Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №420/14409/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14409/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Радчука А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якій позивач просить суд:

визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №262440032045 від 15.04.2026 про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у перерахунку пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу період роботи з 02.01.1996 по 21.11.1996 та провести перерахунок пенсії з дати звернення - 08.04.2026.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та на даний час отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 04.01.2026 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

02.03.2026 позивач звернулась до органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії, змінивши страховий стаж набутий до 01.01.2004 за період 02.01.1996 по 21.11.1996. 10.03.2026 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №262440032045 відмовлено позивачу у перерахунку пенсії, з посиланням на відсутність підтверджуючих документів, оскільки в трудовій книжці відсутня дата наказу на звільнення 21.11.1996.

08.04.2026 року позивач повторно звернулась до органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії, у зв`язку з наданими додатковими документами, надавши при цьому копії титульних сторінок журналу «Полеміка» за 1996 рік, де вказано, що позивач працювала спеціалістом з комп`ютерної верстки. Проте 15.04.2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виніс Рішення №262440032045, яким позивачу відмовлено у перерахунку пенсії. Причиною відмови стало те, що додані до заяви копії сторінок журналу відповідно до «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» не можуть підтвердити стаж роботи позивача з 02.01.1996 по 21.11.1996, а тому рекомендували надати довідку з підприємства.

Не погоджуючись із відмовою відповідачів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У своїх доводах позивач посилається на те, що здійснення записів у трудовій книжці власником або уповноваженим ним органом покладено на останніх, а не на працівника, а отже, відповідальність за неправильність вчиненого запису чи інших відомостей не може бути перекладена на працівника та позбавляти його права на врахування трудового стажу, який враховується для призначення/ перерахунку пенсії. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть мати підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу. Також позивач вказує, що Відповідачу-2 був наданий лист Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського № 37/125 від 18.03.2026 разом з номерами журналу «ПОЛЕМИКА» за 1996 рік (№ 1-30), де видавцем зазначено АТ ЗТ «Україна-Експрес», із відповідними датами виходу, а серед осіб, які готували номер вказано «Смульську Людмилу», що у контексті Порядку № 637, є безпосереднім доказом її трудової діяльності у відповідний період.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Ухвалою суду від 25.05.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) за наявними у справі матеріалами.

Даною ж ухвалою суду від 25.05.2026 року витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області належним чином засвідчені копії документів, з якими ОСОБА_1 звернулась за перрахунком пенсії.

01.06.2026 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшли документи на виконання ухвали суду від 25.05.2026 року.

10.06.2026 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов від Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області, відповідно до якого відповідач позовні вимоги вважає незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідач – Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області, посилається на пункт 3 Порядку № 637, відповідно до якого за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, та для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості, які внесені в довідки на підставі первинних документів. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Так, до заяви від 08.04.2026 № 8345 долучено копії сторінок журналу «Полеміка» за 1996 рік, які відповідно до «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (№ 637) не можуть підтвердити стаж роботи позивача з 02.01.1996 по 21.11.1996.

Враховуючи вищевикладене, відповідач дійшов висновку, що підстав для зарахування спірного періоду до страхового стажу та здійснення перерахунку пенсії Позивачці не має, а рішення про відмову прийнято у відповідності до норм чинного законодавства.

Також відповідач вказує, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є необґрунтованим та підлягає зменшенню та заперечує щодо вимог позивача про стягнення з Головного управління судових витрат.

Відзив на адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до суду не надходив.

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві належним чином та своєчасно повідомлено про встановлений ухвалою суду від 25.05.2026 року строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвала суду від 22.02.2023 року доставлена до електронного кабінету відповідача 27.05.2026 року, про що сформовано довідку 29.05.2026 року.

Електронний примірник адміністративного позову доставлено до електронного кабінету відповідача 19.05.2026 року, про що сформовано довідку 29.05.2026 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на час розгляду справи від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві не надходило жодних повідомлень щодо неможливості надання відзиву.

Інших заяв по суті станом на момент розгляду справи до суду не надійшло.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в м. Києві з 04.01.2026 року та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

02.03.2026 позивач звернулась до органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії «Зміна страхового стажу набутого до 01.01.2004» за період 02.01.1996 по 21.11.1996.

10.03.2026 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №262440032045 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, підставою перерхунку зазначено відсутність підтверджуючих документів, оскільки в трудовій книжці відсутня дата наказу на звільнення 21.11.1996.

08.04.2026 року позивач повторно звернулась до пенсійного органу з заявою про перерахунок пенсії «Зміна страхового стажу набутого до 01.01.2004». До заяви було надано, зокрема лист Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського № 37/125 від 18.03.2026 року разом з копіями титульних сторінок журналу «Полеміка» за 1996 рік, де видавцем зазначено АТ ЗТ «Україна-Експрес», а серед осіб, які готували номер вказано «Смульську Людмилу».

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто ГУ ПФУ в Одеській області, за результатом опрацювання якої прийнято рішення № 262440032045 від 15.04.2026 року про відмову в перерахунку пенсії.

Так, у вказаному рішенні зазначено, що копії сторінок журналу «Полеміка» за 1996 рік, відповідно «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», не можуть підтвердити стаж роботи заявниці з 02.01.1996 по 21.11.1996. Заявнику рекомендовано надати уточнюючу довідку з підприємства.

Не погодившись з відмовою у зарахуванні оскаржуваного періоду до страхового стажу та відмовою у перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту населення від 29 липня 1993 р. № 58.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року (надалі - Закон № 1058-IV), призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч. 2 вказаної статті Закону, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Слід зазначити, що до 01.01.2004 року порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).

Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такі самі положення передбачені п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі Порядок № 637), відповідно до якого, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується відповідачем, позивач подав до пенсійного органу для призначення/перерахунку пенсії основний документ, який підтверджує стаж роботи - трудову книжку серії НОМЕР_2 від 19.07.1984.

Із записів № 18-19 копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що у спірний період, а саме, з 02.01.1996 р. по 21.11.1996 р. вона працювала в Інформаційному агентстві «Україна-Експрес» на посаді спеціаліста з комп`ютерної верстки. Підстава прийняття на роботу – Наказ №6-к від 02.01.1996 року, підстава звільнення – Наказ №49-к. Між тим, запис № 19 про звільнення з роботи не містять підстави, а саме відсутня дата наказу.

Також позивачем було надано до пенсійного органу лист Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського № 37/125 від 18.03.2026 року разом з копіями титульних сторінок журналу «Полеміка» за 1996 рік, де видавцем зазначено АТ ЗТ «Україна-Експрес», а серед осіб, які готували номер вказано «Смульську Людмилу».

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58 затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція №58).

Відповідно до п. 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Правила заповнення трудової книжки закріплені у п. 2 цієї Інструкції, та відповідно до п. 2.2. Інструкції, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (п. 2.3. цієї Інструкції).

Відповідно до п. 2.4. цієї Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць - двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 «Про трудові книжки» працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

На підставі викладеного, суд зазначає, що відповідальність за повноту і точність тих чи інших записів в трудовій книжці покладено на власника підприємства, установи, організації або на уповноважену ним особу, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17, від 30 вересня 2021 року у справі №300/860/17.

Верховним Судом в постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується відповідачем, позивач подав до пенсійного органу для призначення пенсії основний документ, який підтверджує стаж роботи - трудову книжку.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Водночас, незбереження архівних документів не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні стажу.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Однак, як встановлено судом, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей про трудовий стаж позивача, зокрема на підставі показань свідків, як передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, якою затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

У свою чергу, записи трудової книжки позивача за спірні періоди містять дати прийняття на роботу, відбитки печатки АТ ЗТ Інформаційного агентства «Україна-Експрес», підписи уповноваженої особи.

З урахуванням викладеного, надавши оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов висновку про те, що трудовою книжкою ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 19.07.1984 підтверджується стаж роботи позивача у спірний період, а отже відповідачем безпідставно не зараховано позивачу до його стажу період роботи з 02.01.1996 року по 21.11.1996 року.

Щодо підстав прийняття рішення № 262440032045 від 15.04.2026 року, що гуртуються на твердженні відповідача, що копії сторінок журналу «Полеміка» за 1996 рік, які відповідно «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» не можуть підтвердити стаж роботи заявниці з 02.01.1996 по 21.11.1996, суд зазначає таке.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Дослідивши копії сторінок журналу «Полеміка» за 1996 рік, які долучені до листа Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського № 37/125 від 18.03.2026 року, суд зазначає, що вони містять ідентифікуючі дані позивачки, її посаду та свідчать про результат її професійної діяльності, що підтверджує виконання позивачкою роботи за посадою зазначеною в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 19.07.1984. Оскільки надані позивачкою копії сторінок журналу підпадають під категорію інших документів, які містять відомості про періоди роботи у розумінні пункту 3 Порядку № 637, відмова відповідача у зарахуванні вказаного періоду до страхового стажу є неправомірною, у зв`язку з чим рішення Пенсійного фонду України в Одеській області № 262440032045 від 15.04.2026 року підлягає скасуванню, а спірний період - зарахуванню до трудового стажу позивачки.

Суд враховує, що заява позивача про призначення пенсії розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, цим же органом було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу. Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до приписів Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві.

Отже, з метою належного захисту прав і свобод позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 02.01.1996 по 21.11.1996 та провести перерахунок пенсії з дати звернення - 08.04.2026.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України” (пункт 23) і “Серявін та інші проти України” (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України” від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача витрати на професійну правову допомогу, у справі, у сумі 10000 (десять тисяч) гривень на користь Позивача, суд зазначає наступне.

Згідно з п.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 р. у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 р. у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу представником позивача були надані наступні докази (у копіях):

договір №29042607 від 29.04.2026 про надання правничої допомоги ФОП « ОСОБА_2 »;

акт приймання-передачі наданих послуг №29042607 від 12.05.2026 до Договору про надання юридичних послуг/правової допомоги №29042607.

Відповідно вказаного акту приймання-передачі наданих послуг від 12.05.2026 року Фізична особа підприємець « ОСОБА_2 » надав, а ОСОБА_1 прийняла послуги згідно умов п.1.2. договору, а саме перелік послуг, який наданий: підготовка проекту позовної заяви до суду. Вартість послуг Виконавця згідно переліку у п. 1.2. за договором становить 10 000 (десять тисяч гривень) грн. 00 коп.

Водночас згідно наданих документів, ОСОБА_3 , який надавав позивачу юридичні послуги, є фізичною особою-підприємцем, про що не заперечує позивач.

У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 469/3131/19 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою ніж адвокат особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані.

Повертаючись до обставин цієї справи позивач не надав суду доказів, що фізична особа - підприємець « ОСОБА_2 » є (має статус) адвокатом чи надавав позивачу послуги відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Суд за результатами перевірки даних в Єдиному реєстрі адвокатів України встановив відсутність будь-якої інформації щодо наявності у ОСОБА_3 статусу адвоката.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані. Аналогічний висновок міститься в Постанові КАС ВС від 19 травня 2026 року у справі № 320/46824/23.

Отже відсутні підстави для стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у справі на користь Позивача, і в цій частині вимог слід відмовити.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно даних автоматизованої документообігу “Діловодство спеціалізованого суду” позивачем за звернення до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Оскільки саме Головним управлінням Пенсійного фонду у Одеській області було відмовлено у перерахунку пенсії, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду у Одеській області на користь Позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №262440032045 від 15.04.2026 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 02.01.1996 по 21.11.1996 та провести перерахунок пенсії з дати звернення - 08.04.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук