Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №400/9556/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 р. № 400/9556/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмов, оформлену листами від 27.02.2026 № 14/1842, від 20.05.2026 № 14/2343 протиправними; визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; визнання відомостей недостовірними

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач) про:

визнання протиправною відмову відповідача у виправленні недостовірних відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів за мотивованими заявами позивача від 10.02.2026 та від 04.05.2026, оформлену листами від 27.02.2026 № 14/1842 і від 20.05.2026 № 14/2343;

визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття за результатами розгляду мотивованих заява позивача від 10.02.2026 та від 04.05.2026 рішення у формі, встановленій законом, а також щодо ненадання позивачу відомостей про реєстраційну дію, якою до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів внесено запис про перебування позивача на військовому обліку як військовозобов`язаного, а саме: дати і часу внесення запису, посади та прізвища, імені, по батькові посадової особи, яка його внесла, правової підстави внесення і реквізитів відповідного індивідуального акта;

визнання недостовірними відомості про перебування позивача на військовому обліку як військовозобов`язаного, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів за номером запису 2610120230680701500025, та про зобов`язання відповідача спростувати ці відомості шляхом приведення відомостей зазначеного Реєстру у відповідність до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 30.04.2022 із зазначенням статусу «Виключений з військового обліку»; а вразі якщо дійде висновку про наявність у відповідача дискреційних повноважень – про зобов`язання відповідача повторно розглянути мотивовані заяви позивача від 10.02.2026 та від 04.05.2026 і прийняти за результатами їх розгляду рішення з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.03.2016 він був знятий відповідачем з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовозобов`язаного, який вчинив тяжкий або особливо тяжкий злочин. Однак, 29.06.2025 через мобільний застосунок «РЕЗЕРВ+» позивач дізнався про своє перебування на військовому обліку. На його переконання, відповідна інформація є недостовірною, оскільки згідно з його тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного від 30.04.2022 № 1408 він знятий з військового обліку. Крім того, він наголосив на тому, що рішенні про його поновлення на військовому обліку прийнято з порушенням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру».

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.08.2026 відкрито провадження у справі, постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за матеріалами в електронній формі та витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію облікової картки позивача.

Згідно з карток руху документа відповідач отримав копію позовної заяви та ухвалу від 05.08.2026 про відкриття провадження у справі відповідно 31.07.2026 і 05.08.2026.

Відповідач не подав до суду витребувані докази (копії електронної облікової картки позивача та надісланої позивачу повістки) і не повідомив про причини їх ненадання.

Одночасно з позовною заявою позивач подав до Миколаївського окружного адміністративного суду заяву про забезпечення позову, у задоволені якою ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.07.2026 відмовлено.

02.09.2026 і 04.09.2026 позивач подав до суду першої інстанції заяви про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів та документів, які долучені судом до матеріалів справи.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України, суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Розглянувши заяви по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.12.2014 у справі № 1-кп/489/481/2014, який набрав законної сили 05.02.2015, позивача визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі – КК України) та призначено покарання за сукупністю злочинів у вигляді 6 років позбавлення волі, строк відбуття покарання встановлено обчислювати з 29.05.2014.

Відповідно до записів тимчасового посвідчення позивача, виданого 30.02.2021 до отримання військового квитка, 29.07.2021 він був виключений з військового обліку військовозобов`язаних на підставі підпункту 6 пункту 6 статті 37 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з даними електронної облікової картки позивача він є військовозобов`язаним, який користується правом на відстрочку, відомості про виключення його з військового обліку відсутні.

Відповідно до військово-облікового документа, сформованого 11.04.2026 через мобільний застосунок «РЕЗЕРВ+», позивач є невійськовозобов`язаним, підстава зняття з обліку – «інше».

Натомість згідно з військово-обліковим документом, сформованим 13.05.2026 через мобільний застосунок «РЕЗЕРВ+», позивач є військовозобов`язаним, порушує правила військового обліку, причина звернення до Нацполіції 29.04.2026 – не став на військовий облік за новою адресою.

Вважаючи дії відповідача щодо поновлення його на військовому обліку протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232-ХІІ) порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Абзацом третім пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Реєстр) – інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно з абзацом вісімнадцятим пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони.

Відтак до компетенції районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить взяття та виключення військовозобов`язаних з військового обліку, зокрема шляхом унесення відповідних даних до Реєстру.

Водночас пунктами 2 і 3 частини другої статті 1 Закону України «Про адміністративну процедуру» встановлено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час

конституційного провадження, кримінального провадження, судового провадження, виконавчого провадження (крім виконання адміністративних актів), оперативно-розшукової діяльності, розвідувальної діяльності, контррозвідувальної діяльності, вчинення нотаріальних дій, виконання покарань, застосування законодавства про національну безпеку і оборону, громадянство, надання притулку в Україні, захист економічної конкуренції;

державної служби, дипломатичної та військової служби, служби в органах місцевого самоврядування, служби в поліції, а також іншої публічної служби.

Оскільки введення Реєстру відноситься до питання виконання громадянами України військового обов`язку та стосується застосування законодавства про оборону, тому на спірні правовідносини дія Закону України «Про адміністративну процедуру» не поширюється.

Таким чином, внесення даних до Реєстру здійснюється без прийняття відповідних індивідуальних актів.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог про визнання протиправними відмови відповідача у виправленні недостовірних відомостей у Реєстрі, оформлені листами від 27.02.2026 № 14/1842 і від 20.05.2026 № 14/2343, а також про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття за результатами розгляду заява позивача від 10.02.2026 та від 04.05.2026 рішення у формі, встановленій законом, і щодо ненадання позивачу відомостей про реєстраційну дію, якою до Реєстру внесено запис про перебування позивача на військовому обліку як військовозобов`язаного.

Що стосується правомірності (протиправності) дій відповідача щодо взяття позивача на військовий облік, то суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок включає:

підготовку громадян до військової служби;

приписку до призовних дільниць;

прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу;

проходження військової служби;

виконання військового обов`язку в запасі;

проходження служби у військовому резерві;

дотримання правил військового обліку.

Абзацом п`ятим частини дев`ятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військовозобов`язані – це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Згідно з абзацами дев`ятим і одинадцятим пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній з 18.05.2024) взяттю на військовий облік військовозобов`язаних підлягають громадяни України:

які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;

які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку.

З вищевикладеного слідує, що взяттю на військовий облік військовозобов`язаних підлягають усі військовозобов`язані громадяни України, які досягли 25-річного віку. Водночас Закон № 2232-ХІІ не містить обмежень щодо кількості раз, скільки громадянин України, який досяг 25 років, може бути взятий на військовий облік у випадку, якщо він раніше перебував на військовому обліку призовників.

Тобто громадянин України, який раніше перебував на військовому обліку призовників, і був виключений з військового обліку військовозобов`язаних, підлягає взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у разі, якщо підстави, за якими він був виключений, відпали.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 у справі № 400/8125/25, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.01.2026, встановлено, що відповідач мав повноваження на взяття позивача на військовий облік військовозобов`язаних з 18.05.2024 у разі, якщо він був виключений до цієї дати з військового обліку військовозобов`язаних як особа, яка вчинила тяжкий або особливо тяжкий злочин. Крім того, станом на день подання адвокатського запиту від 16.06.2025 позивач визнався таким, який не має судимості, і відповідно відповідач правомірно не задовольнив його прохання про внесення до Реєстру про його виключення з військового обліку.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 у справі № 400/8125/25 має преюдиціальне значення при вирішенні цієї справи.

З огляду на вищевикладене, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача щодо визнання недостовірними відомості про його перебування на військовому обліку, як військовослужбовця, що містяться в Реєстрі, та зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії щодо внесення змін до Реєстру відносно позивача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

5. Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

6. Повний текст рішення суду складений 15.09.2026.

Суддя В.Г.Ярощук