Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №420/10036/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10036/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Панчошак Олександр Дмитрович, звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), в якому просить:

визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови № 1500-0203-8/42629 від 23.03.2026 в поновленні прав щодо виплати на підставі перерахунків від 20.03.2026 у неповному розмірі пенсії з 01.01.2024, 01.03.2024, 01.01.2025, 01.03.2025, 01.01.2026, 01.03.2026 ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, із застосуванням обмеження у розмірі десяти прожиткових мінімумів (максимальним розміром), установленими для осіб, які втратили працездатність та пониження суми пенсії на коефіцієнт, встановлений постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 та від 30.12.2025 № 1778;

зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити починаючи з 01.01.2024, з 01.03.2024, з 01.01.2025, з 01.03.2025, з 01.01.2026 та з 01.03.2026 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність та без застосування понижуючих коефіцієнтів та обмежень, встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 та від 30.12.2025 № 1778, з урахуванням проведених виплат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію відповідно до Закону України № 2262-ХІІ. Відповідач листом № 1500-0203-8/42629 від 23.03.2026 надав копії перерахунків пенсії позивача від 20.03.2026. Згідно з наданими документами, відповідач провів перерахунки розміру пенсії позивача з 01.01.2024, 01.03.2024, 01.01.2025, 01.03.2025, 01.01.2026 та 01.03.2026 із протиправним застосуванням обмеження її максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) та із застосуванням понижуючих коефіцієнтів до сум перевищення. Зокрема, за перерахунком з 01.01.2026 підсумок пенсії з надбавками складав 27 160,05 грн, а виплачується в розмірі 25 950,00 грн. За перерахунком з 01.03.2026 підсумок пенсії з надбавками складав 29 755,05 грн, а виплачується в розмірі 25 950,00 грн. Обмеження виплат та зниження суми пенсії на коефіцієнт обґрунтовано відповідачем положеннями статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 і від 30.12.2025 № 1778, що позивач вважає протиправним, оскільки це призвело до незаконного зменшення та звуження обсягу його соціальних гарантій.

Вказані дії відповідача щодо перерахунку пенсії без обмеженням її розміром позивач вважає протиправними, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою від 16.04.2026 провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

02.05.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд» 30.04.2026) відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній позов не визнає. Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що згідно із статтею 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Головне управління зазначає, що законних підстав для виплати пенсії позивачу в розмірах більших, ніж передбачено ст. 2 Закону № 3668, у відповідача немає. При цьому відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 347/2083/16, де зазначено, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст. 2 Закону № 3668, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення перерахунку. За таких обставин відповідач вважає, що обмеження застосовані правомірно.

Крім того, відповідач вказує, що відповідно до статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» передбачено виплату пенсій у період воєнного стану із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення понад 10 розмірів прожиткового мінімуму. На підставі зазначених норм та з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що з 01.01.2026 становить 2595,00 грн, позивачу з січня 2026 року виплата пенсії здійснюється із застосуванням обмежень та коефіцієнтів у розмірі 25 950,00 грн.

З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи, що учасниками справи подані необхідні для розгляду справи заяви по суті спору та докази, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення.

Рішення ухвалюється судом в межах строку розгляду справи з урахуванням строку перебування судді у щорічній основній відпустці та на лікарняному, а також з урахуванням періодів тривалої відсутності електроенергії в будівлі суду внаслідок ракетних обстрілів збройними угрупуваннями російської федерації та тривалості повітряних тривог, оголошених в м. Одесі.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФУ в Одеській області та отримує пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

На підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» та у зв`язку із індексацією 2024 року позивачу з 01.01.2024 здійснений перерахунок пенсії, підсумок якої визначений в розмірі 23909,05 грн, однак до виплати належить, з урахуванням максимального розміру, пенсія в сумі 20930,00 грн.

У подальшому на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» та у зв`язку із індексацією 2024 року позивачу з 01.03.2024 здійснений перерахунок пенсії, підсумок якої визначений в розмірі 25543,05 грн, однак до виплати належить, з урахуванням максимального розміру, пенсія в сумі 23610,00 грн.

Аналогічно на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» та у зв`язку із індексацією 2025 року позивачу з 01.01.2025 здійснений перерахунок пенсії, підсумок якої визначений в розмірі 25543,05 грн, однак до виплати належить, з урахуванням максимального розміру, пенсія в сумі 23610,00 грн.

З 01.03.2025 у зв`язку з індексацією позивачу перераховано пенсію, підсумок якої визначений в розмірі 27043,05 грн, проте до виплати належить, з урахуванням максимального розміру, пенсія в сумі 23610,00 грн.

Так само на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» та у зв`язку із індексацією 2026 року позивачу з 01.01.2026 здійснений перерахунок пенсії, підсумок якої визначений в розмірі 27160,05 грн, однак до виплати належить, з урахуванням максимального розміру, пенсія в сумі 25950,00 грн.

З 01.03.2026 у зв`язку з індексацією позивачу перераховано пенсію, підсумок якої визначений в розмірі 29755,05 грн, проте до виплати належить, з урахуванням максимального розміру, пенсія в сумі 25950,00 грн.

Відомостей про застосування відповідачем при перерахунку пенсії позивачу понижувальних коефіцієнтів, встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 та від 30.12.2025 № 1778, надані до суду докази (відповідні протоколи перерахунку пенсії) не містять.

Не погоджуючись із тим, що йому при перерахунку пенсії застосовано понижуючі коефіцієнти до відповідних сум перевищення пенсії та обмежено максимальний її розмір, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує таке.

Статтею 1 Конституції України проголошено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно із статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до зазначеної норми діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій або невчинення їх у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Названі конституційні приписи, перебуваючи у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до установлених Конституцією України та законами України цілей їх утворення, в межах повноважень та у визначений спосіб.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Конституції України).

За змістом статей 17, 65 Основного Закону України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов`язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною 5 статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України [абзаци другий, третій пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018, абзац одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019].

Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції, згідно із якими: «З урахуванням встановленого Конституцією України функціонального призначення Збройних Сил України, в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України законодавче регулювання порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого частиною першою статті 46 Конституції України, має здійснюватися у системному взаємозв`язку з вимогами щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців у розумінні частини п`ятої статті 17 Основного Закону України»; «припис частини п`ятої статті 17 Конституції України чітко покладає на державу конституційний обов`язок щодо створення системи посиленої соціальної підтримки військовослужбовців і членів їхніх сімей»; «виконання державою конституційного обов`язку щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних або резервістів покликане не тільки забезпечити соціальний захист кожного з них індивідуально, а й сприяти виконанню громадянами України обов`язку щодо захисту Вітчизни - України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності»; «заходи в сфері оборони держави мають бути своєчасними, послідовними та комплексними, оскільки від їх ефективного запровадження залежить стан обороноздатності України» [абзаци четвертий - сьомий підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 06 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022].

У розвиток висловленої позиції Конституційний Суд України у рішенні від 12 жовтня 2022 року №7-р(II)/2022 вказав на те, що встановлений частиною 5 статті 17 Основного Закону України обов`язок держави забезпечити соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, поширюється як на громадян України, які безпосередньо перебувають на такій службі, так і на тих, яких звільнено з неї.

Тобто, на Державу покладається конституційний обов`язок посиленого соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії російської федерації проти України, розпочатої у лютому 2014 року, а також осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності.

Частиною другою статті 64 Конституції України встановлено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (далі Указ № 64/2022), у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30- 34, 38, 39, 41- 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Таким чином, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом № 64/2022, не обмежується конституційне право громадян на соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.

У Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004). Організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей пов`язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю виконуваних ними обов`язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захисту суверенітету, територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України). Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини рішення від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004). Заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв`язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Так, пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється спеціальними законами з урахуванням особливостей умов праці, характеру, складності і значущості виконуваної роботи, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод тощо.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців, є положення частини третьої статті 43 та частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII.

Згідно з частиною третьою статті 43 Закону № 2262-XII пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 63 Закону № 2262-XII перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. Водночас, перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

З 01.10.2011 Законом № 3668-VI частину п`яту статті 43 Закону № 2262-XII викладено в наступній редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII частина п`ята статті 43 Закону № 2262-XII доповнена текстом наступного змісту: «тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 грн».

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, у частині сьомій статті 43 Закону № 2262-XII слова і цифри «у період з 01.01.2016 по 31.12.2016» замінено словами і цифрами «по 31.12.2017».

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740,00 грн.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Таким чином, положення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону № 2262-XII зі змінами, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 20.12.2016.

Конституційний Суд України у рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.

Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

Водночас, положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Отже, обмеження пенсії максимальним розміром не поширюється на осіб, яким пенсія виплачується відповідно до Закону № 2262-XII.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 25.01.2024 у справі № 300/2754/23, від 04.12.2024 у справі № 380/24300/23, від 03.06.2025 у справі № 340/1362/24, від 10.06.2026 у справі №420/30259/24 та багатьох інших.

Отже, дії відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром з 001.01.2024, 01.03.2024, 01.01.2025, 01.03.2025, 01.01.2026 та з 01.03.2026 є протиправними, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню, як і похідні від них вимоги щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром.

Водночас, не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо застосування понижувальних коефіцієнтів, встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 та від 30.12.2025 № 1778, оскільки надані до суду докази спростовують доводи позивача про те, що розмір його пенсії був обмежений також застосуіванням зазначених коефіцієнтів.

Ураховуючи наведене, права позивача не були порушені застосуванням понижувальних коефіцієнтів, встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 та від 30.12.2025 № 1778, а тому відсутні й підстави для задоволення відповідних позовних вимог.

Тим не менш, суд зазначає, що обмеження виплати пенсії позивача максимальним розміром розпочалося не у 2026 році, а має триваючий характер. Як вбачається з наявних у справі доказів, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області систематично та щомісячно обмежувало законні виплати ОСОБА_1 , починаючи з січня 2024 року на підставі Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».

Оскільки право на отримання пенсії у повному обсязі є гарантованим ст. 46 Конституції України, а чинне законодавство не обмежує строком виплату сум пенсії, що не були отримані з вини органу Пенсійного фонду, суд приходить до висновку, що права позивача підлягають судовому захисту за весь заявлений у позові період, починаючи з 01 січня 2024 року.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, починаючи з 01.01.2024, з 01.03.2024, з 01.01.2025, з 01.03.2025, з 01.01.2026 та з 01.03.2026 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ, на підставі раніше проведених перерахунків, у повному обсязі.

Таку виплату слід провести без обмеження пенсії її максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність), з урахуванням уже проведених виплат.

Приписами ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо нарахування, перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2024, 01.03.2024, 01.01.2025, 01.03.2025, 01.01.2026 та з 01.03.2026 із застосуванням обмеження у розмірі десяти прожиткових мінімумів (максимальним розміром), установленими для осіб, які втратили працездатність.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) здійснити починаючи з 01.01.2024, з 01.03.2024, з 01.01.2025, з 01.03.2025, з 01.01.2026 та з 01.03.2026 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше здійснених виплат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний