Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №640/15829/21 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 вересня 2026 року м. ПолтаваСправа №640/15829/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Логістик" до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансвояж" про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позовних вимог та їх обґрунтування.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріон-Логістик" (надалі – позивач, ТОВ "Оріон-Логістик") у червні 2021 року звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі – відповідач), третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансвояж" (надалі – третя особа, ТОВ "Трансвояж"), у якому позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову від 19.01.2021 №230383 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що 02.12.2020 посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у ході рейдової перевірки на а/д «M-14» (203 км + 500 м) було здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки MAN (р/н НОМЕР_1 ) з напівпричепом марки KOGEL (р/н НОМЕР_2 ), яким керував ОСОБА_1 , та встановлено перевищення транспортним засобом встановлених законодавством вагових норм навантаження на одиночну вісь 12950 кг, при допустимих 11 000 кг. За наслідками габаритно-вагового контролю транспортного засобу складено Акт № 258241 від 02.12.2020 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

При цьому, за доводами представника позивача, працівниками Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки не було вказано яке саме порушення Закону України «Про автомобільний транспорт» було виявлено та яка відповідальність передбачена за таке порушення, чим було порушено вимоги п. 20 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006.

Окрім того, відповідач не виконав обов`язок щодо належного та своєчасного інформування позивача про час та місце розгляду справи, чим було позбавлено права на участь у розгляді справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбаченого пунктом 26 Порядку № 1567, і в свою чергу, порушено порядок розгляду даної категорії справ, закріплений положеннями Порядку № 1567.

Представник позивача вказував, що, ознайомившись з матеріалами справи, було виявлено, що спірну постанову № 230383 було складено відносно ТОВ «Оріон-Логістик» помилково, оскільки транспортний засіб, зазначений в Акті № 258241 від 02.12.2020 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, не належить позивачеві, а був залучений в якості перевізника в рамках господарських правовідносин з ТОВ «Трансвояж» (код ЄДРПОУ 41153176). Тобто, за товарно-транспортною накладною № 226 від 02.12.2020 ТОВ «Оріон-Логістик» виконувало функції експедитора, а фактичним перевізником виступало ТОВ «Трансвояж».

Даний факт, за доводами представника позивача, підтверджено підписаним сторонами Актом № ОУ-0000957 здачі-прийняття робіт від 03.12.2020, в якому зазначено, що ТОВ «Трансвояж» надало ТОВ «Оріон-Логістик» послуги з перевезення пшениці транспортним засобом марки MAN (р/н НОМЕР_1 ) з напівпричепом марки KOGEL (р/н НОМЕР_3 ) у загальному об?ємі 23,7 тонн, що повністю відповідає даним з товарно-транспортної накладної № 226 від 02.12.2020. Також підтвердженням надання саме послуг перевезення слугує зареєстрована ТОВ «Трансвояж» на користь ТОВ «Оріон-Логістик» податкова накладна № 15 від 03.12.2020 (вказано код послуги ДКПП 49.41).

Також представник позивача зауважував, що, враховуючи відсутність на час проведення габаритно-вагового контролю методики визначення параметрів фактичної маси та навантаження на вісь щодо рідких та сипучих вантажів, можна стверджувати про відсутність на час проведення зазначеного габаритно-вагового контролю правових підстав визначення перевищення нормативного вагових параметрів транспортного засобу.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позовні вимоги не визнав.

Представник Державної служби України з безпеки на транспорті у відзиві на позов просив у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 26-29/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю, не є підставою для звільнення від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та обов`язку по внесенню плати за таке перевищення. На момент виникнення спірних правовідносин не була затверджена методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органам Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю. Але оскільки за змістом статей 2, 4 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідач, тому відповідно, правомірно складено розрахунок плати за проїзд.

За доводами представника відповідача, наведене узгоджується з подальшим регулюванням спірних правовідносин, саме скасування п. 19 Порядку № 879 постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2017 № 671 без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку іншою методикою.

Із посиланням на пункти 25-27 Порядку № 1567 представник відповідача зазначив, що повідомленням від 31.12.2020 позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 19.01.2021.

З урахуванням приписів частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а також, враховуючи, те, що відповідно до акту проведення перевірки позивач виконував вантажні перевезення з навантаженням на одиночну вісь 12,950 т при нормативно допустимому 11 т з перевищенням параметрів від нормативу 17,72 %, прийнято спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу відповідно до абзацу 15 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в розмірі 17 000,00 грн.

3. Процесуальні дії у справі, заяви учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі /а.с. 21/.

На виконання приписів Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" від 16.07.2024 №3863-IX та наказу Державної судової адміністрації України "Про затвердження Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва" від 16.09.2024 №399, адміністративну справу №640/15829/21 передано на розгляд Полтавському окружному адміністративному суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 адміністративну справу №640/15829/21 прийнято до провадження. Розпочато розгляд справи по суті спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Також ухвалою суду від 26.02.2025 витребувано від Державної служби України з безпеки на транспорті докази вручення Товариству з обмеженою відповідальністю "Оріон-Логістик" повідомлення від 23.12.2020 вих.№100850/19.1/24-20.

Від представника відповідача надійшло клопотання, за змістом якого повідомлено, що повідомлення від 23.12.2020 № 100850/19.1/24-20 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт було надіслано на адресу ТОВ "Оріон-Логістик" рекомендованим листом /а.с. 69-72/. Отже, на думку відповідача, ним належним чином виконано обов`язок щодо повідомлення позивача про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Обставини справи

02.12.2020, на підставі направлення на рейдову перевірку від 30.11.2020 № 001430 /а.с. 42/, посадовими особами органу Укртрансбезпеки проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки MAN, AA4543AA, причіп КOGEL SF 27, реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_1 , що належить ТОВ "Оріон-Логістик", на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Результати перевірки оформлені актом від 02.12.2020 № 258241 /а.с. 10/, у якому вказано, що під час перевірки виявлено порушення перевезення вантажу згідно з товарно-транспортною накладною від 02.12.2020 з перевищенням вагових обмежень, а саме навантаження на одиночну вісь складає 12950 кг, чим порушено п. 22.5 ПДР, затвердженого ПКМУ № 1306 від 10.10.2001.

Водій автотранспортного засобу ОСОБА_1 підписав акт проведення перевірки із поясненнями в графі «пояснення водія про причини порушення»: перевозив пшеницю, вантаж сипучий, вгадати правильну загрузку неможливо.

Під час перевірки було надано, зокрема, товарно-транспортну накладну № 226 від 02.12.2020 /а.с. 15/, відповідно до якої:

автомобіль MAN НОМЕР_5 , причіп/напівпричіп НОМЕР_4 ; вид перевезення – автомобільне; автомобільний перевізник - ТОВ "Оріон-Логістик" (код ЄДРПОУ 38483506); водій (ПІБ, номер посвідчення водія) - ОСОБА_1 ВАЕ 790687; замовник (платник) АТ «Державна Продовольчо – Зернова Корпорація України»; вантажовідправник – ТОВ «Рівенський ХПП», вантажоодержувач: СП ТОВ «Трансбалктермінал»; кількість місць – насипом; масою брутто – т сорок, кг 980; відомості про вантаж пшениця 3 класу, урожай 2020 року.

Надалі листом від 23.12.2020 № 100850/19.1/24-20 відповідач повідомив ТОВ "Оріон-Логістик" про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт /а.с. 45, 47/.

19.01.2021, за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, в.о. начальника Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Зелінській С.А. прийняв постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 230383, якою на ТОВ "Оріон-Логістик" накладено штраф на підставі абзацу 15 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у розмірі 17000,00 грн /а.с. 33/.

Не погодившись із зазначеною постановою, позивач оскаржив її до суду.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин (далі - Закон № 2344-III).

За приписами статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

У силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до статті 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

За змістом частини 1 статті 34 закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Відповідно до частини 1 статті 47 Закону № 2344-III до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

До комплексу допоміжних операцій, пов`язаних із внутрішніми перевезеннями вантажів автомобільним транспортом, належать: завантаження та розвантаження автомобільних транспортних засобів; перевантаження вантажів на інший вид транспорту чи транспортний засіб; сортування, пакування, обмірювання та маркування вантажу; накопичення, формування або дроблення партій вантажу; зберігання вантажу; транспортно-експедиційні послуги.

Правила перевезень вантажів транспортними засобами затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 13 Порядку № 1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

За змістом пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абзац 2).

Згідно пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Пунктом 22 Порядку № 1567 передбачено, що у разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акту перевірки суб`єкта господарювання або акту перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Згідно з частинами 1, 2 статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Оцінка судом обставин справи

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом цього спору є правомірність постанови Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 19.01.2021 № 230383, на підставі якої, на позивача, як на автомобільного перевізника, накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд враховує, що обов`язок доведення правомірності спірних рішень, в силу вимог частини другої статті 77 КАС України, покладено на відповідача.

Таким чином, висновок про правомірність рішення суб`єкта владних повноважень може бути зроблений судом виключно у разі надання відповідачем належних, допустимих, достовірних доказів, які у своїй сукупності свідчитимуть про вчинення позивачем порушення вимог чинного законодавства, за яке до нього застосовані заходи відповідальності.

У спірних відносинах до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф на підставі статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%.

Частиною другою статті 49 Закону № 2344-III визначено, що водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Таким чином на перевізника покладено обов`язок із забезпечення, а на водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів.

Абзацом 1 частини 1 статті 60 Закону № 2344-IIІ визначено, що суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт - є автомобільний перевізник, а в розумінні вимог статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з розділом І Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, перевізник - фізична або юридична особа-суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов`язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

За змістом пункту 11.1 зазначених Правил № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7до цих Правил.

Верховний Суд, аналізуючи у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 приписи законодавства, що регулюють спірні відносини зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Окрім того, у Верховний Суд постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20, вирішуючи питання щодо визначення належного суб`єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07.12.2023 у справі №620/18215/21).

Також у постанові Верховного Суду від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а суд касаційної інстанції зауважив на тому, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої частиною першої статті 60 Закону № 2344-III.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що під час проведення рейдової перевірки контролюючому органу водієм було надано, зокрема, товарно-транспортну накладну від 02.12.2020 № 226, відповідно до якої автомобільним перевізником визначено ТОВ "Оріон-Логістик".

Верховний Суд у постановах від 14.12.2023 у справі № 340/5660/22, від 21.03.2024 у справі № 240/10400/23 зазначив, що за відсутності інших документів, які спростовують інформацію зазначену в товарно-транспортній накладній про автомобільного перевізника, встановлення особи перевізника здійснюється відповідно до вказаних в товарно-транспортній накладній відомостей щодо такої особи, які є обов`язковими при її оформленні.

А тому відповідач, за відсутності інших документів в процесі розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, правомірно визначив статус позивача, як автомобільного перевізника.

Суд також враховує, що ухвалою від 26.02.2025 позивачу було запропоновано надати до суду копії договору надання транспортно-експедиційних послуг з Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансвояж", заявки на здійснення перевезень вантажу; копії документів щодо договірних відносин з АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в частині перевезення ватажу на підставі товарно-транспортної накладної від 02.12.2020 №226; відомості про працевлаштування водія ОСОБА_1 .

Однак, відповідні документи суду не надані.

Так само позивач не повідомив про причини неподання вищезазначених документів.

З наведених підстав суд відхиляє, як не доведені, доводи представника позивача щодо того, що ТОВ "Оріон-Логістик" не був автомобільним перевізником у спірних відносинах.

Щодо доводів позивача стосовно того, що предметом перевезення являвся сипучий вантаж (пшениця), який є рухомим подільним вантажем, а тому його маса є несталою в різних точках автомобіля, суд вважає за доцільне зазначити таке.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.2014 №363 "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" (надалі також - Правила перевезення) на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які позивачем не були виконані.

Так, відповідно до підпунктів 8.14-8.15 Глави 8 Правил перевезення навантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Згідно із пунктом 12.1 Глави 12 Правил перевезення при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Пунктом 12.5 Глави 12 вказаних Правил передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Згідно із пунктом 8.20 Глави 8 зазначених правил водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, а тому суд вважає, що доводи позивача щодо сипучості вантажу і, як наслідок, неможливості забезпечення його сталості в різних точках автомобіля, є безпідставними.

Оцінюючи доводи представника позивача про невиконання відповідачем обов`язку щодо належного та своєчасного інформування позивача про час та місце розгляду справи, чим позбавлено право на участь у розгляді справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбаченого пунктом 26 Порядку № 1567, суд встановив такі обставини.

Відповідач у письмових поясненнях посилався на те, що ним було виконано обов`язок щодо повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства, а саме надіслано рекомендованою поштою лист від 23.12.2020 вих.№100850/19.1/24-20 /а.с. 45-47/.

Відповідно до абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому відповідно до статті 60 Закону № 2344-III порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно із пунктом 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктом 26 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Пунктом 27 Порядку № 1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

За змістом відзиву на позовну заяву та письмових пояснень відповідача позивачу було надіслано повідомлення від 23.12.2020 вих. № 100850/19.1/24-20 /а.с. 71/ рекомендованим листом із повідомленням. На підтвердження наведеного надано список згрупованих відправлень листів рекомендованих АТ «Укрпошта» № 8443 /а.с. 46-47, 71, зі звороту, 72/.

Суд зауважує, що в межах спірних відносин за сталою практикою передбачено лише повідомлення перевізника про час і місце розгляду справи про порушення під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням, або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності), при чому направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним.

Проте суд зауважує, що наданий список згрупованих відправлень є підтвердженням факту передачі кореспонденції до відповідного поштового відділення, та не може свідчити, що позивач отримав дане повідомлення.

На виконання вимог ухвали суду від 25.02.2025 відповідач не надав суду доказів вручення позивачу повідомлення від 23.12.2020 вих. № 100850/19.1/24-20 чи повернення такого повідомлення неврученим з незалежних від відповідача причин.

Матеріали справи про порушення ТОВ "Оріон-Логістик" законодавства про автомобільний транспорт в обсязі, наданому суду, не містять відомостей про з`ясування відповідачем факту отримання позивачем повідомлення від 23.12.2020 вих. № 100850/19.1/24-20.

Тож суд погоджується із доводами позивача про порушення відповідачем Порядку №1567, а саме - здійснення розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт без належного повідомлення позивача про час і місце розгляду справи, без його участі.

При цьому право бути вислуханим під час розгляду його справи, дійсно віднесено до одного основних складових (принципів) адміністративної процедури.

Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.

У спірних відносинах має місце порушення принципу згідно з Додатком до Резолюції, а саме право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акту, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Оскільки відповідачем не надано доказів належного повідомлення позивача щодо часу та місця розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, то суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми законодавства, якими врегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку, що постанова від 19.01.2021 №230383 про застосування адміністративно-господарського штрафу, прийнята не на підставі, що визначені Конституцією та законами України, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому це рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, позов ТОВ "Оріон-Логістик" обґрунтований та підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2270,00 грн /а.с. 8/.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на задоволення позовних вимог ТОВ "Оріон-Логістик", понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Логістик" задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 19.01.2021 № 230383 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Логістик" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріон-Логістик" (код ЄДРПОУ 38483506; вул. Васильківська, 30Д, м. Київ, 03022).

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845; вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Олександр КУКОБА