Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №420/6848/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6848/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач), в інтересах якого діє адвокат Степанишина Альона Сергіївна, звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач, військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 22.07.2023 № 2016 «Про встановлення факту отримання бойового травмування молодшого сержанта ОСОБА_2 , спричиненого діями противника»;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 оформити та видати ОСОБА_1 довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) по факту отримання ним бойового травмування (контузії) під час захисту Батьківщини 21.07.2023 поблизу населеного пункту Курдюмівка Торецької міської громади Бахмутського району Донецької області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.07.2023 під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Курдюмівка Бахмутського району Донецької області позивач отримав бойове травмування (контузію) внаслідок застосування противником боєприпасу, скинутого з безпілотного літального апарата. За результатами розгляду обставин травмування командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ від 22.07.2023 № 2016, пунктом 2 якого факт отримання позивачем бойового травмування визнано таким, що не підтверджується. Позивач вважає такий висновок необґрунтованим, оскільки обставини бойового травмування підтверджуються рапортом (доповіддю) командира механізованого батальйону, витягом із журналу бойових дій та первинною медичною карткою, а висновок командира ґрунтується виключно на поясненнях капітана медичної служби, які спростовуються висновками військово-лікарської комісії про наявність у позивача акубаротравми від 21.07.2023.

Позивач також зазначає, що його не було повідомлено про проведення службового розслідування, він не брав у ньому участі та не надавав пояснень, чим порушено його права, передбачені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608. З огляду на наведене позивач просить визнати наказ протиправним та зобов`язати відповідача оформити і видати довідку про обставини травми відповідно до Додатка 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 (суддя Левчук О.А.) відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

17.03.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечив. Зазначав, що командування військової частини діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. Відповідач посилається на те, що відповідно до частини п`ятої статті 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України у разі, якщо травма військовослужбовця спричинена діями противника, розслідування обставин її отримання не проводиться, а довідка про обставини травми складається протягом п`яти днів; підставою для видачі такої довідки згідно з Додатком 5 до Положення № 402 є наказ командира військової частини. За доводами відповідача, за наявними на час видання наказу медичними документами (первинною медичною карткою та поясненнями начальника лікувального відділення медичної роти капітана медичної служби ОСОБА_3 ) мінно-вибухова травма у позивача не підтвердилася, у зв`язку з чим факт отримання бойового травмування наказом від 22.07.2023 № 2016 визнано таким, що не підтверджується.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 позовну заяву залишено без розгляду.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2025 ухвалу від 09.07.2025 про залишення позову без розгляду скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У зв`язку з припиненням повноважень судді Левчук О.А. справу за наслідками повторного автоматизованого розподілу передано на розгляд судді Пекного А.С.

Ухвалою від 03.12.2025 адміністративну справу прийнято до провадження, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 09.12.2025 клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.

Враховуючи, що учасниками справи подані необхідні для розгляду справи докази, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, судом встановлено наступне.

21.07.2023 під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Курдюмівка Бахмутського району Донецької області молодший сержант ОСОБА_1 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , отримав травмування внаслідок застосування противником боєприпасу, скинутого з безпілотного літального апарата.

Згідно з рапортом (доповіддю) командира 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_4 від 22.07.2023 № 0666/38/4759дск позивач отримав бойове травмування; першу медичну допомогу йому надано бойовими медиками та передано для подальшої евакуації до військового мобільного госпіталю ( АДРЕСА_1 ).

Відповідно до первинної медичної картки військової частини НОМЕР_1 від 22.07.2023 попередній діагноз позивача – астено-невротичний синдром, суб`єктивний шум у вухах; після евакуації діагноз уточнено – цефалгічний синдром, вушний шум.

Начальником лікувального відділення медичної роти військової частини НОМЕР_1 капітаном медичної служби ОСОБА_3 надано пояснення, згідно з якими за супровідними медичними документами мінно-вибухова травма у позивача не підтвердилася.

22.07.2023 командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ (з основної діяльності) № 2016 «Про встановлення факту отримання бойового травмування молодшого сержанта ОСОБА_2 , спричиненого діями противника», пунктом 2 якого факт отримання бойового травмування молодшим сержантом ОСОБА_1 поблизу населеного пункту Курдюмівка Торецької міської громади Бахмутського району Донецької області 21.07.2023 визнано таким, що не підтверджується.

Позивач посилається на те, що після отримання травмування він проходив військово-лікарські комісії, за висновками яких у нього виявлено акубаротравму від 21.07.2023 (довідка ВЛК від 12.03.2024 № 255) та наслідки акубаротравми (довідка ВЛК від 03.09.2024 № 1076).

Адвокатським запитом від 23.12.2024 № 209 представник позивача звернувся до військової частини НОМЕР_1 про надання копій матеріалів щодо обставин травмування позивача та наказу, виданого за його результатами; відповідь із запитуваними документами представник позивача отримала 10.02.2025.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно зі статтею 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, визначає, зокрема, дії посадових осіб у разі отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва).

Відповідно до частини п`ятої статті 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України у разі якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) не проводиться. Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається протягом п`яти днів та у такий самий строк направляється до військового закладу охорони здоров`я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Міністерством оборони України.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, визначає процедуру організації та проведення службового розслідування у Збройних Силах України, а також права осіб, які його проводять, і військовослужбовця, стосовно якого воно проводиться.

Організацію та проведення військово-лікарської експертизи, а також оформлення її результатів урегульовано Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі – Положення № 402).

Пунктом 1.11 розділу II Положення № 402 передбачено, що всі довідки ВЛК та довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) (додаток 5), при наявності, кадровими органами заносяться до особових справ. Згідно з Додатком 5 до Положення № 402 підставою для видання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) є наказ командира (начальника) військової частини.

Відповідно до пункту 6.2 Положення № 402 на осіб, які направляються на медичний огляд з приводу поранень, травм, контузій, каліцтв, одержаних у період проходження ними військової служби, подається оригінал або належним чином засвідчена копія довідки про обставини одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).

Згідно з пунктом 21.1 Положення № 402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, військово-лікарська комісія встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.

Пунктом 21.7 Положення № 402 визначено, що постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в акті проведення розслідування нещасного випадку. На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється не менше ніж у 2 примірниках, один із яких подається до військово-лікарської комісії з метою встановлення причинного зв`язку травми з військовою службою, а примірник довідки обов`язково зберігається в особовій справі військовослужбовця.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного наказу, суд виходить з того, що правомірність рішення суб`єкта владних повноважень оцінюється станом на момент його прийняття, з урахуванням тих обставин та доказів, які були наявні в суб`єкта владних повноважень на час його прийняття.

Станом на 22.07.2023, тобто на день видання наказу № 2016, у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 перебували первинна медична картка від 22.07.2023 (попередній діагноз – астено-невротичний синдром, суб`єктивний шум у вухах; уточнений – цефалгічний синдром, вушний шум) та пояснення начальника лікувального відділення медичної роти капітана медичної служби ОСОБА_3 , згідно з якими мінно-вибухова травма у позивача не підтвердилася. Прямих доказів отримання позивачем саме бойового травмування (контузії, акубаротравми) внаслідок дій противника станом на день видання наказу не існувало.

За таких обставин висновок командира військової частини НОМЕР_1 , викладений у наказі від 22.07.2023 № 2016, про те, що факт отримання позивачем бойового травмування не підтверджується, ґрунтувався на наявних на час прийняття цього рішення доказах, а тому підстав вважати вказаний наказ протиправним немає.

Довідки військово-лікарської комісії, на які посилається позивач (від 12.03.2024 №255 – про наявність акубаротравми від 21.07.2023 та від 03.09.2024 №1076 – про наслідки акубаротравми), складені після видання оскаржуваного наказу і об`єктивно не могли бути враховані командиром військової частини станом на 22.07.2023. Поява таких доказів після прийняття наказу не свідчить про його протиправність з моменту видання.

Разом з тим наявність зазначених висновків військово-лікарської комісії надає позивачу право повторно звернутися до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою (рапортом) про встановлення факту отримання ним бойового травмування з урахуванням висновків військово-лікарської комісії. Вирішення питання про встановлення такого факту та видання відповідного наказу належить до дискреційних повноважень командира військової частини, і суд не вправі підміняти суб`єкта владних повноважень у реалізації цих повноважень.

Щодо доводів позивача про порушення його прав під час службового розслідування, передбачених Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, суд зазначає таке. Як установлено частиною п`ятою статті 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, у разі якщо травма військовослужбовця спричинена діями противника, розслідування обставин її отримання не проводиться. Отже, стосовно травмування, яке позивач пов`язує з діями противника, службове розслідування у розумінні Порядку № 608 не проводиться, а тому посилання позивача на порушення його процедурних прав, передбачених цим Порядком, є безпідставним.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача оформити та видати позивачу довідку про обставини травми суд зазначає, що відповідно до Додатка 5 до Положення № 402 підставою для видання такої довідки є наказ командира (начальника) військової частини, яким встановлено відповідний факт та обставини травми. Оскільки чинним наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.07.2023 № 2016 факт отримання позивачем бойового травмування визнано таким, що не підтверджується, а підстав для визнання цього наказу протиправним судом не встановлено, відсутня передбачена законодавством підстава для оформлення та видачі позивачу довідки про обставини бойової травми. Зобов`язання відповідача видати таку довідку за відсутності відповідного наказу командира означало б втручання суду у дискреційні повноваження військової частини, що є неприпустимим.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено протиправності оскаржуваного наказу станом на момент його видання, а обрані позивачем способи захисту за встановлених обставин не підлягають задоволенню. За таких умов позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, а позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ІПН НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний

.