Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №640/860/21 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 вересня 2026 року м. ПолтаваСправа № 640/860/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправними дій, скасування картки відмови, визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позовних вимог та їх обґрунтування.

Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 (також – позивач, ФОП ОСОБА_1 ) у січні 2021 року звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Галицької митниці Держмитслужби, у якому просив:

визнати протиправними дії Галицької митниці Держмитслужби щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ФОП ОСОБА_1 , за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються;

скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209170/2020/02008;

визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості № UА 209000/2020/900018/2 від 28.12.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що для здійснення митного оформлення товару позивачем до митного органу була подана електронна митна декларація № UА209170/2020/099832 від 28.12.2020 разом із пакетом документів. У митній декларації № UА209170/2020/099832 від 28.12.2020 митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору на рівні 31,67 Євро/шт (або 0,59 Євро/за кг нетто). Проте відповідач всупереч вимог чинного законодавства за результатами опрацювання поданої митної декларації та документів склав картку відмови у прийнятті митної декларації № UА209170/2020/02008 та прийняв рішення про коригування митної вартості № UА 209000/2020/900018/2 від 28.12.2020.

Позивач зазначив, що спірне рішення не містить достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, та інформації, що призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, заявленої декларантом.

У спірному рішенні про коригування митної вартості зазначено про відсутність документів, які підтверджують складові митної вартості, а саме - транспортні витрати до митного кордону України. Проте, за доводами позивача, до митного оформлення була надана довідка про транспортні витрати від 23.12.2020 № б/н, що містить дані про вартість перевезення з пункту відправлення до кордону. При цьому Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому подана довідка про транспортні витрат від 23.12.2020 № б/н є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товару.

Також в рішенні про коригування митної вартості зазначено, що у висновку департаменту дозвільно-ліцензійної діяльності та запобігання промисловому забрудненню № 14/14-03/1837-20 від 17.12.2020 вказана кількість 60000 вантажних шин з посиланням на інвойс № BV -0105, в якому зазначена кількість 80000 тих самих вантажних шин. Позивач вважав, що зазначене твердження відповідача не відповідає дійсності, оскільки до митного оформлення був наданий висновок департаменту дозвільно-ліцензійної діяльності та запобігання промисловому забрудненню № 14/14-03/1837-20 від 17.12.2020, який не містить посилання на інвойс. Окрім того, інвойс № BV-0105 до митного оформлення не надавався.

Як зазначив позивач, рішення про коригування митної вартості № UА 209000/2020/900018/2 від 28.12.2020 містить лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позовні вимоги не визнав.

Представник відповідача у відзиві на позов просив у задоволенні позовних вимог відмовити з мотивів необґрунтованості /69-78/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що оскільки документ під назвою «довідка транспортних витрат» не є бухгалтерським документом, що підтверджує вартість наданих послуг з перевезення товару відповідно до чинного законодавства України, він не може слугувати документом, що підтверджує числове значення відповідних витрат.

За результатами проведених з декларантом митних консультацій встановлено неможливість застосування методів визначення митної вартості, а саме: методу 2а (стаття 59 Митного кодексу України) та методу 2б (стаття 60 Митного кодексу України) з причин відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в (стаття 62 Митного кодексу України) та методу 2г (стаття 63 Митного кодексу України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів.

Джерелом інформації для коригування митної вартості товару обрана МД № UА 100020/2020/56737 від 22.12.2020.

Окрім того, відповідач зазначав, що обов`язок доведення ціни товару покладено на декларанта, і саме він має довести, що ним правильно здійснено розрахунок митної вартості.

3. Процесуальні дії у справі, заяви учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) на підставі пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України /а.с. 35-37/.

Позивач у відповіді на відзив наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у позовній заяві /а.с. 83-87/.

На виконання приписів Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" від 16.07.2024 №3863-IX та наказу Державної судової адміністрації України "Про затвердження Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва" від 16.09.2024 №399, адміністративну справу №640/860/21 передано на розгляд Полтавському окружному адміністративному суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 справу прийнято до провадження, розпочато розгляд справи по суті спочатку, призначено судовий розгляд справи у порядку письмового провадження /а.с. 100/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 замінено відповідача у справі з Галицької митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43348711) на його правонаступника - Львівську митницю (код ЄДРПОУ ВП 43971343; вул. Костюшка Т., буд. 1, м. Львів, Львіська область, 79000) /а.с. 101/.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Обставини справи

25.11.2020 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) та «Ruband B.V.», Нідерланди (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір № ВV-0105 /а.с. 13-14/, відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купляє шини для вантажних автомобілів, колишнього користування, придатні для подальшого користування; шини для вантажних автомобілів, колишнього користування, придатні для відновлення.

Загальна кількість шин за даним контрактом складає 80000 колишнього користування шин, які будуть закуплені партіями протягом 2020-2022.

Товар поставляється партіями, асортимент, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість партії товару визначається у Інвойс, що є невід`ємною частиною договору.

Ціна за товар визначена у Євро.

На підставі рахунок-проформи № 020181 від 27.11.2020, відповідно до умов договору позивач здійснив оплату за товар /а.с. 16/.

Відповідно до Інвойс № 020181А від 22.12.2020, Продавцем та Покупцем була узгоджена номенклатура, ціна та кількість Товару. Загальна кількість товару складає - 315 штук, загальна вартість товару умовах FСА (Weert) – 8820,00 Євро /а.с. 17/.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем була подана до Галицької митниці Держмитслужби електронна митна декларація № UА209170/2020/099832 від 28.12.2020 /а.с. 18/.

Вказана декларація була подана разом з пакетом супровідних документів, зокрема: 1) пакувальний лист (Packing list)Б/Н від 22.12.2020; 2) рахунок-проформа (Proforma invoice) № 020181 від 27.11.2020; 3) рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 020181А від 22.12.2020; 4) автотранспортна накладна (Road consignment note) № 221220 від 22.12.2020; 5) сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1); 6) банківський платіжний документ, що стосується товару Б/Н від 10.12.2020; 7) документ, що підтверджує вартість перевезення товару Б/Н від 23.12.2020; 8) зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № BV-0105 від 25.11.2020; 9) договір про надання послуг митного брокера № ЛТШ-4360 від 26.10.2020; 10) заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, що включені до Зеленого переліку відходів №14/14-03/1837-20 від 17.12.2020; 11) інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держав № 6425021 від 25.12.2020; 12) - інші некласифіковані документи Прайс лист Б/Н від 22.12.2020; 13) копія митної декларації країни відправлення № 20NLKJ11С7АТ0VWD56 від 23.12.2020.

У митній декларації № UА209170/2020/099832 від 28.12.2020 митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору на рівні 31,67 Євро/шт. (або 0,59 Євро/ за кг нетто).

28.12.2020 на підставі вимоги Митного органу про надання додаткових документів, позивачем було надано лист пояснення б/н від 28.12.2020 /а.с. 20/.

Відповідач за результатами опрацювання поданої МД та документів склав картку відмови у прийнятті митної декларації № UА209170/2020/02008 /а.с. 22-23/ та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2020/900018/2 від 28.12.2020, яким митну вартість товару визначено за резервним (2 ґ) методом на рівні 53,5449 EUR за одиницю, загальна сума 16866,64 /а.с. 24-28/.

У згаданому рішенні зазначено про неможливість застосування методів визначення митної вартості, а саме: методу 2а (стаття 59 Митного кодексу України) та методу 2б (стаття 60 Митного кодексу України) з причин відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в (стаття 62 Митного кодексу України) та методу 2г (стаття 63 Митного кодексу України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Застосовано метод 2ґ (стаття 64 Митного кодексу України). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару була обрана МД № UА 100020/2020/56737 від 22.12.2020.

Позивач, не погодившись із вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, звернувся до суду.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини, пов`язані з митним оформленням товарів, є Митний кодекс України.

Згідно з частиною 8 статті 257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (частина 5 статті 54 Митного кодексу України).

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (частина 6 статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (частини 1 та 4 статті 337 Митного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.

У силу частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивач просить скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209170/2020/02008, а також визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UА 209000/2020/900018/2 від 28.12.2020.

Суд враховує, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом).

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 815/3451/16, від 12.06.2020 у справі № 826/4434/16, від 10.10.2019 у справі № 809/1469/16.

У спірному рішенні про коригування митної вартості, серед іншого, зазначено, про відсутність документів, які підтверджують складові митної вартості, а саме: транспортні витрати до митного кордону України, які відповідно до умов поставки не були включені до ціни товару, що робить неможливим перевірку правильності визначення митної вартості товарів.

Суд зазначає, що відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 “Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення” для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: договір на перевезення, рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Згідно з вимогами розділу III Правил до документів, що містять відомості про вартість перевезення можуть належати зазначені в наказі документи.

Таким чином в нормативному акті наведені приклади документів, які можуть надаватися для підтвердження вартості перевезення, проте суд погоджується з доводами позивача, що цей перелік не є вичерпним, з огляду на застосовану для його конкретизації конструкцію «можуть належати».

Відповідно до пп. 6 пункту 2 статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що до митного оформлення була надана Довідка щодо вартості транспортного перевезення від 23.12.2020 № б/н від місця завантаження до пункту пропуску, яка містить дані про вартість послуг з перевезення вантажу за маршрутом (Weert – с. Княжичі, із вказаного місця завантаження до пункту пропуску Рава-Руська-Хребенне) /а.с. 28/.

Законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.

Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14.

Довідка про транспортні витрати від 23.12.2020 б/н, наявна в переліку документів, що міститься в картка відмови у прийнятті митної декларації № UА 209170/2020/099832, що підтверджує її наявність у митного органу на час винесення оскаржуваного рішення.

Щодо методу коригування митної вартості, обраного відповідачем, то суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами другою та третьою вказаної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За обставин справи, що розглядається, відповідач відхилив основний метод визначення митної вартості та застосував резервний метод визначення митної вартості, що ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару.

В якості підстави для незастосування попередніх методів митний орган послався на відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, відсутність інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.

Проте суд зазначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 15.02.2022 у справі № 815/6768/17.

При цьому, суд звертає увагу на те, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статті 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 826/27058/15.

Факт ненадання позивачем додатково затребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 у справі №815/6827/17.

Більш того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам лише факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18.12.2020 у справі №160/5853/19.

А оскільки в ході судового розгляду належними доказами не спростовано твердження позивача, що надані для митного оформлення документи в сукупності підтверджують правильність визначення митної вартості імпортованого товару, підстави для висновку суду про те, що заявлена позивачем митна вартість товару є заниженою чи необ`єктивною, - відсутні.

З наведених підстав суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом (ціною договору), визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати, а позов ФОП ОСОБА_1 в цій частині - задовольнити.

Суд також враховує, що відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

А тому картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209170/2020/02008 на підставі частини 2 статті 9 КАС України так само належить визнати протиправною та скасувати.

Водночас вимоги в частині визнання протиправними дії щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої позивачем за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються не підлягають, оскільки такі дії були реалізовані відповідачем шляхом прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, яке суд визнав протиправним та скасував.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 5448,00 грн /а.с. 10-12/.

Інші судові витрати у справі відсутні.

Згідно з частинами першою, третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4540,00 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209170/2020/02008.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА 209000/2020/900018/2 від 28.12.2020.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4540,00 грн (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень).

Позивач: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Львівська митниця (код ЄДРПОУ ВП 43971343; вул. Костюшка Т., буд. 1, м. Львів, Львівська область, 79000).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Олександр КУКОБА