Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №380/6847/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 рокусправа № 380/6847/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – відповідач, ГУ ПФ України у Львівській області), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо припинення виплати пенсії з грудня 2025 року ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсійних виплат з дня припинення – з грудня 2025 року.

Ухвалою суду від 14.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі листа Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, яким повідомлено відповідача про оформлення позивачем виїзду за кордон на постійне місце проживання до Іспанії, відповідач з грудня 2025 року припинив виплату пенсії за віком. Позивач з метою поновлення виплати пенсії звернувся до відповідача, однак отримав відмову.

Відповідач проти позову заперечив з підставі викладених у відзиві. Вказав, що до ГУ ПФ України у Львівській області надійшов лист Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 31.10.2025 №4601.6.4-7668/46.2-25 про те, що ОСОБА_1 31.10.2025 оформив виїзд за кордон на постійне місце проживання до Іспанії. Враховуючи зазначене, з грудня 2025 року виплату пенсії призупинено. Відповідно до статті 51 Закону №1058 у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Частиною 1 статті 44 Закону №1058 передбачено, що заява про призначення, поновлення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Зауважує, що незалежно від наявності права особи на пенсію чи на перерахунок пенсії існує обов`язкова процедура звернення до органу що призначає пенсії із заявою встановленого зразка.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, – через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 стаття 262 КАС України).

Суд на підставі позовної заяви, відзиву, а також долучених письмових доказів,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 з 16.10.2018 перебуває на обліку в ГУ ПФ України у Львівській області та отримував пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” /арк.спр.11-12/.

Листом від 31.10.2025 №4601.6.4-7668/46.2-25 Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області повідомило ГУ ПФ України у Львівській області, що позивач 31.10.2025 оформив виїзд за кордон на постійне місце проживання до Іспанії /арк.спр.29/.

Позивач з метою отримання інформації звертався до ГУ ПФ України у Львівській області через вебпортал.

Відповідач листом від 02.01.2026 повідомив позивача, що у зв`язку із надходженням листа від Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області виплата пенсії призупинена з грудня 2025 року. Вказано про розгляд звернення та право оскаржити таке відповідно до Закону України “Про звернення громадян” /арк.спр.13-14/.

Департамент пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільги ПФ України листом від 15.01.2026 скерував до ГУ ПФ України у Львівській області звернення, які надійшли на вербпорталі, автором яких був ОСОБА_1 . Вказано про надання відповіді у строки відповідно до Закону України “Про звернення громадян” /арк.спр.13/.

Відповідач листом від 30.01.2026 повторно повідомив позивача, що у зв`язку із надходженням листа від Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області виплата пенсії призупинена з грудня 2025 року. Вказано про розгляд звернення та право оскаржити таке відповідно до Закону України “Про звернення громадян” /арк.спр.11-12/.

Представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом від 23.02.2026 з метою отримання інформації про прийняте рішення щодо призупинення пенсії, підстави такого рішення та копію листа ГУ ДМС України у Львівській області /арк.спр.5/.

Відповідач листом від 27.02.2026 повідомив, що позивач перебуває на обліку та отримував пенсії за віком за Списком №2 з 16.10.2018, з грудня 2025 року припинено виплату пенсії (9-до з`ясування) /арк.спр.6/.

Вважаючи дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України № 137-V від 14.09.2006, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі – Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Згідно з статтею 12 Хартії держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-VI (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі – Закон №1058-VI) визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з статтею 1 Закону №1058-VI пенсія – щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 47 Закону №1058-ІV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 49 Закону №1058-IV врегульовано питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії.

Виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном;

3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку;

3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин";

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством;

5) в інших випадках, передбачених законом (частина 1).

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Законом №1058-IV встановлено вичерпний перелік підстав для припинення виплати пенсії, який розширеному тлумаченню не підлягає.

Аналогічна правова позиція вказана в постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №243/5279/17.

Відповідно до статті 51 Закону №1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

При цьому, рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 у справі №1-32/2009 положення пункту 2 частини 1 статті 49 і другого речення статті 51 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV визнано такими, що не відповідають Конституції України та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно із частиною 2 статті 2 Закону України від 11.12.2003 №1382-IV “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до статті 24 Конституції України не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

З огляду на викладене позивач, незалежно від факту його проживання в Королівстві Іспанії, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, у тому числі і на пенсійне забезпечення, а тому, зупинення виплати пенсії є незаконним.

За таких обставин суд не бере до уваги покликання відповідача на те, що позивач порушив процедуру звернення до пенсійного органу та не подав заяву встановленого зразка про поновлення виплати пенсії, адже припинено виплату пенсії безпідставно, з посиланням на норми Закону №1058, що визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009.

Згідно із частинами 2 та 6 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Рішенням Конституційного Суду України від 25.11.1997 №6-зп роз`яснено, що частину 2 статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Частиною 1 статті 5 КАС України установлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Тому, з позиції суду, позивач цілком обгрунтовано звернувся до ГУ ПФ України у Львівській області через вебпортал та через представника з метою отримання інформації про причини припинення виплати пенсії, а отримавши відповідь – звернувся до суду з цим позовом.

Щодо способу захисту прав та інтересів позивача суд керується таким.

Частиною 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (частина 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

З врахуванням викладеного, для належного та ефективного захисту прав позивача слід зобов`язати відповідача поновити нарахування та виплату пенсії з дня припинення – з грудня 2025 року.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та незаконність дій відповідача. Отже, позов слід задовольнити повністю.

Судовий збір згідно з частиною 1 статті 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 8-10, 72-77, 78, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, КАС України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з грудня 2025 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії з дня припинення – з грудня 2025 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея,10; ЄДРПОУ 13814885).

Суддя Кравців Олег Романович