Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №320/24696/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року м. Київ справа №320/24696/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екопел Інжиніринг» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Екопел Інжиніринг» (далі по тексту – позивач, ТОВ «Екопел Інжиніринг») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту – відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.05.2023 №298880412.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ТОВ «Екопел Інжиніринг» у податковій звітності з податку на прибуток підприємств за 2022 рік, за результатами якої складено акт від 28.03.2023 №21272/Ж5/26-15-04-12-03. У вказаному акті контролюючий орган дійшов висновку про наявність розбіжностей між показниками податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2022 рік та додатка РІ до неї, а саме: щодо відображення у рядку 3.2.4 додатка РІ суми від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років у розмірі 585 584,00 грн. Підставою для такого висновку стало те, що, за даними контролюючого органу, декларація за 2021 рік платником податків не подавалася, внаслідок чого відповідач дійшов висновку про заниження позивачем об`єкта оподаткування на 585 584,00 грн та податку на прибуток, нарахованого за результатами останнього звітного періоду, на 105 405,00 грн.

Позивач стверджує, що податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 2021 рік була направлена до контролюючого органу 17.02.2022 засобами електронного зв`язку та прийнята без зауважень, що підтверджується першою та другою квитанціями, які містять відомості про доставку документа та його прийняття, із зазначенням реєстраційного номера №9432059908. Саме неврахування цієї декларації призвело до помилкового висновку контролюючого органу про відсутність у Товариства від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років у сумі 585 584,00 грн та, як наслідок, до безпідставного визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 105 405,00 грн.

Позивач звертає увагу, що під час адміністративного оскарження ДПС України на обґрунтування висновку про неподання декларації за 2021 рік послалася на лист-повідомлення Головного управління ДПС у м. Києві від 22.02.2022 №19544/6/26-15-04-12-08, який, за даними податкового органу, було отримано Товариством 11.04.2022. Зі змісту цього листа вбачається, що податкову декларацію позивача, прийняту 17.02.2022 за реєстраційним номером №9432059908, визнано неподаною у зв`язку з відсутністю належного додатка - фінансової звітності.

Позивач заперечує можливість визнання зазначеного листа достатньою підставою для висновку про неподання декларації, посилаючись на положення статей 48, 49 Податкового кодексу України та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 №557, згідно з якими результат прийняття та обробки електронного документа підтверджується відповідними квитанціями: перша квитанція формується за результатами автоматизованої перевірки електронного документа, а друга є підтвердженням його прийняття (реєстрації) або повідомленням про неприйняття із зазначенням відповідних причин. У разі наявності другої квитанції про прийняття електронного документа датою та часом його прийняття вважаються дата та час, зафіксовані у першій квитанції.

З огляду на це позивач стверджує, що отримання ним квитанцій про прийняття податкової декларації свідчило про завершення процедури її електронного подання та прийняття контролюючим органом. При цьому позивач наголошує, що направлення відплвідачем листа-повідомлення від 22.02.2022 та його отримання лише 11.04.2022 не відповідає встановленому законом порядку і строкам повідомлення платника про неприйняття податкової звітності та не може нівелювати наслідки раніше сформованих електронних квитанцій про її прийняття. Обґрунтовуючи цей аргумент, позивач додатково посилається на нормативні строки пересилання поштової кореспонденції та зазначає, що контролюючим органом не надано належних доказів своєчасного направлення Товариству листа-повідомлення від 22.02.2022. За позицією позивача, значний проміжок часу між датою складення такого листа та датою його фактичного отримання не дає підстав вважати, що контролюючий орган належним чином і своєчасно повідомив платника податків про неприйняття декларації.

Крім цього, позивач звертає увагу, що в акті камеральної перевірки від 28.03.2023 відсутнє посилання на зазначений лист-повідомлення як на обставину, яка підтверджує неподання декларації за 2021 рік, у той час як відповідний аргумент був наведений контролюючим органом вже під час адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення. На думку Товариства, це свідчить про неналежне встановлення контролюючим органом фактичних обставин під час проведення перевірки та недостатнє документальне обґрунтування висновку про неподання позивачем податкової декларації за 2021 рік.

Таким чином, позивач вважає, що ним було належним чином подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2021 рік, а тому відображення у декларації за 2022 рік від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років у сумі 585 584,00 грн було правомірним. Відповідно, висновок контролюючого органу про заниження податку на прибуток на 105 405,00 грн, а також прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення від 01.05.2023 №298880412 позивач вважає необґрунтованими та протиправними.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що під час перевірки встановлено порушення позивачем вимог підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України, яке полягало у неправомірному врахуванні при визначенні об`єкта оподаткування за 2022 рік від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років у сумі 585 584,00 грн. Відповідач зазначив, що у рядку 03 РІ декларації з податку на прибуток за 2022 рік та в рядку 3.2.4 додатка РІ позивач відобразив зазначену суму від`ємного значення, у той час як декларація з податку на прибуток за 2021 рік не була подана позивачем, внаслідок чого показник рядка 04 такої звітності дорівнює 0 грн. На думку контролюючого органу, це призвело до заниження об`єкта оподаткування на 585 584,00 грн та податку на прибуток за 2022 рік на 105 405,00 грн.

Відповідач зазначив, що податкова декларація позивача з податку на прибуток підприємств за 2021 рік, прийнята 17.02.2022 за реєстраційним номером №9432059908, була визнана неподаною у зв`язку з порушенням вимог податкового законодавства, а саме: через відсутність додатків, які є невід`ємною частиною податкової декларації. Про це, як зазначено у відзиві, ГУ ДПС у м. Києві повідомило ТОВ «Екопел Інжиніринг» листом від 22.02.2022 №19544/6/26-15-04-12-08, який було направлено засобами поштового зв`язку та вручено платнику 11.04.2022.

Відповідач послався на положення пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України, відповідно до яких платник податку на прибуток подає разом з податковою декларацією фінансову звітність, яка є додатком до декларації та її невід`ємною частиною, а також на положення статей 48 і 49 цього Кодексу щодо обов`язкових реквізитів податкової декларації та порядку її прийняття. На переконання відповідача, відсутність передбачених законодавством додатків давала контролюючому органу підстави вважати декларацію за 2021 рік неподаною.

З огляду на це відповідач вважає, що позивач не мав підстав враховувати у декларації за 2022 рік від`ємне значення об`єкта оподаткування минулих років у сумі 585 584,00 грн, а висновки акта камеральної перевірки про заниження податку на прибуток у сумі 105 405,00 грн є обґрунтованими.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що заперечення контролюючого органу фактично ґрунтуються на твердженні про отримання Товариством 11.04.2022 повідомлення від 22.02.2022 №19544/6/26-15-04-12-08 про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2021 рік. Водночас, за твердженням позивача, відзив не містить належних доказів, які б спростовували обставини, наведені у позові.

Позивач наголосив, що після направлення на його адресу зазначеного повідомлення про відмову у прийнятті податкової звітності ним була отримана квитанція №2, сформована 18.04.2022 о 11 год. 12 хв., у якій зазначено, що документ J0100120 «Податкова декларація з податку на прибуток підприємств» за 2021 рік, реєстраційний номер документа 9432059908, доставлено до районного рівня ГУ ДПС у м. Києві та прийнято. На думку позивача, саме друга квитанція є підтвердженням прийняття (реєстрації) електронного документа контролюючим органом.

З огляду на це позивач вважає, що у нього були обґрунтовані підстави розраховувати на прийняття податкової декларації за 2021 рік контролюючим органом та, відповідно, на правомірність врахування її показників при формуванні податкової звітності за наступний звітний період.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ТОВ «Екопел Інжиніринг» (ідентифікаційний код 41877886, місцезнаходження: 01103, місто Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 14-16) зареєстроване як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Головним управлінням ДПС у м. Києві було проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2022 рік, поданої ТОВ «Екопел Інжиніринг», за результатами якої складено акт від 28.03.2023 №21272/Ж5/26-15-04-12-03.

В акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про завищення позивачем від`ємного значення об`єкта оподаткування за 2022 рік на 585 584,00 грн. Підставою для такого висновку стало неврахування відповідачем від`ємного значення об`єкта оподаткування, задекларованого позивачем за 2021 рік та перенесеного до податкової декларації за 2022 рік.

На думку контролюючого органу, податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 2021 рік вважалася неподаною, оскільки до неї не було додано фінансової звітності, яка відповідно до закону є невід`ємною частиною такої декларації. У зв`язку з цим відповідач не визнав задеклароване за 2021 рік від`ємне значення та вважав неправомірним його врахування позивачем у декларації за 2022 рік.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.05.2023 №298880412, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток підприємств» на 115 945,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями – 105 405,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 540,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної податкової служби України від 15.06.2023 №15354/6/99-00-06-01-01-06 вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи висновки акта перевірки необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним позовом, у зв`язку з чим суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (тут і далі – в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з абзацом першим пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

Абзацами першим-третім пункту 46.2 цієї ж статті визначено, що платник податку на прибуток (крім платників податку на прибуток, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зобов`язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом) подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу.

Платники податку на прибуток, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зобов`язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають разом з податковою декларацією за відповідний податковий (звітний) період звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), складені до перевірки фінансової звітності аудитором. Звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати) подаються платниками податку згідно з цим абзацом за формою, визначеною згідно з Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу.

Фінансова звітність або звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), що подаються відповідно до абзаців першого та другого цього пункту, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток підприємств (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку) та її невід`ємною частиною.

Згідно з пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Єдиною підставою для неприйняття податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність кваліфікованого електронного підпису чи печатки такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії відповідного сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа, містить достовірні обов`язкові реквізити та надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Відповідно до абзацу третього пункту 49.4 статті 49 ПК України фінансова звітність, звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), що подаються згідно з вимогами абзаців першого та другого пункту 46.2 статті 46 цього Кодексу, подаються в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" до контролюючих органів платниками податку на прибуток підприємств та неприбутковими підприємствами, установами, організаціями, які подають податкову звітність в електронній формі.

Згідно з пунктами 49.8-49.9 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

- за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про прийняття податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв`язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою;

- у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється (п.49.10 ст.49 ПК України).

У свою чергу, пунктом 49.11 статті 49 ПК України визначено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48, а також недотримання вимог абзаців першого - третього пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

- у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання;

- у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Відповідно до пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з підпунктом 140.4.4 пункту 140.4 статті 140 ПК України Фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування платника (крім великих платників податків) минулих податкових (звітних) років.

Сума від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років, не погашена позитивним значенням об`єкта оподаткування податкового (звітного) року, зменшує фінансовий результат до оподаткування (прибуток, збиток або нульове значення) майбутніх податкових (звітних) періодів у розмірі не більше 50 відсотків такої непогашеної суми до її повного погашення.

Якщо непогашена сума від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років становить не більше 10 відсотків позитивного значення об`єкта оподаткування податкового (звітного) періоду, обрахованого відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 цього Кодексу без урахування непогашеного від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років, така сума від`ємного значення зменшує фінансовий результат до оподаткування цього податкового (звітного) періоду в повному обсязі.

Положення цього підпункту застосовуються з урахуванням пунктів 3 та 4-2 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту погашеними вважаються суми від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років, для яких одночасно виконуються дві такі умови:

а) ці суми були включені до розрахунку об`єкта оподаткування майбутніх податкових (звітних) періодів;

б) за рахунок цих сум було зменшено позитивне значення об`єкта оподаткування (прибуток) відповідних податкових (звітних) років, обраховане відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 цього Кодексу без урахування непогашеного від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Екопел Інжиніринг» у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2022 рік у рядку 03 РІ задекларувало суму різниць, які виникають відповідно до Податкового кодексу України, на рівні «-584676 грн».

У рядку 3.2.4 додатку РІ до рядка 03 РІ податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2022 рік позивач задекларував суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років (підпункт 140.4.4 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України) у розмірі 585 584 грн.

Судом встановлено, що у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2021 рік у рядку 04 ТОВ "Екопел Інжиніринг" задекларувало об`єкт оподаткування «-585 584 грн».

Матеріалами справи підтверджується, що 17.02.2022 ТОВ «Екопел Інжиніринг» засобами електронного зв`язку направило до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2021 рік.

Відповідно до квитанції №2 податкова декларація за 2021 рік, реєстраційний номер №9432059908, доставлена до Головного управління ДПС у м. Києві, а результат її обробки визначено як «Прийнято пакет». У квитанції зафіксовано дату та час прийняття - 17.02.2022 о 21:17:48.

Водночас Головне управління ДПС у м. Києві листом від 22.02.2022 №19544/6/26-15-04-12-08 повідомило позивача про те, що вказана декларація вважається неподаною у зв`язку з відсутністю додатків, які є її невід`ємною частиною, а саме: фінансової звітності. Вказане повідомлення було передано для поштового відправлення 23.02.2022 та отримано позивачем 11.04.2022.

У зв`язку з цим суд відхиляє доводи позивача в частині того, що контролюючим органом пропущено передбачений Податковим кодексом України строк для направлення повідомлення про відмову у прийнятті декларації, оскільки сам по собі факт отримання поштової кореспонденції Товариством 11.04.2022 не свідчить про несвоєчасність її направлення контролюючим органом.

Суд звертає увагу на те, що позивач ствержує про те, що вищевказаний лист контролюючого органу від 22.02.2022 №19544/6/26-15-04-12-08 він не отримував, однак цей лист не має юридичного значення, враховуючи, що декларація з податку на прибуток за 2021 рік була прийнята, що підтверджується відповідними квитанціями.

Проте наведені твердження позивача засновані на неправильному розумінні ним змісту вищевказаних положень статті 49 ПК України, згідно з якими податкова декларація, надана платником, вважається прийнятою не лише за наявності квитанції про прийняття податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв`язку, а й також у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Таким чином, реалізація контролюючим органом свого права на направлення повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації є самостійною правовою підставою для визнання податкової звітності неприйнятою, незалежно від того, було отримано платником податків квитанцію про прийняття такої звітності чи ні.

У той же час, закон пов`язує можливість визнання декларації неподаною не лише з направленням відповідного повідомлення, а й з наявністю передбаченої законом фактичної та правової підстави для відмови у її прийнятті. Саме повідомлення контролюючого органу не може автоматично підтверджувати існування порушення, оскільки воно є одностороннім документом суб`єкта владних повноважень і підлягає оцінці судом разом з іншими доказами.

Дотримання строку направлення повідомлення не є достатнім для висновку про наявність підстав вважати декларацію неподаною. Для настання таких наслідків має бути доведено існування самого порушення, з яким закон пов`язує можливість неприйняття податкової звітності.

Як було вказано вище, фінансова звітність, що складається та подається платниками податку на прибуток підприємств, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток підприємств та її невід`ємною частиною.

Таким чином, фінансова звітність має самостійне юридичне значення у процедурі подання декларації з податку на прибуток. Вона не є факультативним документом, подання якого залежить виключно від волі платника, якщо обов`язок її складання та подання встановлений законом. Водночас для застосування наслідків, передбачених пунктами 49.11 та 49.15 статті 49 Податкового кодексу України, контролюючий орган повинен довести не абстрактну необхідність подання фінансової звітності, а конкретний факт її неподання у складі відповідного електронного пакета.

Отже, у разі фактичного неподання платником обов`язкової фінансової звітності контролюючий орган за наявності інших передбачених законом умов вправі реалізувати процедуру, визначену статтями 48, 49 Податкового кодексу України. Водночас саме контролюючий орган у спірних правовідносинах зобов`язаний довести наявність обставини, з якою він пов`язав застосування відповідних правових наслідків.

Такий висновок відповідає загальному підходу Верховного Суду до оцінки рішень контролюючих органів у спорах щодо прийняття податкової звітності. Верховний Суд неодноразово зазначав, що контролюючий орган має діяти виключно у спосіб, передбачений законом, а відмова у прийнятті декларації повинна бути конкретною, своєчасною, належно оформленою та підтвердженою фактичними обставинами. Формальне посилання на невідповідність декларації вимогам закону без доведення конкретного порушення не може вважатися достатнім обґрунтуванням рішення суб`єкта владних повноважень.

Зокрема, у постанові від 06.07.2022 у справі №815/5551/14 Верховний Суд звернув увагу на необхідність системного застосування пунктів 49.8, 49.9, 49.11 та 49.15 статті 49 Податкового кодексу України. Суд зазначив, що контролюючий орган має право відмовити у прийнятті податкової декларації лише за наявності передбачених законом підстав, а повідомлення про відмову повинно містити конкретну причину, яка дає змогу платнику зрозуміти характер допущеного порушення та усунути його.

З урахуванням цієї правової позиції Верховного Суду суд зауважує, що відповідач повинен був не лише послатися на відсутність фінансової звітності, а й довести, що відповідні документи дійсно не входили до електронного пакета, прийнятого 17.02.2022.

Судом встановлено, що у самій податковій декларації ТОВ «Екопел Інжиніринг» за 2021 рік у таблиці «Наявність поданих до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств додатків - форм фінансової звітності» містяться позначки про подання балансу та звіту про фінансові результати у складі фінансової звітності суб`єкта малого підприємництва.

Зазначені відомості узгоджуються з квитанцією №2, сформованою за результатами обробки електронного документа, у якій зазначено «Прийнято пакет» та не зафіксовано будь-яких помилок.

Суд враховує, що відмітка платника у декларації про подання додатків сама по собі не є безумовним доказом фактичного направлення таких додатків до контролюючого органу. Водночас така відмітка є належним доказом змісту поданої декларації та позиції платника щодо складу звітності. У поєднанні з квитанцією №2 про прийняття пакета вона створює обґрунтований сумнів щодо достовірності твердження контролюючого органу про повну відсутність фінансової звітності.

Натомість єдиним доказом, на який відповідач посилається на підтвердження фактичної відсутності фінансової звітності, є повідомлення від 22.02.2022, в якому така обставина лише констатована.

Саме по собі повідомлення не містить відомостей про технічний склад електронного пакета, не ідентифікує конкретний файл, який нібито не був поданий, не зазначає його назву, розмір, дату формування, реєстраційний номер або інші дані, які дали б змогу перевірити обґрунтованість висновку контролюючого органу.

При цьому відповідачем не надано суду відомостей з системи електронного документообігу, даних про склад електронного пакета, протоколу його обробки або інших доказів, які дозволяли б встановити, які саме документи фактично входили до пакета №9432059908 та які конкретно форми фінансової звітності, зазначені позивачем у декларації як подані, фактично були відсутні.

Не надано також доказів того, що фінансова звітність подавалася позивачем окремим електронним документом, який був відхилений системою, або що контролюючий орган сформував окрему квитанцію про неприйняття відповідних форм. Відсутність таких доказів має істотне значення, оскільки саме відповідач володіє інформацією про функціонування інформаційно-комунікаційних систем, реєстрацію електронних документів та результати їх автоматизованої обробки.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оцінюючи наведені докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідач не довів належними та достатніми доказами фактичної відсутності фінансової звітності у складі поданого позивачем електронного пакета та, відповідно, наявності всіх передбачених законом підстав для визнання декларації за 2021 рік неподаною.

При цьому суд враховує повідомлення ГУ ДПС у м. Києві від 22.02.2022 під час оцінки правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Та обставина, що реквізити цього повідомлення безпосередньо не наведені в акті камеральної перевірки, сама по собі не є підставою для виключення його з числа доказів, оскільки відповідач посилається на нього на підтвердження вже зазначеної в акті перевірки фактичної обставини - неподання податкової звітності за 2021 рік.

Суд зауважує, що акт перевірки та податкове повідомлення-рішення повинні містити чіткий і зрозумілий опис установлених порушень, посилання на конкретні норми права та розрахунок визначених податкових зобов`язань. Контролюючий орган не може після прийняття податкового повідомлення-рішення доповнювати його новими фактичними підставами або змінювати зміст порушення, яке було покладено в основу донарахування.

Такий підхід відповідає практиці Верховного Суду, який неодноразово наголошував, що правомірність рішення суб`єкта владних повноважень оцінюється судом з урахуванням тих фактичних і правових підстав, які існували на момент його прийняття та були покладені в його основу. Водночас у цій справі лист від 22.02.2022 не розглядається судом як нова самостійна підстава для донарахування, а оцінюється як доказ на підтвердження обставини, зазначеної контролюючим органом у матеріалах перевірки. Проте навіть з урахуванням цього документа сукупність наданих відповідачем доказів не підтверджує фактичної підстави, з якою контролюючий орган пов`язав надання декларації статусу неподаної.

Під час вирішення цієї справи суд також враховує, що повідомлення Головного управління ДПС у м. Києві від 22.02.2022 №19544/6/26-15-04-12-08 про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2021 рік позивачем окремо в адміністративному або судовому порядку не оскаржувалося. Відсутність такого оскарження позивач пояснив тим, що лист Головного управління ДПС у м. Києві від 22.02.2022 №19544/6/26-15-04-12-08 він не отримував та про його існування дізнався лище під час адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення.

У той же час, суд зазначає, що зміст пункту 49.12 статті 49 Податкового кодексу України не дає підстав для висновку про встановлення безальтернативного обов`язку платника пдатків окремо оскаржити таке рішення як необхідної передумови для подальшого судового захисту від інших рішень контролюючого органу, правомірність яких безпосередньо залежить від правомірності відповідної відмови.

Відповідно до пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

При цьому положення пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України не містять припису про те, що факт неправомірності відмови може бути встановлений виключно в окремому судовому провадженні, предметом якого є безпосереднє оскарження рішення про неприйняття декларації.

З огляду на зміст положень пункту 49.15 статті 49 Податкового кодексу України, надання декларації статусу неподаної є правовим наслідком сукупності передбачених законом обставин: наявності встановленого Податковим кодексом України порушення та належного повідомлення платника про відмову у прийнятті декларації. Сам факт існування повідомлення контролюючого органу не звільняє суд від перевірки наявності передбаченої законом фактичної підстави для його складення у випадку, коли відповідна обставина безпосередньо покладена контролюючим органом в основу іншого рішення, що є предметом судового оскарження.

У цій справі предметом судового оскарження є не повідомлення від 22.02.2022 №19544/6/26-15-04-12-08 як самостійний акт, а податкове повідомлення-рішення від 01.05.2023 №298880412. Водночас правомірність останнього безпосередньо залежить від відповіді на питання, чи існували законні підстави вважати декларацію з податку на прибуток підприємств за 2021 рік неподаною, оскільки саме відсутність належно поданої декларації за 2021 рік контролюючий орган визначив як підставу для неврахування від`ємного значення об`єкта оподаткування у сумі 585 584,00 грн при визначенні податкових зобов`язань за 2022 рік.

За таких обставин перевірка судом наявності законних та фактичних підстав для визнання декларації за 2021 рік неподаною не є виходом за межі заявлених позовних вимог і не означає вирішення судом самостійної вимоги про скасування повідомлення від 22.02.2022. Така оцінка здійснюється виключно як необхідний елемент перевірки фактичної та правової підстави оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення-рішення.

Подібний підхід застосований Верховним Судом у постанові від 26.10.2022 у справі №320/6009/20, в якій предметом судового оскарження були податкові повідомлення-рішення, прийняті у зв`язку з неврахуванням контролюючим органом показників податкових декларацій попереднього звітного періоду. Водночас, перевіряючи правомірність відповідних податкових повідомлень-рішень, суди надали оцінку правомірності неприйняття контролюючим органом уточнюючих декларацій, а Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності невизнання таких декларацій податковою звітністю та, як наслідок, необґрунтованості податкового донарахування. Отже, правомірність неприйняття податкової звітності була оцінена судами як юридично необхідна передумова перевірки правомірності податкових повідомлень-рішень, які становили предмет спору.

Наведена постанова Верховного Суду враховується судом як підтвердження правового підходу, відповідно до якого при вирішенні спору щодо податкового повідомлення-рішення суд вправі та зобов`язаний перевірити правомірність неприйняття податкової звітності попереднього періоду, якщо така обставина є безпосередньою фактичною передумовою спірного податкового донарахування.

Отже, та обставина, що позивач не оскаржив окремо повідомлення Головного управління ДПС у м. Києві від 22.02.2022 №19544/6/26-15-04-12-08, сама по собі не є достатньою підставою для висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 01.05.2023 №298880412 та не звільняє відповідача від установленого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку довести обставини, які стали фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов`язання.

Як було вказано вище, у рядку 04 податкової декларації з податку на прибуток за 2021 рік ТОВ «Екопел Інжиніринг» відобразило від`ємне значення об`єкта оподаткування у сумі 585 584,00 грн, яке у декларації за 2022 рік включено до рядка 3.2.4 додатка РІ як від`ємне значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років.

Відповідач не довів, що сума 585 584,00 грн була неправильно обчислена позивачем, не існувала за результатами діяльності 2021 року або була раніше використана при визначенні податкових зобов`язань. Єдиною підставою для її неврахування стало твердження про неподання позтивачем декларації за 2021 рік.

Оскільки відповідач не довів належними та достатніми доказами правомірності визнання декларації за 2021 рік неподаною, а саме ця обставина визначена в акті камеральної перевірки як підстава для неврахування задекларованого у 2021 році від`ємного значення, висновок контролюючого органу про завищення позивачем суми від`ємного значення на 585 584,00 грн та заниження податку на прибуток за 2022 рік на 105 405,00 грн є недоведеним.

Суд звертає увагу, що камеральна перевірка відповідно до статті 75 Податкового кодексу України проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, а також даних системи електронного адміністрування та інших інформаційних систем контролюючого органу.

Така перевірка не передбачає проведення повного дослідження господарської діяльності платника, однак це не звільняє контролюючий орган від обов`язку належно зафіксувати та довести обставини, які стали підставою для донарахування.

Якщо контролюючий орган посилається на відсутність додатка до електронної декларації, він повинен підтвердити це даними інформаційної системи, реєстрами електронних документів або іншими документами, що відображають результати обробки конкретного електронного пакета. Відсутність таких даних у матеріалах справи означає, що висновок перевірки ґрунтується переважно на припущенні, що суперечить вимогам обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень.

За таких обставин визначення позивачу податковим повідомленням-рішенням від 01.05.2023 №298880412 грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 105 405,00 грн не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, установленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки контролюючий орган не довів фактичну обставину, яка є необхідною передумовою для неврахування позивачем від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих років.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 01.05.2023 №298880412 є протиправним і підлягає скасуванню, що є підставою для задоволення адміністративного позову повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 684,00 грн відповідно до платіжної інструкції від 26.06.2023 №1061.

Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 01.05.2023 №298880412.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екопел Інжиніринг» (ідентифікаційний код 41877886, місцезнаходження: 01103, місто Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 14-16) судовий збір у розмірі 2 684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.