Постанова від 18 січня 2026 р. у справі №752/28270/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/28270/25

Провадження №: 3/752/311/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2026 м. Київ

суддя Голосіївського районного суду міста Києва Бушеленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли

відГолосіївське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві

пропритягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП

відносно ОСОБА_1 дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 місце проживання - АДРЕСА_1

за участі ОСОБА_1 , ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

До Голосіївського районного суду міста Києва надійшов протокол про адміністративне правопорушення від 10.11.2025 серії ВАД № 743052 для цілей притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП ОСОБА_1 , за змістом якого 01.11.2025 о 19:40 останній за адресою: у АДРЕСА_2 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини - ОСОБА_3 , у присутності неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

До вказаного протоколу приєднано копії рапортів оперативного чергового від 01.11.2025, копію письмових пояснень ОСОБА_3 від 02.11.2025, копію форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства (ризик низький), копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 , копію посвідчення водія ОСОБА_1 із застосунку сервісу надання державних цифрових послуг "Дія".

У судовому засіданні ОСОБА_1 надав усні пояснення, за змістом яких з ОСОБА_3 одружився за 2 тижні до події, хоча разом вони вже тривалий час і мають спільну малолітню дитину, проживали в одній квартирі, конфлікт дійсно виник на тлі того, що він її звинуватив, що дружина повернулась додому п`яна разом із неповнолітньою дитиною. Просив її не сваритись при дитині, вона не реагувала, тому він взяв її за горло та поклав на підлогу, вона "брикалася", натомість він вирішив зібрати свої речі та пішов з квартири. Свою вину не заперечував, проте пояснив, що, навпаки, не хотів виясняти стосунки при дитині, проте жінка кричала, налякала дитину, а та, в свою чергу, викликала поліцію. З 02.11.2025 разом не проживають.

ОСОБА_2 надала пояснення, за змістом яких у них з ОСОБА_1 є спільна маленька дитина, офіційно вони одружилися нещодавно, проте проживали разом. З ними проживає її дочка від попереднього шлюбу. 01.11.2025 вони зі старшою дочкою прийшли додому з прогулянки і ОСОБА_1 накинувся на неї, звинувачував у вживанні алкоголю, хапав за шию, душив, вона була налякана, просила дочку викликати поліцію, дочка набрала у "102", не встигла договорити, як чоловік вихопив у неї телефон і пішов з ним з дому. До дитини агресію силу не застосовував. Дійсно вже не проживають разом. Дочку просила не допитувати.

До суду також надійшла заява Щербини Яни Миколаївни в інтересах ОСОБА_4 про визнання винуватим ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні, враховуючи, що останнім часом ОСОБА_1 себе поводив агресивно, підвищував голос при розмові з матір`ю неповнолітньої. 01.11.2025 вчинив домашнє насильство відносно матері ОСОБА_3 в присутності ОСОБА_4 , відповідно, завдав своїми діями неповнолітній психологічне насилля. Просила суд допитати свідка події - неповнолітню ОСОБА_4 .

Заяву Щербини Я.М. суд (суддя) залишає без розгляду з огляду на те, що до заяви не приєднано належних доказів повноважень адвоката у цій судовій справі. Зокрема, до заяви було приєднано ордер на адвоката Щербини Я.М. від імені неповнолітньої ОСОБА_4 , 2011 року народження та жодних документів, які б доводили правомочність неповнолітньої вчиняти від свого імені правочини з отримання професійної правничої допомоги.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши наявні пояснення, усні пояснення учасників, суд (суддя) зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначає домашнє насильство як діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (ст. 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 269 КУпАП потерпілим у справі про адміністративне правопорушення є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.

Згідно з ч. 4 ст. 269 КУпАП якщо адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173-2 або 173-6 цього Кодексу, було вчинено у присутності малолітньої чи неповнолітньої особи, така особа також визнається потерпілим, незалежно від того, чи було їй заподіяно шкоду таким правопорушенням, і на неї поширюються права потерпілого, крім права на відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 № 1-р/2019 у справі зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

19.01.2026 в судовому засіданні з пояснень учасників судом (суддею) з`ясовано, що 10.11.2025 щодо ОСОБА_1 оформлено два протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 173-2 КУпАП, зокрема за ч. 1 ст. 172-2 КУпАП за застосування домашнього насильства щодо дружини ОСОБА_2 та за ч. 2 ст. 173-2 щодо вчинення домашнього насильства щодо дружини ОСОБА_2 у присутності неповнолітньої дочки дружини - ОСОБА_4 .

Представлені суду документи та свідчення учасників не містять відомостей про те, що неповнолітня ОСОБА_4 стала жертвою домашнього насильства.

З аналізу вищевикладених положень законодавства слідує, що застосування домашнього насильства до осіб, які підпадають під дію Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" у присутності малолітньої дитини без наявності умислу скривдити дитину не повинно кваліфікуватися саме по собі за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. У цьому разі неповнолітня має бути визначена в якості потерпілої на рівні з повнолітнім потерпілим, що відповідатиме положеннями ч. 4 ст. 269 КУпАП.

Натомість у протоколі від 10.11.2025 серії ВАД № 743052 потерпілою вказано лише ОСОБА_4 , тоді як у протоколі, складеному для цілей притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства щодо дружини, потерпілою вказано лише ОСОБА_2 .

За вчинення домашнього насильства щодо дружини у присутності дитини ОСОБА_1 вже притягнутий до адміністративної відповідальності у справі № 752/28269/25, а тому провадження у цій справі підлягає закриттю в порядку п. 8 ст. 247 КУпАП, де передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за наявності по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту.

За таких обставин, керуючись ст. 9, 23, 173-2, 247, 268, 276, 279, 280, 283-285 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП закрити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.В. Бушеленко