Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №420/3175/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3175/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову в призначенні пенсії від 22.10.2025 № 155350017611; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 15.10.2025 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що спірне рішення є безпідставним та неправомірним, оскільки наявність технічної описки в уточнюючій архівній довідці (розбіжність в одній літері дошлюбного прізвища) не може бути підставою для неврахування стажу з 1989 по 1996 роки, адже формальні неточності чи помилки підприємства в оформленні довідок не позбавляють особу права на пенсію, а тягар доведення достовірності даних не може перекладатися на працівника. Щодо незарахування періоду роботи у 2008 році через відсутність персональних даних в системі обліку, позивачка вказує, що обов`язок зі сплати страхових внесків та подання відповідної звітності покладено виключно на роботодавця (страхувальника). Працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством своїх фінансових чи документальних обов`язків, тому такі дії роботодавця не можуть позбавляти особу її конституційного права на належне пенсійне забезпечення.

Ухвалою судді від 16.02.2026 відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін згідно з ст. 262 КАС України.

04.03.2026 до суду від ГУ ПФУ в Чернігівській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що за результатами опрацювання поданих документів загальний страховий стаж позивачки склав 33 роки, 2 місяці та 15 днів. Оскільки заявниці 58 років, такого стажу недостатньо для призначення пенсії відповідно до чинного законодавства, тому головною підставою для відмови стало саме недосягнення необхідного пенсійного віку за наявного стажу. Відповідач обґрунтовує незарахування спірних періодів роботи тим, що у трудовій книжці за 1989-1996 роки міститься необумовлене виправлення дати прийняття на роботу, а в уточнюючій архівній довідці допущено розбіжність у написанні дошлюбного прізвища позивачки. Період роботи у 2008 році не враховано через відсутність даних про застраховану особу в реєстрі персоніфікованого обліку.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 58 років 7 місяців 15 днів звернулася 15.10.2025 до органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком.

Заяву позивачки за принципом екстериторіальності та єдиної черги завдань, було автоматично передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

За результатами розгляду цієї заяви ГУ ПФУ в Чернівецькій області прийнято рішення від 22.10.2025 № 155350017611 про відмову у призначенні пенсії.

За змістом спірного рішення згідно частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" починаючи 31 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року не менше 34 років.

Вік заявниці 58 років.

Страховий стаж особи становить 33 роки 2 місяці 15 днів.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу починаючи з 1 січня 2028 року від 25 до 35 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою та другою цієї статті 26, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу - від 15 років.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи згідно трудової книжки з 25.07.1989 по 03.11.1996, оскільки наявне необумовлене виправлення в даті прийнята, в наданій довідці №3045-В-11.1-21 від 27.11.2023 зазначене прізвище ОСОБА_3 не відповідає дошлюбному прізвищу вказаному в свідоцтві про укладення шлюбу ОСОБА_4 ; період з 01.08.2008 по 30.09.2008, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані.

Зважаючи на необґрунтоване незарахування відповідачем спірних періодів до страхового стажу, які дають право на пенсію за віком, позивачка звернулася до суду із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом другим частини другої статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Як вказано вище, підставою відмови позивачці для призначення пенсії вказано недосягнення пенсійного віку, установленого статтею 26 Закону №1058-IV, - 60 років.

З огляду на матеріали справи, у заяві про призначення пенсії від 15.10.2025 ОСОБА_1 просила призначити їй пенсію за віком.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1) (далі - Порядок № 22-1).

Пунктом 1.1 Порядку № 22-1 установлено, що заява про призначення, перерахунок, поновлення, продовження пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4); заява про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном (додаток 9) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Форма заявив про призначення/перерахунок є додатком 1 до Порядку №22-1.

При цьому форма заяви містить графу «вид пенсії».

За змістом частини першої статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно зі статтею 10 Закону № 1058-IV особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.

Отже, Законом № 1058-IV визначено три виду пенсійних виплат, зокрема, пенсія за віком, а пенсія за віком на пільгових умовах є різновидом пенсії за віком, на такий вид пенсії мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При цьому цим законом визначено умови, за наявності яких призначається пенсія за віком зі зменшенням пенсійного віку.

Порядком № 22-1 визначено перелік документів, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах підпункт 5 пункту 2.1):

довідка про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1-6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 23 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону). У разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105 (далі - Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії). Орган, що призначає пенсію, додає рішення цієї комісії;

документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 або із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, після 21 серпня 1992 року);

для жінок, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п`ятьох і більше дітей,- документи, які підтверджують народження і виховання дитини до чотирнадцятирічного віку, та про зайнятість на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві (при призначенні пенсії згідно з пунктом 7 частини другої статті 114 Закону).

Позивачем не надавались разом із призначенням пенсії за віком документи, зазначені у підпункті 5 пункту 2.1 Порядку №22-1.

Отже, враховуючи, що позивачем не надавались разом із заявою про призначення пенсії за віком документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а в заяві про призначення пенсії позивачем ініційоване питання про призначення пенсії за віком, зважаючи на недосягнення позивачкою пенсійного віку, установленого статтею 26 Закону №1058-IV, суд дійшов висновку про правомірність відмови позивачці у призначенні пенсії за віком через недосягнення пенсійного віку.

Саме особа, яка звертається за призначенням пенсії, має визначити умови пенсійного забезпечення, на яких має бути призначена пенсія, тому не зазначення у заяві про призначення пенсії наявності таких умов (не зазначення норми закону, яка передбачає пільгове пенсійне забезпечення, або найменування відповідного списку), не подання документів, які б свідчили про наявність у позивача права на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, на надавало органу Пенсійного фонду підстав для розгляду заяви позивача у контексті наявності підстав для призначення позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Судом не надається оцінка доводам позивача про наявність у неї стажу, адже підставою відмови позивачу у призначенні пенсії слугував висновок про недосягнення нею пенсійного віку, тому наявність чи відсутність стажу не має значення у питанні визначення права на пенсію за заявою від 15.10.2025.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред`явлених вимог.

В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі “Голдер проти Сполученого Королівства”, згідно з якою саме “небезпідставність” доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов`язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58002, м. Чернівці, вул. Кобилянської Ольги, буд. 1/ площа Центральна, буд. 3; ЄДРПОУ 40329345) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк

.