Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №380/7369/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/7369/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування вимоги про сплату боргу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі – ГУ ДПС у Львівській області, відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Львівській області щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1708-57 від 05.08.2025;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1708-57 від 05.08.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ГУ ДПС у Львівській області 21.12.2025 надіслало позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1708-57 від 05.08.2025 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 37788,74 грн. Відповідна сума боргу була обчислена у зв`язку із тим, що позивач, будучи зареєстрованим суб`єктом підприємницької діяльності, повинен був сплачувати починаючи з січня 2017 року єдиний соціальний внесок незалежно від наявності доходу у розмірі не менше мінімально визначеного. ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 10.07.2001. 03.03.2012 у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на виконання вимог Закону України від 01.07.2010 № 2390-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (набрав чинності 03.03.2011) зроблений запис "свідоцтво про державну реєстрацію недійсне", а тому позивач вважає оскаржене рішення відповідача протиправним.

Ухвалою від 18.05.2026 суддя відкрила провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішила розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.

29.05.2026 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 46001), в якому просив суд відмовити у задоволенні позову повністю. Відзив обґрунтований тим, що згідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань у Дрогобицькій державній податковій інспекції ГУ ДПС у Львівській області ФОП ОСОБА_1 перебуває за основним місцем обліку зі станом платника 0 - платник податкiв за основним мiсцем облiку. Дата реєстрації 10.07.2001 за №4431. Дата взяття на облік 13.07.2001 № 5552. Згідно з відомостями ІКС «Податковий блок» ОСОБА_1 має статус фізична особа–підприємець та перебуває на загальній системі, тому повинен сплачувати ЄСВ з 01.01.2017. Згідно даних інформаційних баз даних ДПС України по коду платежу 71040000 «Єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» по фізичній особі – підприємцю ОСОБА_1 станом на 28.05.2026 обліковується заборгованість 37788,74 грн. Зняття з обліку як платника єдиного внеску відповідно до п. 1 ст. 5 Закону № 2464-VI здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в п. 4 ч. 1 ст. 4 - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку. Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа-платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності. Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності.

04.06.2026 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх. №47914), в якій просить суд позов задовольнити повністю. Вказана відповідь обґрунтована тим, оскільки на дату виникнення спірних правовідносин в Єдиному державному реєстрі на 02.04.2026 юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом зроблений запис "свідоцтво про державну реєстрацію недійсне", а станом на 08.04.2026, станом на 31.03.2012, станом на 31.12.2006 зроблений запис "відомості відсутні", то у позивача відсутній статус фізичної особи-підприємця і він не можу бути платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

12.06.2026 від представника відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь (вх. № 51049), в яких просив суд відмовити у задоволенні позову повністю. Вказані заперечення обґрунтовані тим, що згідно з обліковими даними ІКС «Податковий блок», станом на 29.05.2026 заборгованість ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) по єдиному внеску (код класифікації доходів бюджету 71040000) становила 37788,74 грн. Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.08.2025 року № Ф-1708-57 на суму 37788,74 грн. сформовано відповідно до вимог Закону № 2464-VI. Крім цього, необхідно звернути увагу на той факт, що в ІКС «Податковий блок» в реєстрі страхувальників відсутня інформація щодо наявності у Скаржника пільги по сплаті єдиного внеску відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464. Згідно з положеннями п. 1 ч. 4 цієї ж статті для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця подається заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця за її рішенням - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця за її рішенням.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 10.07.2001.

У витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблений запис "свідоцтво про державну реєстрацію недійсне", а станом на 08.04.2026, станом на 31.03.2012, станом на 31.12.2006 зроблений запис "відомості відсутні".

Згідно даних інформаційних баз даних ДПС України по коду платежу 71040000 «Єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» по фізичній особі – підприємцю ОСОБА_1 обліковується заборгованість в розмірі 37788,74 грн.

21.12.2025 надіслало позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1708-57 від 05.08.2025 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 37788.74 грн.

Позивач, не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

01.07.2004 набув чинності Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV (у подальшому змінено назву на Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань») (далі - Закон № 755-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 755-IV державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону № 755-IV Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

01.07.2010 прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» № 2390-VI (далі - Закон № 2390-VI), який набув чинності 03.03.2011.

Відповідно до п.п. 2, 3 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення цього Закону №2390-VI процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Пункт 3 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2390-VI у зв`язку із набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедур припинення юридичних осіб та підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців за їх рішенням» від 19 травня 2011 року №3384-VI (далі - Закон N 3384-VI) викладено в наступній редакції: «Усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний, відповідно до вимог статті 19цього Закону, провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру.».

Відповідно до п. п. 7, 8 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2390-VI спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб-підприємців. Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.

Пунктами 4 та абз. 2 п. 8 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2390-VI передбачено, що свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними; за результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.

У витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблений запис "свідоцтво про державну реєстрацію недійсне", а станом на 08.04.2026, станом на 31.03.2012, станом на 31.12.2006 зроблений запис "відомості відсутні".

Отже, Державний реєстр містить запис про те, що свідоцтво про реєстрацію позивача як ФОП є недійсним.

Відповідно до ч. 5 ст. 241 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові №160/3418/19 дійшла висновку, що відсутність офіційного підтвердження в особи статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», виключає можливість законної підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів та за відсутності фактичних доказів протилежного виключає й можливість формальної та фактичної участі особи в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування з відповідним статусом.

Разом із тим відповідач стверджує, що позивач обліковується як платник ЄСВ, та нараховує йому зобов`язання за ЄСВ за період 2017-2021 роки за відсутності проходження реєстраційних процедур у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Звідси, вимога ГУ ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1708-57 від 05.08.2025 є протиправною, відтак підлягає скасуванню.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд зазначає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення КАС України відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не були дотримані.

Водночас, у задоволенні вимоги про визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Львівській області щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1708-57 від 05.08.2025 слід відмовити, оскільки такі дії знайшли своє відображення у прийнятті вимог про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1708-57 від 05.08.2025, яка скасована за результатом розгляду справи.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1708-57 від 05.08.2025.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43968090; 79026, адреса: м. Львів, вул. Стрийська, 35) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 14.09.2026.

Суддя Потабенко В.А.