Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №380/6999/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 рокусправа № 380/6999/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 (у минулому ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на підставі п.4 ч.6 ст.37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» через досягнення граничного віку перебування в запасі;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 (у минулому ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на підставі п.4 ч.6 ст.37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» через досягнення граничного віку перебування в запасі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що згідно з Військовим квитком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 був взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_4 (на теперішній час ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ). У подальшому позивач був знятий з військового обліку військовозобов`язаних на підставі наказу МОУ №342 від 09.06.2006. В подальшому, встановивши додаток «Резевр +» та оновивши в ньому дані, позивачу 19.02.2026 стало відомо, що інформація про нього, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в АІТС «Оберіг» недостовірна, оскільки не містить інформацію про його виключення з військового обліку військовозобов`язаних через досягнення ним граничного віку перебування в запасі. При цьому, позивач вважав себе таким, що виключений з військового обліку через досягнення граничного віку перебування в запасі, оскільки 23.08.2012 позивачу, як військовозобов`язаному, який перебував у запасі та мав військове звання « ІНФОРМАЦІЯ_5 » рядового складу другого розряду виповнилося 40 років - «…4. Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві» (ч.ч. 2,4 ст.28 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» в редакції чинній станом на 23.08.2012) та відповідно до п.4 ч.6 ст.37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» був виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 (на теперішній час ІНФОРМАЦІЯ_6 ) через досягнення граничного віку перебування в запасі. Жодних заяв щодо взяття його на військовий облік позивач до ТЦК та СП не подавав. Позивач вважає, що він не підлягає повторному взяттю на облік військовозобов`язаних, адже рішення про виключення з військового обліку є остаточним. На переконання позивача, після виключення з військового обліку особа втрачає статус військовозобов`язаного і перестає підпадати під дію законів про військовий обов`язок та мобілізацію. Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді від 20.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач на дату розгляду справи відзиву на позовну заяву не подав.

Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_3 , виданого Залізничним РВ ГУ ДВС України у Львівській області.

Відповідно до даних військового квитка серії НОМЕР_4 позивач 09.06.2006 був знятий з військового обліку за досягненням граничного віку.

Позивач вказує, що 19.02.2026 він сформував військово-обліковий документ у мобільному застосунку «Резерв+», зі змісту якого йому стало відомо, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» він перебуває на військовому обліку зі статусом «військовозобов`язаний». Номер позивача в Реєстрі - 190420239340750800056, орган військового обліку - ІНФОРМАЦІЯ_1 . У полі «Підстава зняття/виключення» військово-облікового документа міститься прочерк.

Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій просив внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних і резерватів відомості про його виключення з військового обліку військовозобов`язаних осіб на підставі п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Доказів розгляду вказаної заяви та надання відповіді на неї матеріали справи не містять.

Позивач вважає, що відповідачем порушено його права та охоронювані законом інтереси, з огляду на що звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Спірні правовідносини, які склались у цій справі, зводяться до питання правомірності дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття позивача на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, як особи, яка раніше була знята з військового обліку, у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).

Згідно з частинами третьою, сьомою та частиною дев`ятою статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно положень статті 37 Закону №2232-XII взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, на військовий облік військовозобов`язаних: звільнені з військової служби в запас; які звільнені зі служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування у запасі.

Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають зокрема громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.

Відповідно до пункту 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487), військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Пунктом 22 Порядку №1487 визначено, що взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону №2232-XII.

Приписами статті 28 Закону №2232-XII, у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем 40 років (23.08.2012), визначено, що запас військовозобов`язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов`язаних. Військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років. Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

Також статтею 32 Закону №2232-XII, у редакції, що діяла на момент досягнення позивачем 40 років (23.08.2012) визначено, що військовозобов`язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, а також визнані військово-лікарськими комісіями непридатними для військової служби у воєнний час, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.

Законом України від 27.03.2014 № 1169-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» (далі - Закон №1169-VII, який набрав чинності 01.04.2014) було внесено зміни до статті 28 Закону №2232-XII, зокрема, частину другу статті 28 Закону №2232-XII викладено у такій редакції: «Військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд - до 50 років».

Законом України від 22.07.2014 №1604-VII «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 1604-VII, який набрав чинності 13.08.2014), було внесено зміни до статті 28 Закону № 2232-XII, зокрема, у пункті 2 частини другої цифри « 50» замінено цифрами « 60».

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 21.05.2025 у справі №280/2880/24, законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік. Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку.

З аналізу положень Закону №2232-XII Верховний Суд у справі №280/2880/24 дійшов висновку, що «громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаний», водночас зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону №2232-XII взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема на військовий облік військовозобов`язаних:

звільнені з військової служби в запас;

які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу»;

військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;

звільнені зі служби поліцейські, особи начальницького та рядового складу Міністерства внутрішніх справ України, Державного бюро розслідувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (крім осіб, прийнятих на службу цивільного захисту у порядку, визначеному Кодексом цивільного захисту України, до проходження строкової військової служби), Державної кримінально-виконавчої служби України, співробітники Служби судової охорони, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України;

які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних;

зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України;

які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу;

які досягли 27-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;

які звільнені зі служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування у запасі.

Отже, згідно з пунктом 2 частини першої статті 37 Закону №2232-XII взяті на військовий облік можуть громадян, які зняті з військового обліку, а не є виключеними з військового обліку.

Водночас положення Закону №2232-XII в частині, що стосується граничного віку перебування військовозобов`язаних осіб в запасі, зазнавало змін.

Так, згідно зі статтею 28 Закону №2232-XII, у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем 40 років (23.08.2012), запас військовозобов`язаних поділявся на два розряди, що встановлювалися залежно від віку військовозобов`язаних. Військовозобов`язані, які перебували у запасі та мали військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділялися на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років. При цьому граничний вік перебування в запасі другого розряду був граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

Надалі, Законом №1169-VII внесено зміни до статті 28 Закону № 2232-XII та змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, а Законом № 1604-VII - до 60 років.

Водночас приписи статті 28 Закону №2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві, змін не зазнали.

Тобто, з набранням чинності указаних змін до Закону №2232-XII позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, яка не досягла встановленого законом граничного віку перебування у запасі та у військовому резерві.

У цій площині суд вважає за необхідне зауважити, що згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у Рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з цього правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України: випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами правовідносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.

Однак, у цьому випадку йдеться не про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності.

Законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає національним інтересам держави.

У зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII звужено коло підстав для виключення з військового обліку.

Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

З часу набрання чинності змін до Закону №2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.

Враховуючи, що на момент внесення змін до Закону №2232-XII та на момент виникнення спірних правовідносин позивач не досяг нового граничного віку (60 років), він об`єктивно знову набув статусу військовозобов`язаного в силу закону.

Схожий правовий підхід до застосування наведених норм права викладено в постанові Верховного Суду від 09.04.2026 у справі №280/6524/24.

Факт зняття позивача з військового обліку у 2006 році не свідчить про неможливість його подальшого перебування на військовому обліку та у запасі Збройних Сил України після зміни законодавчого регулювання, оскільки зміна граничного віку перебування у запасі поширюється на всіх осіб, які на момент набрання чинності відповідними змінами такого віку не досягли.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Суд зазначає, що вказані зміни до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не надавали закону зворотної дії в часі та не змінювали правових наслідків подій, які мали місце до набрання ними чинності, а лише визначили новий граничний вік перебування у запасі та нові критерії належності осіб до категорії військовозобов`язаних для правовідносин, що існували після набрання чинності відповідними змінами.

За таких обставин відновлення позивача на військовому обліку не є проявом зворотної дії закону в часі у розумінні статті 58 Конституції України.

Таким чином, оскільки за чинними нормами статті 28 Закону №2232-XII позивач не досяг граничного віку перебування у запасі та є військовозобов`язаним, тому перебування ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов`язаних осіб відповідає положенням чинного законодавства.

Отже, під час вирішення даного спору по суті судом не встановлено ознак протиправної бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 , що своєю чергою виключає наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Таким чином, оскаржувані у цій справі дії відповідача є правомірними та такими, що вчинені відповідно до вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому з наведених підстав у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення позивача з військового обліку та зобов`язання відповідача виключити позивача з військового обліку належить відмовити.

Крім цього суд звертає увагу, що позивач був знятий з військового обліку, а не виключений з військового обліку, як він стверджує в позовній заяві, а тому повторне взяття позивача на військовий облік не суперечить вимогам законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

У відповідності до вимог ст.139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.І. Кузан