного суду від 12.02.2026 у справі № 944/3247/25 та інші).

У справі, що розглядається, кредитний договір із Відповідачем був укладений 31.01.2024 року, тобто після набрання чинності Законом № 3498-IX. З огляду на викладене, пункт 17 Перехідних положень щодо дозволеної ставки 2,5% та 1,5% не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки це погіршує становище споживача. Правомірним є застосування виключно загальної норми - обмеження денної процентної ставки на рівні 1%.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним (частина п`ята статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

Тому Суд не бере до уваги розрахунок заборгованості процентів, наданий Позивачем, оскільки він ґрунтується на нікчемних умовах договору, та здійснює власний перерахунок в межах максимальної ставки 1% на день.

Період з 01.02.2024 по 09.02.2024 (9 днів): Залишок тіла кредиту - 15 720,00 грн. Нараховані проценти 1 414,80 грн (15 720,00 грн ? 1% ? 9 днів). 09.02.2024 року Відповідач сплатив 1 572,00 грн, які первісний кредитор зарахував у рахунок погашення процентів. Ця сума повністю погашає нараховані проценти. Залишок нерозподілених коштів становить 157,20 грн (1 572,00 - 1 414,80).

Період з 10.02.2024 по 09.05.2024 (90 днів): Залишок тіла кредиту - 14 148,00 грн. Нараховані проценти 12 733,20 грн (14 148,00 грн ? 1% ? 90 днів). Суд зараховує суму коштів у розмірі 157,20 грн у рахунок погашення процентів. Залишок несплачених процентів за цей період: 12 576,00 грн (12 733,20 грн -157,20 грн).

Отже, Суд встановив, що з урахуванням здійснених Відповідачем платежів, загальний обсяг нарахованих за ставкою 1%, що встановлена частиною п`ятою Закону України "Про споживче кредитування" та непогашених процентів у межах строку кредитування (99 днів) становить 12 576,00 грн.

Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 1 572,00 грн.

Відповідно до пункту 1.5.1 Договору комісія за надання кредиту: 1 572,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Суд визнає обґрунтованими вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача заборгованості зі сплати комісії за надання кредиту, оскільки Закон України "Про споживче кредитування" після внесення відповідних змін передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту (пункт 31.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, провадження № 14-44цс21, пункт 43 постанови Верховного Суду від 17 квітня 2025 року у cправі № 910/1274/24, пункт 61 постанови Верховного Суду від 01 липня 2025 року у cправі № 910/2578/24).

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зробив висновок про те, що "якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Натомість у цій справі погоджені сторонами умови кредитного договору, в яких зазначено перелік послуг, за які передбачено сплату комісії за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості, не є нікчемними, відповідають вимогам чинного Закону України "Про споживче кредитування", оскільки перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця наведено у договорі.

Суд бере до уваги, що Верховний Суд у постанові від 01 липня 2025 року у cправі № 910/2578/24, розглядаючи у подібних правовідносинах питання щодо стягнення комісії за типовим договором укладеним з первісним кредитором ТОВ "Манівео", яка оплачується разово відповідно до п. 1.5.1., і в разі пролонгації, комісія за сплату та обслуговування кредиту, в сумах визначених в п. 2.3.1.1, погодився з висновками судів щодо наявності правових підстав для стягнення комісії (пункт 91 постанови).

Щодо наявності в Позивача, як нового кредитора, права вимоги

Позивач має право вимагати сплату заборгованості, оскільки кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).

У цій справі Позивач набув права вимоги до Відповідача за договором споживчого кредиту, що є предметом спору, на підставі договору відступлення прав вимоги №109-МЛ/Т від 25.06.2024, що був укладений з Первісним кредитором.

Презумпція чинності цього договору не спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 204 ЦК України). У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010).

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої, частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, а у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено частково на 57,20%, тому з Відповідача підлягає стягненню на користь Позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 522,90 грн.

Позивач просить також відшкодувати 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратам (частина друга статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 105 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

Суд перевірив і встановив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 8 000,00 грн визначено згідно з умовами договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладеного між Позивачем та Адвокатським об`єднанням "Апологет".

На підтвердження факту надання таких послуг Позивач надав Суду копію акта № Д/19251 наданих послуг від 09.03.2026, копію детального опису наданих послуг на загальну суму 8 000,00 грн (загальний витрачений час 6 годин 30 хвилин) та копію ордера.

Суд зазначає, що за приписами частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, є правом суду, яке реалізується виключно за наявності клопотання іншої сторони про не співмірність таких витрат з наведенням відповідних доказів.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Відповідач відзиву на позов не подав, будь-яких заперечень щодо складу, обсягу та розміру понесених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу не висловив, а також не заявляв клопотання про їх зменшення.

У зв`язку з наведеним, оскільки Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд здійснює розподіл понесених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн виключно на підставі вимог частини другої статті 141 ЦПК України, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково на 57,20%, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 576,00 грн (8 000,00 грн х 57,20%).

Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, Суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" суму заборгованості за кредитним договором № 100719737 від 31.01.2024 в сумі 28 296,00 грн (з яких: 14 148,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 12 576,00 грн заборгованість за сумою відсотків та 1 572,00 грн заборгованість за комісією), а також судовий збір у сумі 1 522,90 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 576,00 грн. Загальна сума до сплати становить 34 394,90 грн (сім тисяч дев`ятсот шість гривень дев`яносто вісім копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Позивач (Стягувач) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль- Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_2 в АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", МФО 300614)

Відповідач (Боржник) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано 11.09.2026

Суддя Інна КОВАЛЕНКО